13

ДСТУ Б В.2.6-2:2009



Кінець таблиці 4







Об'єкти контролю


Вид контролю


Параметр


Метод контролю

Обсяг вибірки

(кількість

зразків)


Періодичність

контролю

Технологічний процес виготовлення виробів

Операційний контроль

Вид бетону, його склад, властивості бетонної суміші Параметри технологічних режимів Якість мастила і його нанесення на форму

Розміри форм

Вид і діаметр арматурної сталі, розміри стрижнів і арматурних елементів, якість зварних з'єднань (за зовнішнім виглядом) Розміщення арматурних і закладних виробів у формі

Контрольований натяг арматури

При операційному контролі під час виконання або після завершення певної технологічної операції з виготовлення виробів визначають відповідність технологічних параметрів виробничих процесів, а також показників якості конструкцій вимогам, наведеним у стандартах, технологічних умовах, проектній і технологічній документації. Обсяг, зміст і порядок проведення операційного контролю встановлюються відповідними технологічними документами

6.6 Контроль показників готових виробів

6.6.1 Випробування виробів за міцністю, жорсткістю та тріщиностійкістю навантажуванням
відповідно до ДСТУ Б В.2.6-7 (ГОСТ 8829) здійснюють перед початком виготовлення виробів та у
разі внесення до них конструктивних змін або зміни технології виготовлення.

Попередньо напружені вироби, такі як кроквяні та підкроквяні ферми і балки, плити покриттів і перекриттів прогоном 12 м і більше, ригелі та балки прогоном 9 м і більше, підкранові балки, стояки опор ЛЕП, контактної мережі, автоблокування, освітлення повинні також піддаватися періодичним випробуванням навантаженням у процесі серійного виробництва у термін, зазначений у стандарті або робочій документації на конкретний виріб.

Періодичні випробування навантаженням у процесі серійного виробництва інших виробів здійснюють, якщо це передбачено в стандартах або робочій документації на ці вироби.

Випробуванням піддають вироби, прийняті за всіма іншими контрольованими параметрами.

Оцінювання результатів випробувань здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.6-7 (ГОСТ 8829). У разі незадовільних результатів випробувань виготовлення конструкцій необхідно припинити і вжити заходів щодо забезпечення додержання встановлених вимог.

6.6.2 Міцність, жорсткість і тріщиностійкість виробів, випробування навантаженням яких в стан-
дартах або робочій документації не передбачені, забезпечуються додержанням вимог до комплек-
су показників, що характеризують міцність бетону, товщину захисного шару бетону та розміри
перерізів, розташування арматури і міцність зварних з'єднань, діаметр і механічні властивості сталі,
основні розміри арматурних виробів і величину натягу арматури, які перевіряються згідно з вимога-
ми цього стандарту у процесі вхідного, операційного і приймального контролю.

Вироби, які не випробовують навантаженням, приймають за міцністю, жорсткістю і тріщиностійкістю, якщо задовольняються вимоги стандарту або робочої документації на ці вироби за зазначеними вище показниками.

14

ДСТУ Б В.2.6-2:2009

6.6.3 Для вибіркового приймального контролю партій готових виробів за показниками точності розмірів і форми виробів, ширини розкриття технологічних тріщин, геометричних параметрів, що визначають категорію бетонної поверхні, а також положення арматури і товщини захисного шару бетону з потоку виробів у процесі їх виробництва або закінчення виготовлення контрольованої партії відбирають вибірку згідно з ГОСТ 18321 і визначають у ній число виробів, які не задовольняють вимоги стандарту або робочої документації за кожним із контрольованих показників (число дефектних виробів за кожним із показників).

Контроль може бути одноступінчастим (таблиця 5) і двоступінчастим (таблиця 6), які рівнозначні за одержаною оцінкою.

Приймальний рівень дефектності приймають відповідно до замовлення на виготовлення, а у разі відсутності вказівок у замовленні - таким, що дорівнює:

  • 4 % - для контролю точності габаритних розмірів і форми виробів, розмірів і форми стико-
    ваних з іншими виробами поверхонь, розмірів, що визначають положення арматури, товщину за-
    хисного шару бетону;

  • 10 % -для контролю точності решти геометричних параметрів, у тому числі розмірів, які виз-
    начають якість поверхонь виробів.

