---

Зразки занурюють у посудину з водою з температурою (50±2)°С і термостатують про­тягом 1 год. Потім посудину із зразками роз­мішують у вакуумно-сушильній шафі з темпе­ратурою (50±2)°С і вакуумують протягом 1 год при тиску не більше 2000 Па (15 мм рт.ст.). Потім тиск у шафі доводять до атмосферного і зразки витримують у тій самій посудині при температурі (50±2)°С ще 1 год. Після цього температуру води знижують до (20±2)°С і ви­тримують зразки при цій температурі протя­гом 1 год. Водонасичені зразки видаляють з води, обтирають м'якою тканиною і визнача­ють границю міцності при стисканні за роз­ділом 15.

21.3 Обробка результатів випробування

За результатами випробувань обчислю­ють з точністю до другого десяткового знака водостійкість при прискореному водонаси-ченні К_вп за формулою

(26)

21 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВОДОСТОЙКОС­ТИ УСКОРЕННЫМ МЕТОДОМ

Сущность метода заключается в оценке степени падения прочности при сжатии образ­цов после воздействия на них воды в условиях вакуума и температуры 50°С.

Метод предназначен для апробации и на­копления статистических данных по норми­рованию ускоренно определяемых показате­лей водостойкости материалов.

21.1 Средства контроля и вспомогатель-ное оборудование

Средства контроля и вспомогательное оборудование - по 13.1 и 15.1.

21.2 Порядок подготовки и проведения испытания

Образцы погружают в сосуд с водой с тем­пературой (50±2)°С и термостатируют в те­чение 1 ч. Затем сосуд с образцами помещают в вакуумно-сушильный шкаф с температурой (50±2)°С и вакуумируют в течение 1 ч при дав­лении не более 2000 Па (15 мм рт.ст). Затем давление в шкафу доводят до атмосферного и образцы выдерживают в том же сосуде при температуре (50±2)°С еще 1 ч. После этого тем­пературу воды снижают до (20±2)°С и выдер­живают образцы при этой температуре в те­чение 1 ч. Водонасыщенные образцы извлека­ют из воды, обтирают мягкой тканью и опре­деляют предел прочности при сжатии по раз­делу 15.

21.3 Обработка результатов испытания

По результатам испытаний вычисляют с точностью до второго десятичного знака во­достойкость при ускоренном водонасышении К_ву по формуле

(26)

де - границя міцності при стисканні при

температурі (20±2)°С зразків після насичення водою за прискореною методикою (при 50°С), МПа;

- границя міцності при стисканні при температурі (20±2)°С зразків до насичення во­дою, МПа.

где - предел прочности при сжатии при температуре (20±2)°С образцов после насыще­ния водой по ускоренной методике (при 50°С). МПа;

- предел прочности при сжатии при температуре (20±2)°С образцов до насыщения водой, МПа.

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.31

22 ВИЗНАЧЕННЯ

МОРОЗОСТІЙКОСТІ

Суть методу полягає в оцінюванні втрати міцності при стисканні попередньо водонаси-чених зразків після впливу на них встановле­ного числа циклів заморожування - відтаван­ня.

22.1 Засоби контролю і допоміжне облад­нання

Прес механічний або гідравлічний за 15.1.

Камера морозильна, що забезпечує темпе­ратуру заморожування мінус (18±2)°С.

Вода для насичення і відтавання зразків.

Установка вакуумна і пристрій для капі­лярного водонасичення за 13.1.

Ванна для відтавання зразків, обладнана пристроєм для підтримування температури води(18±2)°С.

22.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Перед випробуванням на морозостійкість зразки насичують водою за 13.2.

Зразки із сумішей і закріплених грунтів випробовують після закінчення термінів, вказаних у 6.3.2.

22.3 Порядок проведення випробування

Водонасичені зразки завантажують у мо­розильну камеру так, щоб відстань між зраз­ками була не менше 50 мм. Якщо після заван­таження камери температура у ній підвищить­ся, то початком заморожування вважають мо­мент, коли у морозильній камері встановлю­ється температура мінус 18°С. Тривалість од­ного заморожування за усталеною темпе­ратурою в камері повинна бути не менше 4 год. Відтавання зразків після їх видален­ня з морозильної камери проводять протя­гом 4 год у ванні з водою при температурі (18±2)°С, якщо до випробування на морозо­стійкість вони підлягали повному водонасиченню, і у вологому піску, якщо до випро­бування на морозостійкість вони підлягали капілярному водонасиченню.

Число циклів заморожування - відтавання протягом доби повинно бути не менше одно­го. При вимушених або технічно обгрунто­ваних перервах при випробуванні на моро­зостійкість зразки повинні бути у замороже­ному стані.

