Приіаіпа. В чисельнику ММІХЧСНІ келнчнии г<*кмникІа ДЛЯ бпрсДУКТРрІїИХ електро­бур:*. a h знаменнику — для редукторних з трифазним чотириполюсним електроді нту нам. Допустимі ыдхнлеипя номінальних даних — і* ГОСТ І S3.



  1. Габаритні, приєднувальні розміри І маса електробурів повинні бути встановлені в технічних умовах на електробури конкретних типів.ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

    1. Характеристики (властивості) і відмітні ознаки

      1. Електробури повинні виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту, технічних умов на конкретні типи електробурів. ГОСТ 183, за робочою документацією, затвердженою в установленому порядку.

      2. Електробури повинні виготовлятися з трифазними асинхрон­ними маслонаповненими електродвигунами з короткозамкнутим ритором і можуть мати два виконання: редукторне або без редукторне

      3. Конструктивне виконання електробурів — за технічними умо­вами на електробури конкретних типів. Електродвигуни електробурів за способом монтажу повинні мати конструктивне виконання ІМ9011 за ГОСТ 2479. '

      4. Конструкція електробурів повинна забезпечувати можливість ремонту в умовах спеціально устаткованих ремонтних чехів споживачів.

      5. Ступінь захисту електродвигуна електробура не повинен бути нижчим від 1РХ8 — за ГОСТ 17494.

      6. Гранична допустима температура нагріву обмотки статора, виміряна методом опору, повинна бути не більше 160е С, якщо більш висока температура нагріву не зазначена в технічних умовах на електро­бури конкретного типу.

      7. Опір ізоляції обмотки статора відносно корпусу и практично холодному стані за температури (20 +5г С повинен бути не менше

100 МОм.

  1. Опір ізоляції обмотки статора відносно корпусу за температури обмотки (100 + 5) ° С повинен бути не менше 2 МОм.

  2. Тиск у порожнинах електродвигуна, шпинделя і редуктора, заповнених маслом, повинен перевищувати зовнішній тиск на величину (5,0 • 10s —0,5 10s) Па. ’ *

  3. Максимальні величини механічних втрат шпинделя і редук­тора повинні бути зазначені в технічних умовах на конкретні типи елект­робурів і редукторів,

  4. Температура прокачуваного промивного розчину в свердло­вині в процесі установленої циркуляції повинна бути не більше 80° С, якщо вища температура розчину не зазначена в технічних умовах на конкретні типи електробурів.

  5. Номінальні робочі значення механічних зовнішніх виливних чинників — за ГОСТ 17516.1 для групи механічного виконання М18.

Випробування на вплив механічних зовнішніх чинників не прово­дять. Відповідність електродвигунів цим чинникам повинна забезпечува­тися конструкцією.

  1. Показники надійності електробурів повинні бути не менше зазначених у таблиці 4.

Таблиця 4

Ноіоа показника

Електробур діаметром, мм

127

164

190

215

240

290

Середній на робіток на відмову, год

Середній термін слу­жби, років

За тех ротних

нічними типів

умовам

и на еле

ктробур

и конк-

електродвигуна

3

3

3

3

3

3

шпинделя

Середній ресурс, год

1.5

1.5

1.5

1,5

1,5

1,5

електродвигуна

700

1000

1200

1600

1600

2000

ШПИІІЛЄЛЯ

350

500

600

800

800

1000

Середній час віднов­лення працездатного стану, год

зо

35

40

45

45

50

Термін збережувано- сті, років

2,5

2,5

2.5

2,5

2,5

2,5



  1. Під час буріння алмазними долотами для електробурів всіх діаметрів значення середнього напрацювання на відмову повинно бути не менше 200 год.. 14 Показники надійності редукторів встановлюютьс я в техніч­них умовах на редуктори конкретних тинів.

  2. .15 Встановлюються такі критерії відмов і граничних станів;

  • відмова — втрата працездатного стану електробура в свердло­вині;

  • граничний стан — технічний стан, за якого не може бути забез­печена працездатність електробура у наступному довбанні. Ознаки гра­ничного стану наведені у додатку А.

  1. б Т р и вал їсть наробітку і ресурс електробура складаються з ча­су, затраченою на механічне буріння, пророблення і калібрування сверд­ловин.

  1. Вимоги до матеріалів, купованих виробів

    1. Електродвигун і складальні одиниці електробура повинні бути заповнені авіаційним маслом марки МС-20або МК-22 за ГОСТ 21743 з електричною міцністю в стандартному розряднику (за частоти 50 Ги і температури (20 + 5) °С) не нижче 35 к В. Електродвигун безредукторного електробура може бути заповнений трансформаторним маслом мар­ки ТКН з такою ж електричною міцністю.

