- для сировини при вхідному контролі - відповідно до нормативних документів, які визначають згідно з 10.1;
- для матеріалів - згідно з нормативними документами, вказаними у 10.2.1.4.
11.1 Матеріали застосовують при влаштуванні щебеневих, гравійних покриттів, основ, додаткових шарів основ та для вирівнювання поверхні додаткових шарів основ дорожнього одягу на автомобільних дорогах загального користування України методом заклинки або з сумішей.
Матеріали (щебінь та суміші) дозволяється застосовувати згідно з цим стандартом:
а) за наявності документа про якість (паспорта) партії матеріалів (або її частини);
б) в усіх дорожньо-кліматичних зонах України відповідно до вимог ДБН В.2.3-4, [8] ВБН В.2.3-218-005, [9] ВБН В.2.3-218-189 тощо, відповідно до проектних вимог щодо розрахунку щебеневих і гравійних шарів дорожнього одягу згідно з [10] ВБН В.2.3-218-186;
в) на основі вимог, дотримання яких забезпечує безпеку матеріалів та охорону довкілля.
Влаштування шарів дорожнього одягу методом заклинки проводиться основною фракцією з використанням розклинювальних матеріалів (розклинювальними фракціями щебеню або матеріалом суміші; розподілом та ущільненням фракції від 3 мм до 5 мм включно), що визначають проектом.
При влаштуванні щебеневих, гравійних шарів дорожнього одягу дозволено застосовувати щебінь, гравій та/або дрібні заповнювачі більше ніж двох їх видів з сировини різного походження та марки за міцністю (за дробильністю) (таблиця Д.1 додатка Д), яка може бути на марку нижче для складових сумішей та розклинювального матеріалу. При влаштуванні шарів основ допускається застосування щебеню карбонатних порід марок за міцністю (за дробильністю) 400 і нижче без використання розклинювального матеріалу/
Матеріали згідно 5.2.1.1 та 11.3 використовують з урахуванням додаткових до 11.1 в) настанов (вказівок) щодо їх застосування за техніко-економічного обґрунтування.
Показники стійкості структури проти всіх видів розпаду щебеню з шлаків та порід, що попутно видобувають, з відходів збагачення - на підставі оброблення статистичних даних, а також вмісту зерен слабких порід призначають залежно від показників міцності (за дробильністю) щебеню.
При влаштуванні шарів дорожнього одягу застосовують матеріали відповідно до групи за здатністю до ущільнення (4.1.4) згідно з ДБН В.2.3-4.
Остаточна оцінка щодо можливості застосування низькоміцних (маломіцних) та середньої міцності матеріалів (марки 400 та менше), а також оцінка щодо застосування кожної фракції щебеню з підвищеним вмістом зерен пластинчастої (лещадної), голчастої форми повинна здійснюватись за техніко-економічного обґрунтування за результатами випробувань у дослідних, дослідно-промислових умовах згідно з додатком М.3 [10] та/або за розрахунком.
Матеріали для дренажного (морозозахисного з функціями дренажного) шару (прошарку) додаткової основи дорожнього одягу розраховують згідно з розділами 3 та 5 [10] щодо величини коефіцієнта фільтрації (Kд.з.- для дрібних заповнювачів у складі сумішей та Кс- сумішей) і застосовують:
а) у вигляді сумішей з номінальним розмірами зерен:
- для основ - С4 (від 0 до 120 мм); С5 (від 0 до 70 мм); С6 (від 0 до 70 mm); C7 від (0 до 40 мм); С8 (від 0 до 40 мм); С9 від (0 до 20 мм); С10 (від 0 до 20 мм);
-для розклинювання - С2, С9, С10 (від 0 до 20 мм); С12 (від 0 до 5 мм); С11 (від 0 до 10 мм); - для вирівнювання поверхні шару - С13 (від 0 до 10 мм); С14 (від 0 до 10 мм);
б) відповідно до вимог 5.2.1.1 (крім щебеню), 5.4.5.2.1, 5.4.5.4.1 щодо зернового складу, який не відповідає вимогам цього стандарту (включаючи матеріали у вигляді сумішей без розподілення на фракції).
11.7.1 Допускається застосування матеріалів для влаштування дренажного (морозозахисного з функціями дренажного) шару (прошарку) без визначення величин коефіцієнтів фільтрації при показниках гранулометричного складу дрібних заповнювачів, які характеризуються властивостями, а саме:
при вмісті зерен розміром менше ніж 0,16 (0,14) мм - не більше ніж 25% за масою;
при вмісті пилувато-глинистих частинок - не більше ніж 5 % за масою (у тому числі глинистих частинок у природних пісках - не більше ніж 0,5 % за масою; у відсівах дроблення - не більше ніж 1 % за масою).
