---

Якщо управління здійснюється шляхом обертання, то переміщення ручки у положення «закрито» повинно відбуватися за годинниковою стрілкою.

3.8. Апарати повинні мати терморегулятор з межею настроювання від 50 до 90 °С і похибкою настроювання ±5 °С.

3.9. Теплова потужність апарата не повинна відхилятися більш як на ±5 % від номінального значення.

3.10. Газові комунікації апаратів повинні бути герметичними.

3.11. Теплообмінник апарата і водоведучі деталі повинні бути міцними і щільними.

3.12. При запалюванні полум'я повинно поширюватися по всій вогневій поверхні пальника без бахкання і не більше як за 2 с.

3.13. Полум 'я запального пальника повинно бути стійким до включення і виключення основного пальника і горизонтального потоку повітря швидкістю 2 м/с.

3.14. Пальник апарата повинен забезпечувати стійке горіння без проскоків та відриву полум'я.

3.15. Апарати повинні бути працездатними при розріджені у димоході від 2,94 до 29,4 Па.

3.16. Апарати повинні оснащуватися запобіжними і регулюючими засобами, які забезпечують:

1) подання газу до основного пальника тільки при наявності полум'я на запальному пальнику за час не більше як 30 с;

2) припинення подачі газу при згасанні запального пальника за час не більше як 60 с;

3) припинення подачі газу при відсутності тяги у димоході за час не менше як 10 с і не більше як 60 с;

4) автоматичне блокування основного пальника при запалюванні запального пальника;

5) можливість відключення подачі газу при відсутності протоку вощи для апираіін о циркуляцією води примусового спонукання.

3.17. Коригований рівень звукової потужності працюючого апарата - не більше як 55 дБА.

3.18. Матеріали і (або) покриття деталей апарата слід використовувати з числа дозволених Мінздравом для внутрішнього використання у жилих приміщеннях.

3.19. Матеріали, що використовуються для герметизації газових комунікацій, повинні бути газостійкими. Зміна маси засобів герметизації відносно вихідної не повинна перевищувати 5 %, а проникнення, зокрема після «швидкісного старіння», не допускається.

Твердість по Шору А після «швидкісного старіння» не повинна змінитися більш як на 5 одиниць.

3.20. Апарати в упакованному вигляді повинні витримувати транспортну тряску при середньому перевантаженні 2,4 g і частоті 120 ударів на хвилину.

3.21. Середній строк служби апарата - не менше як 14 років. Критерій граничного стану - розгерметизація теплообмінника.

3.22. Середнє напрацювання на відмову - не менше 2750 г. Критерії відмови:

неспрацювання елементів автоматики; розгерметизація водяних і газових комунікацій; наявність проскоку або відриву полум'я на пальниках.

3.23. Комплектність

3.23.1. До кожного апарата мас бути додано посібник з експлуатації.

3.24. Маркування

3.24.1. Кожний апарат повинен мати маркування, розташоване у доступному місці, яке містить:

товарний знак чи найменування підприемства-виробника; умовне позначення апарата;

вид газу (природний або зріджений), на який розраховано апарат; величину номінального тиску газу у паскалях;

порядковий номер апарата за системою нумерації підприемства-виробника;

рік і місяць випуску;

знак відповідності для сертифікованих апаратів.

Маркування мас бути нанесене способом, який забезпечує його збереження протягом всього строку служби апарата.

3.24.2. Транспортне маркування вантажу за ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційних знаків «Крихке Обережно», «Верх», «Берегти від вологи».

3.25. Упаковування

3.25.1. Всі оброблені нс-пофарбовані зовнішні деталі апарата і різьбові кінці штуцерів мають бути законсервовані за ГОСТ 9.014 за Π групою виробів для категорій умов зберігання та транспортування 2 (С).

Строк дії консервації- 12 міс.

Отвори штуцерів повинні бути захищені від засмічення.

3.25.2. Кожен апарат повинен бути обгорнутий двошаровим пакувальним папером за ГОСТ 8828 чи мішковим папером за ГОСТ 2228, чи іншим папером, що забезпечує збереження апарата, обв'язаний шпагатом і упакований в дерев'яну обрешітку за ГОСТ 12082 або іншу тару, виготовлену за технічними вимогами і робочими кресленнями, затвердженими в установленому порядку.

При відправленні до районів Крайньої Півночі і важкодоступні райони транспортна тара і упаковка апаратів повинна відповідати групі 102 ГОСТ 15846.