Допускається за погодженням з розробником застосування інших марок масел.

    1. Гумові ущільнювальні кільця повинні виготовлятися відпо­відно до вимог ГОСТ 18829.

  1. Комплектність

    1. До комплекту поставки електробурів повинні входити;

  • змінний шпиндель;

  • змінна труба (для редукторного електробура);

  • змінний редуктор (для редукторного електробура);

  • набір заласних частин згідно з відомістю ЗІП на електробури конкретних типів;

    1. До кожного комплекту ы ід додавати документа цію на всі скла­дові частини електробура згідно з відомістю експлуаційних документів на електробури конкретних типів.

  1. Маркування

    1. На корпусі електродвигуна електробура ударним способом на­носять такі дані:

  • товаргіїй знак нідприємства-виробника;

  • умовне позначення електробура;

  • заводський номер;

  • масу електробура;

  • ступінь захисту;

  • дату виготовлення (рік, місяць);

  • позначення технічних умов, за якими виготовляється електро­бур.

  1. На валу електродвигуна електробура ударним способом по­винні бути нанесені такі дані:

  • - заводський номер електробура;

  • умовне позначення електродвиїуна;

  • номінальні дані електродвигуна (потужність, напруга, частота обертання (асинхронна), струм);

  • лата виготовлення (рік, місяць).

  1. Наконечники виводів обмотки статора повинні бути марковані згідно з вимогами конструкторської документації.

  2. На корпусі шпинделя ударним способом повинні бути нанесені такі дані:

  • умовне позначення шпинделя;

  • заводський номер;

  • осьове навантаження:

  • маса шпинделя;

  • дата виготовлення (рік. місяць);

поаначеннятехнічникумов, за якими виготовляється шпиндель.

  1. Марковання редуктора — відповідно до технічних умов па редуктори конкретного типу.

  2. 4.6 Транспортне марковання вантажів — за ГОСТ 14192.

  3. Марковання електробурів і іх складових частіш для поставлян­ня на експорт встановлюється в технічних умовах на електробури конкрет­них типів. Електробури повинні мати марковання «Вироблено в Україні* українською мовою та однією з іноземних мод, зазначеною в договорі (контракті) на поставку.

5.5 Паку'■■ їй на

  1. Консервація і пакування електробурів І його складових частин — за ГОСТ 23216.

  2. Перед упаковуванням виробів необхідно;

  • корпуси покрити грунтовкою ФЛ-03 К за ГОСТ 9109;конусні нарізки покрити пластичним мастилом за ГОСТ 6267 і закрити ковпаками або пробками;

  • електродвигун заповнити маслом відповідно до 5.2.1;

  • запасні частини покрити прсс-солідолом Ж за ГОСТ 1033.

  1. Електробури діаметром 127 і 164 мм повинні упаковуватися в тару, виготовлену за кресленнями підприємства-розробника.

  2. Запасні стрижні обмотки статора повинні бути обгорнуті воло­гостійким матеріалом І упаковані в тару, виготовлену за кресленнями підприсмства-розробника.

  3. Експлуатаційна документація повинна бути герметично запа­яна у конверт з поліетиленової плівки за ГОСТ 10354 і вкладена в тару для запасних частин.

  1. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

    1. Електробури повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007,0, «Правилам устройства электроустановок* (ПУЭ) і експлуатуватися згідно з «Правилами технической эксплуатации электроустановок потребите­лей» (ПТЭ) і «Правилами техники безопасности при эксплуатации элект­роустановок потребителей» (ПТБ>.

    2. Електробури повинні відповідати нульовому класу захисту лю­дини від ураження електричним струмом — за ГОСТ 12.2.007.0.

    3. Електробур є пожежобезпечним виробом, бо його порожнина заповнена оливою, а навколишнім середовищем під час його експлуатації є промивна рідина.

  2. ВИМОГИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

    1. Електробури під час експлуатації не впливають на навколишнє середовище.

  3. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

    1. Види випробувань

Для підтвердження відповідності електробурів і їх складових частин вимогам цього стандарту слід проводити приймальні, приймально-зда­вальні, кваліфікаційні, періодичні і типові випробування.

  1. ПриймхтьнІ випробування

    1. Приймхтьним випробуванням повинні підлягати вироби оди­ничного і нсссрійного виготовлення за програмою, затвердженою у вста­новленому порядку.

    2. Результати приймальних випробувань повинні бути оформлені протоколом.

