5.3.3 Нормативне значення відстані видимості розмітки для конкретних ділянок доріг не може перевищувати геометричної (фактичної) відстані видимості поверхні проїзної частини для горизонтальної розмітки або|відстані видимості відповідних елементів штучних споруд і обладнання доріг для вертикальної розмітки.

Таблиця 8 - Нормативні значення відстані видимості у сутінках

4. Функціональна довговічність постійної розмітки повинна бути не менше ніж шість місяців, тимчасової - від одного до двох місяців.

5. Поверхня горизонтальної розмітки повинна мати у вологому стані показник коефіцієнта зчеплення не менше ніж 0,45.

5.4 Вимоги до сировини, матеріалів

5.4.1 Матеріали, які використовують для виготовлення розмітки, в процесі експлуатації не повинні змінювати свої характеристики під дією:

• температури повітря від мінус 30 °С до плюс 40 °С;

• відносної вологості повітря 98 % за температури плюс 25 °С;

• 25 % розчину хлоридів за температури від мінус 20 °С до плюс 5 °С;

• сонячної радіації.

2. Як матеріали для нанесення розмітки треба використовувати фарби, пластичні маси, полімерні стрічки, скляні мікрокульки згідно з чинними нормативними документами [7], [8]. Для нанесення вертикальної розмітки дозволено застосовувати світлоповертальну плівку згідно з ДСТУ 4100.

3. У разі нанесення постійної горизонтальної розмітки треба застосовувати матеріали з терміном зносостійкості не менше ніж три роки для полімерної стрічки, один рік для пластичних мас та шість місяців для фарб.

2. Для тимчасової горизонтальної розмітки треба застосовувати матеріали з низькою зносостійкістю (до двох місяців) або з можливістю швидкого зняття їх з дорожнього покриття.

3. Матеріали для світлоповертальних елементів має бути визначено у технічних умовах на їх виготовлення.

6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

1. Контролювання світло- і кольоротехнічних показників розмітки треба проводити за температури повітря (25±10) °С, відносної вологості у межах від 45 % до 80 % та атмосферного тиску - від 710 мм рт. ст. до 780 мм рт. ст.

2. Перевірку геометричних розмірів та кута нахилу елементів розмітки потрібно виконувати повіреними вимірювальними інструментами: металевою лінійкою - згідно з ГОСТ 427, металевою рулеткою - згідно з ДСТУ 4179, геодезичним транспортиром - згідно з ГОСТ 13494. Відхилення розмірів від нормативних значень не повинно перевищувати 10 %.

3. Вимірювання координат колірності X, Y і коефіцієнта яскравості розмітки проводять за допомогою спектрофотометра або колориметра [9], повірених у встановленому порядку, за спектрального розподілу випромінювання стандартного джерела світла типу D₆₅ згідно з ГОСТ 7721. Джерело світла має бути розташовано під кутом 45° до поверхні розмітки, площею не менше ніж 5 см², а фотоприймач вимірювального приладу - перпендикулярно до неї (рисунок 2).

Рисунок 2 - Схема вимірювання координат колірності і коефіцієнта яскравості розмітки

6.3.1 Координати колірності X і Y точок перетину граничних ліній колірних зон розмітки повинні відповідати значенням, наведеним у таблиці 3.

Контроль кольору розмітки дозволено проводити методом візуального порівняння з еталонними зразками, затвердженими у встановленому порядку, за денного розсіяного світла й спостереження в напрямку, перпендикулярному до поверхні розмітки.

6.3.2 Коефіцієнт яскравості розмітки визначають координатою кольору Y. Він чисельно дорівнює координаті кольору Y, вираженій у відсотках, і повинен бути не меншим ніж зазначено у таблиці 4.

6.4 Коефіцієнт світлоповертання розмітки контролюють фотометричним методом. Визначення величини коефіцієнта проводять порівнянням показань фотоприймача за послідовного встановлення еталона і випробувального зразка.

6.4.1 Для вимірювань освітлювач зі стандартним джерелом світла типу А згідно з ГОСТ 7721, фотоприймач, скоригований під спектральну чутливість за системою МКО [6], і зразок дорожньої розмітки, площею не менше ніж 50 см², встановлюють відповідно до схеми, наведеної на рисунку 3.

