7.1.3 Рисунки креслять ручним або машинним способами згідно з 5.5.11.

7.1.4 Проект стандарту виконують з одного боку аркуша.

7.1.5 Для друкування треба використовувати білий папір формату А4 (210 мм х 297 мм).

7.1.6 Рекомендовано на сторінках проекту стандарту використовувати береги такої ширини (не менше):

— верхній — 20 мм;

— нижній —20мм;

— лівий — 25 мм;

— правий — 10 мм.

7.1.7 Проект треба друкувати шрифтом розміром 14 пунктів через півтора — два інтервали для можливості вписування між рядками редакційних правок.

7.1.8 Уписувати в проект стандарту деякі слова, формули, умовні познаки, літери латинської і грецької абеток, а також виконувати рисунки треба чорним чорнилом, пастою або тушшю. Насиченість знаків уписаного тексту має бути наближеною до насиченості знаків основного тексту.

7.1.9 Якість виконаних вручну рисунків повинна бути така, щоб уможливити їх перенесення на машинний носій (наприклад, за допомогою сканера).

7.1.10 Помилки й графічні неточності, виявлені під час готування проекту стандарту, дозволено виправляти підчищанням і нанесенням на це місце надрукованого тексту або вписуванням правок рукописним способом між рядками чи на рисунках чорним чорнилом, тушшю чи пастою.

В остаточній редакції проекту, яку подають на ухвалення, заборонено повторно виправляти виправлений текст чи рисунки.

7.1.11 У підготовленому до ухвалення (видання) проекті стандарту треба виконати авторську розмітку тексту згідно з вимогами ГОСТ 7.62.

Це стосується передусім математичних та хімічних формул і виразів, латинських та грецьких літер тощо.

7.1.12 Відстань між заголовками розділу, підрозділу, приміткою, прикладом та попереднім і подальшим текстом, а також між заголовками розділу і підрозділу має дорівнювати не менше, ніж двом висотам шрифту.

7.1.13 Відстань між основами рядків заголовка має бути така, як в основному тексті.

7.1.14 Виділяти окремі елементи проекту стандарту чи окремі слова (словосполуки) треба доступними розробникові засобами (наприклад, розмір шрифту, вид шрифту, проміжки між виділюваним елементом і рештою тексту тощо).

7.1.15 На останній сторінці першого примірника проекту стандарту, підготовленого до прийняття, крім бібліографічних даних треба подати оригінальні підписи осіб, відповідальних за розроблення стандарту. Без цих підписів проект стандарту недійсний. Підпис і розкриття підпису треба оформлювати згідно з додатком Й.

7.1.16 На титульному аркуші відредагованого примірника остаточної редакції проекту стандарту, який подають на прийняття, мають бути підписи та розкриття підписів редактора, одного з розробників і державного експерта, їхні підписи засвідчують, що редакційними правками не внесено змін у положення чи вимоги стандарту.

7.1.17 Не можна робити виправлення, що змінюють сутність положень чи вимог погодженого проекту стандарту.

За обґрунтованої потреби таке виправлення може бути внесене до тексту проекту стандарту, але під ним обов'язково треба подати підпис і розкриття підпису особи, що внесла виправлення, та, за наявності, послатися на документ, на підставі якого це виправлення внесено.

7.1.18 Виправлення тексту стандарту без підпису особи, що їх внесла, публікувати заборонено.

7.1.19 За наявності в тексті правок, що змінюють сутність вимог чи положень погодженого проекту стандарту, потребу додаткового погодження цього проекту визначає організація, що виконувала державну експертизу, або центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації.

7.1.20 У тексті проекту стандарту ознаки офіційного документа на титульному аркуші, сторінці з «Передмовою», на першій сторінці не подають.

7.1.21 Аркуш ухвалення додають до остаточної редакції проекту стандарту і оформлюють згідно з додатком Е.

На аркуші ухвалення підписи керівника (заступника керівника) організації-розробника, керівника служби стандартизації (уповноваженої особи з питань стандартизації) та відповідального виконавця обов'язкові. Решту осіб, що мають підписувати проект стандарту, визначає організація-розробник чи організація-співвиконавець.

7.2 Готування стандарту до видання

7.2.1 Стандарти друкують одним з таких способів:

— машинним;

— з використовуванням складальних друкарських форм;

— репрографії.

7.2.2 Машинним способом проект стандарту виконують згідно з ГОСТ 2.004, з інтервалом між рядками, який забезпечує придатність до мікрофільмування згідно з ГОСТ 13.1.002.

7.2.3 Використовуючи складальні друкарські форми, стандарт виконують згідно з вимогами до видань, які тиражують друкарським способом.

7.2.4 Методом репрографії виготовляють копії стандарту згідно з вимогами до видань, які виконують способом репрографії.

