2) визначення припливу води в трубопровід, прокладений у мокрих ґрунтах, коли рівень (горизонт) ґрунтових вод у верхнього колодязя розташований нижче поверхні землі менше ніж на половину глибини закладання труб, рахуючи від люка до шелиги.
Спосіб випробування трубопроводу встановлюється проектом.
10.2.2 Колодязі безнапірних трубопроводів, які мають гідроізоляцію з внутрішньої сторони, слід випробовувати на герметичність шляхом визначення об'єму води, що додається, а колодязі, що мають гідроізоляцію із зовнішнього боку, - шляхом визначення припливу води в них.
Колодязі, що мають за проектом водонепроникні стінки, внутрішню і зовнішню ізоляцію, можуть бути випробувані на додавання води або приплив ґрунтової води відповідно до 10.2.1 разом із трубопроводами або окремо від них.
Колодязі, що не мають за проектом водонепроникних стінок, внутрішньої або зовнішньої гідроізоляції, приймальному випробуванню на герметичність не піддаються.
10.2.3 Випробуванню безнапірних трубопроводів на герметичність слід піддавати ділянки між суміжними колодязями.
При утрудненнях з доставкою води, що є обґрунтованими у проекті, випробування безнапірних трубопроводів дозволяється проводити вибірково (за вказівкою замовника): при загальній протяжності трубопроводу до 5 км - двох-трьох ділянок; при протяжності трубопроводу понад 5 км -декількох ділянок загальною протяжністю не менше 30 %.
Якщо результати вибіркового випробування ділянок трубопроводу виявляться незадовільними, то випробуванню підлягають усі ділянки трубопроводу.
10.2.4 Гідростатичний тиск в трубопроводі при його попередньому випробуванні повинен створюватися заповненням водою стояка, встановленого у верхній його точці, або наповненням водою верхнього колодязя, якщо останній підлягає випробуванню. При цьому величина гідростатичного тиску у верхній точці трубопроводу визначається за величиною перевищення рівня води в стояку або колодязі над шелюгою трубопроводу або над горизонтом ґрунтових вод, якщо останній розташований вище шелюги. Величина гідростатичного тиску в трубопроводі при його випробуванні повинна бути вказана в робочій документації. Для трубопроводів, що прокладаються з безнапірних бетонних, залізобетонних і керамічних труб, ця величина, як правило, повинна дорівнювати 0,04 МПа (0,4 кгс/см2).
10.2.5 Попереднє випробування трубопроводів на герметичність проводиться при неприсипаному землею трубопроводі протягом 30 хв. Величину випробувального тиску необхідно підтримувати додаванням води в стояк або в колодязь, не допускаючи зниження рівня води в них більше ніж на 20 см.
Трубопровід і колодязь визнаються такими, що витримали попереднє випробування, якщо при їх огляді не буде виявлено витоків води. За відсутності в проекті підвищених вимог до герметичності трубопроводу на поверхні труб і стиків допускається випотівання з утворенням крапель, які не зливаються в один струмінь при кількості запотівання не більше ніж на 5 % труб на випробовуваній ділянці.
10.2.6 Приймальне випробування на герметичність слід починати після витримування в заповненому водою стані залізобетонного трубопроводу і колодязів, що мають гідроізоляцію з внутрішнього боку чи водонепроникні за проектом стінки, - протягом 72 год і трубопроводів та колодязів з інших матеріалів - 24 год.
10.2.7 Герметичність при приймальному випробуванні засипаного трубопроводу визначається такими способами:
1) шляхом вимірювання у верхньому колодязі об'єму води, що додається у стояк або колодязь протягом 30 хв; при цьому зниження рівня води у стояку або в колодязі допускається не більше ніж на 20 см;
2) шляхом вимірювання у нижньому колодязі об'єму ґрунтової води, що притікає у трубопровід. Трубопровід визнається таким, що витримав приймальне випробування на герметичність, якщо
визначені при випробовуванні об'єми доданої води за першим способом (або приплив ґрунтової води за другим способом) будуть не більше вказаних в таблиці 8, про що повинен бути складений акт за формою згідно з додатком Г.
