ДСТУ Б CEN/TR 196-4:2009




НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ









МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ ЦЕMЕНТУ


Частина 4


КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧАННЯ СКЛАДНИКІВ

(СЕNR 196-4:2007, IDT)


ДСТУ Б СЕNR 196-4:2009

Введено: «ИМЦ» (г. Киев, просп. Краснозвездный, 51; т/ф. 391-42-10)


Київ

Мінрегіонбуд України

2009

ПЕРЕДМОВА


1 ВНЕСЕНО: Державне підприємство "Орган з сертифікації цементів "СЕПРОЦЕN"

ПЕРЕКЛАД ТА НАУКОВО-ТЕХНИЧНЕ РЕДАГУВАННЯ:

М. Бабіч (науковий керівник); Т. Раденко; О. Холодний; І. Меркулова; Л. Полонська

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ:

наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 12.05.2009 № 184

3 Національний стандарт відповідає СЕN/ТR 196-4:2007 Methods of testing cement – Part 4: Quantitative determination of constituents (Методи випробування цементу - Частина 4: Кількісне визначання складників)

Ступінь відповідності - ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еn)

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

ЗМІСТ

с.

Національний вступ IV

Передмова V

1 Сфера застосування 1

2 Нормативні посилання 2

3 Загальні вимоги до випробувань 2

3.1 Кількість визначень 2

3.2 Визначання сталої маси 3

3.3 Наведення маси та результатів 3

3.4 Збіжність та відтворюваність 3

4 Підготування проби цементу 3

5 Реактиви 3

6 Визначання складників цементу 4

6.1 Загальні положення 4

6.2 Метод селективного розчинення 4

7 Визначання складників у цеmенті з трьома складниками 8

7.1 Загальні положення 8

7.2 Визначання шлаку 8

7.3 Визначання силікатної золи-винесення 14

7.4 Визначання природних пуцоланів 15

Додаток НА

Перелік нормативних документів, які пов'язані з цим стандартом та чинні в україні 20

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП


Цей національний стандарт ідентичний СЕN/ТR 196-4:2007 "Methods of testing cement – Part 4: Quantitative determination of constituents" (Методи випробування цементу - Частина 4: Кількісне визначання складників).

Відповідальний за супровід цього стандарту - Державне підприємство "Орган з сертифікації цементів "СЕПРОЦЕN".

Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству України.

До стандарту внесені такі редакційні зміни:

  • слова "цей європейський технічний звіт" замінено на "цей стандарт";

  • структурні елементи цього стандарту - "Титульний аркуш", "Передмову", "Зміст", "Національний вступ", першу сторінку, додаток НА "Перелік нормативних документів, які пов'язані з цим стандартом та чинні в Україні" та "Бібліографічні дані"- оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

  • долучені структурні елементи "Національний вступ", додаток НА "Перелік нормативних документів, які пов'язані з цим стандартом та чинні в Україні";

  • до розділу 1 "Сфера застосування" подана "Національна примітка" щодо термінів "звичайні цементи" та "складники цементу";

  • до розділу 2 "Нормативні посилання" долучено "Національне пояснення", що містить переклад українською мовою нормативних документів, наведених в СЕN/ТR 196-4:2007, а також подана інформація, що стосується впровадження цих стандартів в Україні;

-до розділу 3 подана "Національна примітка" щодо доцільності застосування терміну "аналіт";

-до розділу 5 подана "Національна примітка" щодо перевірки реактивів, їх розчинів та води, які застосовують для випробувань;

-до розділу 6 (6.2.3) подана "Національна примітка" щодо нормативних документів на скляний мірний посуд;

- до розділу 7 (7.2.1.1, 7.2.1.4.1) подані "Національні примітки" про кількість цементу для просіювання та пояснення терміну "чистота" фракцій клінкеру та гранульованого доменного шлаку при визначанні вмісту гранульованого доменного шлаку методом розділення за густиною;

- назви хімічних сполук наведені відповідно до ДСТУ 2439-94 "Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та визначення основних понять. Умовні позначення" та систематичної номенклатури ІЮПАК (ІUРАС – Іnternetional Union of the Pure and Applied Chemistry - Міжнародний союз теоретичної і прикладної хімії). Назви хімічних речовин та кислот в дужках - це традиційні назви і подані при першому згадуванні як довідкові, наприклад, кислота нітратна (азотна), аналіт (компонент, що визначають) тощо.

Міжнародні документи, на які є посилання у тексті стандарту, а саме ЕN 196-2, ЕN 197-1, ІSO 3534 впроваджені в Україні як національні стандарти, а ЕN 196-7 в Україні не чинний. Необхідна інформація щодо чинності нормативних документів зазначена в національних поясненнях та примітках.


