7. В матеріалах вміст глини в грудках не повинен перевищувати 0,5 % за масою.

8. Пластичність матеріалів характеризують числом пластичності частинок розміром менше 0,16 мм, яке згідно з марками за пластичністю, повинно відповідати вимогам, вказаним у таблиці 5.

Таблиця 5

5.1.9 Водостійкість матеріалів характеризують втратами при випробуванні зерен розміром понад 5 мм включно. Втрати при випробуванні згідно з марками за водостійкістю повинні відповідати вимогам, вказаним у таблиці 6.

Таблиця 6

10. Морозостійкість матеріалів класу А, Б, В, Г (згідно з марками за морозостійкістю) характеризують числом циклів поперемінного заморожування та відтавання зерен розміром від 5 мм до 10 мм включно, при якому їх втрати, % за масою, не повинні перевищувати вимог ДСТУ Б В.2.7-30.

11. Матеріали не повинні містити сторонніх забруднюючих та органічних домішок.

5.1.12 Відповідно до ДБН В.1.4-1.01 в матеріалах величина ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів згідно з класом за величиною А_сум повинна відповідати вимогам таблиці 7.

Таблиця 7

5.1.13 Виробник за вимогою споживача визначає та повідомляє значення коефіцієнта фільтрації матеріалів, який повинен бути не менше:

- 0,5 м/д – для додаткових шарів основи (в нижніх шарах основи);

- 1 м/д – для дренажних шарів (додаткової основи) та шарів з виконанням функцій дренажного шару.

5.2 Вимоги до сировини

1. Сировина характеризується такими основними показниками якості: середньою густиною, границею міцності при стиску, водостійкістю, вмістом глинистих частинок, наявністю сторонніх забруднюючих та органічних домішок, величиною ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів А_сум, а також вмістом СаСО₃, MgO, SiO₂, Al₂O₃+Fe₂O₃.

2. Середня густина сировини повинна відповідати вимогам, вказаним у таблиці 3 та (або) границя міцності при стиску повинна бути в межах від 0,5 МПа до 50 МПа.

5.2.3 Вміст глинистих частинок у сировині повинен бути не більше 5 % за масою.

5.2.4 Водостійкість сировини характеризують втратами при випробуванні зерен розміром понад 5 мм включно, які повинні становити від 3 % до 7 % за масою.

5.2.5 Сировина не повинна містити сторонніх забруднюючих та органічних домішок.

6. Величина ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів у сировині повинна відповідати вимогам ДБН В.1.4-1.01 згідно з класами за величиною А_сум: І, II, III.

7. Сировина повинна містити: СаСО₃ (86 – 98) %; MgO (0,1 – 7,7) %, а також може вміщувати, не більше: SiO₂ (0,1 – 9,3) %;

Al₂O₃+Fe₂O₃ (0,15 – 6,9) %.

6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1. Охорона праці на підприємствах (кар'єрах)-виробниках (далі – виробник) і підприємствах-споживачах (далі – споживач) матеріалів повинна бути організована згідно з ДНАОП 5.1.14.1.01 та Типовими інструкціями по охороні праці для працюючих на будівництві, ремонті та утриманні автомобільних доріг.

2. Матеріали за ступенем шкідливої дії на організм людини відносяться до малонебезпечних речовин (IV клас небезпечності згідно з ГОСТ 12.1.007).

3. Матеріали відносяться до негорючих, нетоксичних, пожежо- і вибухобезпечних речовин.

4. При виготовленні та використанні матеріалів у будівництві головним джерелом негативного впливу на людський організм є пил вапняку. Гранично допустима концентрація (ГДК) пилу вапняку в повітрі робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005 не повинна перевищувати 6 мг/м³. Контроль здійснюють не рідше одного разу на квартал за методиками ГОСТ 12.1.016 згідно з ГОСТ 12.1.005 та ГОСТ 12.1.014.

5. Обладнання і комунікації виробничих процесів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.049, ГОСТ 12.3.002; засоби захисту від статичної електрики – ГОСТ 12.1.018 згідно з нормами ГОСТ 12.1.038.

6. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись відповідно до ГОСТ 12.3.009.

7. Працюючі повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями згідно з вимогами СНиП 2.09.04, необхідними засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.103 (одяг, взуття, брезентові рукавиці, герметичні захисні окуляри та респіратори).

8. Рівень шумового навантаження на працюючих при виготовленні і використанні матеріалів не повинен перевищувати 80,0 дБА еквівалентного рівня, згідно з ДСН 3.3.6.037, контроль здійснюється згідно з ГОСТ 12.1.050.

9. Відповідно до ДБН В.1.4-1.01, ДБН В.1.4.-2.01 при виробництві та застосуванні матеріалів повинна проводитись їх радіаційно-гігієнічна оцінка, за результатами якої встановлюють можливість застосування в шарах дорожнього одягу. Матеріали залежно від класу за величиною ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів А_сум необхідно застосовувати:

- I клас – для всіх видів будівництва без обмежень;

- II клас – для влаштування шарів дорожнього одягу на всіх дорогах;

- III клас – для влаштування шарів дорожнього одягу на дорогах, які проходять поза межами населених пунктів.

7 ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

1. Контроль за станом повітряного середовища та природоохоронні заходи при роботі з матеріалами необхідно проводити відповідно до СП 3905, ДСП 201, МУ 4436 та РД 52.04.186.

2. Охорона ґрунту від забруднення побутовими та промисловими відходами повинна здійснюватись згідно з СанПиН 42-128-4690.

7.3 Порядок накопичення, транспортування, знешкодження та поховання некондиції та інших відходів, що утворюються в процесі приготування і використання матеріалів, повинен відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.7.029.

