Страница 2: ДСТУ Б В.1.1-20:2007. Захист від пожежі. Перекриття та покриття. Метод випробування на вогнестійкість (59747)

7.3 Навантаження, спирання та кріплення зразків

1. Зразки перекриттів (покриттів) випробовують під навантаженням.

2. Розподілення навантаження, умови кріплення та схеми спирання зразків мають відповідати
   розрахунковим схемам, що прийняті у технічній та проектній документації згідно з ДСТУ Б В.1.1-4. За
   погодженням з організацією-розробником проектної документації допускається прийняти схему спи­-
   рання, яка відрізняється від проектної, якщо співвідношення зусиль у розрахункових перерізах будуть
   такими самими, як при розрахунку конструкції.

3. Рівномірно розподілене навантаження, прийняте у технічній (проектній) документації, за-­
   мінюють еквівалентними навантаженнями, створеними рівними зосередженими силами згідно з
   ДСТУ Б В.2.6-7.

4. Еквівалентні навантаження на зразок встановлюють, виходячи з умови створення у розра­-
   хункових перерізах зразків величин зусиль або напруг, що відповідають нормативним значенням
   постійних та тимчасових тривалих навантажень, які наведені у технічній документації.

7.3.5 Закріплення зразків від зсувів і поворотів має відповідати схемі роботи конструкції в загальній структурі несучих конструкцій об'єкта.

3

ДСТУ Б В. 1.1-20:2007

7.4 Умови навколишнього середовища

Умови навколишнього середовища в лабораторії мають відповідати ДСТУ Б В.1.1-4.

8 ЗРАЗКИ ПЕРЕКРИТТЯ (ПОКРИТТЯ) ДЛЯ ВИПРОБУВАННЯ НА ВОГНЕСТІЙКІСТЬ

8.1 Виготовлення зразків

8.1.1 Конструкцію зразка, спосіб спирання та закріплення на елементах печі, величину та схему навантаження зразка під час випробувань має визначати замовник випробувань (за участю проектних організацій, базових організацій науково-технічної діяльності центрального органу виконавчої влади з питань будівництва тощо) на основі аналізу роботи конструкції у складі будівельного об'єкта від­повідно до вимог технічної документації на цю конструкцію з урахуванням вимог цього стандарту до обладнання для навантаження (підрозділ 6.3), до умов навантаження (підрозділ 7.3) та до вимог до зразка, визначених у 8.1.2 - 8.1.5 цього стандарту.

Замовник (за участю проектної організації) розробляє технічну документацію на зразок, в якій має бути надано:

• опис та креслення (конструктивні рішення), розрахункові схеми, що прийняті у технічній та
  проектній документації, а також величини навантажень і зусиль у конструкції, вогнестійкість якої має
  бути підтверджена під час випробувань; клас вогнестійкості конструкції;

• опис та технічні рисунки зразка для випробувань, який моделює конструкцію, вогнестійкість
  якої має бути підтверджена. В описі та технічних рисунках, зокрема, мають бути обов'язково вказані
  схема розташування та характеристики арматури, величина захисного шару до арматури; характе­-
  ристики бетону та інші дані, які впливають на вогнестійкість конструкції;

• перелік використаних матеріалів та їх основні характеристики;

• схема спирання та кріплення зразка у печі (граничні умови);

• розрахунок величини навантаження та зусиль на зразку, еквівалентних прийнятим у технічній і
  проектній документації;

• схема розташування цього навантаження на зразку.

У разі виникнення розбіжностей під час розроблення технічної документації на зразок для їх усунення замовник має звернутися до базових організацій науково-технічної діяльності центрального органу виконавчої влади з питань будівництва для прийняття остаточного рішення.

Зразки для випробувань на вогнестійкість виготовляє замовник випробувань відповідно до вимог технічної документації на цей зразок за технологією, яка відповідає такій, що використовується для виготовлення реальної конструкції.

Зразки надаються у випробувальну лабораторію з технічною документацією на зразок та оформ­люються за "Актом приймання зразка до вогневих випробувань".

Копія поданої до випробувальної лабораторії технічної документації на зразок має бути обов'яз­ковою складовою протоколу випробувань.