Рисунок 3 - Схема вимірювання коефіцієнта світлоповертання розмітки

6.4.2 Значення коефіцієнта світлоповертання розмітки повинно бути не меншим ніж зазначено у таблиці 5.

6.5 Контраст яскравості розмітки (до покриття або чорних елементів вертикальної розмітки) визначають за формулою:

Значення контрасту яскравості розмітки повинно бути не меншим ніж зазначено у 5.2.7.

6. Білизну розмітки у відносних одиницях стосовно молочно-білого скла визначають за допомогою фотоелектричного блискоміра ФБ-2, повіреного у встановленому порядку (або його аналога). Граничні значення білизни розмітки не повинні бути меншими ніж зазначено у 5.2.8.

7. Світлоповертальні елементи перевіряють на відповідність технічним умовам на їх виготовлення. Зовнішній вигляд елемента контролюють візуально. Не повинно бути видимих пошкоджень конструкції та світлоповертальної поверхні.

8. Основним показником розмітки є фактична (5.3.3) відстань її видимості. Цей показник використовують для експрес-контролю розмітки.

Фактичну відстань видимості розмітки на ділянці дороги перевіряють вимірювальними рулетками згідно з ДСТУ 4179 або інструментами та приладами [10], повіреними у встановленому порядку.

6.8.1 Для визначення відстані видимості горизонтальної розмітки за номерами 1.5-1.8, 1.9, 1.11 (див. таблицю 1) з місця водія легкового автомобіля, що стоїть на середині смуги руху, підраховують кількість видимих елементів (штрихів) розмітки. Відстань видимості визначають за формулою:

6.8.2 Для визначення відстані видимості горизонтальної розмітки за номерами 1.1, 1.2 і 1.3 (див. таблицю 1) з місця водія легкового автомобіля візуально визначають місце, за яким розмітки не видно (межа видимості розмітки). Межу видимості фіксують стосовно якихось об'єктів або суб'єктів. Далі визначають візуально або вимірюють на дорозі відстань від автомобіля до межі видимості розмітки.

3. Для визначення відстані видимості інших видів розмітки потрібно визначити межу видимості елемента розмітки, що контролюють, повільним наближенням до нього чи віддаленням від нього легкового автомобіля з мінімально можливою швидкістю. Далі визначають візуально або вимірюють на дорозі відстань від автомобіля до зазначеного елемента розмітки.

4. Для визначення відстані видимості розмітки у період сутінок та в темну пору доби на ділянках доріг без стаціонарного зовнішнього освітлення легковий автомобіль з відрегульованими згідно з ГОСТ Р 41.1 [11] фарами встановлюють посередині смуги руху з увімкнутим дальнім світлом. Вимірювання виконують за методикою, наведеною у 6.8.1-6.8.3.

5. На ділянках доріг із стаціонарним зовнішнім освітленням вимірювання за методикою, наведеною у 6.8.1-6.8.3, виконують для світлої пори доби та сутінок.

6.9 Коефіцієнт зчеплення горизонтальної розмітки вимірюють згідно з ДСТУ Б В.2.3-2 та іншими чинними нормативними документами.

10. Випробування розмітки на стійкість до статичного впливу води й насиченого розчину хлоридів (5.4.1) виконують згідно з ГОСТ 9.403.

11. Контроль експлуатаційного стану розмітки та терміни її відновлення здійснюють згідно з ДСТУ 3587. За необхідності можуть бути виконані контрольні перевірки працівниками дорожньо-експлуатаційної служби, Державтоінспекції та іншими уповноваженими на це особами.

7 ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ

7.1 Загальні правила

1. Розмітку на вулично-дорожній мережі наносять відповідно до проектів (схем) організації дорожнього руху [13], погоджених та затверджених у встановленому порядку.

2. Горизонтальну розмітку застосовують на дорогах з удосконаленим покриттям. На дорогах державного значення, дорогах І та II категорій місцевого значення, магістральних вулицях та вулицях загальноміського значення згідно з ДБН В.2.3-4 та ДБН В.2.3-5 розмітку має бути виконано матеріалами з тривалим терміном зносостійкості (5.4.3).

3. У разі нанесення розмітки доріг ширину смуги руху потрібно брати з урахуванням категорії доріг згідно з ДБН В.2.3-4 та ДБН В.2.3-5. Ширина смуги руху, що розмічають, не повинна бути менше ніж 3,0 м.

