---

6.2 Толщина испытываемого образца должна быть меньше длины ребра лицевой грани или диаметра не менее чем в пять раз.

6.3 Грани образца, контактирующие с рабочими поверхностями плит прибора, дол­жны быть плоскими и параллельными. Откло­нение лицевых граней жесткого образца от параллельности не должно быть более 0,5 мм.

Жесткие образцы, имеющие разнотол-щинность и отклонения от плоскостности, шлифуют.

6.4 Толщину образца-параллелепипеда из­меряют штангенциркулем с погрешностью не более 0,1 мм в четырех углах на расстоянии (50,0±5,0) мм от вершины угла и посередине каждой стороны.

Толщину образца-диска измеряют штан­генциркулем с погрешностью не более 0.1 мм по образующим, расположенным в четырех взаимно перпендикулярных плоскостях, про­ходящих через вертикальную ось.

За толщину образца принимают средне­арифметическое значение результатов всех измерений.

6.5 Длину и ширину образца в плане измеряют линейкой с погрешностью не более 0,5 мм.

6.6 Правильность геометрической формы и размеры образца теплоизоляционного мате­риала определяют по ГОСТ 17177.

6.7 Средний размер включений (гранулы заполнителя, крупные поры и т.п.), отличных по своим теплофизическим показателям от ос­новного образца, должен составлять не более 0,1 толщины образца.

Допускается испытание образца, имею­щего неоднородные включения, средний раз­мер которых превышает 0.1 его толщины. В протоколе испытания должен быть указан средний размер включений.

6.8 Определяют массу образца m₁ при его получении от изготовителя.

ДСТУ Б В.2.7-105-2000 (ГОСТ 7076-99) С.7

6.9 Зразок висушують до постійної маси при температурі, вказаній у нормативному документі на матеріал або виріб. Зразок вва­жають висушеним до постійної маси, якщо втрата його маси після чергового висушу­вання протягом 0,5 год не перевищує 0,1 %. Після закінчення сушіння визначають масу зразка М₂ та його густину р, після чого зразок негайно розміщують або у приладі для виз­начення його термічного опору, або у герме­тичній посудині.

Допускається випробування вологого зразка при температурі холодної лицьової грані більше 273 К і перепаді температури не більше 2 К на 1 см товщини зразка.

6.10 Зразок висушеного насипного мате­ріалу повинен бути розміщений у ящику, дно і кришка якого виготовлені з тонкого листо­вого матеріалу. Довжина і ширина ящика повинні бути рівними відповідним розмірам робочих поверхонь плит приладу, глибина - товщині зразка, який випробовують. Товщина зразка насипного матеріалу повинна бути не менше ніж у 10 разів більше середнього роз­міру гранул, зерен і лусочок, з яких склада­ється цей матеріал.

Відносна напівсферична випроміню­вальна здатність поверхонь дна і кришки ящика повинна бути більше 0,8 при тих тем­пературах, які ці поверхні мають у процесі випробуваня.

Термічний опір R_L листового матеріалу, з якого виготовляють дно і кришку ящика, по­винен бути відомий.

6.11 Пробу насипного матеріалу ділять на чотири рівні частини, які по черзі насипають у ящик, ущільнюючи кожну частину так, щоб вона зайняла відповідну частину внутрішньо­го об'єму ящика. Ящик закривають кришкою. Кришку прикріплюють до бокових стінок ящика.

6.12 Зважують ящик із зразком насипного матеріалу. За визначеним значенням маси ящика із зразком і попередньо визначеним значенням внутрішнього об'єму і маси по­рожнього ящика обчислюють густину зразка насипного матеріалу.

6.13 Похибка визначення маси і розміру зразків не повинна бути більше 0,5 %.

7 ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ

7.1 Випробування повинні проводитись на попередньо градуйованому приладі. Порядок і періодичність градуювання наведені у додат­ку Б.

6.9 Образец высушивают до постоянной массы при температуре, указанной в норма­тивном документе на материал или изделие. Образец считают высушенным до постоянной массы, если потеря его массы после очеред­ного высушивания в течение 0,5 ч не превы­шает 0,1 %. По окончании сушки определяют массу образца М₂ и его плотность р. после чего образец немедленно помещают либо в прибор для определения его термического сопротив­ления, либо в герметичный сосуд.

Допускается испытание влажного образ­ца при температуре холодной лицевой грани более 273 К и перепаде температуры не более 2 К на 1 см толщины образца.