Номер і назва міжнародного стандарту

Номер і назва міжнародного стандарту

ЕN 196-2:2005 Меthods of testing cement -Раrt 2: Chemical analysis of cement (Методи випробування цементу - Частина 2: Хімічне аналізування цементу)

ДСТУ Б ЕN 196-2:2008 Методи випробування цементу. Частина 2. Хімічне аналізування цементу (ЕN 196-2:2005, IDT)

ЕN 197-1:2000 Cement - Part 1: Composition, specifications and conformity criteria for common cements (Цемент - Частина 1: Склад, технічні умови та критерії відповідності для звичайних цементів)

- ДСТУ Б ЕN 197-1:2008 Цемент. Частина 1. Склад, технічні умови та критерії відповідності для звичайних цементів (ЕN 197-1:2000, IDT);

- ДСТУ Б В.2.7-112-2002 Будівельні матеріали. Цементи. Загальні технічні умови (в частині пунктів 8.1-8.5)

ISO 3534 Statistics - Vocabulary and symbols (Статистика - словник визначень та символів)

ДСТУ ISO 3534-3:2005 Статистика. Словник термінів і позначення. Частина 3. Планування експерименту (ISO 3534-3:1999, IDT)


Копію ЕN 196-7 можна отримати в Головному фонді нормативних документів.


ПЕРЕДМОВА

Цей документ (СЕN/ТR 196-4:2007) був підготовлений Технічним комітетом СЕN/ТС 51 "Цемент та будівельне вапно", секретаріат якого знаходиться в NBN.

Увага привертається до можливості того, що деякі елементи цього документа можуть бути об'єктом патентних прав. СЕN [та/або СЕNЕLЕС] не несуть відповідальності за ідентифікацію будь-якого з цих патентних прав.

Цей документ замінює ЕNV 196-4:1993.

Технічний звіт був складений Технічним комітетом СЕN/ТС 51 "Цемент та будівельне вапно", секретаріат якого знаходиться в NBN. Він базується на перегляді Європейського пробного стандарту ЕNV 196-4 від липня 1993.

Головна мета цього документа - кількісне визначання складу (аналіз складників) всіх цементів, на які поширюється ЕN 197-1:2000 (Цементи - Частина 1: Склад, технічні умови та критерії відповідності для звичайних цементів), як наведено в таблиці 1 "27 видів цементів, що відносяться до звичайних цементів".

Також із цією метою були визначені еталонні методи аналізу, спочатку для цементів із трьома складниками, а потім - еталонний метод для цементів з більшою кількістю складників. Паралельно з роботою над ЕN 197-1 послідовно були досліджені цементи з доменним шлаком, силікатною золою-винесенням та природними пуцоланами. У результаті в грудні 1989 р. був опублікований перший проект ЕN 196-4 з наступною публікацією ЕNV 196-4 в липні 1993 р.

Головна мета перегляду цього попереднього стандарту - пристосовування еталонного методу так, щоб він був якісно і кількісно незалежним від складників матеріалів, включаючи доменний шлак (який не було включено в проект ЕNV 196-4). Це включало перегляд аналітичної процедури та розрахунку складників.

У той же час була використана можливість переглянути попередній стандарт, що містить різні методи, еталонні та альтернативні, прагнучи до стандартизації національних символів, щоб уникнути будь-яких невизначеностей у тлумаченні формул для обчислень.

В ЕNV 197-1:1992 в таблиці 1 було наведено нові матеріали як складники цементу. Один з них, силікатний пил, міг бути традиційно визначений еталонним методом, в той час як вапняна зола-винесення та випалений сланець, які містять різні мінерали, реагують частково подібно до інших складників, які можуть бути визначені еталонним методом. У випадку, коли ці матеріали є складниками цементу, визначити масовий склад цементу виявилось неможливим, можна було здійснити лише повний масовий аналіз.

Майже всі цементи, вироблені в Європі, можуть бути вірно охарактеризовані та кількісно визначені за допомогою еталонного методу. Однак для цементів, що містять випалений сланець (СЕM ІІ/А-Т та В-Т) або вапняну золу-винесення (СЕM ІІ/А-W та В-W), було б необхідно провести подальше дослідження для отримання придатного еталонного методу.

Для цементів, що містять складники, які можна аналізувати чинним еталонним методом, як визначено в розділі 1 "Сфера застосування", цей метод є придатним. Коли відомі або припускаються інші складники, для кількісного визначання цих конкретних складників необхідно буде розробити альтернативні методи.

