---

Допускається повторне, але не більше 10-кратне використання бетон­них основ без видалення ґрунтувального покриття, при цьому проводять обов'язкове повторне грунтування.

8.3.3.4 Підігріта проба матеріалу у вигляді циліндра діаметром (30-35) мм і завдовжки не менше 50 мм наноситься на середину основи і обжи­мається з двох боків дерев'яними обмежувальними планками. Для запобіганню прилипанню проби матеріалу до дерев’яних

ДСТУ Б В. 2.7-106-2001 с.13

планок вони за­здалегідь повинні бути промазані мастилом індустріальним та присипані крейдою з боку, який прилягав до матеріалу.

Допускається використання інших антиадгезійннх покриттів, які виключають налипання матеріалу до планок.

Проба матеріалу прижимається зверху другою основою до зіткнення з обмежувальними планками для надання їй прямокутної форми в перерізі завширшки (30 ± 1) мм і заввишки (20 ± 0,5) мм.

Надлишок матеріалу знімається ножем з боку, що не обмежується планками.

8.3.3.5 Заміряється ширина та довжина (за довжину зразка приймаєть­ся довжина найменшої з основ), відстань між основами /і і площа початко­вого поперечного перерізу зразка 5.

8.3.3.6 Готові зразки витримуються на повітрі не менше 3 год.

8.3.4 Проведення випробування

8.3.4.1 Виймаються обмежувальні планки і зразок поміщається в захва­ти розривної машини. Час від вилучення планок до початку деформування повинен складати не більше 30 с.

8.3.4.2 Встановлюється швидкість руху рухомого захвата 10 мм/хв і проводиться руйнування зразка. При цьому виконується запис діаграми "навантаження-деформація" (рисунок 3) і знімаються дані з цифрової шкали машини.

8 .3.4.3 Максимальне навантаження при розтягуванні Р і подовження зразка мате­ріалу при максимальному навантаженні Δ визначаються за діаграмою "навантаження-деформація" або за цифровою шкалою машини.

Масштаб запису вибирається таким, щоб форма діаграми була аналогічною тій, яка наведена на рисунку 3.

8.3.4.4 Для визначення характеру руйнування зразка обидві основи звільняються від захватів, зрізається основна маса матеріалу ножем, змоченим у воді так, щоб на поверхні основин залишився шар матеріалу завтовшки (1,0 ± 0,5) мм. На місце відриву матеріалу від поверхні основи накладається трафарет таким чином, щоб кількість кліток, під якими відсутній матеріал, була мінімальна. Потім підраховується площа відриву, тобто кількість кліток, під якими відсутній матеріал.

ДСТУ Б В.2.7-106-2001 с.14

Будь-яке відлущення матеріалу в площині клітки, яке спостерігається неозброєнним оком, вважається адгезійним відривом.

8.3.5 Обробка результатів випробування

8.3.5.1 Границя міцності при розтягуванні R_p, в мегапаскалях, розра­ховується за формулою

R_p= , (1)

де Р - максимальне навантаження при розтягуванні, Н;

S - площа початкового поперечного перерізу зразка, м².

Результат закругляється до 0,01 МПа.

8.3.5.2 Відносне подовження є при розриві у відсотках розраховується за формулою

ε = 100, (2)

де h - відстань між основами до випробування, мм;

Δl - подовження зразка при максимальному навантаженні, мм,

Результат закругляється до 1 %.

8.3.5.3 Характер руйнування вважається когезійним, якщо кількість кліток, під якими хоча б частково відсутній матеріал, менше або дорівнює 10. При цьому відсутність його на основі повинна бути не більше ніж на 40 % зразків, що випробовуються. В іншому разі характер руйнування вважається адгезійним.

8.4 Визначення водопоглинання

Суть методу полягає у визначенні маси води, яка поглинається зразком при витримці його у воді протягом заданого часу.

8.4.1 Апаратура, пристрої, матеріали

- терези лабораторні загального призначення 2 класу точності за ГОСТ 24104;

- шафа електрична сушильна, що забезпечує підтримування темпера­тури в діапазоні плюс (50-100)°С;

- основа із скла за ГОСТ 111, ГОСТ 9784 або ГОСТ 17622 розмірами (50 х 50) ± 2 мм;

- секундомір за ТУ 25-1819.0021;

- ємкість об'ємом не менше 1000 см³;

- папір фільтрувальний за ГОСТ 12026;

- ацетон за ГОСТ 768;

- тканина бавовняна або фланель;

- вода за ГОСТ 6709 або за ГОСТ 2874;

- бензин за ГОСТ 1012, ГОСТ 2084.

ДСТУ Б В. 2.7-106-2001 с.15

8.4.2 Підготовка до випробування

8.4.2.1 Випробування проводяться на трьох зразках.

Скляні основи зачищаються від пилу і забруднень, знежирюються тканиною, що змочена в бензині і висушується на повітрі протягом (5-10) хв. Потім протираються тканиною, яка змочена в ацетоні, і висушу­ються на повітрі протягом (5-10) хв.