7.2.5 Якщо текст стандарту оформлюють з абзацними відступами, то ці відступи повинні бути однакові по всьому тексту стандарту. Розмір відступу визначає розмір шрифту. Рекомендований розмір відступу — 4 або 5 знаків або 1,25 см.

7.2.6 Відстань між заголовками розділу, підрозділу, попереднім і подальшим текстом, а також між заголовками розділу і підрозділу має дорівнювати в стандарті, виконаному машинним способом, не менше, ніж двом висотам шрифту.

Відстань між основами рядків заголовка повинна бути така, як в основному тексті.

7.2.7 Примітки, приклади та інші елементи тексту стандарту виділяють згідно з положеннями цього стандарту та з урахуванням специфіки конкретного стандарту

7.2.8 Дозволено вписувати у стандарт деякі слова, формули, умовні познаки, літери латинської і грецької абеток, а також виконувати вручну рисунки. Ці корективи треба виконувати чорним чорнилом, пастою або тушшю. Насиченість знаків уписаного тексту чи рисунків має бути наближеною до насиченості знаків основного тексту.

7.2.9 Якість друку стандарту повинна уможливлювати виготовлення з нього копій належної якості способом репрографії і відповідати основним вимогам до документів, які підлягають мікрофільмуванню—згідно з ГОСТ 13.1.002.

7.2.10 Готуючи стандарт до видання, сторінки оформлюють так.

7.2.10.1 На титульному аркуші, сторінці з «Передмовою» та першій сторінці проставляють ознаки офіційного документа.

7.2.10.2 Сторінки передньої частини стандарту нумерують римськими цифрами внизу ліворуч для парних сторінок і праворуч — для непарних.

Титульний аркуш нумерують римською цифрою «І», але цей номер не пишуть. Якщо стандарт публікують окремою брошурою, то титульний аркуш оформлюють згідно з A 3 і розміщують на першій сторінці обкладинки. Якщо стандарт публікують у збірнику, титульний аркуш оформлюють згідно з А 4.

На титульному аркуші груповий та додатковий складники назви стандарту друкують малими літерами, але з першої великої, основний елемент — великими літерами.

Сторінку з «Передмовою» нумерують внизу ліворуч римською цифрою «II» і друкують на другій сторінці обкладинки.

Після «Передмови» внизу сторінки зазначають:

Право власності на цей документ належить державі.

Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати його повністю чи частково на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.

Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до

__________________________________________________________________ , _______________

Назва центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації рік опублікування


«Зміст» і «Вступ» розташовують після «Передмови», починають кожний з нової сторінки, які нумерують черговими римськими цифрами.

7.2.10.3 Структурні елементи передньої частини стандарту дозволено суміщувати на одній — двох сторінках залежно від специфіки стандарту і розміщувати на першій та другій сторінках обкладинки.

7.2.10.4 Сторінки основної частини стандарту нумерують арабськими цифрами внизу ліворуч для парних сторінок і праворуч — для непарних згідно з В.2.

У верхньому колонтитулі на першій сторінці стандарту подають його повне позначення в один, два або три рядки згідно з ДСТУ 1.7. Якщо стандарт має національний реєстраційний номер, відомості про міжнародний (регіональний, національний іншої держави) відповідник національного стандарту у верхньому колонтитулі на всіх інших сторінках не подають.

Приклад

Правильно:

ДСТУ ХХХХХ-1:РРРР

Неправильно:

ДСТУ ХХХХХ-1 :РРРР (ISO/IEC ХХХХ-1:ZZZZ, ГОСТ XXXX - ZZZZ).


7.2.10.5 Заголовки структурних елементів стандарту першого рівня підпорядкованості (розділів) друкують з абзацу напівгрубим шрифтом великими літерами. Заголовки нижчих рівнів підпорядкованості друкують малими літерами з першої великої з абзацу напівгрубим шрифтом. У кінці заголовка крапку не ставлять.

Залежно від вмісту та оформлення конкретного стандарту заголовки структурних елементів можна розташовувати посередині рядка або без абзацного відступу.

7.2.10.6 У підготовленому до видання стандарті не повинно бути завислих рядків і завислих заголовків,

7.2.10.7 Для таблиць, які розміщено на кількох сторінках, слова «Продовження таблиці__» на

чергових після першої сторінки та «Кінець таблиці__» на останній сторінці з таблицею у разі друкування стандарту за допомогою обчислювачів можна не подавати.

7.2.10.8 Бібліографічні дані дозволено подавати на третій сторінці обкладинки або четвертій разом з вихідними даними організації, що опублікувала стандарт.

7.3 Видання багатотомного стандарту

7.3.1 Стандарти великого обсягу (понад 250 сторінок) можна публікувати в кількох томах.