  2. Приймально-здавальні випробування

    1. Приймально-здавальним випробуванням повинен підлягати кожен електродвигун електробура за такою програмою:

  • випробування за ГОСТ і ЯЗ, за винятком вимірювання вібрації і рівня шуму;

  • випробування на герметичність (ступінь захисту).

  1. Приймально-здавальним випробуванням повинен підлягати кожен шпниде іь електробура за такою програмою;

  • випробування на герметичність (ступіньзахисту);

  • визначення механічних втрат.

      1. Приймально-зла вальним випробуванням повинен підлягати кожен редуктор за програмою, зазначеною в технічних умовах на редук­тори конкретного типу.

      2. Електродвигуни електробусів, шпинделі і редуктори, які не витримали приймально-здавальних випробувань хоча б за однією з ви­мог щюго стандарту і технічних умов на конкретні типи виробів, піддають після усунення причини повторним приймально-здавальним випробуван­ням за тими пунктами вимог, за якими були одержані незадовільні резуль­тати.

      3. Результати приймально-здавальних випробувань виробів по­винні бути оформлені протоколом.

    1. Кваліфікаційні випробування

      1. Кваліфікаційним випробуванням повинні підлягати електро­двигуни електробурів, шпинделі і редуктори установочної серії або вироб­лені під час освоєння випуску новим виробником за програмою, затверд­женою в установленому порядку.

    2. Результати кваліфікаційних випробувань повинні бути офор­млені протоколом.Періодичні випробуваним

      1. Періодичні випробування електродвигунів електробурів по­винні проводитися не рідше одного разу на два роки на одному електродви­гуні кожного типу за програмою приймальних випробувань ГОСТ 183, за винятком вимірювання вібрації і рівня шуму.

      2. Періодичним випробуванням підлягають електродвигуни електробурів, що витримали приймально-здавальні випробування.

      3. Якщо під час періодичних випробувань електродвигун елект­робура не буде відповідати вимогам цього стандарту і технічним умовам на конкретні типи електробурів, то слід проводити повторні випробування на одному електродвигуні електробура. Результати повторних випробу­вань є остаточними.

      4. Результати періодичних випробувань електродвигунів елект­робурів повинні бути оформлені протоколом.

      5. Шпиндель і редуктор періодичним випробуванням не підляга­ють, тому шо відповідність їх параметрів вимогам цього стандарту і тех­нічних умов на конкретні типи виробів у повному обсязі перевіряється під час приймально здавальних випробувань.

    3. Типові випробування

      1. Типові випробування електродвигунів електробурів повинні проводитися у разі зміни конструкції, матеріалів або технології на одному зразку, якщо ці зміни можуть вплинути на їх характеристики.

      2. Типові випробування повинні включати перевірку параметрів з програми періодичних випробувань, які можуть при цьому змінитися.

      3. Типові випробування проводять на електродвигунах, що прой­шли приймально-здавальні випробування.

      4. Результати типових випробувань повинні бути оформлені про­токолом.

  1. ВИПРОБУВАННЯ НА НАДІЙНІСТЬ

    1. Випробування на надійність проводять під час кваліфікаційних, періодичних і типових випробувань за програмами і методиками, що за­тверджені в установленому порядку і відповідають вимогам ГОСТ 27.410.

    2. Результати випробувань на надійність повинні бути оформлені протоколом (актом) згідно з ГОСТ 27.410.

  2. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

    1. Методи випробувань —за ГОСТ 183. ГОСТ 11828, ГОСТ 7217, ГОСТ 25941 і цим стандартом.

    2. Під час випробувань електродвигунів редукторних електро­бурів, а також електродвигунів електробурів, не призначених для буріння свердловин на нафту і газ, методи випробувань, установлені цим стандар­том, слід застосовувати у тій мірі, у якій вони застосовувані для випробу­вань цих електродвигунів. Спеціальні методи випробувань у таких випадках повинні бути зазначені у технічних умовах иа електробури кон­кретного типу.

    3. Під час проведення всіх видів випробувань як охолоджувальну рідину слід застосовувати воду. Верхнє значення температури води не повинно перевищувати 80° С. Тиск І нижня границя температури води не регламентуються.

    4. Вимірювання опору ізоляції обмотки статора відносно корпусу слід проводити у практично холодному стані за температури (20 + 5} ° С і в нагрітому слані за температури обмотки статора (100 ±5) °С.

    5. Під час приймально-здавальних випробувань перед визначен­ням струму і втрат неробочого ходу електродвигун повинен бути двічі підданий обкатці у режимі неробочого ходу за номінальної напруги. Пер­винну обкатку проводять протягом 2 годин з наступним розбиранням і ревізією.