6.10 Образец высушенного насыпного материала должен быть помещен в ящик, дно и крышка которого изготовлены из тонкого листового материала. Длина и ширина ящика должны быть равны соответствующим разме­рам рабочих поверхностей плит прибора, глубина - толщине испытываемого образца. Толщина образца насыпного материала дол­жна быть не менее чем в 10 раз больше сред­него размера гранул, зерен и чешуек, из ко­торых состоит этот материал.

Относительная полусферическая излуча-тельная способность поверхностей дна и крышки ящика должна быть более 0,8 при тех температурах, которые эти поверхности имеют в процессе испытания.

Термическое сопротивление R_L листового материала, из которого изготавливают дно и крышку ящика, должно быть известно.

6.11 Пробу насыпного материала делят на четыре равные части, которые поочередно насыпают в ящик, уплотняя каждую часть так. чтобы она заняла соответствующую ей часть внутреннего объема ящика. Ящик закрывают крышкой. Крышку прикрепляют к боковым стенкам ящика.

6.12 Взвешивают ящик с образцом насып­ного материала. По определенному значению массы ящика с образцом и предварительно определенным значениям внутреннего объема и массы пустого ящика вычисляют плотность образца насыпного материала.

6.13 Погрешность определения массы и размера образцов не должна быть более 0,5 %.

7 ПРОВЕДЕНИЕ ИСПЫТАНИЯ

7.1 Испытания должны проводиться на предварительно градуированном приборе. Порядок и периодичность градуировки при­ведены в приложении Б.

ДСТУ Б В.2.7-105-2000 (ГОСТ 7076-99) С.8

7.2 Зразок, який підлягає випробуванню, розміщують у приладі. Розташування зразка -горизонтальне або вертикальне. При гори­зонтальному розташуванні зразка напрямок теплового потоку зверху вниз.

У процесі випробування різниця темпе­ратур лицьових граней зразка Т_u повинна складати 10-30 К. Середня температура зразка при випробуванні повинна бути вказана у нормативному документі на конкретний вид матеріалу або виробу.

7.3 Встановлюють задані значення тем­ператур робочих поверхонь плит приладу і послідовно через кожні 300 с проводять ви­мірювання:

- сигналів тепломіра e_u і датчиків темпе­ратур лицьових граней зразка, якщо щільність теплового потоку крізь зра­зок, який випробовують, вимірюють за допомогою тепломіра;

- потужності, яка подається на нагрівник зони вимірювання гарячої плити при­ладу і сигналів датчиків температур ли­цьових граней зразка, якщо щільність теплового потоку крізь зразок, що ви­пробовується, визначають щляхом ви­мірювання електричної потужності, котра подається на нагрівник зони ви­мірювання гарячої плити приладу.

7.4 Тепловий потік крізь зразок, який випробовується, вважається усталеним (ста­ціонарним), якщо значення термічного опору зразка, обчислені за результатами п'яти пос­лідовних вимірювань сигналів датчиків тем­ператур і щільності теплового потоку, від­різняються один від одного менше ніж на 1 %, при цьому ці величини не зростають і не убу­вають монотонно.

7.5 Після досягнення стаціонарного тепло­вого режиму вимірюють товщину зразка d_u, який розміщений у приладі, штангенциркулем з похибкою не більше 0,5 %.

7.6 Після закінчення випробування визна­чають масу зразка М₃.

8 ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ

8.1 Обчислюють відносну зміну маси зразка внаслідок його сушкіння m_r, та у процесі випробування m_w, і густину зразка р_u за фор­мулами:

7.2 Подлежащий испытанию образец по­мещают в прибор. Расположение образца -горизонтальное или вертикальное. При гори­зонтальном расположении образца направле­ние теплового потока сверху вниз.

В процессе испытания разность темпе­ратур лицевых граней образца Т_u должна

составлять 10-30 К. Средняя температура об­разца при испытании должна быть указана в нормативном документе на конкретный вид материала или изделия.

7.3 Устанавливают заданные значения температур рабочих поверхностей плит при­бора и последовательно через каждые 300 с проводят измерения:

- сигналов тепломера e_u и датчиков тем­ператур лицевых граней образца, если плотность теплового потока через ис­пытываемый образец измеряют при помощи тепломера;

- мощности, подаваемой на нагреватель зоны измерения горячей плиты прибо­ра и сигналов датчиков температур ли­цевых граней образца, если плотность теплового потока через испытываемый образец определяют путем измерения электрической мощности, подаваемой на нагреватель зоны измерения горя­чей плиты прибора.

