---

Вторинну обкатку проводять після ревізії протягом 1 години.

Огляд електродвигунів проводять за технологічними процесами під­приємства-виробника, затвердженими у встановленому порядку.

Обкатку слід проводити за обмеженого витрачання охолоджуваль­ної води, щоб у кінці обкатки температура обмотки статора була близькою до 100 °С. У процесі обкатки періодично, через кожну годину, повинні вимірюватися такі величини; підведена лінійна напруга, частота, струм статора у кожній фазі, споживана потужність, температура води на вході в електродвигун. Температуру обмотки статора визначають методом опо­РУ-

^ZkjJ=I.73/u’ (1)

де Zu — повний опір, Ом, за температури досліду („ ;

t/k — підведена лінійна напруга, В; /и — струм. А, за температури досліду і_и.

Au • Ю^3
С05’^т“ 1,73'tV/u’ (2)

де COS y>U — коефіцієнт потужності за температури ДОСЛІДУ іиі f_u —споживана потужність, кВт, за температури досліду і_и.

Au ™ Zu - СО» У ku ,

де Au — активний опір, Ом, за температури досліду t_u.

X

(4)

t “ "^Zku ~ Au

де Хк — реактивний опір, Ом, за розрахункової робочої темпера­тури і, °С.

2

<б)

(5)

35 + 1
Ak “ Au • 235 + t_u*

де Ак — активний опір, Ом, за розрахункової температури t; t — розрахункова робоча температура, °С;

t_u — температура досліду, °С.

де Zk — повний опір, Ом, за розрахункової робочої температу­ри /, °С.

^/k=l,73-Z_k’ (7)

Лк

⁼ Z_k ’ (8)

де /к — струм, А, за розрахункової робочої температури t;

cos </>k — коефіцієнт потужності за розрахункової робочої темпера­тури f.

Pk ~ 1,73 • І4 • Л - cosipk ■ 10"³ (9)

Допускається дослідне визначення струму, втрат короткого зами­кання і початкового пускового обертального моменту аа зниженої напруги, але чка становить не менше 60 % від номінальної.

Під час приймально-здавальних випробувань струм І втрати корот­кого замикання слід визначати за напруг, які знаходяться в Інтервалі

від j-g't/п ’ІЛ< .

Зведення споживаної потужності до розрахункової температури ви­конують за формулою

Pi - Au + 3 її (Лф—Лфи) • 10'³, < 10>

де А — споживана потужність за розрахункової температури, кВт;

Рій — споживана потужність, виміряна за температури досліду, к Вт;

/с — лінійний струм, виміряний за температури досліду, А;

Кф — опір фази обмотки статора, приведений до розрахункової

робочої температури, Ом;Афи — опір фази обмотки статора, виміряний за температури дос­ліду, Ом.

Для визначення основних втрат в обмотці ротора сковзання зводять до розрахункової робочої температури за формулою

- 235 4-і

^ЛSu 235 4-V (ID

де 5 —сковзання, зведене до розрахункової робочої температу­ри, %; '

Su — сковзання, виміряне за температури досліду, %:

t — розрахункова робоча температура обмотки статора,¹¹С; їй — температура обмотки статора під час досліду, ° С.

У раз! визначення ККД механічні втрати повинні відповідати розра­хунковій робочій температурі. Додаткові втрати незалежно всі величини навантаження приймають такими, що дорівнюють 0,5 % від споживаної потужності.

Перерахунок максимального і мінімального обертальних моментів ЗІ зниженої напруги на номінальну виконують за квадратом напруги.

Перевищення температури обмотки статора визначають за опором.

Опір обмотки статора у нагрітому стані слід визначати з кривої залежності опору від часу, знятої після відімкнення живлення електро­двигуна. Перше вимірювання опору слід проводити не пізніше як через 20с після відімкнених. Наступні вимірювання проводять через кожні 10с. Число вимірювань повинно бути не менше шести. Величину опоруобмотки статора в нагрітому стані визначають екстраполяцією одержаної кривої на момент відімкнення.

Випробування на нагрівання проводять у тривалому режимі роботи 5| при 3—5 різних значеннях струцу від неробочого ходу до максимально можливого за умовами випробувань. За результатами дослідів будують графічну залежність перевищення температури від основних втрат у об­мети статора.

Перевищення температури, що відповідає номінальній потужності, визначають з графіка у функції основних втрат в обмотці статора, що відповідають струму статора за номінальної потужності і опору обмотки статора, приведеного до граничної допускної температури.

У процесі випробувань вал повинен періодично повертатися.

Механічні втрати шпинделя слід визначати безпосередньо після об­катки за допомогою тарованою приводного електродвигуна.

11 ТРАНСПОРТУВАННЯ 1 ЗБЕРІГАННЯ

Умови зберігання і транспортування залежно від кліматичних чин­ників зовнішнього се реле виша — за ГОСТ 15150.

Електробури діаметром 127,164 мм слід транспорту вати в тарі заво- ду-виробника.

Перед транспорту ванним шпинделі і редуктори (не більше трьох) повинні бути надійно скріплені між собою.

4 У разі перевезення електробурів автомобільним транспортом відстані, від кінця електробура до крайніюїопори не повинна перенишувати однієї чверті довжини електробура, причому тягове зусилля ие повинно передаватися через корпус електробура.

12. ВКАЗІВКИ ЩОДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ

    1. Експлуатація електробурів повинна проводитися відповідно до «Правил технической эксплуатации электроустановок потребителей» (ПТЭ) і технічного опису та інструкції з експлуатації на електробури і його складові частини.

    2. Буріння похило-направлених і розгалужено-горизонтальннх свердловин слід проводити з викривлювачами, у яких кути викривлення не повинні перевищувати значень, зазначених у таблиці 5.

Таблиця 5

Таблиця 6

Закінчення таблиці 6

Потужність і напруга електродвигуна електробура під час буріння з очищенням забою повітрям повинні бути зазначені в технічних умовах на електробури конкретних типів.

Допускається у разі прихвату бурильної колони установлення соля­нок не лот >нн ванни на термін не більше 12 год і нафтової — не більше 24 гоп.

! 2.5 Електробури повинні експлуатуватися у свердловинах, в яких умови вібрації не перевищують: частота до 35 Гц, прискорення до 5g, а пуски — не більше 10 включень за годину.

Таблиця 7

Під час буріння зазначеними долотами необхідно:

• забезпечити швидкість висхідного потоку, не меншу відрекомен­дованої технологією проведення нафтових І газових свердловин;забезпечити вертикальність стовбура свердловини, використову­ючи розширювачі, центратори і т.п.;

• відповідно знизити осьове навантаження на долото.

12. 6. Допускається зберігання електробура протягом 3 років з момен­ту його виготовлення, у цьому разі умови його зберігання стосовно гумових ущільнювальних кілець повинні відповідати ГОСТ 18829.

    7. Після транспортування і зберігання за температури нижче мінус 30° С електробури повинні бути витримані в опалюваному при­міщенні протягом не менше 24 год.

    8. Пуск електробура в умовах експлуатації повинен здійснювати­ся за відсутності осьового навантаження на долото.

    9. Експлуатація електробурів в умовах, відмінних від установле­них цим стандартом, повинна узгоджуватися з підприємством-розробни­ком.

13. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА