---

11.4.2 Підготовка до випробування

Із прокладок на відстані 50 мм від кінців відрізають зразки довжиною (70±2) мм.

11.4.3 Проведення випробування

Зразки кладуть на цегляні пластини і розміщують у сушильній шафі, нагріту до температури:

• (100±2) °С - для гумових прокладок;

• (85±2) °С - для полімерних прокладок.

Витримують зразки прокладок у сушильній шафі впродовж 1 год.

Потім зразки виймають із шафи і за допомогою пінцета проводять їх огляд. На зразках прокладок не повинно бути розшарувань у структурі поперечного перерізу, на поверхні не повинно бути кратерів, тріщин, здуття, змін кольору та інших видимих змін.

Випробування продовжують із поступовим підвищенням через кожні 2 °С до тих пір, поки не буде встановлена температура, за якої зразки прокладок не руйнуються.

11.4.4 Оброблення результатів

За результат випробування приймають найвищу температуру, за якої не відбулося руйнування зразка прокладки.

Кількість зразків для випробування - не менше трьох.

11.5 Визначення стабільності розмірів за нагрівання

Суть методу - визначення зміни лінійних розмірів зразків прокладок після їх витримування впродовж заданого терміну часу при встановленій температурі нагрівання.

11.5.1 Засоби контролю та матеріали:

• лінійка металева згідно з ДСТУ ГОСТ 427;

• шафа електрична сушильна, яка забезпечує нагрівання зразків прокладок до температури випробування.

11.5.2 Підготовка до випробування

із прокладок вирізають три зразки довжиною (300±1) мм. На відстані 50 мм від країв зразків роблять позначки.

11.5.3 Проведення випробування

На зразках перед випробуванням лінійкою вимірюють відстань між позначками (відстань між позначками - (200±1) мм).

Зразки витримують у сушильній шафі впродовж (60±2) хв за температури:

- (100±2) °С для гумових прокладок;

- (85±2) °С для полімерних прокладок.

Після закінчення прогрівання зразки прокладок охолоджують до температури лабораторного приміщення і знову вимірюють відстань між позначками.

11.5.4 Оброблення результатів

Зміну лінійних розмірів зразків прокладок X в процентах обчислюють за формулою:

де L₀ - відстань між позначками на зразках прокладок до нагрівання, мм;

L₁ - відстань між позначками на зразках прокладок після нагрівання, мм.

Кількість зразків для випробування - не менше трьох.

11.6 Визначення водопоглинання за масою

Суть методу - визначення маси води, поглиненої зразком прокладки після повного занурення його у воду впродовж установленого терміну часу.

11.6.1 Засоби контролю та матеріали:

• посудина з водою місткістю не менше 1 дм³ і навантаження із нержавіючої сталі;

• ваги лабораторні згідно з ГОСТ 24104 з допустимою похибкою вимірювання не більше ± 0,010 г;

• папір фільтрувальний або тканина бавовняна.

11.6.2 Підготовка до випробування

Від прокладок вирізають зразки довжиною не менше 100 мм.

11.6.3 Проведення випробування

Зразки прокладок зважують і занурюють у посудину з водою. За допомогою навантаження забезпечують повне занурення у воду тих зразків прокладок, які легше за воду.

Через 24 год зразки виймають, промокають фільтрувальним папером або тканиною і зважують.

11.6.4 Оброблення результатів

Водопоглинання зразка прокладки W в процентах за масою обчислюють за формулою:

де т₁- маса зразка до випробування, г;

m₂ - маса зразка після його витримування в посудині з водою, г.

Кількість зразків для випробування - не менше трьох.

11.7 Визначення міцності зв'язку між шарами прокладки

Суть методу полягає у визначенні міцності зв'язку між полімерною (гумовою) основою прокладки та її робочою стрічкою.

Випробування призначене для багатошарових прокладок.

11.7.1 Засоби контролю та матеріали:

- машина розривна, зі швидкістю рухомого захвату (100±10) мм/хв, яка забезпечує вимірювання величин зусилля з похибкою не більше 1 %. Захвати машини повинні забезпечувати надійне кріплення зразка за співпадання осі зразка з напрямком його розтягування і збереження конструкції зразка на початок випробування;

• лінійка металева згідно з ДСТУ ГОСТ 427;

• ніж.

11.7.2 Підготовка до випробування

Випробування проводять на зразках прокладок довжиною 200 мм.

Перед випробуванням зі зразків прокладок знімають захисну поверхневу стрічку.

Форма зразка для випробування представлена на рисунку 2.

