Здійснювати профілактичний огляд вузлів дозволяється тільки при вимкнутих двигунах.
5.2.3 Очищення лабораторної мішалки від залишків суміші порошку з бітумом дозволяється тільки після повної її зупинки. Після закінчення її роботи змішувач необхідно промивати водою. Цю технологічну операцію здійснюють із дотриманням необхідних заходів, що відповідають вимогам Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами [8].
5.3 При роботі з органічними в'яжучими, розчинниками
Клас небезпечності органічних в'яжучих згідно з ГОСТ 12.1.007 бітуми нафтові дорожні в'язкі при інгаляційному впливі - III (речовини помірно небезпечні), при потраплянні на шкіру та в шлунок - IV (речовини малонебезпечні). Визначення температури спалаху здійснюють згідно з ГОСТ 4333.
При роботі з органічними в'яжучими необхідно здійснювати контроль за станом повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.014, ГОСТ 12.1.016, ГОСТ 17.2.3.02.
Концентрація летких шкідливих речовин у повітрі робочої зони при приготуванні та використанні мінеральних порошків із бітумом, органічних в'яжучих не повинна перевищувати ГДК згідно з ГОСТ 12.1.005. Контроль концентрації летких шкідливих речовин у повітрі робочої зони здійснюється згідно з МУ 4590 [10] та МУ 3119 [11].
Особи, які виконують роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою згідно з НАПБ Б.06.001, попередньо, до початку самостійного виконання робіт повинні пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум), а потім постійно - один раз на рік, а також пройти перевірку знань відповідно до порядку, встановленого в НАПБ Б.02.005. При приготуванні та застосуванні сумішей мінеральних порошків із використанням органічних в'яжучих необхідно дотримуватись вимог пожежної безпеки відповідно до ГОСТ 12.1.004.
Лабораторні мішалки, що задіяні у виконанні робіт із бітумами, повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до НАПБ Б.03.001.
Виробничі приміщення, де проводяться роботи з органічними в'яжучими та приготування сумішей за пожежною небезпекою згідно з НАПБ Б.07.005 повинні відноситись до категорії В, поже-жонебезпечні зони в цих приміщеннях згідно з НПАОП 40.1-1.32 повинні відноситись до класу П-1.
При виконанні робіт, пов'язаних з приготуванням мінеральних порошків із бітумом, необхідно дотримуватись правил особистої гігієни, приймати їжу лише в спеціальних приміщеннях, користуватись санітарно-побутовими приміщеннями.
До роботи допускаються працівники, які пройшли попередній та періодичний медичні огляди та інструктаж із безпечних методів роботи з такими речовинами. Не допускаються до робіт із бітумами вагітні жінки, підлітки, а також особи з захворюваннями шкіри (опіки, тріщини, подразнення тощо).
Викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин не повинні перевищувати ГДВ, установлені вимогами ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201. Контроль за вмістом викидів летких речовин в атмосферне повітря під час приготування та використання мінеральних порошків із бітумом повинен здійснюватись згідно з РД 52.04.186 [17] відбір проб промислових викидів - згідно з КНД 211.2.3.063- [18].
6.1 Методи випробувань мінеральних порошків застосовують при виготовленні сумішей:
асфальтобетонних згідно з ДСТУ Б В.2.7-119;
асфальтобетонних щебенево-мастикових згідно з ДСТУ Б В.2.7-127;
органо-мінеральних холодних та гарячих дорожніх; вологих органо-мінеральних сумішей - згідно з нормативними документами на ці суміші.
6.2 Відповідно до методів контролювання, встановлених ДСТУ Б В.2.7-121, а також іншими нормативними документами на порошки мінеральні чи матеріали, необхідні для здійснення випробувань, застосовують основні положення ГОСТ 24297 щодо вхідного контролювання продукції.
6.2.1 Вибір методів випробувань щодо визначення дійсної густини мінерального порошку, набрякання зразків із суміші порошку з бітумом, необхідно здійснювати одним із встановлених методів на основі досліджень для підвищення якості асфальтобетонних та органо-мінеральних сумішей.
Для визначення дійсної густини неактивованого мінерального порошку з сировини, яка має показник середньої густини від 2,0 г/см3 до 3,0 г/см3, може бути застосований метод випробування (за допомогою дистильованої води) згідно з 4.3.3.4 чи 4.3.5.
Для накопичення даних щодо встановлення марки порошку (активований чи не активований) та якості продуктів, які застосовують для активації згідно з ДСТУ Б В.2.7-121, може бути застосований метод згідно з А.2.2 щодо визначення ступеня гідрофобності мінерального порошку.