22 ОПРЕДЕЛЕНИЕ МОРОЗОСТОЙКОСТИ

Сущность метода заключается в оценке потери прочности при сжатии предваритель­но водонасыщенных образцов после воздей­ствия на них установленного числа циклов за­мораживания - оттаивания.

22.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование

Пресс механический или гидравлический по 15.1.

Камера морозильная, обеспечивающая температуру замораживания минус (18±2)°С.

Вода для насыщения и оттаивания образ­цов.

Установка вакуумная и устройство для ка­пиллярного водонасыщения по 13.1.

Ванна для оттаивания образцов, оборудо­ванная устройством для поддержания темпе­ратуры воды (18±2)°С.

22.2 Порядок подготовки к проведению испытания

Перед испытанием на морозостойкость образцы насыщают водой по 13.2.

Образцы из смесей и укрепленных грунтов испытывают по истечении сроков, указанных

в 6.3.2.

22.3 Порядок проведения испытания

Водонасыщенные образцы загружают в морозильную камеру так, чтобы расстояние между образцами было не менее 50 мм. Если после загрузки камеры температура в ней по­высится, то началом замораживания считают момент, когда в морозильной камере устано­вится температура минус 18°С. Продолжи­тельность одного замораживания при уста­новившейся температуре в камере должна быть не менее 4 ч. Оттаивание образцов после их выгрузки из морозильной камеры проводят в течение 4 ч в ванне с водой при температуре (18±2)°С, если до испытания на морозостой­кость они подвергались полному водонасы-щению, и во влажном песке, если до испы­тания на морозостойкость они подвергались капиллярному водонасыщению.

Число циклов замораживания - оттаива­ния в течение суток должно быть не менее одного. При вынужденных или технически обоснованных перерывах при испытании на морозостойкость образцы должны находить­ся в замороженном состоянии.

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.32

Після встановленої кількості циклів за­морожування - відтавання (5, 10, 15, 25, 50) зразки, які були піддані вакуумуванню, вит­римують протягом 2 год у воді при темпера­турі (20±2)°С, а зразки, що були піддані капі­лярному водонасиченню - у вологому піску, після чого їх випробовують за розділом 15 і визначають границю міцності при стисканні.

22.4 Обробка результатів випробування

Втрату міцності при стисканні , %, об­числюють за формулою

После установленного количества циклов замораживания - оттаивания (5, 10, 15, 25, 50) образцы, подвергавшиеся вакуумированию, выдерживают в течение. 2 ч в воде при темпе­ратуре (20±2)°С, а образцы, подвергавшиеся капиллярному водонасыщению - во влажном песке, после чего их испытывают по разделу 15 и определяют предел прочности при сжатии.

22.4 Обработка результатов испытания

Потерю прочности при сжатии ,, %, вы­числяют по формуле

(27)

(27)

де - середньоарифметичне значення гра­ниці міцності при стисканні при температурі (20±2)°С водонасичених зразків, МПа;

- середньоарифметичне значення гра­ниці міцності при стисканні зразків при тем­пературі (20±2)°С після встановленої кількості циклів заморожування - відтавання, МПа;

Середньоарифметичне значення втрати міцності при стисканні обчислюють за трьома зразками, при цьому розходження між резуль­татами випробування окремих зразків не по­винно перевищувати ±10 %.

23 ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДУ СУМІШІ

Суть методів полягає у визначенні вмісту в'яжучого і зернового складу мінеральної час­тини суміші.

23.1 Метод екстрагування в'яжучого

Метод передбачає визначення вмісту в'я­жучого шляхом екстрагування його з суміші у спеціальних приладах-екстракторах за допо­могою розчинників.

23.1.1 Засоби контролю і допоміжне об­ладнання

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності.

Прилад - апарат типу Сокслет, що скла­дається з колби, зворотного холодильника і насадки скляної лабораторної для екстрагу­вання за ГОСТ 23932.

Баня піщана.

Шафа сушильна.

Чашка фарфорова за ГОСТ 9147.

Баня водяна.

Папір фільтрувальний за ГОСТ 12026.

Вата за ГОСТ 5556.

где - среднеарифметическое значение пре­дела прочности при сжатии при температуре (20±2)°С водонасыщенных образцов, МПа;

- среднеарифметическое значение пре­дела прочности при сжатии образцов при тем­пературе (20±2)°С после установленного коли­чества циклов замораживания - оттаивания, МПа.

Среднеарифметическое значение потери прочности при сжатии вычисляют по трем об­разцам, при этом расхождение между резуль­татами испытания отдельных образцов не должно превышать ±10 %.

23 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СОСТАВА СМЕСИ

Сущность методов заключается в опреде­лении содержания вяжущего и зернового сос­тава минеральной части смеси.

23.1 Метод экстрагирования вяжущего

Метод предусматривает определение со­держания вяжущего путем экстрагирования его из смеси в специальных приборах-экстрак­торах с помощью растворителей.