8 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

1. Матеріали транспортують навалом згідно з діючими правилами перевезення вантажів на будь-якому виді транспорту (автомобілі, залізничні вагони, водні транспортні засоби).

2. При транспортуванні матеріалів залізничним транспортом вагони потрібно завантажувати з урахуванням повного використання їх вантажопідйомності.

3. Зберігання матеріалів здійснюють за фракціями на відкритих майданчиках, в умовах, що запобігають їх засміченню та забрудненню.

9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

9.1 Згідно з ДСТУ Б В.2.7-71, ГОСТ 8735 визначають зерновий склад матеріалів, вміст у них зерен більше Д_найб. та 1,25 Д_найб. міцність за дробильністю, вміст глини в грудках, наявність органічних домішок, а також одним із встановлених методів – середню та насипну густину, морозостійкість.

2. Пластичність, водостійкість та коефіцієнт фільтрації матеріалів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-30.

3. Величину ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів у матеріалах визначають у спеціалізованій лабораторії згідно з ДБН В.1.4-1.01,
   ДБН В.1.4-2.01.

4. Перевірку наявності сторонніх забруднюючих домішок здійснюють візуально.

5. Вміст глинистих частинок у матеріалах визначають методом набрякання згідно з ГОСТ 26193.

6. Основні показники якості сировини (середню густину, водостійкість, вміст глинистих частинок, наявність сторонніх забруднюючих та органічних домішок, величину ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів) визначають відповідно до методів контролювання, вказаних у 9.1 – 9.5; границю міцності при стиску визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-71.

9.6.1 Вміст у сировині оксидів кальцію (СаСО₃), магнію (MgO), діоксиду кремнію (SiO₂), оксидів заліза і алюмінію (АІ₂О₃+Ре₂Оз) визначають (одним із встановлених методів) згідно з ДСТУ Б В.2.7-72.

10 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

10.1 Сировину перевіряють відповідно до нормативних документів за переліком показників, які визначають при контролі якості (або при вхідному контролі згідно з ГОСТ 24297 за переліком матеріалів, які підлягають вхідному контролю), що затверджений в установленому порядку, який діє на підприємстві-виробнику, або за даними геологічної розвідки.

10.2 Приймання матеріалів проводять партіями. Партією слід вважати кількість матеріалів, що відвантажують протягом однієї доби у автомобілі, залізничні вагони або водні транспортні засоби одному споживачу.

10.3 Визначення кількості матеріалів, що постачаються, здійснюють за об'ємом або за масою відповідно до ДСТУ Б В.2.7-75, ДСТУ Б В.2.7-32. При визначенні кількості матеріалів у місці доставки потрібно враховувати коефіцієнт ущільнення матеріалів, який установлюють погодженням сторін (виробник і споживач). Коефіцієнт ущільнення матеріалів при транспортуванні не повинен перевищувати 1,10.

10.4 Матеріали повинні бути прийняті технічним контролем виробника.

10.5 Для перевірки відповідності властивостей матеріалів вимогам цього стандарту виробник здійснює приймально-здавальні і періодичні випробування. Приймально-здавальні випробування виконують кожної доби (для кожної партії), періодичні – не рідше, ніж один раз на квартал, а також при зміні технології виготовлення матеріалів.

10.6 Виробник та споживач відбирають, проводять підготовку проб матеріалів та визначають їх масу згідно з ДСТУ Б В.2.7-71, ДСТУ Б В.2.7-72, ГОСТ 8735 (зерновий склад, вміст зерен більше Д_найб. та 1,25 Д_найб.., міцність, середню та насипну густину, вміст глини в грудках, наявність сторонніх забруднюючих та органічних домішок, морозостійкість).

Відбір, підготовка проб відповідної маси для визначення водостійкості, пластичності, коефіцієнта фільтрації матеріалів здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-30, вмісту глинистих частинок – згідно з ГОСТ 26193.

10.6.1 Споживач визначає порядок і кількість відбору проб для підготовки матеріалів до випробування згідно з ДСТУ Б В.2.7-75, ДСТУ Б В.2.7-32.

10.7 Показники, які визначають при відповідних видах випробувань матеріалів, наведеш в таблиці 8.

Таблиця 8

10.7.1 Визначення величини ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів у матеріалах виробник здійснює у спеціалізованій лабораторії згідно з ДБН В. 1.4-1.01 не рідше, ніж один раз на рік.

8. При невідповідності властивостей матеріалу вимогам цього стандарту, необхідно провести повторне контрольне випробування другої лабораторної проби згідно з ДСТУ Б В.2.7-71. При незадовільних результатах випробувань другої проби партія бракується. У випадку позитивного результату повторних випробувань матеріал випробовують утретє. За результатами цього випробування остаточно оцінюють якість матеріалу. При цьому маса лабораторної проби повинна бути не менше ніж удвічі більшою сумарної маси, необхідної для проведення випробувань.

9. Виробник зобов'язаний супроводжувати кожну партію, що постачається, документом (паспортом) або сертифікатом про відповідність матеріалу вимогам цього стандарту, в якому зазначають:

• найменування виробника та його адресу;

• назву матеріалу, клас, групу, вид;

• номер партії і кількість матеріалу;

• найменування та адресу споживача;

• зерновий склад;

• вміст зерен більше Д_най6. та 1,25 Д_найб.;

• насипну густину;

• вміст глини в грудках;

• марку за пластичністю;

• марку за водостійкістю та морозостійкістю;

- результати визначення величини ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів;

• номер документа про якість та дату його видачі, знак відповідності згідно з ДСТУ 2296, якщо цей матеріал сертифікується;

• позначення цього стандарту;

• прізвище, підпис робітника технічного контролю.