Насоси відцентрові загальнопромислового застосування. Вимоги до проектування, виготовляння, постачання, монтажування та експлуатування. Звід правил

Багатоступінчасті секційні насоси можна проектувати як однокорпусні, так і двокорпусні (із зовнішнім і внутрішнім корпусами).

1. Застосовування двокорпусних горизонтальних багатоступінчастих секційних насосів визначають такі чинники:

Стики корпусів насосів з поперечним роз’ємом треба ущільнювати за рахунок метале­вого контакту ущільнювальних поясків, за допомогою ущільнювальних прокладок або комбінова­них ущільнень (металевий контакт і прокладка).

1. Прокладки повинні бути металеві (з м'якого корозійностійкого матеріалу) або немета­леві (гума, фторопласт), спеціальні (наприклад, спіральнонавиті).

У корпусних деталях треба передбачати отвори під віджимні ґвинти для полегшення роз­бирання корпусу. Кількість отворів і їх розміри повинні бути мінімальні, але достатні для розбиран­ня деталей корпусу.

Висота розташування опорної поверхні лап корпусу насоса треба визначати враховую­чи різниці температур рідини, яку перекачують, і навколишнього повітря.

Корпуси насосів, що перекачують рідини з температурою, близькою до температури па­роутворення, або рідини, що містять розчинені гази, повинні мати конструкцію, яка забезпечува­тиме відведення пари чи газів.

Діаметри отворів для кріплення лап корпусів горизонтальних спіральнокорпусних насосів рекомендовано вибирати з третього ряду розмірів згідно з ГОСТ 11284 відповідно до таблиці 1.

Діаметри отворів для кріплення лап корпусів горизонтальних багатоступінчастих насосів з секційним корпусом (однокорпусних) рекомендовано вибирати з третього ряду розмірів згідно з ГОСТ 11284 відповідно до таблиці 2.

Діаметри отворів за другим рядом розмірів згідно з ГОСТ 11284 для кріплення корпусів насосів з осьовим входом і їх опорних стояків треба вибирати згідно з ISO 2858.

Корпуси насосів, вхідний і напірний патрубки, фундаментні плити і фундаментні болти треба розраховувати на максимальні сили і моменти, що виникають в насосах і в технологічних трубопроводах. Якщо значення сил і моментів не зазначені в договорі (контракті), їх рекомендо­вано приймати відповідно до таблиці 3.

Ротори і деталі роторів

8. Проектування ротора насоса треба розпочинати з вибору кінця вала під з'єднувальну муф­ту насоса і електродвигуна. Вибір кінця вала треба проводити згідно з ГОСТ 12080, ГОСТ 12081.

9. Значення допустимого крутного моменту, що цого передає кінець вала під час роботи насоса в робочій частині характеристик, повинно бути збільшено на коефіцієнт умов роботи (який враховує характер навантаження та рід перекачуваної рідини, тобто «сервісний фактор»).

10. Жорсткість вала повинна забезпечуватись обмеженням прогину ротора, щоб уникнути за- дирів в щілинних ущільненнях робочих коліс, розвантажувального пристрою і в кінцевих ущільненнях.

11. Радіальне биття вала під кінцевим ущільненням ротора не повинне перевищувати значення: — 0,02 мм — для вала з діаметром > 50 мм;

Робочі колеса повинні бути суцільні (відлиті, зварновідлиті чи паяні). У технічно обґрун­тованих випадках двопотокові робочі колеса дозволено застосовувати складеними (з лівого та правого коліс).

Робочі колеса треба надійно кріпити і стопорити від провертання та переміщення. Реко­мендовано шпонкове з’єднання.

Робочі колеса, що їх напресовують на вал, повинні мати масивні маточини, щоб уник­нути їх деформування під час збирання та розбирання ротора.

Бандажні кільця, що їх застосовують як щілинні ущільнення для робочих коліс, повинні бути надійно закріплені за допомогою посадки з натягом, штифтів, відбортування тощо.

За можливості, ущільнення робочих коліс повинні бути однощілинні або двощілинні.

Поверхні деталей, що обертаються і поверхні нерухомих деталей щілинних ущільнень повинні відрізнятися за твердістю на значення від ЗО до 50 НВ.

Рекомендовані мінімальні діаметральні зазори для матеріалів з низькою схильністю до наволочування, (чавуну, бронзи, загартованої сталі з вмістом хрому від 11 % до 13 %), наве­дено в таблиці 4.

У вертикальних насосах не треба використовувати щілинні ущільнення як проміжні опо­ри, якщо вони не виготовлені з матеріалів з підвищеною стійкістю до наволочування.

У конструкції ротора треба забезпечувати заходи з метою запобігання виникнень пе­ретоків рідини за валом. Щоб уникнути пошкодження ущільнювальних елементів під час збиран­ня ротора, внутрішня поверхня деталі, яку ущільнюють, повинна мати скіс під кутом від 15° до 20°.

Допустимі значення радіального биття зовнішньої поверхні гільз роторів в зібраному стані не повинні перевищувати значень, зазначених в таблиці 5.

Радіальне биття зовнішньої поверхні захисної гільзи під сальникову набивку повинне бути не більше ніж 0,03 мм для частоти обертання 50 с'¹ (3000 об/хв), для нижчої частоти обер­тання допускаються більші значення.

Шорсткість зовнішніх поверхонь захисних гільз сальникових ущільнень і центрувальних гільз під вальницями кочення повинна бути не більше ніж 0,8 мкм.

Робочі колеса і захисні гільзи треба виготовляти з матеріалів, що мають коефіцієнт лінійного розширення близький до коефіцієнта лінійного розширення матеріалу вала. У разі пе­рекачування рідин, значно відмінних за температурою від навколишнього повітря, в проточній час­тині треба передбачити тепловий зазор за ротором для компенсації нерівномірності нагрівання деталей ротора. Значення величини зазору треба визначати розрахунковим шляхом.

Захисна гільза під сальниковим ущільненням зовнішнім торцем повинна виступати за зовнішню торцеву поверхню натискної сальникової кришки, щоб відокремити витік через саль­никову набивку від витоку за валом, щоб контролювати стан ущільнення.

Для розвантаження ротора насоса від гідравлічних осьових сил в насосах треба за­стосовувати такі пристрої:

Кінцеві ущільнення ротора

8. Як кінцеві ущільнення ротора насоса треба застосовувати ущільнення сальникового або механічного (торцевого) типу. У технічно обґрунтованих випадках та за погодженням із замовни­ком дозволено застосовування ущільнень інших типів.

9. Вибір типу і конструкції ущільнення визначають з: