Н.2.6 Обробка результатів випробувань
Н.2.6.1 Середнє значення перехідного опору покриття , Ом.м2, на кожнім зразку обчислюють за формулою:
, (H.4)
де і – номер зразка;
j – номер вимірювання;
n – кількість вимірювань на і-ому зразку;
– опір і-ого зразка при j-му вимірюванні, Ом;
S – площа контакту зразка з розчином, м2, рівна
(H.5)
де D – внутрішній діаметр циліндра, м.
1 – металевий зразок; 2 – випробуване покриття; 3 – порожнистий циліндр; 4 – графітовий електрод; 5 – електроліт; 6 – кришка зі склотекстоліту; 7 – тераомметр; 8 – пластилін |
Рисунок Н.3 – Комірка для визначення перехідного опору захисного покриття |
Н.2.6.2 Покриття вважають таким, що витримало випробування, якщо перехідний опір покриттів на всіх п'ятьох зразках не нижче значень, зазначених у таблиці 3 даного стандарту.
Н.2.6.3 Питомий об'ємний опір покриття , Ом.м, (при необхідності) обчислюють за формулою:
(Н.6)
де R – опір захисного покриття, виміряний за допомогою тераомметра, Ом;
S – площа ділянки захисного покриття, обмежена периметром порожнистого
циліндра, м2;
b – товщина покриття, м.
Н.3 Оформлення результатів випробувань
назва приймальної організації
визначення перехідного опору захисного покриття
Конструкція і тип захисного покриття
Товщина покриття, мм
Кількість випробовуваних зразків, шт
Перехідний опір, Ом.м2
Необхідний перехідний питомий опір покриття,
(за таблицею 3 цього стандарту), Ом.м2
Дата вимірювання |
Номер вимірювання |
Результат вимірювання |
Висновок |
|
1 |
|
|
|
2 |
|
|
|
3 |
|
|
|
4 |
|
|
|
5 |
|
|
Перехідний опір покриття, Ом.м2
(відповідає, не відповідає необхідному значенню) |
||||
|
|
|
|
|
(посади осіб, що проводили контроль) |
особистий підпис |
(ім'я, прізвище) |
||
|
|
|
|
|
(дата) |
|
|
(довідковий)
П.1 Сутність методу
П.1.1 Випробування полягає у виявленні можливої пористості (несуцільності) та інших дефектів покриття за допомогою сканувального електрода, на який подається постійна чи імпульсна напруга.
П.1.2 Пористість виявляється іскрою, що проскакує між металом труби і електродом у дефектних місцях покриття, а також звуковим чи світловим сигналом, що видає дефектоскоп.
П.2 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Дефектоскоп іскровий регульованої високої напруги зі світловим чи звуковим сигналом
Товщиномір будь-якого типу з похибкою вимірювання не більше ± 10 %
П.3 Підготовка до випробувань
П.3.1 Перед початком випробувань необхідно визначити товщину захисного покриття методом неруйнівного контролю.
П.3.2 Вимірювання товщини покриття треба проводити відповідно до 7.1.3.4.
П.4 Проведення випробувань
П.4.1 Даний вид контролю слід виконувати тільки на сухій, без поверхневої вологи поверхні.
П.4.2 Перед випробуванням слід відрегулювати напругу для отримання довжини іскри, що перевищує, як мінімум, у 4 рази мінімальну товщину покриття, але не менше 10 мм.
П.4.3 Заземлити прилад і трубу. Ввімкнути живлення, подати високу напругу на сканувальний електрод і переміщати його, не відриваючи від поверхні контрольованого покриття. Відносна швидкість переміщення електрода по поверхні покриття повинна бути приблизно 0,2 м/с.
П.5 Обробка результатів
Захисне покриття вважається таким, що витримало контроль, якщо під напругою згідно з таблицею 3 не було проскакування іскор, а також звукових чи світлових сигналів.
П.6 Виявлені дефектні місця на трубі чи трубопроводі повинні бути відмічені і виправлені відповідно до вимог НД.