11.7.2 У складі суміші для морозозахисного шару (прошарку) додаткової основи дорожнього одягу застосовують дрібні заповнювачі зі ступенем здимальності при замерзанні з характеристиками "практично нездимальних" чи "слабоздимальних" згідно з ДБН В.2.3-4 та з коефіцієнтом фільтрації не менше ніж 5,0 м/добу.
Дозволяється застосовувати при техніко-економічному обґрунтуванні для влаштування основ дорожніх одягів суміші для покриттів за номерами С1 - С3 із маркою за пластичністю Пл. І.
Для забезпечення зсувостійкості шарів дорожнього одягу при влаштуванні вирівнюючих шарів між покриттям та основою (згідно з 5.4.5.4.1) можуть бути використані суміші з зерновим складом із зниженим вмістом дрібних заповнювачів (у відсотках за масою) та з більшими величинами зерен D, мм.
Виробник гарантує відповідність показників якості щебеню та сумішей вимогам цього стандарту за дотримання правил транспортування та зберігання, що викладені в розділі 8.
Гарантійний термін зберігання та використання продукції не обмежується за умови дотримання правил цього стандарту щодо транспортування, зберігання та настанов щодо застосування.
При застосуванні матеріалів для дорожнього одягу автомобільних доріг гарантійний термін експлуатації до капітального чи середнього ремонту визначають згідно з [11] ВБН Г.1-218-050.
(обов'язковий)
А.1 Число пластичності матеріалів визначають як різницю між показником границі текучості та границі розкочування.
Число пластичності визначають на зернах, отриманих із щебеню та/або зернах дрібних заповнювачів у сумішах розміром менше ніж 0,16 мм (за наявності у складі суміші). Число пластичності дозволяється визначати на зернах розміром 0,63 мм, які входять до складу сумішей, у випадках відсутності у сумішах частинок крупністю менше ніж 0,16 мм.
Зерна для подальшого визначення числа пластичності можна одержувати одним із методів, а саме:
з уламків щебеню, який стискають та доводять до руйнування на пресі на стадії підготовки до випробування згідно з А2 додатка А;
з уламків, що отримані після випробування щебеню на міцність (за дробильністю), за стиранням;
з аналітичної проби матеріалів (при визначенні зернового складу або додатково відсіяні).
А.2 Відбір проб щебеню, використання засобів та допоміжних пристроїв, правила готування до випробування здійснюють за методикою та правилами проведення випробування на міцність (дробильність) на стадії стискання і доведення до руйнування щебеню ~ згідно з ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0).
А.3 Розсів уламків щебеню або складових сумішей.
Відбір проб, використання засобів та допоміжних пристроїв, правила готування до випробування здійснюють за методикою та правилами проведення випробування з визначення зернового складу щебеню на стадії розсіву уламків щебеню та/або сумішей, а також правила опрацювання результатів, правила оформлювання результатів та встановлення допустимої похибки - згідно з ДСТУ Б В.2.7-232 та/або ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0).
Розсів здійснюють, включаючи у набір запобіжні сита з розмірами круглих отворів 5 мм, 2,5 мм, набір сит дротяних з квадратними вічками N063 чи N016 згідно з ГОСТ 6613. Допускається використання сита дротяного з квадратними вічками N014 або сит приладу лабораторного для механічного просіювання будь-якого типу, який забезпечує чітке розподілення фракцій та збереження маси проби під час просіювання.
А.4 Відбір проб, використання засобів та допоміжних пристроїв, правила готування до випробування, методика та правила проведення випробування щодо визначення границі текучості, після чого - границі розкочування (одним із встановлених методів), числа пластичності, опрацювання результатів, правила оформлювання результатів та встановлення допустимої похибки здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.1-17.
А.5 Марку за пластичністю матеріалів визначають згідно з 5.2.3.
(обов'язковий)
Б.1 Суть методу полягає у встановленні втрати маси при випробуванні після насичення водою зерен розміром більше ніж 5 мм.
Зерна розміром більше ніж 5 мм для подальшого визначення водостійкості одержують одним із методів, а саме:
із зразків (уламків) сировини (для встановлення водостійкості сировини та/або дрібних заповнювачів з цієї сировини) при різній за походженням сировини складових сумішей);
з аналітичної проби матеріалу (для встановлення водостійкості матеріалів; різних видів щебеню; сумішей - при однаковій за походженням сировини складових сумішей).
Б.2 Засоби та допоміжні пристрої, реактиви
Ваги лабораторні (важільні згідно з ГОСТ 24104 або електронні. Зважування здійснюють з похибкою до 0,1 % маси згідно з ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0);
Шафа сушильна, що забезпечує температуру від 105 °С до 110 °С згідно з ДСТУ 3462;
Сито з розміром круглих отворів 5 мм згідно з ГОСТ 6613;
Посудина місткістю від 1 л до 10 л (для насичення матеріалів водою);
Посудина місткістю від 6 л до 10 л;
Термометр скляний згідно з ГОСТ 400 чи інші термометри із шкалою вимірювання від 20 °С до 110 °С (з ціною поділки 1 °С).
