|
|
НАСТАНОВА
ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ КОНСТРУКЦІЙ
(EN 1990:2002, IDN)
ДСТУ-Н Б В.1.2-13:2008
Київ
Мінрегіонбуд України
2009
НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП
Цей документ ідентичний EN 1990 Eurocode - Basis of structural design EN 1990 Єврокод -основи проектування конструкцій
Організація, відповідальна за цей документ, - Державне підприємство Технічний комітет з стандартизації "Арматура для залізобетонних конструкцій"
При виданні документа не внесено редакційних змін в українськомовний варіант відносно оригіналу.
ЗМІСТ
с.
Вступ VI
Основи програми Єврокодів 1
Статус та сфера застосування Єврокодів 2
Національні стандарти, що імплементують Єврокоди 3
Зв'язки між Єврокодами та гармонізованими технічними специфікаціями (ENs and ETAs) для виробів 3
Додаткова інформація щодо EN 1990 4
Національний Додаток до EN 1990 4
Розділ 1 Загальні положення 5
1.1 Сфера застосування 5
1.2 Нормативні посилання 5
1.3 Припущення 6
1.4 Відмінності між Принципами та Правилами використання 6
1.5 Терміни та визначення 7
1.5.1 Загальні терміни, які використовуються у EN 1990 - EN 1999 7
1.5.2 Спеціальні терміни, які відносяться до розрахунку в цілому 8
1.5.3 Терміни, що мають відношення до дій 10
1.5.4 Терміни, що мають відношення до властивостей матеріалів та виробів 13
1.5.5 Терміни, що мають відношення до геометричних даних 13
1.5.6 Терміни, що мають відношення до конструктивного розрахунку 14
1.6 Символи 15
Розділ 2 Вимоги 18
2.1 Основні вимоги 18
2.2 Керування надійністю 19
2.3 Проектний термін експлуатації 20
2.4 Довговічність 21
2.5 Керування якістю 21
Розділ 3 Принципи розрахунку за граничними станами 22
3.1 Загальні положення 22
3.2 Розрахункові ситуації 22
3.3 Граничні стани за несучою здатністю 22
3.4 Граничні стани за експлуатаційною придатністю 23
3.5 Розрахунок за граничним станом 24
Розділ 4 Базові перемінні 24
4.1 Дії та види впливу навколишнього середовища 24
4.1.1 Класифікація дій 24
4.1.2 Характеристичні значення дій 25
4.1.3 Інші репрезентативні величини перемінних дій 26
4.1.4 Представлення дії, пов'язаної зі втомою 27
4.1.5 Представлення динамічних дій 27
4.1.6 Геотехнічні дії 28
4.1.7 Вплив навколишнього середовища 28
4.2 Властивості матеріалів та виробів 28
4.3 Геометричні дані 29
Розділ 5 Конструктивний розрахунок та проектування за допомогою випробувань 30
5.1 Конструктивний розрахунок 30
5.1.1 Конструктивне моделювання 30
5.1.2 Статичні дії 30
5.1.3 Динамічні дії 30
5.1.4 Розрахунок при пожежі 31
5.2 Проектування з допомогою випробувань 32
Розділ 6 Перевірка за методом часткових коефіцієнтів 32
6.1 Загальні положення 32
6.2 Обмеження 33
6.3 Розрахункові величини 33
6.3.1 Розрахункові величини дій 33
6.3.2 Розрахункові величини впливу дій 33
6.3.3 Розрахункові величини властивостей матеріалу або виробу 34
6.3.4 Розрахункові величини геометричних даних 35
6.3.5 Розрахункова міцність 35
6.4 Граничні стани за несучою здатністю 36
6.4.1 Загальні положення 36
6.4.2 Перевірки статичної рівноваги та опору 37
6.4.3 Комбінація дій (за винятком перевірки на втому) 37
6.4.3.1 Загальні положення 37
6.4.3.2 Комбінації дій для стійких або перехідних розрахункових ситуацій (фундаментальні комбінації) 38
6.4.3.3 Комбінації дій для випадкових розрахункових ситуацій 39
6.4.3.4 Комбінації дій для сейсмічних розрахункових ситуацій 39
6.4.4 Часткові коефіцієнти для дій та комбінації дій 39
6.4.5 Часткові коефіцієнти для матеріалів та виробів 39
6.5 Граничні стани за експлуатаційною придатністю 39
6.5.1 Перевірки 39
6.5.2 Критерії за експлуатаційною придатністю 40
6.5.3 Комбінація дій 40
6.5.4 Часткові коефіцієнти для матеріалів 41
Додаток А1 (обов'язковий) Використання для будівель та споруд 42
А1.1 Область використання 42
А1.2 Комбінації дій 42
А1.2.1 Загальні положення 42
А1.2.2 Величини коефіцієнтів ψ 42
А1.3 Граничні стани за несучою здатністю 42
А1.3.1 Розрахункові величини дій в постійних та перехідних розрахункових ситуаціях 42
A1.3.2 Розрахункові величини дій в випадкових та сейсмічних розрахункових ситуаціях 46
А1.4 Граничні стани за експлуатаційною придатністю 46
А1.4.1 Часткові коефіцієнти для дій 46
A1.4.2 Критерії експлуатаційної придатності 47
А1.4.3 Деформації та горизонтальні переміщення 47
А1.4.4 Вібрації 48
Додаток В (довідковий) Керування конструктивною надійністю будівель і споруд 50