7.3.2 У кожному томі на титульному аркуші після позначення стандарту посередині рядка друкують:

(у______________________томах)

кількість томів прописом

Том__________________

номер тому

7.3.3 У розділі «Зміст» першого тому можна подати зміст усіх томів, а в кожному черговому томі — лише зміст цього тому.

7.3.4 Розділи «Передмова» і «Вступ» у багатотомних стандартах друкують лише в першому томі.

7.3.5 Сторінки тексту основної частини стандарту нумерують наскрізне у всіх томах.

7.4 Видання збірника стандартів

7.4.1 За потреби стандарти можна брошурувати в збірник за певною тематикою.

Збірник повинен мати титульний аркуш, який друкують на обкладинці, та титульні аркуші кожного окремого стандарту збірника, а також вступ чи анотацію.

Вміщувати будь-які інші тексти перед, між або в кінці текстів стандартів заборонено.

7.4.2 На титульному аркуші збірника стандартів зазначають назву збірника та позначення всіх стандартів, які вміщено в ньому.

7.4.3 Якщо позначення стандартів, уміщених у збірнику, є безперервним рядом чисел, можна подавати познаки через знак «тире» першого й останнього (відповідно до зростання номерів) стандартів.

7.4.4 Сторінки збірника нумерують наскрізне, починаючи з його титульного аркуша, зберігаючи власну нумерацію в кожному стандарті. Номер сторінки ставлять внизу посередині аркуша.

7.4.5 Збірник стандартів повинен обов'язково мати структурний елемент «Зміст».

7.4.6 «Зміст» збірника стандартів повинен мати:

— повні позначення стандартів, зброшурованих у збірнику:

— назви стандартів;

— номери сторінок за наскрізною нумерацією, з яких починається кожен зі стандартів.


8 ЗМІСТ СТАНДАРТІВ


8.1 Зміст основоположних стандартів

8.1.1 Основоположні організаційно-методичні стандарти встановлюють:

— призначеність, завдання, класифікаційні структури різноманітних об'єктів стандартизації, загальні організаційно-технічні положення щодо провадження робіт у певній сфері діяльності тощо;

— правила, як розробляти, схвалювати та впроваджувати нормативні документи і технічну документацію (конструкторську, технологічну, проектну, програмну тощо);

— правила запроваджування продукції у виробництво.

8.1.2 Основоположні загально-технічні стандарти встановлюють:

1) науково-технічні терміни та визначення позначених ними понять, часто вживані в науці, техніці, промисловості й сільському господарстві, будівництві, на транспорті, у закладах культури, охорони здоров'я, охорони праці та в інших сферах національної економіки;

2) умовні познаки (назви, коди, позначки тощо) для різних об'єктів стандартизації, їхні цифрові, літерно-цифрові познаки, зокрема познаки фізичних величин (українськими, латинськими, грецькими літерами) та їхню розмірність, замінні написи (або піктограмні позначки) тощо;

3) правила, як будувати, викладати, оформлювати різні види документів (нормативні, конструкторські, будівельні, проектні, технологічні, експлуатаційні, ремонтні, організаційно-розпорядчі, комп'ютерно-програмні тощо) та вимоги до їхнього змісту;

4) загальнотехнічні величини, вимоги та норми, необхідні для технічного, зокрема метрологічного, забезпечення процесів виробництва:

— норми точності вимірів, одержуваних за допомогою засобів вимірювальної техніки, і норми точності статистичних оцінок;

— вимоги до стандартних зразків властивостей і складу речовин та матеріалів;

— переважні числа, параметричні та розмірні ряди;

— ряди номінальних частот і напруг електричного струму;

— допуски й посадки;

— вимоги до шорсткості поверхні;

— норми точності передач (зубчастих, пасових тощо);

— вимоги до різних видів з'єднань деталей і частин (нарізевих, зварних тощо) виробів та їхньої конструкції;

— технічні характеристики устатковання;

— вимоги до різних видів технічної сумісності продукції (конструктивної, електричної, електро-магнітної, програмної, діагностичної тощо);

— значення допустимих рівнів (концентрацій) небезпечних і шкідливих виробничих чинників (шуму, вібрації, електромагнітного та йонізівного випромінення, забрудненості повітря тощо) чи радіозавад;

— допустимі межі зовнішніх впливів;

— вимоги технічної естетики й ергономіки;

— інші технічні вимоги і (або) норми загальної виробничо-технічної призначеності.

8.1.3 Зміст стандартів на терміни та визначення понять — згідно з ДСТУ 3966.

Якщо впроваджують міжнародний стандарт на терміни без національних доповнень зі ступенем відповідності «Ідентичний» (IDТ), йому дають назву «Словник термінів».