Таблиця 8
|
Умовний діаметр трубопроводу Dу, мм |
Допустимий об'єм доданої у трубопровід води (приплив води) на 10 м довжини трубопроводу за час випробування 30 хв, л, для труб |
||
|
залізобетонних та бетонних |
керамічних |
з інших матеріалів* |
|
|
100 |
1,0 |
1,0 |
0,3 |
|
150 |
1,4 |
1,4 |
0,5 |
|
200 |
4,2 |
2,4 |
1,4 |
|
250 |
5,0 |
3,0 |
- |
|
300 |
5,4 |
3,6 |
1,8 |
|
350 |
6,2 |
4,0 |
- |
|
400 |
6,7 |
4,2 |
2,2 |
|
450 |
- |
4,4 |
- |
|
500 |
7,5 |
4,6 |
- |
|
550 |
- |
4,8 |
- |
|
600 |
8,3 |
5,0 |
- |
|
* Крім пластмасових трубопроводів. |
|||
Примітка 1. Допустимий об'єм доданої до трубопроводу води (приплив води) на 10 м його довжини за час випробування 30 хв для трубопроводу з пластмасових труб із зварними і клейовими з'єднаннями слід визначати:
- для номінального діаметра не більше 500 мм за формулою:
q = 0,03D; (2)
- для номінального діаметра більше 500 мм за формулою:
q = 0,2+ 0,03 D, (3)
де D - зовнішній діаметр трубопроводу, дм;
q - величина допустимого об'єму доданої води, л.
Примітка 2. Допустимий об'єм доданої до трубопроводу води (приплив води) на 10 м його довжини за час випробування 30 хв для трубопроводу з пластмасових труб (у тому числі термореактивних смол) із з'єднаннями на гумовій манжеті слід визначати за формулою:
q = 0,06 + 0,01 D, (4)
де D - зовнішній діаметр трубопроводу, дм;
q - величина допустимого об'єму доданої води, л.
Примітка 3. Величину допустимого об'єму доданої води (припливу води) на 10 м довжини залізобетонного трубопроводу за час випробування 30 хв для умовного діаметра більше 600 мм слід визначати за формулою:
q = 0,83(D + 4), (5)
де D - внутрішній (умовний) діаметр трубопроводу, дм;
q - величина допустимого об'єму доданої води, л.
Примітка 4. При збільшенні тривалості випробування більше 30 хв величину допустимого об'єму доданої води (припливу води) слід збільшувати пропорційно збільшенню тривалості випробування.
Примітка 5. Для залізобетонних трубопроводів зі стиковими з'єднаннями на гумових ущільнювачах допустимий об'єм доданої води (приплив води) слід приймати з коефіцієнтом 0,7.
Примітка 6. Допустимі об'єми доданої води (припливу води) через стінки і днище колодязя на 1 м його глибини слід приймати такими, що дорівнюють допустимому об'єму доданої води (притоку води) на 1 м довжини труб, діаметр яких рівновеликий за площею внутрішнього діаметра колодязя.
Примітка 7. Допустимий об'єм доданої води (приплив води) в трубопровід, споруджуваний із збірних залізобетонних елементів і блоків, слід приймати таким же, як для трубопроводів із залізобетонних труб, рівновеликих їм за площею поперечного перерізу.
10.2.8 Трубопроводи дощової каналізації підлягають попередньому і приймальному випробуванням на герметичність згідно з вимогами цього підрозділу, якщо це передбачено проектом.
10.2.9 Трубопроводи з безнапірних залізобетонних розтрубних, фальцевих і з гладкими кінцями труб діаметром понад 1600 мм, призначені за проектом для трубопроводів, які постійно або періодично працюють під тиском до 0,05 МПа (0,5 кг/см2) і мають у відповідності з проектом спеціальну водонепроникну зовнішню або внутрішню обробку, підлягають гідравлічному випробуванню тиском, визначеним у проекті.
10.3.1 Гідравлічне випробування на водонепроникність (герметичність) ємкісних споруд необхідно проводити після досягнення бетоном проектної міцності, їх очищення і промивання.
Улаштування гідроізоляції та обсипання фунтом ємкісних споруд слід виконувати після отримання задовільних результатів гідравлічного випробування цих споруд, якщо інші вимоги не обґрунтовані проектом.
10.3.2 До проведення гідравлічного випробування ємкісну споруду слід наповнити водою в два етапи:
1) наповнення на висоту 1 м з витримкою протягом доби;
2) наповнення до проектної відмітки.
Ємкісну споруду, наповнену водою до проектної відмітки, слід витримати не менше трьох діб.
10.3.3 Ємкісна споруда визнається такою, що витримала гідравлічне випробування, якщо спад води в ній за добу не перевищує 3 л на 1 м2 змоченої поверхні стін і днища, в швах і стінках не виявлено ознак течі і не встановлено зволоження ґрунту в основі. Допускається тільки потемніння і слабке запотівання окремих місць.
При випробуванні на водонепроникність ємкісних споруд спад води на випаровування з відкритої водної поверхні повинен враховуватися додатково.