8.1.2 Зразки перекриття (покриття) повинні мати розміри, які відповідають проектним розмірам
перекриття (покриття). У випадку, якщо зразки таких розмірів випробувати неможливо, викорис­-
товують зразки-фрагменти конструкцій. При цьому мінімальна довжина частини зразка, яка підда-­
ється вогневому впливу в печі, має бути не менше ніж 4000 мм, ширина - не менше ніж 3000 мм, а
товщина - відповідати загальному значенню товщини, наданому у технічній документації. Загальну
довжину L._spes зразка визначають відповідно до рисунка А.5. Для зразків-фрагментів монолітного
перекриття (покриття) загальна довжина L._spes(mon) та загальна ширина зразка (на рисунку А.5 не
показано) має бути збільшена згідно з вимогами щодо анкетування арматури за перерізом, в якому
вони враховуються з повним розрахунковим опором.

8.1.3 Виготовлення зразків-фрагментів конструкцій (наприклад, монолітних перекриттів) здій­-
снюють із дотриманням вимог проектної документації до характеристик бетону та армування і тех.-­
нології, визначеної проектом виконання робіт на будівельному майданчику.

Під час виготовлення зразків перекриття (покриття), у конструкції якого використовують стельові системи, у порожнині цих систем відповідно до проектної документації мають бути прокладені освітлювальні та вентиляційні канали і наведено якнайменше одне місце доступу та одне з'єднання між поверхнями підвісної стелі.

8.1.4 Для забезпечення вантажно-розвантажувальних робіт при транспортуванні зразків та їх
монтажу на печі зразки мають бути обладнані монтажними пристроями.

4

ДСТУ Б В.1.1-20:2007

8.1.5 Вологість зразків - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

8.2 Кількість зразків

Для випробувань необхідно виготовити два однакових зразки.

8.3 Перевірка зразків на відповідність до технічної документації

1. Зразки доставляють до випробувальної лабораторії з технічною документацією на зразок,
   розробленою відповідно до вимог 8.1.1 цього стандарту, та документом про якість.

2. У документі про якість мають бути наведені: товарний знак або коротка назва виробника;
   повна назва виробника, його поштова і телеграфна адреса, номер телефону; номер і дата документа
   про якість; позначення робочих креслень; відомості щодо характеристик застосованих матеріалів.

3. Перевірку зразків на відповідність до технічної документації проводить випробувальна
   лабораторія відповідно до ДСТУ Б В.1.1-4.

9 ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ

9.1 Установлення зразків перекриття (покриття) в печі

9.1.1 Зразок перекриття (покриття) встановлюють на печі за умови вогневого впливу на зразок знизу. При цьому зразки на стінки печі слід опирати відповідно до розрахункової схеми, визначеної у технічній документації на зразок, з урахуванням вимог 6.3 цього стандарту та ДСТУ Б В.2.6.7, а саме:

1. Однопрогонні вільно обперті плити, що працюють в одному напрямку, слід опирати на дві
   шарнірні лінійні опори, розташовані на кінцях зразка, одна з яких повинна бути нерухомою, а інша -
   рухомою, що допускає переміщення виробу вздовж прогону.

2. Плити, що вільно обперті та працюють удвох напрямках і опираються по чотирьох кутах,
   слід опирати на чотири шарнірні опори, розташовані у кутах виробу. При цьому у двох протилежних по
   діагоналі кутах зразка встановлюють шарнірні кульові опори, що допускають поворот у двох взаємно
   перпендикулярних напрямках: одна рухома опора, друга - нерухома, а у двох останніх кутах зразка
   встановлюють шарнірні лінійні рухомі опори, що допускають поворот в одному з взаємно пер­-
   пендикулярних напрямків.

3. Плити, що вільно обперті і працюють у двох напрямках та опираються по чотирьох
   сторонах (в тому числі плити монолітних перекриттів), опирають на чотири шарнірні опори, роз­
   ташовані по контуру зразка. При цьому по контуру зразка встановлюють шарнірні рухомі шарові
   опори, а посередині трьох сторін зразка - шарнірні рухомі лінійні опори, дві з яких, розташовані на
   протилежних сторонах, допускають поворот в одному напрямку, а третя, що розташована на стороні,
   що примикає, допускає поворот у протилежному напрямку.

4. Плити, що спираються по трьох сторонах, опирають на шарнірні шарові та лінійні опори,
   розташовані по трьох сторонах зразка так само, як для плит, що опираються по чотирьох сторонах.

5. Ребристі плити, які оперті по чотирьох кутах, що працюють у повздовжньому напрямку,
   слід опирати так, щоб забезпечити можливість повороту плити на опорах та переміщення плити у
   повздовжньому напрямку, а також запобігання переміщенню ребер плити у поперечному напрямку.

2. Для запобігання виходу гарячих газів з печі щілини та отвори між краями зразка та стінками
   печі треба ізолювати шаром мінеральної вати завтовшки не менше ніж 100 мм та густиною не менше
   ніж 120 кг/м³.