Таблиця 5 - Одноступінчастий вибірковий контроль




Обсяг, шт.

Бракувальне число (шт) при приймальному

рівні дефектності, %

партія виробів

вибірка

4,0

10,0

До 25

5

1

2

Від 25 до 90 включ.

8

2

3

» 91 » 280 »

13

2

4

» 281 » 500 »

20

3

6

» 501 » 1200»

32

4

8

Таблиця 6 - Двоступінчастий вибірковий контроль

15


ДСТУ Б В.2.6-2:2009

Якщо у замовленні на виготовлення виробів для контролю певних параметрів встановлено значення приймального рівня дефектності, відмінне від зазначених в таблицях 5 та 6, відповідні плани вибіркового контролю слід приймати згідно з ДСТУ-Н Б В. 1.3-1.

При одноступінчастому контролі партію виробів приймають за кожним із контрольованих показників, якщо у вибірці відсутні вироби, які мають дефекти за даним показником, або їх кількість менше бракувального числа, зазначеного в таблиці 5.

При двоступінчатому контролі партію виробів приймають за кожним із контрольованих показників, якщо в першій вибірці кількість виробів, які мають дефекти за даним показником, менша або дорівнює приймальному числу для цієї вибірки, зазначеному в таблиці 6. У разі коли кількість виробів, що мають дефекти, більша приймального числа і менша бракувального числа, зазначених у таблиці 6, розглядається друга вибірка. Якщо загальне число дефектних виробів у двох вибірках менше або дорівнює приймальному числу для другої вибірки, партія приймається, якщо більше або дорівнює бракувальному числу для другої вибірки, - не приймається.

Партії виробів, не прийняті при одно-двоступінчатому контролі, підлягають суцільному контролю.

  1. Всі вироби, прийняті технічним контролем, повинні мати штамп технічного контролю із зазна-
    ченням у ньому номера прийнятої партії виробів і номера партії бетону, застосованого в цих виробах.

  2. Кожна партія, призначена для поставки, повинна супроводжуватись документом про якість,
    складеним згідно з додатком Г.

  3. Для визначення фактичних значень технічних характеристик виробів і оцінювання їх від
    повідності нормованим (проектним) значенням потрібно застосовувати методи, встановлені у чин-
    них нормативних документах, зазначених у додатку Д.

6.10 Випробування на вогнестійкість виробів, до яких у робочій документації та стандартах на
вироби встановлені вимоги з вогнестійкості, проводять під час приймальних та/або кваліфікаційних
випробуваннь при підготовці виробництва, а також під час оцінювання відповідності за стандартами
на методи випробувань на вогнестійкість, наведеними у додатку Д.

У разі зміни технології виготовлення виробів, внесення конструктивних змін, зміни складових та матеріалів тощо мають бути проведені типові випробування зразків для визначення відповідності класу вогнестійкості нормованим значенням за стандартами на методи випробувань на вогнестійкість, наведеними у додатку Д.

7 ПРАВИЛА МАРКУВАННЯ

  1. Маркувати вироби потрібно згідно з вимогами цього стандарту. У нормативних документах
    на вироби конкретних видів та робочій документації ці вимоги можуть бути конкретизовані і, за по-
    треби, доповнені.

  2. На вироби треба наносити маркувальні написи та монтажні знаки, передбачені у відпо-
    відних нормативних документах або в робочій документації згідно з викладеними нижче загальними
    правилами.

  3. Маркувальні написи повинні містити:


  • марку виробу;

  • клас вогнестійкості (для виробів, до яких встановлені вимоги з вогнестійкості);
    - товарний знак або скорочену назву підприємства-виготовлювача;

  • штамп технічного контролю;
    - дату виготовлення виробу;

  • величину маси виробу (для виробів, маса яких перевищує 0,5 т).

7.5 Монтажними знаками є зображення, що визначають:

  • місце стропування виробу;

  • місце центра ваги (за потреби);

  • верх виробу;

  • місце обпирання виробу;

16

ДСТУ Б В.2.6-2:2009

- встановлювальні риски на виробі.

Зображення, назви та призначення монтажних знаків згідно з додатком В.

7.6 Написи і знаки повинні бути нанесені на кожний виріб у місці, зазначеному в нормативному
документі або в робочій документації на ці вироби.

