Запис результатів проводять за формою М.1 додатка С.


Додаток Н

(довідковий)

Визначення перехідного електричного опору захисного покриття

Н.1 Визначення перехідного опору захисного покриття методом "мокрого контакту"

Н.1.1 Сутність методу

Метод призначений для проведення випробувань і оцінки захисної здатності покриття на нових трубах, а також у місцях шурфування при обстеженні технічного стану діючих трубопроводів за температури вище 0°С.

Н.1.2 Вимоги до зразків

Н.1.2.1 Зразками для випробувань є ізольовані труби або безпосередньо ділянка трубопроводу з покриттям.

Н.1.2.2 Кількість зразків для базових умов випробувань – не менше 3 шт.

Н.1.2.3 Товщина і діелектрична суцільність зразків повинні відповідати вимогам НД на контрольоване покриття. Зразки з дефектами покриття до випробувань не допускаються.

Н.1.2.4 Кількість контрольованих ділянок на трубопроводі, що укладений в ґрунт, визначається кількістю шурфів.

Н.1.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Тераомметр типу Е6-14, Е6-13А – згідно з ГОСТ 22261 з діапазоном вимірювань від 1.104 Ом до 1.1014 Ом або мегомметр

Електрод-бандаж металевий корозійностійкий товщиною не більше 0,5 мм, шириною не менше 0,4 м і довжиною L, м, яку визначають за формулою:

, (H.1)

де D – зовнішній діаметр труби з покриттям, м

Електроди-бандажі металеві корозійностійкі екрануючі шириною не менше 0,05 м і довжиною L (2 шт.)

Полотнище з бавовняної тканини розміром не менше розміру електрода-бандажа

Натрій хлористий (NaCl) – згідно з ГОСТ 4233, 3%-ний розчин

Дефектоскоп іскровий регульованої високої напруги зі світловим чи звуковим сигналом

Товщиномір будь-якого типу з похибкою вимірювання не більше 10 %

Проводи з'єднувальні – згідно з ГОСТ 6323 або аналогічні

Джерело постійного струму – система електричних батарей згідно з ГОСТ 2583 або аналогічних з вихідною напругою не менше 30 В

Вольтамперметр високоомний типу ЭВ-2234 – згідно з ГОСТ 8711

Міліамперметри – згідно з ГОСТ 8711 з діапазоном вимірювання струму від 50 мкА –
2 шт.

Резистор перемінний з величиною опору від 1,5 кОм до 3,0 кОм і потужністю розсіювання 1 Вт або реостат будь-якого типу

H.1.4. Проведення випробувань

H.1.4.1 Для вимірювання перехідного опору покриття методом "мокрого контакту" на поверхню покриття 2 труби 1 (чи зразка, відрізаного від труби), по периметру накладають тканинне полотнище 3, змочене 3%-ним розчином хлористого натрію, потім на полотнище встановлюють металевий електрод-бандаж 4 шириною не менше 0,4 м і щільно стягують його бовтами або гумовими стрічками.

Примітка. Перед проведенням вимірювання перехідного опору старанно видаляють забруднення і вологу з поверхні захисного покриття газопроводу на ділянці довжиною не менше
0,8 м.

Н.1.4.2 По обидві сторони електрода-бандажа додатково встановлюють два екрануючих електроди-бандажі 5 шириною не менше 0,05 м для виключення впливу поверхневого витоку струму крізь забруднену або зволожену поверхню ізоляційного покриття. Електроди-бандажі не повинні контактувати з ґрунтом.

Н.1.4.3 Вимірювання перехідного опору може проводитися за допомогою тераомметра (мегомметра) за схемою згідно з рисунком Н.1 або з застосуванням електричної схеми, представленої на рисунку Н.2.

Н.1.4.4 При проведенні вимірювань за схемою рисунка Н.1 підключають клему Л (лінія) тераомметра до електрода-бандажа 4, клему З – до металу труби 1, клему Е (екран) – до електродів-бандажів 5, що екранують.

Н.1.4.5 При вимірюванні перехідного опору покриття за схемою, представленою на рисунку Н.2, резистором R установлюють робочу напругу, рівну 30 В, яку контролюють за вольтметром, і знімають покази міліамперметрів.

Н.1.4.6 Якщо немає необхідності пошкоджувати покриття (наприклад, для вимірювання адгезії), клему З замикають не на оголену ділянку труби, а на сталевий штир, вбитий у ґрунт поруч із трубопроводом.

Н.1.5 Обробка результатів випробувань

Н.1.5.1 Величину перехідного опору покриття , Ом.м2, при проведенні випробувань за схемою згідно з рисунком Н.1 обчислюють за формулою:

(Н.2)

де R1 – показ тераомметра або мегомметра, Ом;

S1 – площа електрода-бандажа, що має контакт з ізоляційним покриттям, м2.