4. ПРИЙНЯТТЯ

4.1. Для перевірки відповідності апаратів вимогам цього стандарту слід проводити такі види випробувань:

приймальне-здавальні;

періодичні;

типові;

випробування на надійність;

сертифікаційні.

4.2. Приймально-здавальним випробуванням повинен підлягати кожний апарат на відповідність вимогам пп. 3.1; 3.7; 3.10; 3.11; 3.12; 3.14; 3.16: 3.18 (в частині наявності захисних покриттів); 3.23.1; 3.24.1; 3.24.2; 3.25.1 (в частині наявності і захисту отворів штуцерів); 3.25.2.

Допускається окремі перевірки проводити до повного складання і

упаковки апарата.

4.3. Періодичні випробування слід проводити не рідше одного разу на рік не менше як на трьох апаратах з числа тих, що пройшли приймально-здавальні випробування на відповідність всім вимогам цього стандарту, крім пп. 1.1 (в частині кліматичного виконання), 3.20, 3.21, 3.22.

4.4. Типові випробування слід проводити, коли в конструкцію чи технологічний процес внесені зміни, що впливають на параметри і вимоги, встановлені цим стандартом. Типовим випробуванням слід піддавати не менше трьох апаратів на відповідність тим вимогам цього стандарту на які могли вплинути внесені зміни.

4.5. Випробування на надійність (пп. 3.21, 3.22), на відповідність вимогам пп. 1.1 (в частині кліматичного виконання) і 3.20 слід проводити не рідше одного разу у п'ять років на одному апараті.

Початок відліку - з моменту проведення приймальних випробувань.

4.6. Сертифікаційні випробування слід проводити не менше як на трьох апаратах з числа тих, що пройшли приймально-здавальні випробування на відповідність обов'язковим вимогам цього стандарту.

Сертифікаційні випробування проводяться під час сертифікації апаратів.

5. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

5.1. Апаратура

При проведенні випробувань повинні використовуватись такі засоби вимірювань та контролю:

термометр з похибкою виміру ± 1 °С для виміру температури повітря в приміщенні і температури газу;

термометр з похибкою ± 0,2 °С для виміру температури води;

барометр з похибкою виміру ± 200 Па для виміру атмосферного

тиску;

анемометр з діапазоном виміру від 0,3 до 5 м/с для виміру швидкості руху повітря у приміщенні;

ваги з похибкою виміру ±75 г для виміру погодинної витрати води;

мановакуумметр з похибкою виміру ± 20 Па для чиміру надмірного тиску газу;

лічильник газовий 3 класу для виміру витрат газу;

мікроманометр рідинний 1 класу для визначення розрідження у димоході;

газоаналізатор з похибкою виміру:

±2,5% для виміру вмісту диоксиду вуглецю у продуктах згоряння і у повітрі приміщення;

± 10% для виміру вмісту оксиду вуглецю у продуктах згоряння і у повітрі приміщення;

манометр класу точності 1,5 для виміру тиску води;

хроматограф лабораторний з межею вимірів від 0 до 100% для визначення теплоти згоряння газу;

твердомір з похибкою виміру ± 1% для виміру твердості матеріалів;

шумомер 2 класу точності для виміру рівня звукової потужності; секундомір 2 класу точності для виміру тривалості випробувань; штангенциркуль з похибкою виміру ± 0,1 мм; стенд для проведення випробувань (креслення 1); пристрій для випробування на герметичність (креслення 2).

Допускається використовувати інші засоби вимірів і контролю, що забезпечують вказану точність вимірів.

5.2. Умови проведення випробувань

5.2.1. Періодичні, типові і сертифікаційні випробування слід проводити за таких умов:

температура повітря в приміщенні, °С (20 ± 5);

відносна вологість повітря у приміщенні, %, не більше 80;

швидкість руху повітря у приміщенні, м/с, не більше 0,5.

5.2.2. Всі випробування, крім п. 3.15, слід проводити лрл природній тязі з підключенням до патрубка для відводу продуктів згоряння висотою 1 м або при розрідженні у димоході (4±1) Па.

5.2.3. Розміщення приладів на стенді для проведення випробувань, крім приймально-здавальних, мас відповідати схемі, вказаній на кресленні 1.