Маркування дрібноштучних виробів (тротуарні та фасадні плити, бортові камені тощо) допускається виконувати тільки на 10 % загального числа виробів у партії.

  1. Маркувальні написи розміщують компактно в місці, де їх видно під час зберігання, транспор-
    тування та монтажу.

  2. Маркування виробів необхідно здійснювати одним із наступних способів:


  • фарбуванням за трафаретом;

  • фарбуванням за допомогою штампів;

  • маркувальними машинами;

- у процесі формування з)а допомогою твердого штампа.

7.9 Маркувальні написи та знаки повинні бути темного кольору.

  1. Фарби, застосовувані для маркування виробів, повинні бути водостійкими, швидковисиха-
    ючими, світлостійкими, міцними до стирання та розмазування.

  2. Марка виробу повинна відповідати зазначеній у робочих кресленнях.

За домовленості виготовлювача зі споживачем на вироби можуть бути нанесені скорочені умовні познаки, прийняті в проекті конкретного будинку або споруди.

  1. Товарний знак або коротка назва підприємства-виготовлювача повинні бути зареєстровані
    у встановленому порядку.

  2. Дату виготовлення виробів треба наносити в один рядок у такій послідовності: рік, місяць,
    день місяця.

  3. Масу виробу треба подавати в тоннах.

8 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

  1. Транспортування і зберігання виробів треба виконувати згідно з вимогами ДБН Г. 1-4 і цього
    стандарту. У стандарті і робочій документації на вироби конкретних видів ці вимоги можуть бути
    конкретизовані і, за потреби, доповнені.

  2. Загальні правила


  1. Вироби під час транспортування і зберігання потрібно укладати (установлювати) в спосіб,
    зазначений у стандарті або робочій документації на ці вироби.

  2. Навантажування, транспортування, розвантажування та зберігання виробів треба викону-
    вати із вжиттям заходів, що виключають можливість їх пошкодження. Під час навантажувально-роз-
    вантажувальних робіт не дозволяється:

- розвантажувати вироби з вільним їх падінням;

- переміщувати вироби волоком, без котків і прокладок, а вироби з круглим перерізом перекочувати вільно (без гальмування) по похилій площині.

  1. Підйом, навантажування і розвантажування треба виконувати підйомними машинами з
    використанням інвентарних або спеціальних траверс або стропів згідно зі схемами стропування,
    наведеними в робочій документації на ці вироби.

  2. Вироби під час транспортування і зберігання треба обпирати на інвентарні підкладки або
    опори іншого типу, а між рядами у штабелі - на інвентарні прокладки прямокутного або трапецеї-
    дального поперечного перерізу з дерева або інших матеріалів, які забезпечують збереженість ви-
    робів.

Товщина підкладок і прокладок повинна відповідати зазначеній у стандарті або робочій документації на виріб і повинна бути не менше ніж 30 мм.

17

ДСТУ Б В.2.6-2:2009

Для виробів круглого поперечного перерізу підкладки та прокладки повинні мати упори проти розкочування.

  1. У разі укладання виробів у штабелі підкладки і прокладки за висотою штабеля потрібно
    розташовувати одну над одною. У штабель потрібно укладати вироби одного типорозміру. Розта-
    шування підкладок і прокладок по відношенню до торців виробів повинне відповідати встановлено-
    му стандартами або робочою документацією на ці вироби.

  2. У стандартах і робочій документації залежно від форми, розмірів і способів укладання ви-
    робів дозволяється передбачати зберігання виробів без прокладок.

  3. Вироби або їх окремі елементи, показники якості яких можуть погіршуватись у разі попа-
    дання атмосферної вологи, повинні бути захищені від зволоження на період транспортування і
    зберігання.

8.3 Транспортування виробів

  1. Транспортують вироби лише після досягнення їх бетоном відпускної міцності.

  2. Транспортування виробів автомобільним, залізничним і водним транспортом треба викону-
    вати згідно з чинними на ці види транспорту правилами, затвердженими у встановленому порядку.

  3. Порядок укладання (встановлення) виробів, що перевозяться, на вантажну платформу
    повинен, за можливості, забезпечувати рівномірний розподіл навантаження відносно поздовжньої
    осі симетрії і відносно осей коліс вантажних платформ транспортних засобів.