Н.1.5.2 Величину перехідного опору покриття , Ом.м2, при проведенні випробувань за схемою згідно з рисунком Н.2 обчислюють за формулою:

(Н.3)

де U – значення напруги за показами вольтметра, В;

І1 – значення струму в електричному колі електрода-бандажа за показами міліамперметра рА1, А;

І2 – значення струму в електричному колі електродів-бандажів за показами міліамперметра рА2, А;

S2 – площа електрода-бандажа, що має контакт з захисним покриттям, м2.


1 – стінка труби; 2 – захисне покриття труби; 3 – вологе бавовняне полотнище; 4 – електрод-бандаж; 5 – електрод-бандаж, що екранує, 6 – контакт з трубою; 7 – тераомметр або мегомметр з клемами З, Л, Е

Рисунок Н.1 – Схема вимірювання перехідного опору захисного покриття на трубах методом "мокрого контакту" за допомогою тераомметра або мегомметра



1 – стінка труби; 2 – захисне покриття труби; 3 – вологе бавовняне полотнище; 4 – електрод-бандаж; 5 – електрод-бандаж, що екранує; 6 – контакт з трубою; Е – джерело постійного струму; R – резистор; pV – високоомний вольтметр; рА1, рА2 – міліамперметри


Рисунок Н.2 – Схема вимірювання перехідного опору захисного покриття методом "мокрого контакту" із зовнішнім джерелом живлення


Н.1.5.3 Покриття вважають таким, що витримало випробування, якщо величина перехідного опору відповідає вимогам таблиці 3.


Н.2 Визначення перехідного опору покриття за допомогою комірок з порожнистих циліндрів

Н.2.1 Сутність методу

Н.2.1.1 Методика призначена для проведення типових випробувань і дозволяє визначити змінення захисної здатності покриття в електроліті.

Н.2.1.2 Сутність методу полягає у вимірюванні перехідного опору системи "покриття – труба" після витримки зразків у 3%-ному розчині NaCl.

Н.2.2 Вимоги до зразків

Н.2.2.1 Випробування заводських покриттів проводять на зразках, вирізаних з ізольованих труб або безпосередньо на трубах з покриттям. Розміри зразків –150мм х 150мм (нормуються не жорстко). Для інших типів покриттів зразки підготовляються шляхом нанесення покриття (згідно з НД на дане покриття) на сталеву пластину розміром
150 мм х 150 мм.

Н.2.2.2 Кількість паралельних зразків для заданих умов випробувань – не менше 5 шт.

Н.2.2.3 Зразки з дефектами покриття до випробувань не допускаються.

Н.2.2.4 Товщина і діелектрична суцільність зразків повинні відповідати вимогам НД на випробовуване покриття.

Н.2.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Тераомметр типу Е6-14, Е6-13А згідно з ГОСТ 22261 з діапазоном вимірювань
від 1.104 Ом до 1.1014 Ом

Циліндри 4 з інертного матеріалу розмірами:

- діаметр – від 50 мм до 90 мм;

- висота – від 70 мм до 100 мм.

Циліндри можуть бути вирізані з хімічних склянок об'ємом 250 см3 марки НН згідно з ГОСТ 23932 і ГОСТ 25336 або поліетиленових труб згідно з ГОСТ 18599.

Кришки зі склотекстоліту – згідно з ГОСТ 12652

Дріт платиновий діаметром від 0,5 мм до 0,8 мм – згідно з ГОСТ 10821 або стрижень графітовий

Циліндр мірний на 1000 см3 – згідно з ГОСТ 1770

Колба кругла плоскодонна об'ємом 1000 см3 – згідно з ГОСТ 1770

Проводи з'єднувальні – згідно з ГОСТ 6323 або аналогічні

Товщиномір будь-якого типу з похибкою вимірювання не більше 10%

Дефектоскоп іскровий регульованої високої напруги зі світловим чи звуковим сигналом

Натрій хлористий кваліфікації ХЧ – згідно з ГОСТ 4233

Спирт етиловий – згідно з ГОСТ 18300

Вода дистильована – згідно з ГОСТ 6709

Пластилін

Н.2.4 Підготовка до випробувань

Н.2.4.1 До зразків з покриттям за допомогою пластиліну (герметика) 8 прикріплюють скляні чи поліетиленові циліндри 3. У прикріплений до зразка циліндр заливають 3%-ний розчин NaCl до мітки на рівні не менше 50 мм від поверхні покриття. Циліндр накривають склотекстолітовою кришкою 5 (рисунок Н.3).

Н.2.4.2 Поверхню покриття знежирюють ватою, змоченою етиловим спиртом.

Н.2.5 Проведення випробувань

Н.2.5.1 Випробування проводять за температури (20 5) °С.

Н.2.5.2 Перехідний опір покриття зразка вимірюють за допомогою тераомметра 7 при зануренні платинового (графітового) електрода 4 в розчин.

