В області зміни забарвлення індикатора за показниками поглинання вимірювального приладу будують графік залежності величини поглинання від б'єму доданого розчину ЕГТА. Витрачений об'єм V12. Що відповідає кінцевій точці титрування, визначають на перетині прямої з лінією найбільшого нахилу в області зміни забарвлення та прямої, що має майже постійне поглинання розчину після зміни забарвлення.
13.12.2 Обчислення результатів
Масову частку в цементі кальцій оксиду СаО у відсотках вираховують за формулою:
, (24)
де V12 - об'єм розчину ЕГТА молярною концентрацією приблизно 0,03 моль/л, витрачений на титрування, мл;
fG - коефіцієнт поправки розчину ЕГТА молярною концентрацією приблизно 0,03 моль/л згідно з 4.67.3;
m23 - наважка згідно з 13.2 (m17) або 13.5.1 (m20), г.
Примітка. Стронцій оксид визначають одночасно та наводять як СаО.
13.12.3 Збіжність та відтворюваність
Стандартне відхилення збіжності складає 0,18%, а стандартне відхилення відтворюваності - 0,37 %.
Примітка. При цьому методі застосовують фотометричне визначання кінцевої точки. Визначати кінцеву точку титрування можна також візуально, проте з меншою точністю. Метилтимоловий синій (4.74) є придатним для цього індикатором (перехід від синього до сірого забарвлення).
13.13.1 Аналізування
З 500 мл розчину, приготованого відповідно до 13.7, піпеткою відбирають аліквотну частину, що дорівнює 50 мл, до склянки, яка підходить до вимірювального приладу (5.12), додають 50 мл розчину триетаноламіну 1:4 (4.57) і об'єм V13 розчину ЕГТА (4.67).
При цьому необхідний об'єм /13 у мілілітрах вираховують за формулою:
V13 = (2 V12)+1,5, (25)
де V12 - об'єм розчину ЕГТА, витрачений на титрування згідно з 13.12.1, мл.
Після додавання розрахованого об'єму розчину ЕГТА доповнюють водою до об'єму, необхідного для вимірювання.
рН цього розчину встановлюють до значення (10,5 ± 0,5) з допомогою рН-метра (5.18.1) концентрованим розчином амоніаку (4.25).
Додають приблизно 0,1 г індикатора метилтимолового синього (4.74).
Склянку вміщують у прилад для вимірювання (5.12), встановлений на довжину хвилі 620 нм. При перемішуванні титрують розчином ДЦТА молярною концентрацією приблизно 0,01 моль/л (4.68). В області зміни забарвлення індикатора будують графік залежності величини поглинання від об'єму доданого розчину ДЦТА. Витрачений об'єм V14 , що відповідає кінцевій точці титрування, визначають на перетині прямої з лінією найбільшого нахилу в області зміни забарвлення та прямої, що має майже постійне поглинання після зміни забарвлення.
13.13.2 Обчислення результатів
Масову частку в цементі магній оксиду МgО у відсотках вираховують за формулою:
, (26)
де /14 - об'єм розчину ДЦТА молярною концентрацією приблизно 0,01 моль/л, витрачений на титрування, мл;
fC- коефіцієнт поправки розчину ДЦТА молярною концентрацією приблизно 0,01 моль/л згідно з 4.68.3;
m23 - наважка згідно з 13.2 (m17) або 13.5.1 (m20), г.
13.13.3 Збіжність та відтворюваність
Стандартне відхилення збіжності складає 0,15 %, а стандартне відхилення відтворюваності - 0,15%.
Примітка 1. При цьому методі застосовують фотометричне визначання. Визначання можна провадити також візуально. Придатними індикаторами у цьому разі є калкон (4.71) - перехід кольору від рожевого до синього, змішаний кальцеїн - метилтимоловий синій (4.75) - перехід кольору від рожевого до жовтого або реактив Патгона-Рідера (4.76) - перехід від пурпурового до чисто синього кольору.
Примітка 2. За цим методом одночасно визначають наявний стронцій оксид, який наводять як кальцій оксид.
13.14.1 Застосовність методу
Цей метод може застосовуватись для визначання вмісту кальцій оксиду в присутності мангану. Якщо метод застосовують у зв'язку з методом визначання магній оксиду з ЕДТА (13.15), треба спочатку визначити вміст мангану (розділ 12), щоб впевнитись, що він не перевищує вказаного у 13.15.1 граничного значення для манган оксиду.
13.14.2 Аналізування
З 500 мл розчину, приготованого відповідно до 13.7, піпеткою відбирають 50 мл до склянки, яка підходить до вимірювального приладу (5.12), доповнюють водою до об'єму, достатнього для вимірювань, та додають 50 мл розчину триетаноламіну розведеного 1:4 (4.57).
рН цього розчину встановлюють до значення (12,5 + 0,5) з допомогою рН-метра (5.18.1) розчином натрій гідроксиду (4.30).