3. При випробуванні плит (панелей) перекриття (покриття) допускається встановлювати на печі
   одночасно два зразки, якщо для кожного з них забезпечують умови випробувань відповідно до вимог
   цього стандарту.

9.2 Розташування термопар для вимірювання температури у печі

1. Під час випробування зразків горизонтальних перекриттів та покриттів термопари у печі
   розташовують відповідно до вимог ДСТУ Б В. 1.1-4.

2. Під час випробування зразків похилих покриттів додатково до 9.2.1 термопари розташовують
   також у горизонтальній площині відносно найнижчого рівня зразка покриття (рисунок А.4).

3. Конструкції термопар для вимірювання температури в печі та спосіб їх встановлення -згідно
   з ДСТУ Б В.1.1-4.

5

ДСТУ Б В.1.1-20:2007

9.3 Розташування термопар для вимірювання температури на необігрівній поверхні зразка

9.3.1 Термопари для визначення середньої температури

Для визначення середньої температури на необігрівній поверхні зразка термопари встановлюють відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-4.

Якщо місце розташування цих термопар припадає на поверхню ділянок зі склінням або інших ділянок з різним тепловим опором, площа поверхні яких менша 0,1 м², або на теплові містки, що утворюються ребрами жорсткості, арматурою тощо, то термопари у такі місця не встановлюють. У такому разі вимірювальні спаї термопар, що призначені для визначення середньої температури, закріплюють на відстані, більшій 50 мм від теплових містків, ділянок зі склінням або інших ділянок з різним тепловим опором, але не ближче ніж 100 мм від границь поверхні зразка, яка підлягає вогневому впливу.

Для дерев'яних перекриттів та покриттів термопари мають бути встановлені на відстані не менше ніж 50 мм від місць стикування дощок або панелей.

Якщо у зразку можна виділити ділянки з різним тепловим опором (у тому числі ділянки зі склінням), які мають площу поверхні більшу або рівну 0,1 м², то визначають середню температуру поверхні для кожної з цих ділянок. Для цього в кожній з цих ділянок необхідно встановити термопари з розрахунку одна термопара на кожні 1,5 м² поверхні, але не менше ніж дві термопари. Середня температура на необігрівній поверхні зразка в цьому випадку визначається як середнє арифметичне значення середніх температур окремих ділянок.

9.3.2 Термопари для визначення максимальної температури

Для визначення максимальної температури на необігрівній поверхні зразка використовують термопари для визначення середньої температури, які розташовані відповідно до 9.4 цього стан­дарту, та додаткові термопари, які встановлюють згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

Вимірювальні спаї додаткових термопар встановлюють у таких місцях необігрівної поверхні зразка, в яких під час випробувань очікується найвища температура: в зоні теплових містків, що утворюються ребрами жорсткості, засклених ділянок, площа поверхні яких не менша 0,1 м², або інших ділянок з різним тепловим опором, але на відстані не меншій ніж 100 мм від границь поверхні зразка, яка підлягає вогневому впливу.

Термопари для визначення максимальної температури не встановлюють на поверхню ділянок зі склінням, якщо загальна площа цих ділянок менша 0,1 м².

На кожному стику у конструкції зразка необхідно розмістити на відстані 15 мм ± 2 мм від нього не менше ніж дві термопари.

Не допускається використовувати переносну термопару для визначення максимальної темпе­ратури необігрівної поверхні зразка.

9.3.3 Конструкція термопар для визначення температури на необігрівній поверхні зразка та
спосіб їх встановлення - згідно з ДСТУ Б В. 1.1-4.

9.4 Встановлення пристроїв для вимірювання деформацій

Конструкція пристроїв для вимірювання деформацій та місця їх розташування на зразку - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4 та ДСТУ Б В.2.6-7.

9.5 Встановлення приладів для вимірювання надлишкового тиску в печі

Прилади для вимірювання надлишкового тиску в печі для горизонтально орієнтованих конст­рукцій перекриттів та покриттів встановлюють згідно з вимогами ДСТУ Б В.1.1-4, для похилих конст­рукцій покриттів - згідно з вимогами ДСТУ Б В.1.1-4 з урахуванням 7.2.2 та 7.2.3 цього стандарту.

9.6 Навантаження зразка

1. Зразки перекриттів (покриттів) завантажують відповідно до схеми розташування наванта-­
   ження, наданій у технічної документації на зразок.

2. Обладнання для навантажування підготовлюють відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.6-7 з ура-­
   хуванням схеми спирання зразка, наданої у технічної документації на зразок.