B1 Сфера та область використання 50
B2 Символи 50
В3 Диференціація надійності 50
В3.1 Класи наслідків 50
B3.2 Диференціація за величинами β 51
В3.3 Диференціація завдяки заходам, які відносяться до часткових коефіцієнтів 52
В4 Диференціація контролю проектування 52
В5 Інспекція протягом зведення 53
В6 Часткові коефіцієнти для властивостей опору 54
Додаток С (довідковий) Основа для розрахунку часткового коефіцієнта та аналізу надійності 55
С1 Сфера та область використання 55
С2 Символи 55
С3 Вступ 55
С4 Огляд методів надійності 56
C5 Індекс надійності β 58
C6 Задані величини індексу надійності β 58
C7 Підхід до калібрування розрахункових величин 59
С8 Надійність верифікаційних форматів у Єврокодах 62
С9 Часткові коефіцієнти в EN 1990 63
С10 Коефіцієнти ψ0 63
Додаток D (обов'язковий) Проектування з допомогою випробувань 65
D1 Сфера та область застосування 65
D2 Умовні позначки (символи) 65
D3 Типи випробувань 66
D4 Планування випробувань 67
D5 Визначення розрахункових величин 69
D6 Загальні принципи статистичних оцінок 70
D7 Статистичне визначення окремої характеристики 71
D7.1 Загальні положення 71
D7.2 Оцінка через характеристичну величину 71
D7.3 Пряма оцінка розрахункової величини для граничних станів за несучою здатністю 73
D8 Статистичне визначення моделей опору 73
D8.1 Загальні положення 73
D8.2 Стандартна процедура оцінки (Метод (а)) 74
D8.2.1 Загальні положення 74
D8.2.2 Стандартна процедура 74
D8.3 Стандартна процедура оцінки (Метод (b)) 78
D8.4 Використання додаткових попередніх знань 79
Бібліографічний довідник 80
Даний документ (EN 1990:2002) був підготовлений Технічним комітетом CEN/TC 250 "Будівельні Єврокоди", секретаріат якого підтримується BSI.
Цьому Європейському стандарту буде наданий статус національного з публікацією ідентичного тексту або схваленням не пізніше жовтня 2002 року і при скасуванні конфліктуючих національних стандартів не пізніше березня 2010 року.
Даний документ замінює ENV 1991-1:1994.
CEN/TC250 є відповідальним за всі Будівельні Єврокоди.
У відповідності з внутрішніми постановами CEN/CENELEC національні органи зі стандартизації таких країн зобов'язані здійснити імплементацію цього Європейського Стандарту: Австрія, Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Ірландія, Італія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Франція, Чеська Республіка, Швеція та Швейцарія.
FOREWORD
This document (EN1990:2002) has been prepared by Technical Committee CEN/TC 250 "Structural Eurocodes", the secretariat of wich is held by BSI.
This European Standard shall by given the status of a national standard, either by publication of an identical text or by endorsement, at the latest by October 2002, and conflicting national standards shall be withdrawn at the latest by March 2010.
This document supersedes ENV 1991-1:1994.
CEN/TC 250 is responsible for all Structural Eurocodes.
According to the CEN/CENELEC Internal Regulations, the national standards organizations of the following countries are bound to implement this European Standard: Austria, Belgium, Czech Republic, Denmark, Finland, France, Germany, Greece, Iceland, Ireland, Italy, Luxembourg, Malta, Netherlands, Norway, Portugal, Spain, Sweden, Switzerland and the United Kingdom.
НАСТАНОВА
Системи надійності та безпеки у будівництві
ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ КОНСТРУКЦІЙ
РУКОВОДСТВО
ОСНОВЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ КОНСТРУКЦИЙ
EN 1990
EUROCODE - BASIS OF STRUCTURAL DESIGN
___________________________________________________________________________________________
Чинний від 2009-07-01
У 1975 році Комісія Європейської Спільноти вирішила розпочати програму дій у сфері будівництва на підставі статті 95 Договору. Метою програми було усунення технічних перешкод для торгівлі і узгодження технічних умов.
У рамках цієї програми дій Комісія взяла на себе ініціативу встановити систему узгоджених технічних правил для проектування і споруд, які на першій стадії мали слугувати альтернативою чинним національним правилам Держав-членів, а зрештою мали замінити їх.
Упродовж п'ятнадцяти років Комісія за допомогою Робочого комітету, до складу якого входили представники Держав-членів, вела розробку програми Єврокодів, яка привела до публікації комплекту першого покоління Європейських кодів у 80-х роках.