Н.2.5.3 Вихідний перехідний опір покриття вимірюють після витримки зразків у цих умовах протягом 3 діб. До подальших випробувань допускають тільки ті зразки, перехідний опір яких не менше значень, зазначених у таблиці 3 даного стандарту.

Н.2.5.4 При тривалих випробуваннях (100 діб) через кожні 25 діб вимірюють перехідний опір покриття. Якщо хоча б в одному циліндрі опір менше значення, регламентованого вимогами даного стандарту, випробування припиняють.

Н.2.5.5 Не рідше одного разу на 10 діб перевіряють рівень розчину в циліндрах і, доливаючи дистильовану воду, доводять його до первісного.

Н.2.6 Обробка результатів випробувань

Н.2.6.1 Середнє значення перехідного опору покриття , Ом.м2, на кожнім зразку обчислюють за формулою:

, (H.4)

де і – номер зразка;

j – номер вимірювання;

n – кількість вимірювань на і-ому зразку;

 – опір і-ого зразка при j-му вимірюванні, Ом;

S – площа контакту зразка з розчином, м2, рівна

(H.5)

де D – внутрішній діаметр циліндра, м.

1 – металевий зразок; 2 – випробуване покриття; 3 – порожнистий циліндр; 4 – графітовий електрод; 5 – електроліт; 6 – кришка зі склотекстоліту; 7 – тераомметр; 8 – пластилін

Рисунок Н.3 – Комірка для визначення перехідного опору захисного покриття

Н.2.6.2 Покриття вважають таким, що витримало випробування, якщо перехідний опір покриттів на всіх п'ятьох зразках не нижче значень, зазначених у таблиці 3 даного стандарту.

Н.2.6.3 Питомий об'ємний опір покриття , Ом.м, (при необхідності) обчислюють за формулою:

(Н.6)

де R – опір захисного покриття, виміряний за допомогою тераомметра, Ом;

S – площа ділянки захисного покриття, обмежена периметром порожнистого
циліндра, м2;

b – товщина покриття, м.

Н.3 Оформлення результатів випробувань

Запис результатів проводять за формою Н.1 додатка С.


Додаток П

(довідковий)

Випробування захисного покриття на діелектричну суцільність

П.1 Сутність методу

П.1.1 Випробування полягає у виявленні можливої пористості (несуцільності) та інших дефектів покриття за допомогою сканувального електрода, на який подається постійна чи імпульсна напруга.

П.1.2 Пористість виявляється іскрою, що проскакує між металом труби і електродом у дефектних місцях покриття, а також звуковим чи світловим сигналом, що видає дефектоскоп.

П.2 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Дефектоскоп іскровий регульованої високої напруги зі світловим чи звуковим сигналом

Товщиномір будь-якого типу з похибкою вимірювання не більше ± 10 %

П.3 Підготовка до випробувань

П.3.1 Перед початком випробувань необхідно визначити товщину захисного покриття методом неруйнівного контролю.

П.3.2 Вимірювання товщини покриття треба проводити відповідно до 7.3.4.

П.4 Проведення випробувань

П.4.1 Даний вид контролю слід виконувати тільки на сухій, без поверхневої вологи поверхні.

П.4.2 Перед випробуванням слід відрегулювати напругу для отримання довжини іскри, що перевищує, як мінімум, у 4 рази мінімальну товщину покриття, але не менше 10 мм.

П.4.3 Заземлити прилад і трубу. Ввімкнути живлення, подати високу напругу на сканувальний електрод і переміщати його, не відриваючи від поверхні контрольованого покриття. Відносна швидкість переміщення електрода по поверхні покриття повинна бути приблизно 0,2 м/с.

П.5 Обробка результатів

Захисне покриття вважається таким, що витримало контроль, якщо під напругою згідно з таблицею 3 не було проскакування іскор, а також звукових чи світлових сигналів.

П.6 Виявлені дефектні місця на трубі чи трубопроводі повинні бути відмічені і виправлені відповідно до вимог НД.

П.7 Оформлення результатів випробувань

Запис результатів проводять за формою П.1 додатка С.


Додаток Р

(довідковий)

Вимоги до установок електрохімічного захисту, обладнання та матеріалів

Р.1 Засоби електрохімічного захисту повинні забезпечувати катодну поляризацію споруд згідно з вимогами даного стандарту незалежно від умов застосування.

Р.2 Вимоги до катодних станцій і дренажів

Р.2.1 Всі елементи знову розроблених катодних станцій і дренажів повинні забезпечувати імовірність їхньої безвідмовної роботи при середньому часі наробітку на відмовлення 10000 годин не менше 0,9 (при довірчій імовірності 0,8).

Р.2.2 Катодні станції, поляризовані автоматичні і неавтоматичні, а також посилені дренажі повинні мати плавне або ступеневе регулювання вихідних параметрів за напругою або струмом від 10 % до 100 % номінальних значень.