10.3.4 За наявності струменевих витоків і підтікання води на стінах або зволоженні ґрунту в основі ємкісна споруда вважається такою, що не витримала випробування, навіть якщо втрати води в ньому не перевищують нормативних. У цьому випадку після виміру втрат води з споруди при повному заповненні повинні бути зафіксовані місця, що підлягають ремонту.
Після усунення виявлених дефектів має бути здійснене повторне випробування ємкісної споруди.
10.3.5 При випробуванні резервуарів і ємкостей для зберігання агресивних рідин витік води не допускається. Випробування слід проводити до нанесення антикорозійного покриття.
10.3.6 Напірні канали фільтрів і контактних освітлювачів (збірні і монолітні залізобетонні) піддаються гідравлічному випробуванню розрахунковим тиском, вказаним у робочій документації.
10.3.7 Напірні канали фільтрів і контактних освітлювачів визнаються такими, що витримали гідравлічне випробування, якщо при візуальному огляді в бокових стінках фільтрів і над каналом не виявлено течі води і якщо протягом 10 хв величина випробувального тиску не знизиться більше ніж на 0,002 МПа (0,02 кгс/см2).
10.3.8 Водозбірний резервуар градирень повинен бути водонепроникним і при гідравлічному випробуванні цього резервуара на внутрішній поверхні його стін не допускається потемніння або слабкого запотіння окремих місць.
10.3.9 Резервуари питної води, відстійники та інші ємкісні споруди після влаштування перекриттів підлягають гідравлічному випробуванню на водонепроникність відповідно до вимог 10.3.1 - 10.3.4.
Резервуар питної води до влаштування гідроізоляції та засипання ґрунтом підлягає додатковому випробуванню на вакуум і на надлишковий тиск відповідно вакуумометричного й надлишкового тисків повітря в розмірі 0,0008 МПа (0,008 кгс/см2) протягом 30 хв і визнається таким, що витримав випробування, якщо величини відповідно вакуумометричного й надлишкового тисків за 30 хв не знизяться більше ніж на 0,0002 МПа (0,002 кгс/см2), і якщо інші вимоги не обґрунтовані проектом.
10.3.10 Метантенк (циліндричну частину) слід піддавати гідравлічному випробуванню відповідно до вимог 10.3.1-10.3.4, а перекриття, металевий газовий ковпак (газозбірник) слід випробовувати на герметичність (газонепроникність) пневматичним способом на тиск 0,005 МПа (0,05 кгс/см2).
Метантенк витримується під випробувальним тиском не менше 24 год. При виявленні дефектних місць вони повинні бути усунуті, після чого споруда повинна бути випробувана на падіння тиску протягом додаткових 8 год. Метантенк визнається таким, що витримав випробування на герметичність, якщо тиск у ньому за 8 год не знизиться більше ніж на 0,001 МПа (0,01 кгс/см2).
10.3.11 Ковпачки дренажно-розподільної системи фільтрів після їх установки до завантаження фільтрів слід піддавати випробуванню шляхом подачі води інтенсивністю 5 л/(схм2) - 8 л/(схм2) і повітря інтенсивністю 20 л/(схм2) триразовою повторюваністю по 8 хв - 10 хв. Виявлені при цьому дефектні ковпачки підлягають заміні.
10.3.12 Закінчені будівництвом трубопроводи та споруди господарсько-питного водопостачання перед прийманням в експлуатацію підлягають промиванню (очищенню) і дезінфекції хлоруванням з наступним промиванням до отримання задовільних контрольних фізико-хімічних і бактеріологічних аналізів води, що відповідають вимогам ДСанПiН 2.2.4-171.
10.3.13 Промивання та дезінфекція трубопроводів і споруд господарсько-питного водопостачання повинні проводитися будівельно-монтажною організацією, яка виконувала роботи з прокладання та монтажу цих трубопроводів і споруд, за участю представників замовника та експлуатаційної організації при контролі, що здійснюється представниками санітарно-епідеміологічної служби. Порядок проведення промивання та дезінфекції трубопроводів і споруд господарсько-питного водопостачання викладено в додатку Д.
10.3.14 Про результати проведеного промивання та дезінфекції трубопроводів і споруд господарсько-питного водопостачання повинен бути складений акт за формою, наведеною у додатку Е.
Результати випробувань ємкісних споруд слід оформити актом, який підписується представниками будівельно-монтажної організації, замовника та експлуатаційної організації.
10.4.1 Напірні трубопроводи водопостачання і каналізації, що споруджуються в умовах просідаючих ґрунтів всіх типів поза територіями промислових майданчиків і населених пунктів, випробовуються ділянками довжиною не більше 500 м; на території промислових майданчиків і населених пунктів довжину випробувальних ділянок слід призначати з урахуванням місцевих умов, але не більше 300 м.