Визначення показників, які викладені у Додатку А, здійснюють з урахуванням вимог нормативних документів на кожний вид мінерального порошку та сировини згідно з переліком вимог, що встановлюються у договорі на поставку порошків.
Остаточну оцінку придатності мінерального порошку для виробництва конкретних видів продукції проводять за результатами випробувань у дослідно-промислових умовах за допомогою методів випробувань, установлених у цьому стандарті.
(обов'язковий)
Методи випробувань усіх марок та видів мінеральних порошків із сировини різного походження (у тому числі з відходів промисловості) застосовуються для контролювання додаткових до підрозділу 1.1.1 показників якості продукції згідно з переліком вимог, що встановлюються у договорі на поставку порошків.
А.1 Визначення однорідності активованого мінерального порошку
Визначення однорідності активованого мінерального порошку здійснюють за кількістю активуючої добавки, яка введена до складу мінерального порошку колориметричним методом або методом випалювання.
Остаточну оцінку придатності кожного методу для визнання однорідності активованого мінерального порошку проводять за результатами випробувань у дослідно-промислових умовах.
А.1.1 Визначення однорідності активованого мінерального порошку колориметричним методом Суть методу полягає у визначенні кількості активуючої добавки шляхом порівняння кольору отриманого розчинника, яким обробляють мінеральний порошок, із кольором розчинів-еталонів.
А.1.1.1 Засоби та допоміжні пристрої, реактиви Ваги лабораторні важільні згідно з ГОСТ 24104.
Центрифуга лабораторна, що забезпечує швидкість від 3000 об/хв до 5000 об/хв. Годинник будь-якого типу, який забезпечує точність вимірювання не менше ніж 1 хв або секундомір.
Пробірки і штативи для них.
Циліндр мірний ємністю 10 мл.
Лабораторний посуд застосовують згідно з 4.1.8.2.
Розчинник (бензол згідно з ГОСТ 9572; толуол; хлороформ або суміш одного з розчинників зі спиртом згідно з ДСТУ 4221 у співвідношенні від 4:1 до 2:1, та інші згідно з 23.1 ДСТУ Б В.2.7-89 (ГОСТ 12801).
Пробки кіркові згідно з ГОСТ 5541.
Парафін нафтовий.
А.1.1.2 Правила готування до випробування
Приготування проб мінерального порошку
Підготовку проб мінеральних порошків, що підлягають випробуванню з визначення однорідності активованого мінерального порошку колориметричним методом, здійснюють згідно з 4.1.1-4.1.6.
Маса двох середніх проб для визначення показника однорідності мінерального порошку становить (50-100) г кожна.
Приготування розчинів-еталонів
У лабораторному млині або в поличному барабані готують необхідну кількість середніх проб, кожна масою (1,5-3,0) кг активованих мінеральних порошків, кожний - з різною кількістю активуючої добавки. Маса проби при приготуванні активованого мінерального порошку для виготовлення кожного розчину-еталону залежить від ємності лабораторного млина або поличного барабана, який застосовують.
Склад однієї з середніх проб повинен відповідати прийнятому виробничому складу мінерального порошку з активуючою добавкою у кількості (1,5-2,5) % від його маси згідно з ДСТУ Б В.2.7-121. Визначення співвідношення кількості бітуму та активуючої добавки здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-121. Готують середні проби активованого мінерального порошку у різних співвідношеннях бітуму разом із продуктом для активації (орієнтовно середнє їх співвідношення становить від 1:1 до 1:1,2).
Інші середні проби можуть відрізнятися від цих показників кількістю активуючої добавки на плюс, мінус (0,15; 0,30; 0,45) %. Наприклад: кількість активуючої добавки, яку слід уводити до складу мінерального порошку, може становити (0,25; 0,50; 0,75; 1,0; 1,25; 1,50; 1,75; 2,0; 2,5; 2,9; 3,25; 3,5) % від маси мінерального порошку.
Кожну середню пробу ретельно перемішують, зменшують методом квартування до проби масою 125 г. З кожної проби беруть наважку масою 1 г, висипають у чисті сухі пробірки і заливають розчинником (10 мл). Пробірки закривають корком, ретельно струшують протягом 1 хв, центрифугують протягом 3 хв із швидкістю від 3000 об/хв до 5000 об/хв. За відсутності центрифуги пробірки після струшування залишають на 24 год.
Підготовка еталонів
Верхній кінець пробірки разом із пробкою парафінують. Пробірки встановлюють у штативи. Кожну пробірку маркують із зазначенням кількості активуючої добавки у мінеральному порошку. Колір розчину у пробірках служить еталоном при визначенні кількості активуючої добавки у пробах активованого мінерального порошку, що випробовують за показником однорідності.