Матеріал, що випробовується, масою (10 ± 2) г, який відібраний за п. 7.3 і заздалегідь прогрітий у сушильній електрошафі при температурі плюс 70°С протягом (60 ± 5) хв, розподіляється рівномірно по всій по­верхні основи, яка заздалегідь зважена т_o.

Перевернувши зразок основою догори, готові зразки витримуються перед випробуванням на повітрі не менше 3 год і не більше 24 год.

8.4.3 Проведення випробування

Підготовлений зразок зважується m₁ і кладеться у воду таким чином, щоб шар води над ним був не менше 50 мм, а зразок не доторкався до інших зразків і до стінок ємкості. Зразок витримується у воді не менше 24 год, потім виймається із води, просушується фільтрувальним папером і зважується т₂.

Час з моменту виймання зразка із води до зважування не повинен перевищувати 60 с.

8.4.4 Обробка результатів

Водопоглинання W у відсотках за масою розраховується за форму­лою

W= , (3)

де m_о - маса скляної основи, г;

т₁- маса матеріалу, що випробовується, з основою до випробування, г;

т₂- маса матеріалу, що випробовується, з основою після випробуван­ня, г.

Одержаний результат закругляється до 0,01 у відсотках за масою. При цьому результат кожного випробування не повинен перевищувати значен­ня, яке вказане в таблиці 1 цього стандарту.

8.5 Визначення опору текучості

Суть методу полягає у визначенні величини стікання матеріалу під дією власної ваги при заданих температурі та часі.

8.5.1 Апаратура, пристрої, матеріали

- лоток металевий, схема якого представлена на рисунку 4;

- шафа електрична сушильна, яка забезпечує підтримання температу­ри в діапазоні плюс (50-100)°С;

- металевий ніж;

ДСТУ Б В.2.7-106-2001 с.16

Рисунок 4 - Схема лотка

- брусок металевий розміром (40 х 40) ± 2 мм з шириною, що дорівнює ширині лотка;

- лупа вимірювальна з похибкою вимірювання не більше 0,1 мм за ГОСТ 25706;

- терези лабораторні загального призначення 2-го класу точності за ГОСТ 24104.

8.5.2 Підготовка до випробування

Відібрані за п. 7.3 проби матеріалів масою не менше 0,3 кг кожна кла­дуться на антиадгезійний папір і витримуються в сушильній електрошафі протягом (0,5-1) год при температурі плюс 70°С. Потім лоток щільно заповнюється матеріалом таким чином, щоб матеріал трохи виступав над верхніми і торцевими обрізами бокових стінок і витримується на повітрі в горизонтальному положенні не менше 3 год, після чого матеріал, який виступає, зрізається врівень з верхніми і торцевими обрізами бокових стінок лотка.

8.5.3 Проведення випробування

Лоток з матеріалом, який випробовується, ставиться вертикально в су­шильній електрошафі і витримується при температурі плюс (70 ± 2)°С протя­гом (6 ± 0,5) год. Після закінчення цього часу лоток виймається із сушильної електрошафи і витримується в горизонтальному положенні при температурі плюс (23 ± 2)°С не менше 3 год.

По виступній частині лотка просувається брусок до зіткнення з мате­ріалом, заміряються зазори з допомогою вимірювальної лупи між бруском та торцевими обрізами бокових стінок лотка. При цьому відстані, що вимірю­ються, не повинні відрізнятися одна від одної більше ніж на 0,1 мм.

ДСТУ Б В.2.7-106-2001 с.17

8.5.4 Обробка результатів

За результат випробування приймається середнє арифметичне значен­ня трьох паралельних визначень величин стікання.

8.6 Визначення пенетрації

Суть методу полягає у визначенні глибини занурення конуса у мате­ріал, що випробовується, протягом заданого часу.

8.6.1 Апаратура, пристрої, матеріали

- прилад за ГОСТ 1440 з конусом для стандартного методу випробу­вань мастил пластичних і петролатумів;

- електрошафа сушильна, яка забезпечує підтримання температури в діапазоні плюс (50-100)°С;

- секундомір за ТУ 25-1819.0021;

- металева посудина діаметром не менше 70 мм і заввишки не менше 40 мм;

- металевий ніж;

- вимірювальна лінійка за ГОСТ 427;

- антиадгезійний папір за ТУ 13-0281020.621.

8.6.2 Підготовка до випробування

8.6.2.1 Випробування проводиться на трьох зразках.

8.6.2.2 Відібрані проби матеріалу, що випробовується, за п. 7.3 цього стандарту масою не менше 330 г розміщуються на антиадгезійному папері і витримуються в сушильній електрошафі протягом (0,5-1) год при темпе­ратурі плюс (70 ± 2) ^oС.

Металева посудина заповнюється матеріалом, який випробовується. Надлишок матеріалу зрізається ножем врівень з краями посудини.

Виготовлені зразки витримуються перед випробуванням не менше 3 год і не більше 24 год при температурі плюс (23 ± 2)°С.