П.7 Оформлення результатів випробувань
Запис результатів проводять за формою П.1.
назва приймальної організації
контролю суцільності захисного покриття
Тип і конструкція захисного покриття
Діаметр труб (трубопроводу), мм
Кількість випробувальних труб, шт.
Напруга на щупі дефектоскопа, кВ
Необхідна напруга
(за таблицею 3 цього стандарту), кВ
Дата вимірювання |
Номер партії, ділянка трубопроводу |
Товщина захисного покриття, мм |
Напруга на щупі дефектоскопа, кВ |
Результат дефектоскопії |
|
|
|
1 |
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
5 |
|
Суцільність захисного покриття партії труб (ділянки трубопроводу)
(відповідає, не відповідає необхідному значенню) |
||||
|
|
|
|
|
(посади осіб, що проводили контроль) |
особистий підпис |
(ім'я, прізвище) |
||
|
|
|
|
|
(дата) |
|
|
(довідковий)
Р.1 Засоби електрохімічного захисту повинні забезпечувати катодну поляризацію споруд згідно з вимогами даного стандарту незалежно від умов застосування.
Р.2.1 Всі елементи знову розроблених катодних станцій і дренажів повинні забезпечувати імовірність їхньої безвідмовної роботи при середньому часі наробітку на відмовлення 10000 годин не менше 0,9 (при довірчій імовірності 0,8).
Р.2.2 Катодні станції, поляризовані автоматичні і неавтоматичні, а також посилені дренажі повинні мати плавне або ступеневе регулювання вихідних параметрів за напругою або струмом від 10 % до 100 % номінальних значень.
Пульсація струму на виході катодних станцій допускається не більше 3 % на всіх режимах.
Р.2.3 Засоби катодного і електродренажного захисту повинні забезпечувати безпеку обслуговування за класом захисту 01 згідно з ГОСТ 12.2.007.0.
Р.2.4 Рівень шуму, що створюється засобами катодного і електродренажного захисту, на всіх частотах не повинен перевищувати 60 дБ.
Р.2.5 Напруга спрацьовування захисту катодних перетворювачів повинна бути менше зворотної напруги застосованих вентилів, але не менше 250 В.
Р.2.6 Рівень індустріальних радіоперешкод, створюваних катодними станціями і дренажами, відповідно до ГОСТ 16842 не повинен перевищувати значень, передбачених ГОСТ 23511; рівень гармонійних складових струму захисту при підключенні до рейкових мереж залізниць не повинен перевищувати норм даного стандарту.
Р.2.7 За умовами експлуатації пофарбовані поверхні катодних станцій і дренажів повинні відноситися до групи умов експлуатації VI згідно з ГОСТ 9.104, мати показники зовнішнього вигляду не нижче IV класу відповідно до ГОСТ 9.032.
Р.2.8 Конструкція і схема катодних станцій і дренажів повинні забезпечувати можливість безперервної роботи без профілактичного обслуговування і ремонту не менше
6 міс.
Р.2.9 Технічний огляд, профілактичне обслуговування і поточний ремонт катодних станцій і дренажів слід проводити згідно з вимогами Р.6 і додатково при зміні параметрів електрохімічного захисту.
При цьому проводять:
огляд усіх доступних для зовнішнього спостереження конструктивних елементів;
перевірку контактних з'єднань і усунення несправностей;
реєстрацію показів приладів, зміну і, при необхідності, регулювання потенціалу на трубопроводі в точці дренажу;
- технічне обслуговування відповідно до вимог інструкції з експлуатації заводу-виготовлювача.
Усі види несправностей і відмов у роботі слід фіксувати в польовому журналі з указанням часу їхнього виявлення, способу і часу усунення згідно з НД.
Р.2.10 Виробниче устаткування, що застосовується для проведення робіт з комплексного захисту споруд від корозії, повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003. Машини і механізми, які застосовуються для профілактичного обслуговування і поточного ремонту засобів ЕХЗ, а також при ремонтно-будівельних роботах, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.004.