Вода згідно з ДСТУ Б В.2.7-273 чи згідно з [7].
Металева щітка.
Б.3 Правила готування до випробування ИСС «З о д ч и й»
Б 3.1 Відбір та підготовка наважок проб матеріалу чи зразків сировини
Б 3.1.1 Відбір та підготовка наважок проб матеріалу
Відбір проб, використання засобів та допоміжних пристроїв, правила готування до випробування здійснюють за методикою та правилами проведення випробування з визначення зернового складу щебеню на стадії розсіву зерен щебеню та/або сумішей - згідно з ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0).
Для випробування беруть середню пробу матеріалу (щебеню чи суміші), відібрану відповідно до ДСТУ Б В.2.7-71-98 (ГОСТ 8269.0). Маса середньої проби повинна бути не менше ніж у два рази більше сумарної маси, необхідної для проведення випробувань.
Середню пробу матеріалу промивають, висушують до постійної маси за температури від 105 °С до 110 °С, охолоджують до температури від 20°С до 25°С.
Розсів здійснюють, включаючи у набір сито з розмірами отворів 5 мм.
Б 3.1.2 Відбір та підготовка зразків (уламків) сировини
З проби сировини відбирають зразки (уламки) довільної форми розміром більше ніж 5 мм. Маса середньої проби повинна бути не менше ніж у два рази більше сумарної маси, необхідної для проведення випробувань.
Зразки очищають металевою щіткою від пилу, промивають, висушують до постійної маси за температури від 105 °С до 110 °С, охолоджують за температури від 20 °С до 25 °С.
Б 3.1.3 З середньої проби матеріалу чи зразків (уламків) сировини відбирають дві наважки проби (для двох паралельних випробувань). Маса кожної наважки проби вказана у таблиці Б.1.
Таблиця Б.1
|
Найбільший номінальний розмір зерен матеріалу, сировини, мм |
Маса проби, г, не менше ніж |
|
70,120,150 |
5000 |
|
40 |
2000 |
|
20 |
1000 |
|
10 |
500 |
Б.3.2 Методика та правила проведення випробування
Б.3.2.1 Кожну наважку проби матеріалу чи зразків сировини, що відібрана та підготовлена відповідно до Б.3.1, зважують (т1), насипають у посудину (ємкістю від 1 л до 10 л). У цю посудину наливають воду, температура якої становить від 20 °С до 25 °С. Зерна матеріалу чи зразки сировини для подальшого насичення водою повинні бути у воді, рівень якої на 2 см вище поверхні зерен.
Зерна чи зразки витримують у воді 48 год. Після чого зерна (чи зразки) разом з водою зливають на сито з отворами розміром 5 мм, яке розміщено над посудиною місткістю від 6 л до 10 л. Зерна матеріалу чи зразки сировини промивають водою.
Після промивання зерна чи зразки сировини розміром, більше ніж 5 мм, висушують до постійної маси за температури від 105 °С до 110 °С.
Висушені зерна чи зразки зважують (m2).
Б.3.3 Правила опрацювання результатів
За результатами зважування визначають втрату маси (у відсотках) при випробуванні матеріалу чи зразків сировини наважки проби М, за формулою:
Б.3.4 Правила оформлювання результатів та допустима похибка
Результат кожного випробування розраховують з точністю до другого знака після коми. Абсолютна допустима похибка між результатами двох паралельних визначень зважування зерен матеріалу чи зразків сировини не повинна перевищувати 2 % (від загальної маси наважки проби).
За результат випробування приймають середнє арифметичне значення двох паралельних визначень. Загальна втрата маси зерен чи зразків сировини при розсіві не повинна перевищувати 2 % від взятої наважки проби.
У випадку перевищення допустимого значення величини розбіжності між двома результатами випробування повторюють до отримання допустимого значення.
Б.3.5 Марку за водостійкістю матеріалів визначають згідно з 5.2.4.
(обов'язковий)
B.1 Суть методу полягає у встановленні величини коефіцієнта фільтрації готових сумішей, які визначають залежно від характеристик (ефективних розмірів частинок) дрібних заповнювачів, які входять до складу сумішей у кількості більше ніж 10 % за масою включно.
Допускається не визначати за допомогою приладу величини коефіцієнтів фільтрації сумішей Кс при показниках гранулометричного складу дрібних заповнювачів, які характеризуються вимогами згідно з 11.7.1.
B.2 Встановлення ефективних розмірів частинок дрібних заповнювачів та суміші