До розчину додають приблизно 0,1 г індикатора мурексиду (4.69), кальцеїну (4.70) або змішаного кальцеїну-метилтимолового синього (4.75). Потім склянку встановлюють у вимірювальний прилад (5.12), встановлений на довжину хвилі 620 нм при використанні індикатора мурексиду або 520 нм при використанні індикатора кальцеїну. При перемішуванні титрують розчином ЕДТА молярною концентрацією приблизно 0,03 моль/л (4.65). В області зміни забарвлення індикатора будують графік залежності величини поглинання від об'єму доданого розчину ЕДТА. Витрачений об'єм V15 в кінцевій точці титрування визначають на перетині прямої з лінією найбільшого нахилу в області зміни забарвлення та прямої, що має майже постійне поглинання розчину після зміни забарвлення.
13.14.3 Обчислення результатів
Масову частку кальцій оксиду в цементі СаО у відсотках вираховують за формулою:
(27)
де V15 - об'єм розчину ЕДТА молярною концентрацією приблизно 0,03 моль/л, витрачений на титрування, мл;
fD - коефіцієнт поправки розчину ЕДТА молярною концентрацією приблизно 0,03 моль/л згідно з 4.65.3;
m23 - наважка згідно з 13.2 (m17) або 13.5.1 (m20), г.
Примітка. Стронцій оксид визначають одночасно та наводять як СаО.
13.14.4 Збіжність та відтворюваність
Стандартне відхилення збіжності складає 0,15 %, а стандартне відхилення відтворюваності - 0,43 %.
13.15 Визначання магній оксиду з ЕДТА (альтернативний метод)
Примітка. При цьому методі застосовують фотометричне визначання. Визначання можливо провадити також візуально. Придатними індикаторами у цьому разі є індикатор змішаний кальцеїн - метилтимоловий синій (4.75) - перехід кольору від рожевого до безбарвного, змішаний індикатор (4.77) - перехід кольору від рожевого до безбарвного або суміш 1 г фталеїну пурпурового з 100 г натрій хлориду твердого - перехід кольору від фіолетового до світло-рожевого.
13.15.1 Обмеження методу
У разі, коли масова частка МnО3 перевищує 0,5 %, що трапляється в окремих випадках, для визначання магній оксиду слід застосовувати метод з ДЦТА згідно з 13.13.
13.15.2 Аналізування
З 500 мл розчину, приготованого відповідно до 13.7, піпеткою відбирають 50 мл до склянки, яка підходить до вимірювального приладу (5.12), доповнюють водою до об'єму, достатнього для вимірювань, та додають 50 мл розчину триетаноламіну розведеного 1:4 (4.57).
рН розчину встановлюють до значення (10,5 ± 0,5) за допомогою рН-метра (5.18.1) розчином амоніаку 1:1 (4.26).
З допомогою бюретки додають кількість V15 розчину ЕДТА (4.65), яку було витрачено при визначанні СаО згідно з 13.14.2.
До розчину додають приблизно 0,1 г індикатора метилтимолового синього (4.74), індикатора змішаного кальцеїн - метилтимолового синього (4.75) або індикатора змішаного (4.77).
Склянку встановлюють у вимірювальний прилад, (5.12), встановлений на довжину хвилі 620 нм. При перемішуванні титрують розчином ЕДТА молярною концентрацією приблизно 0,03 моль/л (4.65). В області зміни забарвлення індикатора будують графік залежності величини поглинання від об'єму доданого розчину ЕДТА. Витрачений об'єм V16 , що відповідає кінцевій точці титрування, визначають на перетині прямої з лінією найбільшого нахилу в області зміни забарвлення та прямої, що має майже постійне поглинання після зміни забарвлення.
13.15.3 Обчислення результатів
Масову частку в цементі магній оксиду МgО у відсотках вираховують за формулою:
, (28)
де V15 - об'єм розчину ЕДТА, витрачений для визначання кальцій оксиду, згідно з 13.14.2, мл;
V16 - об'єм розчину ЕДТА, витрачений для визначання кальцій оксиду та магній оксиду, згідно з 13.15.2, мл;
fD - коефіцієнт поправки розчину ЕДТА молярною концентрацією приблизно 0,03 моль/л згідно з 4.65.3;
m23 - наважка згідно з 13.2 (m17) або 13.5.1 (m20), г.
13.15.4 Збіжність та відтворюваність
Стандартне відхилення збіжності складає 0,21%, а стандартне відхилення відтворюваності - 0,25 %.
Цим методом визначають загальний вміст хлориду і броміду, який наводять як хлорид-іони Сl-. Пробу цементу киплячою розведеною нітратною кислотою переводять до розчинної форми, при цьому видаляють сульфіди. Розчинний хлорид осаджують певним об'ємом стандартного розчину аргентум нітрату. Після кип'ятіння розчин фільтрують, осад промивають розведеною нітратною кислотою та видаляють. Фільтрат та промивні води охолоджують до температури, нижчої за 25 °С. Надлишок аргентум нітрату титрують стандартизованим розчином амоній тіоціанату у присутності солі феруму (III) як індикатора.
