Страница 2: ДСТУ Б В.1.1-18:2007. Захист від пожежі. Споруди та фрагменти будівель. Метод натурних вогневих випробувань. Загальні вимоги (60157)

6.2 Навантаження будівельних конструкцій

1. Статичні навантаження будівельного об'єкта або його фрагмента мають відповідати най­-
   більш невигідним можливим умовам експлуатації згідно з проектною документацією.

2. Статичні навантаження на конструкції (перекриття, колони, стіни, пілони) фрагмента буді­
   вельного об'єкта визначає проектувальник на підставі величин напруг або зусиль у відповідній
   будівельній конструкції згідно з розрахунками проектної документації та з урахуванням вимог 6.3.3 та
   6.3.4 ДСТУ Б В.1.1-4.

3. Моделювання статичних навантажень на конструкції будівельного об'єкта або його фраг­-
   мента мають здійснюватися відповідно до порядку, визначеного у ДСТУ Б В.2.6-7 та ДСТУ Б В.2.6-10.

4

ДСТУ Б В. 1.1 -18:2007

6.3 Умови навколишнього середовища

1. Температура та вологість повітря - згідно з ДСТУ Б В.1.1 -4; швидкість вітру - не більше 5 м/с.
   Випробування має проводитись за відсутності атмосферних опадів.

2. Температуру та вологість навколишнього середовища, швидкість вітру необхідно вимірю­-
   вати з навітряного боку фрагмента на відстані не менше 5 м від нього.

7 ВИМОГИ ДО ФРАГМЕНТА

7.1 Виготовлення фрагмента

7.1.1 Конструкція та об'ємно-планувальне виконання фрагмента повинні сприяти виявленню найменшої вогнестійкості конструктивної системи будівельного об'єкта. Конструкцію фрагмента, спосіб спирання та конструкцію стиків будівельних конструкцій фрагмента, величину та схему на­вантаження конструкцій (перекриттів, стін, колон) під час випробувань має визначати замовник випробувань (за участю проектних організацій, базових організацій науково-технічної діяльності цент­рального органу виконавчої влади з питань будівництва) на основі аналізу роботи фрагмента у складі будівельного об'єкта відповідно до вимог технічної документації на цей об'єкт з урахуванням вимог стандарту до конструкції фрагмента та умов випробування конструкцій фрагмента.

Замовник (за участю проектної організації) розробляє технічну документацію на фрагмент, в якій має бути надано:

• опис та креслення (конструктивні рішення) будівельного об'єкта, вогнестійкість якого має бути
  підтверджена під час випробувань, розрахункові схеми, що прийняті у технічній та проектній доку-­
  ментації, а також величини навантажень і зусиль в елементах фрагмента; клас вогнестійкості кон-­
  струкцій;

• опис та технічні рисунки фрагмента, який моделює будівельний об'єкт, вогнестійкість якого має
  бути підтверджена. В описі та технічних рисунках, зокрема, мають бути обов'язково вказані схема
  розташування та характеристики арматури, відстань до осі арматури кожного елемента; харак­-
  теристики бетону та інші дані, які впливають на вогнестійкість конструкції; перелік використаних
  матеріалів та їх основні характеристики;

• схеми спирання та опис конструкції вузлових з'єднань будівельних конструкцій фрагмента
  (граничні умови);

• розрахунок величини навантаження на конструкції та зусиль, еквівалентних таким, що прийняті
  у технічній і проектній документації на об'єкт;

• схема розташування навантаження на конструкціях фрагмента.

У разі виникнення розбіжностей під час розроблення технічної документації на зразок для їх усунення замовник має звернутися до базових організацій науково-технічної діяльності центрального органу виконавчої влади з питань будівництва для прийняття остаточного рішення.

Фрагмент має бути побудований замовником випробувань відповідно до вимог технічної доку­ментації на цей фрагмент за технологією, яка відповідає такій, що використовується для виго­товлення реального об'єкта.

Фрагмент приймається з технічною документацією на зразок та оформлюється "Актом прий­мання зразка до вогневих випробувань" за участю представника випробувальної лабораторії, замов­ника, а також центральних органів державного пожежного нагляду та будівництва.

Випробування фрагмента мають бути проведені не раніше ніж за 28 діб після його побудови.

Копія поданої до випробувальній лабораторії технічної документації на фрагмент має бути обо­в'язковою складовою протоколу випробувань.