8.6.3 Проведення випробування

Зразок кладеться на столик приладу. Наконечник конуса встановлю­ється на поверхню матеріалу, який випробовується, при цьому точка доти­ку конуса повинна розміщуватися від краю посудини на відстані не менше 10 мм.

Вмикається секундомір і одноразово звільняється вісь конуса, даючи конусу вільно заглиблюватися у матеріал, який випробовується, протягом (5± 0,2) с.

Глибина занурювання визначається за шкалою приладу.

На кожному зразку проводиться не менше 3 вимірювань, при цьому точки дотику конуса і матеріалу, шо випробовується, повинні бути розміщені одна від одної на відстані не менше 10 мм.

Після кожного занурення кінчик голки витирається від матеріалу, що прилип.

ДСТУ Б В.2.7-106-2001 с.18

8.6.4 Обробка результатів

За результат випробування приймається середнє арифметичне трьох паралельних вимірювань.

8.7 Визначення відносного подовження при температурі експлуатації мінус 40°С і мінус 60°С.

8.7.1 Апаратура, пристрої, матеріали

- апаратура, пристрої, матеріали за п. 8.3.2 цього стандарту, а також морозильна камера, яка забезпечує отримання температури мінус 60°С. При цьому розривна машина повинна забезпечувати швидкість руху рухо­мого захвату (1,0 ± 0,5) мм/хв.

8.7.2 Підготовка до випробування

8.7.2.1 Відбір зразків - за п. 8.3.1, підготовка до випробування - за п. 8.3.3, при цьому перед випробуванням готові зразки (проба матеріалу у вигляді циліндра, що замкнена поміж двох основ і обмежувальними дерев'яними планками) витримуються в морозильній камері не менше 1 год при температурі мінус 40°С (для матеріалу БУТЕПРОЛ-2М) або при тем­пературі мінус 60°С (для матеріалу ТЕГЕРОН).

8.7.3 Проведення випробування

Після витримки зразка в морозильній камері від нього видаляються обмежувальні планки, зразок установлюється в захвати розривної машини і проводиться випробування.

8.7.4 Обробка результатів

8.7.4.1 Відносне подовження при мінімальній температурі експлуа­тації є у відсотках розраховується за формулою (2).

8.8 Визначення міцності зчеплення з основою

Суть методу полягає у вимірюванні зусилля, яке необхідне для відриву герметизуючого матеріалу від основи.

8.8.1 Апаратура, пристрої, матеріали за п. 8.3.2, крім:

- планки дерев'яні обмежувальні повинні бути за розмірами, які вка­зані на рисунку 5, а також:

- основи з полівінілхлориду за ГОСТ 9639 розмірами (50 ± 1) х (50 ± 1) х 2 мм;

- основи з дерева розміром (50 ± 1) х (50 ± 1) х (20 ± 1) мм;

- основи з металу за ГОСТ 16523 у вигляді призми розмірами (50 ± 1) х (50 ± 1) х (20 ± 1) мм.

8.8.2 Підготовка до випробування

8.8.2.1 Підготовка зразків матеріалу до випробування - за п. 8.3.3 цього стандарту.

Випробування зразків виконується на скляних, бетонних, дерев'яних металевих та пластмасових основах.

ДСТУ Б В.2.7-106-2001 с.19

Рисунок 5 - Схема зразка для визначення міцності зчеплення герметизуючих матеріалів з основою

Поверхня основ знежирюється ацетоном і грунтується складами за п. 8.3.3.3 цього стандарту.

З допомогою обмежувальних планок пробі випробувального ма­теріалу між основами надається трапецієдальна форма в перерізі (рису­нок 5).

8.8.3 Проведення випробування

8.8.3.1 Виймаються обмежувальні дерев'яні планки. Зразок встанов­люється в захвати розривної машини і проводиться випробування до руй­нування зразка.

Фіксується максимальне зусилля при відриві матеріалу від поверхні основи.

8.8.4 Обробка результатів

Міцність зчеплення матеріалу з основою σ в мегапаскалях розрахо­вується за формулою

ДСТУ Б В.2.7-106-2001 с.20

σ = , (4)

де F- сила, яко викликала руйнування зразка, Н;

S_m- менша площа поверхні зчеплення зразка матеріалу з основою, м².

Результат закругляється до 1 %.

8.9 Визначення густини

8.9.1 Апаратура, пристрої, матеріали

- терези лабораторні з допустимою похибкою не більше 0,02 г;

- склянка металева з внутрішнім діаметром (10 ± 0,5) см та заввишки (60 ± 0,5) мм;

- ніж металевий;

- штангенциркуль за ГОСТ 166;

- лінійка металева за ГОСТ 427.

8.9.2 Проведення випробування

8.9.2.1 Випробування проводяться на трьох зрозках.

8.9.2.2 Зважується склянка g₁, заміряються її внутрішній діаметр d і висота h і заповнюється матеріалом таким чином, щоб не утворились бульбашки повітря. Надлишок матеріалу зрізається ножем. Підготовлений зразок зважується g₂ .

8.9.2.3 Обробка результатів

Густина матеріалу р в кілограмах на кубічний метр розраховується за формулою