Рисунок 2 - Схема зразка для визначення міцності зв'язку між шарами

З двох сторін кожного зразка наносять по три паралельні позначки А-А, Б-Б, С-С. Зразки вручну або за допомогою ножа розшаровують до лінії А-А, а потім до лінії Б-Б. Зразки, що не вдалося розшарувати, вважають такими, що пройшли випробування. Робочою ділянкою під час випробування є відстань у 100 мм.

11.7.3 Проведення випробування

Зразок прокладки закріплюють у затискачі розривної машини на рівній відстані на середині ділянок А-А та Б-Б.

У процесі випробування записується діаграма "навантаження-деформація" до руйнування зразка, а також знімають показання вимірювальних приладів.

Якщо під час випробувань відбувся розрив одного із шарів, то такий зразок замінюють іншим.

11.7.4 Оброблення результатів

Міцність зв'язку між шарами зразка прокладки R у ньютонах на метр обчислюють за формулою:

де F - зусилля розшарування, Н;

b - ширина зразків смужок прокладок, м.

Кількість зразків прокладок для випробування повинна становити не менше 5.

11.8 Визначення опору до відшарування клейового шару

Суть методу полягає у визначенні зусилля відшарування зразка прокладки від пофарбованої дерев'яної поверхні як еталонної.

Випробування призначене для прокладок із монолітною та пористою структурою з клейовим шаром.

11.8.1 Засоби контролю та матеріали:

- машина розривна, зі швидкістю рухомого захвату (100±10) мм/хв, яка забезпечує вимірювання величин зусилля з похибкою не більше 1 %. Захвати машини повинні забезпечувати надійне кріплення зразка за співпадання осі зразка з напрямком його розтягування і збереження конструкції зразка на початок випробування;

- дерев'яна пофарбована пластина (3 шт.) товщиною в межах від 3 мм до 5 мм та іншими розмірами, представленими на рисунку 3.

Рисунок 3 - Схема дерев'яної пластини

Відстань у 25 мм - відстань для затиснення дерев'яної пластини і зразка прокладки в затискачі захватів розривної машини в протилежних напрямках упродовж вертикальної осі.

Відстань у 100 мм є робочою, за якої проводять випробування і роблять обчислення його результатів.

11.8.2 Підготовка до випробування

Випробування проводять на зразках прокладок довжиною 245 мм. Зі зразків знімають захисну поверхневу стрічку, відкривши клейовий шар Зразок прокладки розміщують симетрично, клейовим шаром притискають до поверхні дерев'яної пластини і витримують не менше 1 год при кімнатній температурі (рисунок 4).

Рисунок 4 - Схема зразка прокладки, наклеєного на дерев'яну пластину, для визначення опору відшарування клеєного шару

11.8.3 Проведення випробування

Дерев'яну пластину (відстань у 25 мм) і вільний кінець зразка прокладки (відстань у 60 мм -рисунок 4) затискують у верхньому та нижньому захватах розривної машини.

Під час випробування потрібно слідкувати, щоб вісь зразка співпадала з напрямком руху рухомого захвату.

У процесі випробування записується діаграма "навантаження-деформація" до руйнування зразка, а також знімають показання вимірювальних приладів.

11.8.4 Оброблення результатів

Опір до відшарування клейового шару G у ньютонах на метр обчислюють за формулою:

де F - зусилля розшарування, Н;

В - ширина зразків прокладок (відстань у 40 мм згідно з рисунком 4), м. Кількість зразків прокладок для випробування повинна становити не менше 5.

11.9 Визначення умовної міцності за розтягнення та відносного подовження за розриву під час розтягнення

Суть методу - визначення руйнівних зусиль під час розтягування зразка прокладки та відносного подовження в момент його розриву.

11.9.1 Засоби контролю та матеріали:

• машина розривна, яка виконує випробування на розтягування зі швидкістю рухомого захвату 25 мм/хв та забезпечує вимірювання величин зусилля з похибкою не більше 1 %. Захвати машини повинні забезпечувати надійне кріплення зразка за співпадання осі зразка з напрямком його розтягування і збереження конструкції зразка на початок випробування;

• лінійка металева згідно з ДСТУ ГОСТ 427.

11.9.2 Підготовка до випробування

Випробування проводять на зразках прокладок довжиною (250±2) мм.

Зі зразків прокладок повинні бути зняті поверхневі захисні стрічки.

Зразки повинні мати рівну поверхню, без дефектів структури -тріщин, раковин, наскрізних отворів.

11.9.3 Проведення випробування

Перед випробуванням на кожний зразок на рівній відстані від крайок прокладок наносять обережно без погіршення його поверхні симетрично риски-позначки, які визначають робочу частину зразка l₀ = (100±1) мм.