7.1.2 Конструкція фрагмента має задовольняти такі вимоги:

- для багатоповерхових будівельних об'єктів мати не менше трьох поверхів;

• об'ємно-планувальне рішення має бути розроблено на підставі проектної документації на
  будівельний об'єкт;

• несучі та огороджувальні конструкції повинні мати найменшу межу вогнестійкості серед од-­
  нойменних конструкцій за проектною документацією; статичні навантаження на несучі конструкції
  фрагмента мають бути еквівалентними статичним навантаженням на об'єкт;

• конструктивні рішення вузлів з'єднання мають відповідати прийнятим у проектній документації
  на будівельний об'єкт;

5

ДСТУ Б В.1.1-18:2007

- приміщення, в якому розташовують модельне вогнище пожежі, має бути відокремлено від навколишнього середовища відповідно до проектних рішень будівельного об'єкта.

7.2 Перевірка фрагмента на відповідність до технічної документації

До початку будівництва фрагмента замовник повинен подати до випробувальної лабораторії повний комплект технічної та проектної документації на фрагмент, в якому мають бути опис, технічні рисунки й схеми конструктивного та об'ємно-планувального рішення фрагмента, будівельних конст­рукцій, вузлових з'єднань, перелік використаних матеріалів та виробів із зазначенням виробників та торговельних найменувань, розрахунок та схема розташування навантажень на конструкції фраг­мента, протоколи випробувань матеріалів та конструкцій, які підтверджують відповідність їх харак­теристик тим, що прийняті у проекті. Лабораторія повинна контролювати процес виготовлення фрагмента в обсягах і в терміни, обумовлені замовником, відповідно до поданої документації. Після закінчення будівництва лабораторія повинна перевірити відповідність фрагмента поданій докумен­тації. Результати перевірки мають бути надані у протоколі випробувань.

8 ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ

8.1 Установлення термопар

1. До початку проведення випробувань встановлюють термопари для вимірювання темпе­-
   ратури навколишнього середовища в об'ємі приміщення, де розташоване пожежне навантаження, на
   будівельних конструкціях (перекритті, стінах, перегородках, колонах, пілонах).

2. Для вимірювання температури навколишнього середовища та температури в об'ємі примі­-
   щення з пожежним навантаженням використовують термопари, конструкцію яких надано у Б.1.1
   ДСТУ Б В.1.1-4. Вимірювальний спай термопари для вимірювання температури навколишнього се-­
   редовища встановлюють відповідно до 6.3.2 цього стандарту. Вимірювальні спаї термопар у при­-
   міщенні з пожежним навантаженням встановлюють не менше ніж у дев'яти місцях. При цьому не
   менше ніж п'ять термопар має бути розташовано у горизонтальній площині на відстані 100 мм ±10 мм
   від поверхні стель та стін; одна з цих термопар має бути розташована у центрі, чотири інших - у
   кутах приміщення. Не менше ніж дві термопари мають бути встановлені на відстані 100 мм ±10 мм від
   двох протилежних стін приміщення й на відстані не менше 850 мм від поверхні стелі; також не менше
   ніж дві термопари мають бути розташовані на відстані 100 мм ±10 мм від двох інших протилежних
   стін на відстані від стелі не менше ніж 1500 мм. Якщо у приміщенні є віконний проріз, то над ним
   рівномірно по ширині вікна необхідно встановити не менше трьох термопар на відстані 150 мм ±10мм
   від верху віконного прорізу і на відстані 100 мм ±10 мм від стіни.

3. Для вимірювання середньої та максимальної температури на поверхнях огороджувальних
   будівельних конструкцій приміщення (стін, перекриттів, перегородок), з боку протилежного вогневому
   впливу (далі - необігрівні поверхні), використовують термопари, вимоги до конструкції та місць
   розташування яких надані у Б.1.2 ДСТУ Б В.1.1-4. Не допускається використовувати переносну тер­-
   мопару за ДСТУ Б В.1.1-4 через небезпеку, яка виникає для операторів під час її використання.

Якщо для отримання додаткових даних необхідно визначати температури поверхонь інших при­міщень або у місцях вузлових з'єднань будівельних конструкцій, то термопари встановлюють на цих поверхнях за вимогами Б.1.2 ДСТУ Б В.1.1 -4 у місцях, які визначені за результатом аналізу конструкції та об'ємно-планувального рішення фрагмента.

8.1.4 У разі проведення вогневих випробувань без навантаження несучих стін, колон та балок
додатково встановлюють термопари, рівномірно розташовані по товщині у центрі несучих стін, у
напрямках двох осей перерізу колон (посередині їх висоти), балок (посередині їх довжини), а також на
арматурі, яка найбільш наближена до поверхні, яка піддається вогневому впливу:

несучих стін - не менше ніж по три термопари рівномірно по висоті та довжині стіни фрагмента;

колон (пілонів) - не менше ніж по три термопари з кожного боку рівномірно по висоті колони (пілона);

балок - не менше ніж три термопари рівномірно по довжині балки.