Європейський стандарт щодо методів випробування цементів включає наступні стандарти:

EN 196-1 Methods of testing cement - Part 1: Determination of strength

EN 196-2 Methods of testing cement - Part 2: Chemical analysis of cement

EN 196-3 Methods of testing cement - Part 3: Determination of setting time and soundness

EN 196-5 Methods of testing cement - Part 5: Pozzolanicity test for pozzolanic cement

EN 196-6 Methods of testing cement - Part 6: Determination of fineness

EN 196-7 Methods of testing cement - Part 7: Methods of taking and preparing samples of cement

EN 196-8 Methods of testing cement - Part 8: Heart of hydration - Solution method

EN 196-9 Methods of testing cement - Part 9: Heart of hydration - Semi-adiabatic method.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

ЕN 196-1 Методи випробування цементу - Частина 1: Визначення міцності

ЕN 196-2 Методи випробування цементу - Частина 2: Хімічне аналізування цементу

ЕN 196-3 Методи випробування цементу - Частина 3: Визначення строків тужавлення та рівномірності зміни об'єму

ЕN 196-5 Методи випробування цементу - Частина 5: Випробування для визначання пуцолану для пуцоланового цементу

ЕN 196-6 Методи випробування цементу - Частина 6: Визначення тонкості помелу

ЕN 196-7 Методи випробування цементу - Частина 7: Методи відбирання та готування зразків цементу

ЕN 196-8 Методи випробування цементу - Частина 8: Теплота гідратації - Метод розчинювання

ЕN 196-9 Методи випробування цементу - Частина 9: Теплота гідратації- Напівадіабатичний метод.

Примітка. Частину стандарту - ЕN 196-21 Методи випробування цементу - Частина 21. Визначання вмісту хлориду, діоксиду вуглецю та лужних складників цементу - було переглянуто та включено до ЕN 196-2.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ


МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ ЦЕМЕНТУ

Частина 4. Кількісне визначання складників


МЕТОДЫ ИСПЫТАНИЯ ЦЕМЕНТА

Часть 4. Количественное определение компонентов


METODS OF TESTING CEMENT

Part 4. Quantitative determination of constituents


Чинний від 2009-11-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

У цьому стандарті описані методи визначання вмісту більшості складників цементів, які застосовують в цементах згідно з ЕN 197-1.

Метод, описаний в розділі 6, придатний для всіх цементів, незалежно від кількості та властивостей складників, але на практиці його використовують тільки для цементів, що наведені в таблиці 1.

Метод за розділом 6 слід вважати еталонним методом; він базується на послідовному селективному розчиненні складників цементу, кількість яких, як правило, невідома, якщо їх неможливо окремо проаналізувати в той же час, що власне цемент.

Цей метод дозволяє провести кількісне визначання вмісту (за масою) портландцементного клінкеру, доменного шлаку, силікатної золи-винесення, природних пуцоланів, вапняку, силікатного пилу та регуляторів тужавлення в деяких типах цементів згідно з таблицею 1. Таблиця 1 базується на даних таблиці 1 ЕN 197-1.


Таблиця 1 -Типи звичайних цементів, що наведені в ЕN 197-1


Тип цементу

Назва

Позначення

Що виключає1)

СЕM І

Портландцемент

І


СЕM II

Портландцемент зі шлаком (з доменним шлаком)

ІІ/А-S

ІІ/В-S


Портландцемент із силікатним пилом

ІІ/А-D


Портландцемент із пуцоланами (з природними пуцоланами)

ІІ/А-Р

ІІ/В-Р


Портландцемент із золою-винесення (з силікатною золою-винесення)

ІІ/А-V

ІІ/В-V


Портландцемент із вапняком

ІІ/А-L або LL*

ІІ/В-L або LL*


Композиційний портландцемент

ІІ/А-М

ІІ/В-М

Вапняк

Випалений сланець

СЕM III

Шлаковий цемент

ІІІ/А

III/В

ІІІ/С


СЕM IV

Пуцолановий цемент

ІV/А

ІV/В

і

СЕM V

Композиційний цемент

V/А

V/В


Примітка 1. В тих випадках, коли цементи містять вапняну золу-винесення, випалений сланець та/ або складники, які частково містять мінеральні фази, подібні до присутніх в клінкері, перед тим, як можна буде застосувати цей метод, необхідно провести подальше випробування характеристик цих складників.

* Цей метод не дозволяє визначити різницю між вапняками типів І. та І.І-.


Цей еталонний метод має обмеження, як було вказано раніше, і не може розглядатись як метод, за допомогою якого можна просто визначити вміст клінкеру окремо від будь-якого іншого складника. Вміст клінкеру визначають "за різницею", і якщо інші складники містять частково мінеральні фази, подібні до присутніх у клінкері, то це може створювати перешкоди, які призводять до труднощів при тлумаченні результатів.