7.4 Тепловой поток через испытываемый образец считают установившимся (стацио­нарным), если значения термического соп­ротивления образца, вычисленные по резуль­татам пяти последовательных измерений сигналов датчиков температур и плотности теплового потока, отличаются друг от друга менее чем на 1 %, при этом эти величины не возрастают и не убывают монотонно.

7.5 После достижения стационарного теп­лового режима измеряют толщину помешен­ного в прибор образца d_u штангенциркулем с погрешностью не более 0,5 %.

7.6 После окончания испытания опреде­ляют массу образца М₃.

8 ОБРАБОТКА РЕЗУЛЬТАТОВ ИСПЫТАНИЯ

8.1 Вычисляют относительное изменение массы образца вследствие его сушки m_r, и в процессе испытания m_w и плотность образца р_u по формулам:

(2)

(3)

ДСТУ Б В.2.7-105-2000 (ГОСТ 7076-99) С.9

(4)

Об'єм V_uзразка, який випробовують, обчислюють за результатами вимірювання його довжини і ширини після закінчення випробування, а товщини - у процесі випро­бування.

8.2 Обчислюють різницю температур Т_u лицьових граней і середню температуру Т_mu зразка, що випробовують, за формулами:

Объем V_uиспытываемого образца вы­числяют по результатам измерения его длины и ширины после окончания испытания, а толщины - в процессе испытания.

8.2 Вычисляют разность температур Т_u лицевых граней и среднюю температуру Т_mu испытываемого образца по формулам:

(5)

(6)

8.3 При обчисленні теплофізичних показ­ників зразка і щільності стаціонарного теп­лового потоку в розрахункові формули під­ставляють середньоарифметичні значення результатів п'яти вимірювань сигналів дат­чиків різниці температур і сигналу тепломіра або електричної потужності, виконаних після встановлення стаціонарного теплового пото­ку крізь зразок, який випробовують.

8.4 При проведенні випробування на при­ладі, зібраному за асиметричною схемою, тер­мічний опір R_u зразка обчислюють за фор­мулою

8.3 При вычислении теплофизических показателей образца и плотности стационар­ного теплового потока в расчетные формулы подставляют среднеарифметические значения результатов пяти измерений сигналов датчи­ков разности температур и сигнала тепломера или электрической мощности, выполненных после установления стационарного теплового потока через испытываемый образец.

8.4 При проведении испытания на при­боре. собранном по асимметричной схеме, термическое сопротивление R_u образца вы­числяют по формуле

(7)

де R_k - приймають таким, що дорівнює

0,005 м^{2 .} К/Вт, (а для теплоізоля­ційних матеріалів і виробів -нулю).

8.5 Ефективну теплопровідність ма­ -

теріалу зразка обчислюють за формулою

где R_{k -} принимают равным 0.005 м^2. К/Вт,

(а для теплоизоляционных мате­риалов

и изделий - нулю).

-

8.5 Эффективную теплопроводность материала образца вычисляют по формуле

. (8)

8.6 Термічний опір R_u і ефективну тепло­провідність зразка насипного матеріалу образца обчислюють за формулами:

8.6 Термическое сопротивление R_u эффективную теплопроводность и насыпного материала вычисляют по форму­лам:

, (9)

(10)

ДСТУ Б В.2.7-105-2000 (ГОСТ 7076-99) C.10

8.7 Щільність стаціонарного теплового потоку q_u крізь зразок, який випробовують на приладі, зібраному за асиметричною і симет­ричною схемами, обчислюють відповідно за формулами:

8.7 Плотность стационарного теплового потока q_u через образец, испытываемый на приборе, собранном по асимметричной и сим­метричной схемам, вычисляют соответствен­но по формулам:

q_{u =}f_ue_u , (11)

(12)

8.8 При проведенні випробування на при­ладі з гарячою охоронною зоною, у котрому щільність теплового потоку визначають шля­хом зміни електричної потужності, яка пода­ється на нагрівник зони вимірювання гарячої плити приладу, термічний опір, ефективну теплопровідність і щільність стаціонарного теплового потоку крізь зразок обчислюють за формулами:

8.8 При проведении испытания на при­боре с горячей охранной зоной, в котором плотность теплового потока определяют путем измерения электрической мощности, подаваемой на нагреватель зоны измерения горячей плиты прибора, термическое сопро­тивление, эффективную теплопроводность и плотность стационарного теплового потока через образец вычисляют по формулам:

Скачать бесплатно