Термопари встановлюють у спеціальних отворах, які утворюють під час будівництва фрагмента у місцях, визначених за результатами аналізу проектної та/або технічної документації на будівлю. Допускається робити отвори для встановлення термопар шляхом висвердлювання в конструкціях побудованого фрагмента, а також кріпити на арматурі до бетонування.

6

ДСТУ Б В.1.1-18:2007

8.2 Установлення пристроїв для вимірювання деформацій

Пристрої для вимірювання вертикальних та горизонтальних деформацій перекриттів, стін і колон установлюють відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-4 та ДСТУ Б В.2.6-7.

8.3 Установлення пристроїв для вимірювання надлишкового тиску

Пристрої для вимірювання надлишкового тиску у приміщенні встановлюють на відстані 100 мм ± 10 мм від вертикальної огороджувальної поверхні на висоті, яка дорівнює трьом чвертям висоти приміщення.

8.4 Установлення модельного вогнища пожежі

Схему розташування штабелів у приміщенні визначають за результатами аналізу проектної документації на будівлю. Допускається розташовувати штабелі, встановлюючи їх один на один у вигляді кількох груп, або встановлюючи окремо кожний штабель.

8.5 Завантажування фрагмента статичним навантаженням

1. Завантажування фрагмента статичним навантаженням виконують відповідно до технічної
   документації на фрагмент ступенями (частинами) відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.6-7 як в частині
   прикладання навантажень, так і в частині контролю прогинів, появи тріщин та їх розкриття під час
   прикладання навантажень.

2. Завантажування перекриттів статичним навантаженням здійснюють у приміщеннях фраг­-
   мента, крім того приміщення, де створюють пожежне навантаження, відповідно до умов, визначених
   у 6.2 цього стандарту.

3. Повне завантажування конструкцій фрагмента статичним навантаженням має бути завер-­
   шеним не менше ніж за 15 хв до початку вогневих випробувань.

8.6 Початок вогневих випробувань

1. Не більше ніж за 5 хв до початку випробувань необхідно зареєструвати початкові значення
   температури у приміщенні, на будівельних конструкціях за показаннями усіх термопар, а також
   початкові значення всіх контрольованих та вимірюваних величин: навантаження, деформацій, тем­-
   ператури та вологості навколишнього середовища, швидкості повітря.

2. Початкова температура за показаннями всіх термопар має бути від 5 °С до 40 °С.

3. Початком випробування вважають час запалювання модельного вогнища пожежі за до­
   помогою електронагрівального пристрою з дистанційним керуванням.

8.7 Вимірювання та спостереження в процесі випробувань

1. Температуру за показаннями всіх термопар, надлишковий тиск у приміщенні необхідно
   вимірювати та реєструвати з інтервалом не більше 1 хв.

2. Деформації будівельних конструкцій необхідно вимірювати та реєструвати починаючи з
   моменту прикладання навантажень з інтервалом не більше 5 хв.

3. Під час випробувань необхідно спостерігати за будівельним об'єктом або його фрагментом
   і складати хронологічний опис змін у стані будівельного об'єкта або його фрагмента і, зокрема, у
   приміщенні з пожежним навантаженням, тобто: деформацій, порушень цілісності стін, перекриттів,
   появи тріщин, диму, полум'я тощо.

Спостереження проводять візуально та, якщо є можливість, за допомогою фото- та відеозйомки.

8.8 Припинення випробувань

Випробування вважають закінченими, коли після вигоряння модельного вогнища пожежі тем­пература за показаннями всіх термопар не перевищує 50 °С.

9 ГРАНИЧНІ СТАНИ ВОГНЕСТІЙКОСТІ

9.1 Для конструкцій будівельного об'єкта або його фрагмента розрізнюють такі граничні стани вогнестійкості (ДБН В.1.1-7):

• для перекриттів, несучих стін, пілонів завдовжки більше ніж 1400 мм - за ознаками втрати
  несучої здатності R; теплоізолювальної здатності І; цілісності Е;

• для перегородок - за ознаками втрати теплоізолювальної здатності І; цілісності Е;

• для колон, пілонів завдовжки не більше 1400 мм, балок - за ознакою втрати несучої здатності R;

• для зовнішніх ненесучих стін - за ознакою втрати цілісності Е.