Р.2.11 Автоматичні пристрої катодного і дренажного захисту повинні забезпечувати стабільність струму або потенціалу з похибкою, що не перевищує 2,5 % заданого значення.
Р.2.12 Катодні станції і дренажі повинні відповідати ГОСТ 15150 у частині кліматичного виконання V категорії розміщення І для роботи за температур від 223 К (мінус 40 °С) до 323 К (50 °С) в атмосфері типу II і при відносній вологості до 98 % за температури 298 К (25 °С).
Р.2.13 Катодні станції і дренажі повинні мати ступінь захисту від впливу навколишнього природного середовища і від зіткнення зі струмоведучими частинами не нижче ІР34 згідно з ГОСТ 14254 (для автоматичних поляризованих дренажів допускається ступінь захисту не нижче ІР23 за умови забезпечення ступеня ІР34 для блоків управління), допускати транспортування за умовами 8 і збереження за умовами 5, для південних районів – за умовами 6 згідно з ГОСТ 15150 і відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.007.0 і ПУЭ.
Р.2.14 Коефіцієнт корисної дії засобів катодного і дренажного захисту повинний бути не менше 70 %.
Р.2.15 Кабелі, що застосовуються в системі ЕХЗ для підземного прокладання, повинні мати двошарову полімерну ізоляцію і бути придатними для підземної експлуатації.
Р.2.16 Максимальна температура обмоток трансформатора і дроселя не повинна перевищувати 393 К (120 °С) за температури експлуатації згідно з Р.2.12.
Р.2.17 Вхідний опір регулюючих пристроїв на виходах підключення електродів порівняння знову розроблених автоматичних катодних станцій і дренажів повинен бути не менше 10 МОм.
Р.2.18 Склад комплекту запасних частин і інструментів катодних станцій і дренажів повинен визначатися, виходячи з параметрів надійності їхніх елементів, і забезпечувати роботу пристроїв не менше 50 % усього терміну їх служби.
Р.2.19 Усі нові засоби ЕХЗ повинні бути піддані експлуатаційним випробуванням (протягом не менше одного року) на відповідність вимогам даного стандарту незалежною експертною комісією в тих грунтово-кліматичних умовах, для яких призначені дані засоби, за програмами, погодженими зі споживачем.
Р.3.1 Протекторні установки можуть складатися з одного (одиночні протекторні установки) чи декількох (групові протекторні установки) протекторів згідно з ГОСТ 26251.
Р.3.2 Протектори слід виготовляти зі сплавів на основі магнію, алюмінію і цинку. Основною вимогою до протекторів є стабільний електродний потенціал, більш від'ємний ніж потенціал сталі трубопроводу.
Р.3.3 Потенціал протектора не повинен зміщуватись в позитивний бік під час експлуатації більше ніж на:
100 мВ – для сплавів на основі магнію;
50 мВ – для сплавів на основі алюмінію;
30 мВ – для сплавів на основі цинку.
При від'єднанні від трубопроводу протектор не повинен самопасивуватися і при приєднанні до трубопроводу обов'язково повинен відновлювати попередню силу електричного струму.
Р.4 Вимоги до розміщення анодного заземлення установок електрохімічного захисту
Р.4.1 В установках катодного захисту використовуються зосереджені, розподілені, глибинні та протяжні анодні заземлення.
Для зниження розчинення електродів анодного заземлення та їх опору застосовують коксову висівку та інші матеріали згідно з НД.
Р.4.2 Матеріал та конструкцію електродів анодного заземлення вибирають, виходячи з умов забезпечення нормативного терміну їх роботи та параметрів УКЗ.
Р.4.3 Анодне заземлення слід розміщати на достатній для забезпечення необхідної зони захисту відстані від трубопроводу, який захищається, та в ґрунтах з мінімальним питомим електричним опором нижче рівня їх промерзання. Рекомендована відстань від анодного заземлення до трубопроводу – не менше ніж 40 м. Ця рекомендація не розповсюджується на УКЗ малої потужності, для яких анодний заземлювач встановлюється поруч з трубопроводом.