До високої лабораторної склянки місткістю 400 мл вміщують наважку (5,00 ± 0,05) г цементу m26, зважену з точністю ± 0,0005г, додають 50 мл води та при помішуванні скляною паличкою 50 мл нітратної кислоти 1:2 (4.13). Суміш при періодичному помішуванні нагрівають до кипіння та кип'ятять від 1 хв до 2 хв, слідкуючи, щоб рідина не була втрачена (для проб, які містять сульфід, процес слід виконувати у витяжній шафі). Склянку знімають із нагрівального приладу. До суміші піпеткою додають 5 мл розчину аргентум нітрату (4.44), (5.17). Після цього розчин кип'ятять від 1 хв до2 хв та крізь грубопоруватий паперовий фільтр (5.16), який до використання було промито нітратною кислотою, розведеною 1:100 (4.14), фільтрують до конічної колби місткістю 500 мл. Склянку, скляну паличку, паперовий фільтр промивають нітратною кислотою 1:100, доки фільтрат та промивні води не дадуть загального об'єму приблизно 200 мл. Фільтрат та змиви з осаду при слабкому освітленні або у темряві охолоджують до температури, нижчої за 25 °С.
До фільтрату та змивів з осаду додають 5 мл індикаторного розчину (4.81) та титрують розчином амоній тіоціанату (4.79) при інтенсивному перемішуванні, доки крапля цього розчину виявить легке рожеве забарвлення, яке утримується також при подальшому струшуванні. Реєструють об'єм V17 , витрачений на титрування амоній тіоціанату. Якщо V17 є меншим ніж 0,5 мл, метод необхідно повторити з половиною маси наважки.
У такий же спосіб слід виконати контрольне аналізування вмісту без проби цементу. При цьому реєструють витрачений об'єм V18 розчину амоній тіоціанату.
Масову частку хлориду Сl- у відсотках вираховують за формулою:
, (29)
де m26 - маса наважки цементу, г;
V17 - об'єм розчину амоній тіоціанату, витрачений на титрування розчину проби, мл;
V18 - об'єм розчину амоній тіоціанату, витрачений на титрування контрольного розчину, мл.
Стандартне відхилення збіжності складає 0,005 %, а стандартне відхилення відтворюваності - 0,010%.
Пробу цементу обробляють фосфатною кислотою, щоб перевести до розчинної форми наявний карбонат. Вивільнений карбон діоксид разом з вільним від карбон діоксиду потоком газу або повітря спрямовують крізь послідовно розташовані абсорбційні трубки. У двох перших абсорбційних трубках абсорбують дигідроген сульфід (сірководень) та воду; в наступних трубках- карбон діоксид. Дві абсорбційні трубки, які містять крупнозернистий абсорбент для поглинання карбон діоксиду та висушений манган хлорат (VII) для поглинання води, що виникає при абсорбуванні, зважують, щоб визначити масу карбон діоксиду, що вивільнився.
На рисунку 2 показано типовий прилад (5.19).
До сухої дистиляційної колби місткістю 100 мл вміщують наважку (1,00 ± 0,05) г цементу m27, зважену з точністю ± 0,0005г. Колба, як зображено на рисунку 2, з'єднана з приладом (5.19), але без обох абсорбційних трубок 13. За допомогою сполучної трубки, з'єднаної з патрубком 6 (патрубок 5, затискач Мора перекритий), крізь прилад протягом 15 хв із швидкістю приблизно трьох бульбашок за секунду (за лічильником бульбашок) пропускають потік газу, вільний від СО2. Затискач Мора відкривають та від'єднують трубку для підведення газу від лійки 4.
До краплинної лійки вливають 30 мл концентрованої фосфатної кислоти (4.19), а трубку для підведення газу знову приєднують до лійки.
Перекриті абсорбційні трубки 13 протягом 15 хв витримують для вирівнювання температури у приміщенні, де розташовані ваги. Потім поодинці зважують кожну трубку. Потік газу перекривають, а трубки закріплюють на приладі, як показано на рисунку 2.
Примітка. З трубками слід поводитись обережно, щоб уникнути зміни їх маси, а також ушкоджень або травмування. Рекомендується в цьому методі користуватись захисними рукавичками.
Потім потік газу знову вмикають. Через 10 хв абсорбційні трубки 13 перекривають, знімають, 15 хв витримують у приміщенні, де розташовано ваги, а потім зважують поодинці. Пропускання газу, зняття та зважування абсорбційних трубок 13 повторюють, доки результати двох проведених одне за одним зважувань тієї ж трубки будуть різнитись поміж собою не більше ніж на 0,0005 г.