Заміряють довжину і ширину робочої частини зразка. Допустима похибка вимірювань не повинна перевищувати ±0,5 мм.

Зразок закріплюють у затискачі розривної машини на рівній відстані без деформацій по всій довжині робочої частини.

Конструкція затискачів повинна унеможливлювати виповзання зразків прокладок під час випробування.

У процесі випробування записується діаграма "навантаження-деформація" до руйнування зразка, а також знімають показання вимірювальних приладів.

11.9.4 Оброблення результатів

В розрахунок приймають результати, в яких руйнування зразка проходило в його робочій частині.

Границю міцності за розтягнення зразка прокладки σ_розр. в мегапаскалях обчислюють за формулою:

11.10 Визначення еластичності за розтягу під час розриву та відносної залишкової деформації за розтягу після розриву

Суть методу - визначення наскільки здатний зразок прокладки піддаватися деформації під дією зусиль одноразового розтягу до заданої величини деформації та визначення величини відновлення своїх розмірів після припинення дії цих зусиль.

1. Засоби контролю та матеріали Відповідно до 11.9.1 цього стандарту.

2. Підготовка до випробування

Випробування проводять на зразках прокладок, які мають ті самі геометричні розміри, на яких нанесені риски-позначки, що визначають розмір робочої ділянки l₀, відповідно до 11.9.2 та 11.9.3.

11.10.3 Проведення випробування

Закріплений зразок прокладки розтягують із постійною швидкістю 10 мм/хв до переміщення затискачів на відстань 20 мм, після чого затискачі в автоматичному режимі повинні рухатися в зворотному напрямку з тією самою швидкістю, дозволяючи зразку прокладки під дією пружних властивостей відновити попередні розміри.

11.10.4 Оброблення результатів

Результати випробувань оформляють у вигляді кривої "навантаження-деформація" (рисунок 5) та проводять обчислення.

Рисунок 5 - Крива "навантаження-деформація"

За значення еластичності ζ зразка приймають обернене значення величини зусилля (відрізок СД на рисунку 5), що виникло під час випробування в ньютонах на метр відповідно до формули:

11.11 Визначення відносної залишкової деформації після дії статичного стиснення

Суть методу полягає у стисненні зразка прокладки до встановлених розмірів за заданої температури та вимірювання висоти зразка після знімання навантаження.

11.11.1 Засоби контролю та матеріали:

- струбцини типу а) або типу б) (рисунок 6), які являють собою дві розташовані паралельно пластини товщиною не менше 10 мм із нержавіючої сталі, з'єднані між собою болтами або хомутом.

1 - металеві пластини; 2 - болт; 3 - гайка; 4 - зразки прокладок, 5 - обмежувачі;

6 - шарнір (віконна петля); 7 - хомут

Рисунок 6 - Схема струбцин для проведення випробування на стиснення

Струбцини повинні забезпечувати деформацію стиснення зразків прокладок не менше ніж 40 %, а також проведення випробування водночас на 5 зразках прокладок;

• лінійка металева згідно з ДСТУ ГОСТ 427;

• штангенциркуль згідно з ДСТУ ГОСТ 166 (ИСО 3599) з похибкою вимірювання ±0,1 мм.

11.11.2 Підготовка до випробування

Із прокладок вирізають зразки довжиною (50±1) мм. Вимірюють розмір поперечного перерізу.

Залежно від форми поперечного перерізу зразків прокладок використовують струбцини типу а) або типу б).

На нижню плиту струбцин розміщують обмежувачі на відстані, так як це показано на рисунку 6.

У загальному випадку встановлюють 40 % розмір стиснення від початкового розміру поперечного перерізу зразків прокладок. Тобто висота обмежувачів повинна бути на 40 % меншою за розмір поперечного перерізу зразків прокладок.

Зразки розташовують між пластинами струбцин так, щоб під час стиснення вони були на відстані один від одного не ближче 5 мм і не торкалися обмежувачів.

11.11.3 Проведення випробування

Затягують болти з гайками і проводять стиснення зразків прокладок до торкання пластин струбцини з обмежувачами.

У такому стисненому стані зразки прокладок витримують впродовж 24 год.

Після цього струбцину розбирають та виймають зразки прокладок. Не раніше ніж через 30 хв (час на "відпочинок" зразків) вимірюють розміри поперечного перерізу зразків прокладок.

11.11.4 Оброблення результатів

Відносну залишкову деформацію статичного стиснення ψ в процентах обчислюють за формулою:

11.12 Визначення морозостійкості

Суть методу - визначення найнижчої температури, за якої зразки прокладок в умовах випробування не руйнуються.