12.7 Опрацювання результатів

12.7.1 Морозостійкість за втратою міцності на стиск зразків при поперемінному заморожуванні і відтаванні визначають шляхом порівняння міцності основних і контрольних зразків у насиченому водою стані.

Допустима величина втрати міцності зразків на стиск після поперемінного їх заморожування і відтавання – не більше 25 %.

12.7.2 Втрату маси зразків, М, у відсотках обчислюють за формулою:

де m₁ – маса насиченого водою зразка перед випробуванням на морозостійкість, г;

m₂ – маса насиченого водою зразка після випробування на морозостійкість, г.

Втрату маси зразків після випробування на морозостійкість обчислюють як середнє арифметичне значення результатів випробувань трьох зразків.

Допустима величина втрати маси зразків після поперемінного заморожування і відтавання – не більше 5 %.

12.7.3 У журнал випробувань зразків на морозостійкість мають бути занесені такі дані:

• вид і склад розчину, проектна марка за морозостійкістю;

• маркування, дата виготовлення і дата випробування;

• розміри і маса кожного зразка до і після випробування, втрата маси у відсотках;

• умови тверднення;

• опис дефектів, виявлених у зразках до випробування;

• опис зовнішніх ознак руйнування і пошкодження після випробування;

• міцність на стиск кожного з основних і контрольних зразків, зміна міцності у відсотках після випробування на морозостійкість;

• число циклів заморожування і відтавання.

ДОДАТОК А

(обов'язковий)

ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ НА СТИСК РОЗЧИНУ, ВЗЯТОГО ІЗ ШВІВ

А.1 Міцність розчину визначають шляхом випробування на стиск кубів із ребрами (2–4) см, виготовлених з однієї або двох пластин, які були взяті з горизонтальних швів мурування або стиків крупнопанельних конструкцій.

А.2 Пластини виготовляють у вигляді квадрата, сторона якого повинна в 1,5 раза перевищувати товщину пластинки, яка дорівнює товщині шва.

Виготовлення пластин із розчинів, взятих на випробування із конструкцій в замороженому стані, необхідно виконувати після їх відтавання і затверднення в нормально-вологих умовах за температури (20 ±5) °С та відносній вологості повітря (95–100) %.

А.3 Склеювання пластинок розчину для отримання кубів із ребрами (2-4) см і вирівнювання їх поверхонь виконується з використанням тонкого шару гіпсового тіста (1-2) мм.

А.4 Допускається випилювання зразків-кубів із пластин у тому разі, коли товщина пластини забезпечує отримання необхідного розміру ребра.

А.5 Міцність розчину на стиск зразків-кубів випробовують через добу після їх виготовлення згідно з 8.3 цього стандарту.

А.6 Міцність розчину на стиск обчислюють згідно з 8.4.1 цього стандарту, яка визначається як середнє арифметичне значення з результатів випробувань п'яти зразків.

А.7 Для визначення міцності розчину на стиску кубах із ребрами 7,07 см слід результати випробувань кубів розчинів із ребрами (2–4) см помножити на коефіцієнти, наведені в таблиці А.1.

Таблиця А.1 – Коефіцієнти для визначення міцності розчину на стиск

ДОДАТОК Б

(обов'язковий)

ЖУРНАЛ

результатів випробувань для визначення рухомості, середньої густини розчинової суміші, міцності на стиск, середньої густи ни розчину

Керівник лабораторії

Відповідальний за виготовлення і випробування зразків

* У графі "Примітка" повинно бути зазначено дефекти зразків: раковини, сторонні включення тощо, місця їх розташування, особливості характеру руйнування тощо

ДОДАТОК В

(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

EN 1015-11:1999 "Method of test for mortar for masonry – Part 11: Determination of flexural and compressive strength of hardened mortar" (Методи випробування будівельних розчинів для мурування. – Частина 11: Визначення міцності на згин і на стиск розчину)

Код УКНД: 19.020,91.100.10

Ключові слова: розчинова суміш, розчин, рухомість, середня густина суміші, розшаровуваність, водоутримувальна здатність, міцність на стиск, водопоглинання, середня густина розчину, вологість, морозостійкість.

41