СТЕНД ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ

1 - кран, 2 - термометр; 3 - лічильник газовий; 4 - мановакуумметр; 5 - потенціометр,

6 - апарат, 7 - вентиль; 8 – манометр; 9 - ваги; 10 - посудина для води; 11 - патрубок для

відтоку продуктів згоряння; 12 - пробовідбірник; 13 - мікроманометр

Креслення 1

ПРИСТРІЙ ДЛЯ ВИПРОБУВАННЯ НА ГЕРМЕТИЧНІСТЬ

1- бюретка вимірювальна; 2- підвід випробувалального газу; 3- посудина резервна; 4- посудина для підтримання необчпікчо рівня; 5 - місце підключення апарата, що перевіряється

Креслення 2

5.2.4. Ступінь чистоти випробувальних газів повинен мати, процент за об'ємом, не менше:

азот (N₂) -99;

водень (Н₂) -99;

Із загальним вмістом Н₂, CO і О₂ не більше 1 % об. і з загальним

вмістом N₂ і СО₂ не більше 2 % об.

5.3. Випробування апаратів слід проводити на випробувальних газах, у відповідності з тим газом, на який виготовлено апарат:

приймально-здавальні на газах за ГОСТ 5542 і ГОСТ 20448;

періодичні, типові і сертифікаційні на газах, що вказані у таблиці.3.

Допускасться пронодити періодичні, типові і сертифікаційні випробування на газах за ГОСТ 5542 і ГОСТ 20448.

Таблиця 3

*Допускається замість граничного газу G32 викорисгооувати G30.

Примітка. Число Воббе газу, що використовується, має дорівнювати величині, що вказана в таблиці 3 для відповідного випробувального газу, з точністю ± 2%.

Число Воббе (W) у кілоджоулях на кубічний метр слід визначати за формулою

W = Q^P_H/√¯ρ (1)

де Q^P_H - нижча теплота згоряння газу, кДж/м ;

ρ - відносна густина газу за повітрям.

5.4. Тиск газів при випробуваннях повинен відповідати вказаним у таблиці 4.

Таблиця 4

*Випробування слід проводити при тискові, який вказаний у посібнику з експлуатації апарата.

5.5. Проведення випробувань

5.5.1. Номінальну теплову потужність (Ν) у кіловатах (пп. 2.1 таблиця 1 п.1; 3.9) слід визначити при роботі апарата на номінальному тиску газу і підрахувати за формулою

N = (B· Q^P_H· η) / (100·3600 ) (2)

де В — погодинна витрата газу, м³ /год;

η — коефіцієнт корисної дії, %.

Перед заміром витрати газу апарат повинен пропрацювати не менше 5 хв.

Погодинну витрату газу (В) в кубічних метрах на годину слід обчислювати за формулою

B = V₀ / τ (3)

де V_о — об'єм сухого газу, приведений до нормальних умов.м³ ;

τ — час, протягом якого вимірювався об'єм газу, що витрачається, година.

Об'єм сухого газу (V₀) в кубічних метрах, приведений до нормальних умов, слід визначати за формулою

V₀ = [V273/(273+t)] · [(P_б+P_г)/101325] (4)

де V - об'єм газу, м³, виміряний лічильником;

t - темперадтура газу безпосередньо на виході з лічильника, °С;

Ρ_б - барометричний тиск у приміщеннях лабораторії, Па;

Ρ_г - надмірний тиск газу безпосередньо на виході з лічильника, Па.

5.5.2. Коефіцієнт корисної дії апарата (п. 2.1 таблиця 1 п. 2) слід визначати при роботі основного пальника на номінальній тепловій потужності і перепаді температур води на вході і виході з апарата (25 ± 5) °С.

Температура води на вході в апарат повинна дорівнювати (60 + 5) °С. Визначення параметрів слід проводити при режимі, що встановився, коли температура гарячої води не змінюється більш як на 1 °С протягом 5 хв.

Коефіцієнт корисної дії (η) у процентах для апаратів класу 1 слід обчислювати за формулою

η = m · c(t₂ – t₁)·100%/B·Q^P_H (5)

де m - витрата горячої води під час випробувань, кг/год ° С;

с - теплоємкість води, кДж/кг °С;

t₂ - температура води, що виходить з апарата, °С;

t₁ - температура води, що входить у апарат, °С.

Коефіцієнт корисної дії для апаратів класу 2 слід обчислювати за формулою

η = 100 – [(t_в.г.- t_п)/t_max]· [C´+ (h-1)· B´·K]·100, (6)