А.1.1.3 Методика та правила проведення випробування, визначення однорідності активованого мінерального порошку колориметричним методом
З проби масою від 50 г до 100 г беруть дві наважки проби мінерального порошку масою по 1 г кожна, обробляють розчинником, струшують, центрифугують, як зазначено у А.1.1.2. Після цього порівнюють колір розчину з розчинами-еталонами. А.1.1.4 Правила опрацювання та оформлювання результатів
Колір розчину в пробірці порівнюють із розчинами-еталонами та встановлюють кількість активуючої добавки у мінеральному порошку.
За результат приймають середнє арифметичне значення двох паралельних випробувань визначення однорідності активованого мінерального порошку колориметричним методом.
А.1.2 Визначення однорідності активованого мінерального порошку методом випалювання Суть методу полягає у визначенні кількості активуючої добавки шляхом випалювання. Метод застосовують для накопичення статистичних даних цього показника.
Маса наважок проби активованого мінерального порошку повинна бути не менше ніж 50 г кожна.
Кількість активуючої добавки у мінеральному порошку визначають за втратою маси при випалюванні одним із методів згідно з 23.3 ДСТУ Б В.2.7-89 (ГОСТ 12801), ГОСТ 11022 або 4.3 ДСТУ Б В.2.7-72 (ГОСТ 8269.1).
А.2 Визначення гідрофобності активованого мінерального порошку
Визначення гідрофобності активованого мінерального порошку здійснюють одним із методів згідно з А.2.1 чи А.2.2. Остаточну оцінку придатності кожного методу для визнання гідрофобності мінерального порошку проводять за результатами випробувань у дослідно-промислових умовах.
А.2.1 Перший метод визначення гідрофобності активованого мінерального порошку
Суть методу полягає у визначенні здатності активованого мінерального порошку не змочуватися водою.
А.2.1.1 Засоби та допоміжні пристрої, реактиви
Ваги лабораторні (важільні згідно з ГОСТ 24104 або електронні);
Стакан хімічний ємністю від 500 мл до 800 мл;
Шпатель порцеляновий;
Лабораторний посуд застосовують згідно з 4.1.8.2;
Вода дистильована;
Продукт, що використовують для активації мінерального порошку;
Бітум дорожній в'язкий згідно з ДСТУ 4044.
Підготовку та відбір середньої проби мінерального порошку здійснюють згідно з 4.1.1 - 4.1.6. Для випробування гідрофобності активованого мінерального порошку з відібраної середньої проби беруть наважку проби мінерального порошку масою 100 г відповідно до 4.2.2.1.
А.2.1.3 Методика та правила проведення випробування
Хімічний стакан заповнюють дистильованою водою приблизно на 50 мм нижче ніж його крайка. Із наважки проби активованого мінерального порошку беруть наважку масою до 2 г, яку насипають у хімічний стакан на поверхню води зі шпателя легким постукуванням його об край стакана. Стакан залишають на 24 год.
А.2.1.4 Правила опрацювання результатів
Порошок вважають гідрофобним, якщо через 24 год вся маса частинок наважки не осяде на дно стакана і не буде спостерігатися видимого змочування порошку водою.
А.2.2 Другий метод визначення гідрофобності активованого мінерального порошку прискореним способом
Суть методу полягає у визначенні здатності активованого мінерального порошку не змочуватися водою при нанесенні проби активованого мінерального порошку на поверхню киплячої дистильованої води.
А.2.2.1 Засоби та допоміжні пристрої, реактиви
Ваги лабораторні (важільні згідно з ГОСТ 24104 або електронні);
Стакан хімічний ємністю від 500 мл до 800 мл;
Шпатель порцеляновий;
Лабораторний посуд застосовують згідно з 4.1.8.2;
Вода дистильована.
Електрична плитка із закритою спіраллю;
Секундомір.
А.2.2.2 Правила готування до випробування здійснюють згідно з А.2.1.
А.2.2.3 Методика та правила проведення випробування
Хімічний стакан заповнюють дистильованою водою приблизно на 50 мм нижче ніж його крайка. Далі хімічний стакан установлюють на електричну плитку із закритою спіраллю. Вмикають плитку та доводять до кипіння дистильовану воду у стакані. Із наважки проби активованого мінерального порошку беруть наважку масою 2 г, яку насипають у стакан на поверхню киплячої дистильованої води зі шпателя легким постукуванням його об край стакана. Одночасно з початком зсипання на повер-хню води частинок активованого мінерального порошку вмикають секундомір. Вимикають секундомір у той момент, коли вся маса частинок наважки мінерального порошку осяде на дно хімічного стакана та поверхня киплячої дистильованої води виявиться вільною від частинок порошку.