Дозволено зменшувати ширину смуги, призначеної для руху легкових автомобілів, до 2,75 м з уведенням необхідних обмежень на режим руху (максимальної швидкості, зупинки та стоянки, спеціальних смуг для руху маршрутних ДТЗ).

7.1.4 Вісь лінії дорожньої розмітки, що позначає смугу руху, повинна проходити по межі цієї смуги, осі дороги або краю проїзної частини. Розмітку за номером 1.11 дозволено наносити так, щоб її суцільна лінія була продовженням попередньої лінії розмітки.

У разі збігу осі лінії розмітки з поздовжнім швом на цементобетонному покритті дозволено наносити розмітку для смуг попутних напрямків руху поряд зі швом з лівого боку і з будь-якого боку шва для смуг, що розділяють транспортні потоки зустрічних напрямків руху.

7.1.5 Світлоповертальні елементи, що застосовують на дорожніх огородженнях та напрямних стовпчиках, згідно з ДСТУ 2735 повинні бути праворуч за напрямком руху червоного кольору, а ліворуч - білого. Площина елемента повинна бути перпендикулярною до напрямку погляду водія з відстані 150 м (дозволено відхилення в бік проїзної частини не більше ніж на 30°).

Світлоповертальні елементи на огородженнях має бути встановлено через 20-30 м. За довжини огородження менше ніж 40 м на ньому повинно бути встановлено не менше ніж три зазначені елементи (на початку, в середині та в кінці огородження).

7.1.6 Для елементів горизонтальної розмітки (написів, символів тощо), що не передбачені цим стандартом і є додатковим засобом інформації, який не запроваджує будь-яких обмежень руху, треба застосовувати розміри основних елементів, наведених на масштабній сітці у додатку А.

7.2 Горизонтальна розмітка (див. таблицю 1)

7.2.1 Розмітку за номером 1.1 застосовують:

а) для позначення смуг руху та розділення транспортних потоків на дорогах, що мають не більше ніж три смуги руху в обох напрямках на ділянках:

- з незабезпеченою видимістю (рисунок Б.1), де відстань видимості зустрічного ДТЗ менша ніж мінімальна (таблиця 9);

Таблиця 9 - Мінімальна відстань видимості зустрічного ДТЗ, що забезпечує безпеку за даної швидкості руху

Примітка. За відстань видимості зустрічного ДТЗ беруть відстань, на якій з висоти 1,1 м (рівень очей водія легкового автомобіля) можна побачити предмет, розміщений на висоті 1,1 м над рівнем проїзної частини.

- з трьома смугами руху, для організації руху поперемінно по одній і двох смугах в одному напрямку, а також у разі зміни ширини проїзної частини, яка потребує відхилення суцільної лінії розмітки. Цей нахил (перехідна лінія) повинен бути у межах 1:10-1:15, 1:20-1:30 та 1:40-1:50 за дозволеної швидкості руху на ділянці не більше ніж 60 км/год, від 60 км/год до 90 км/год та більше ніж 90 км/год відповідно (рисунок Б.2);

- кривих у плані, радіус яких менше ніж 500 м поза населеними пунктами, та менше ніж 150 м - у населених пунктах. При цьому на дорогах, що мають дві смуги і радіус кривих у плані не перевищує 50 м, розмітку має бути нанесено так, щоб було витримано відношення ширини внутрішньої смуги до зовнішньої відповідно до вимог таблиці 10 (у разі більше ніж дві смуги руху це відношення зберігається для крайніх смуг, а середню смугу застосовують як розділювальну);

Таблиця 10 - Відношення ширини внутрішньої смуги проїзної частини до ширини зовнішньої смуги

- підходів до залізничних переїздів протягом не менше ніж 100 м до розмітки за номером 1.12 (або 110 м до ближньої рейки) (рисунок Б.3);

- де заборонено обгін усім ДТЗ;

б) для позначення меж смуг руху:

- перед перехрестями, пішохідними переходами і залізничними переїздами протягом не менше ніж 20 м (40 м) до розмітки за номерами 1.12 або 1.13 або краю проїзних частин доріг, що перетинаються (рисунки Б.4, Б.5);

- у разі наближення до перехрещення з доріжкою для велосипедистів та елементів примусового зниження швидкості згідно з ДСТУ 4123 протягом не менше ніж 20 м (40 м);