23.1.1 Средства контроля и вспомогатель­ное оборудование

Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности.

Прибор - аппарат типа Сокслет, состо­ящий из колбы, обратного холодильника и насадки стеклянной лабораторной для экст­рагирования по ГОСТ 23932.

Баня песчаная.

Шкаф сушильный.

Чашка фарфоровая по ГОСТ 9147.

Баня водяная.

Бумага фильтровальная по ГОСТ 12026.

Вата по ГОСТ 5556.

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.33

Р исунок 11 - Апарат типу Сокслет Рисунок 11 - Аппарат типа Сокслет

Розчинники: хлороформ за ГОСТ 20015, спиртхлороформ (20 % спирту за ГОСТ 17299. 80 % хлороформу), спиртбензол (20 % спирту, 80 % бензолу за ГОСТ 5955), чотирихлористий вуглець за ГОСТ 20288, трихлоретилен за ГОСТ 9976 і т.ін.

23.1.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Пробу суміші беруть із змішувача або з розігрітої і ретельно перемішаної вирубки:

для піщаних сумішей - 100 г, дрібнозернистих і крупнозернистих - 500 г.

З трьох-чотирьох шарів фільтрувально­го паперу готують циліндричний патрон діа­метром не більше діаметра горла екстракцій­ної насадки. Патрон з однієї сторони закріп­люють (зав'язують), висушують разом з неве­ликим шматочком вати у сушильній шафі до постійної маси і зважують.

Патрон заповнюють сумішшю, закрива­ють ватою, знову зважують з точністю до 0,01 г і розмішують у екстракційній насадці 2 (рисунок 11). Патрон, розміщений у насадці. повинен бути не менше ніж на 1 см нижче рівня сифона. До верхньої частини насадки приєд­нують холодильник 1, а до нижньої - колбу з розчинником 3.

23.1.3 Порядок проведення випробування Колбу з розчинником нагрівають на пі­щаній бані до температури кипіння розчин­ника. Пари розчинника, які конденсуються у холодильнику, безперервно зтікаючи на су­міш, розчиняють в'яжуче і виділяють його з суміші. Після заповнення екстрактора розчин­ник переливають у колбу за допомогою си­фонної трубки.

Растворители: хлороформ по ГОСТ 20015, спиртхлороформ (20 % спирта по ГОСТ 17299, 80 % хлороформа), спиртбензол (20 % спирта, 80 % бензола по ГОСТ 5955), четыреххлорис­тый углерод по ГОСТ 20288, трихлорэтилен по ГОСТ 9976 и др.

23.1.2 Порядок подготовки к проведению испытания

Пробу смеси берут из смесителя или из разогретой и тщательно перемешанной вы­рубки: для песчаных смесей - 100 г. мелко­зернистых и крупнозернистых - 500 г.

Из трех-четырех слоев фильтровальной бумаги готовят цилиндрический патрон диа­метром не более диаметра горла экстракци­онной насадки. Патрон с одной стороны за­крепляют (завязывают), высушивают вместе с небольшим кусочком ваты в сушильном шкафу до постоянной массы и взвешивают.

Патрон наполняют смесью, закрывают ватой, снова взвешивают с точностью до 0,01 г и помещают в экстракционную насадку 2 (рисунок 11). Патрон, заложенный в насад­ку. должен быть не менее чем на 1 см ниже уровня сифона. К верхней части насадки при­соединяют холодильник 1. а к нижней - колбу с растворителем 3.

23.1.3 Порядок проведения испытания Колбу с растворителем нагревают на пес­чаной бане до температуры кипения раство­рителя. Конденсирующиеся в холодильнике пары растворителя, непрерывно стекая на смесь, растворяют вяжущее и извлекают его из смеси. После заполнения экстрактора раст­воритель переливают в колбу по сифонной трубке.

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.34

Видалення в'яжучого продовжують до зникнення забарвлення розчинника, який збирається в екстракційній насадці.

Видалений з насадки патрон висушують у сушильній шафі при температурі 50-60°С до постійних результатів зважування.

Якщо найбільш дрібні частки мінераль­ного матеріалу суміші проходять в екстракт, то його треба обережно злити з колби у чашку і залишок промити новою кількістю розчин­ника до зникнення забарвлення і висушити. Кількість дрібних часток, що пройшли крізь гільзу, визначають як різницю між масою чашки із залишком і масою порожньої чашки. Обчислену масу дрібних часток додають до маси мінерального залишку, який одержали після вибирання в'яжучого.

23.1.4 Обробка результатів випробуван­ня

Масову частку в'яжучого в суміші q_в , %, обчислюють з точністю до першого десяткового знаку за формулами:

- при дозуванні в’яжучого, що включене в 100 % складу суміші