В 1989 році Комісія та Держави-члени EU (Європейської Спільноти) та EFTA (Єропейської асоціації вільної торгівлі) на основі угоди1 між Комісією та CEN (Європейським комітетом із стандартизації) вирішили передати підготовку та публікацію Єврокодів CEN за допомогою серії Мандатів, що в результаті надало б Єврокодам в майбутньому статусу Європейського Стандарту (EN). Це пов'язує Єврокоди з поло- женнями Директив Ради і рішень Комісії щодо Європейських стандартів (тобто Директиви Ради 89/106/ЕЕС щодо будівельних виробів – CPD - та Директив Ради 93/37/ЕЕС, 92/50/ЕЕС та 89/440/ЕЕС відносно суспільних робіт та послуг і еквівалентних директив EFTA, започаткованих, щоб допомогти заснуванню внутрішнього ринку).
Структурна програма Єврокодів включає такі стандарти, які в основному складаються з декількох частин:
EN 1990 Єврокод: Основи проектування конструкцій
_________________
1 Угода між Комісією Європейських Спільнот і Європейським комітетом стандартизації (CEN) щодо роботи над Єврокодами для проектування будівель і споруд (CONSTRUCT 89/019).
Background of the Eurocode programme
In 1975, the Commission of the European Community decided on an action programme in the field of construction, based on article 95 of the Treaty. The objective of the programme was the elimination of technical obstacles to trade and the harmonisation of technical specifications.
Within this action programme, the Commission took the initiative to establish a set of harmonised technical rules for the design of construction works which, in a first stage, would serve as an alternative to the national rules in force in the Member States and, ultimately, would replace them.
For fifteen years, the Commission, with the help of a Steering Committee with Representatives of Member States, conducted the development of the Eurocodes programme, which led to the first generation of European codes in the 1980's.
In 1989, the Commission and the Member States of the EU and EFTA decided, on the basis of an agreement1 between the Commission and CEN, to transfer the preparation and the publication of the Eurocodes to CEN through a series of Mandates, in order to provide them with a future status of European Standard (EN). This links de facto the Eurocodes with the provisions of all the Council's Directives and/or Commission's Decisions dealing with European standards (e.g. the Council Directive 89/106/EEC on construction products - CPD - and Council Directives 93/37/EEC, 92/50/EEC and 89/440/EEC on public works and services and equivalent EFTA Directives initiated in pursuit of setting up the internal market).
The Structural Eurocode programme comprises the following standards generally consisting of a number of
Parts: EN 1990 Eurocode: Basis of Structural Design
__________________
1 Agreement between the Commission of the European Communities and the European Committee for Standardisation (CEN) concerning the work on EUROCODES for the design of building and civil
EN 1991 Єврокод 1: Дії на конструкції
EN 1992 Єврокод 2: Проектування залізобетонних конструкцій
EN 1993 Єврокод 3: Проектування сталевих конструкцій
EN 1994 Єврокод 4: Проектування сталезалі-зобетонних конструкцій
EN 1995 Єврокод 5: Проектування дерев'яних конструкцій
EN 1996 Єврокод 6: Проектування кам'яних конструкцій
EN 1997 Єврокод 7: Геотехнічне проектування
EN 1998 Єврокод 8: Проектування конструкцій при сейсмічному навантаженні
EN 1999 Єврокод 9: Проектування алюмінієвих конструкцій
Стандарти Єврокодів визнають відповідальність регуляторних органів країн-членів та захищають їх право на призначення величин, які пов'язані з регулюванням питаннь безпеки на національному рівні там, де вони відрізняються від країни до країни
Країни-члени EU та EFTA визнають те, що Єврокоди діють як еталонні документи для таких цілей:
- як засіб довести відповідність будівель і споруд основним вимогам Директиви Ради 89/106/ЕЕС, зокрема основній вимозі №1 - Механічна стійкість та стабільність і основній вимозі №2 - Пожежна безпека;
- як основа для укладання контрактів для будівель і споруд та пов'язаних з ними інженерних послуг;
- як основа для складання узгоджених технічних специфікацій для будівельних виробів (ENs та ETAs).
Єврокоди, оскільки вони безпосередньо відносяться до будівельних споруд, мають прямий зв'язок з Тлумачними документами2 розділу 12 CPD, незважаючи на те, що вони мають різну природу з гармонізованими стандартами на вироби3.
__________________________
2Відповідно до Ст. 3.3 CPD, Основні вимоги (ER) отримають конкретну форму у Тлумачних документах для створення необхідних зв'язків між основними вимогами та мандатами на hEN і ЕТА.
3Відповідно до Ст. 12 CPD, Тлумачні документи мають:
а) надати конкретну форму основним вимогам, узгодивши термінологію і технічні засади, і вказавши класи або рівні для кожної вимоги, де це необхідно;
б) вказати методи встановлення співвідношення між цими класами або рівнями вимог з технічними вимогами, наприклад, методи розрахунку і перевірки, технічні правила проектування тощо;
