3.1.63. Вимірювання шуму і вібрації на робочих місцях побудованих або реконструюємих об’єктів СДЗ, СРЗ проводяться під час здавання об’єкту приймальній комісії.
3.1.64. Якщо на збудованому (реконструюємих) об’єкті рівні шума або вібрації перевищують припустимі, повинні бути виконанні додаткові заходи, що забезпечують досягнення нормативних величин.
3.1.65. Результати віброакустичних вимірювань під час здавання в експлуатацію об’єктів СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ вносяться до Санітарного паспорту промислового об’єкту.
3.1.66. Застосування засобів індивідуального захисту від шуму встановлюється за ДСТ 12.1.029-60 “Засоби і методи захисту від шуму. Класифікація” (133) і ДСТ 12.4.046-78 “Методи й засоби вібраційного захисту. Класифікація” (134).
3.1.67. Обладнання припливно-відпливних систем вентиляції, кондиціонування, повітряного опалення, системи аспірації, крім обладнання повітряно-теплових завіс, повинні розташовуватися у спеціальних приміщеннях (вентиляційних камерах) або поза будинком. Не слід установлювати вентилятори поруч із приміщенням де вимагається забезпечення низьких рівнів шуму. Повітряводи повинні закріплюватися до вентиляторів через гнучкість вставки, а не повітряводах повинні встановлюватися поглинаючі шуму. Усі вентилятори необхідно встановлювати на віброосновах.
Мікроклімат
3.1.68. Загальні вимоги до оптимальних і припустимих параметрів мікроклімату на виробничих об’єктах СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ визначаються вимогами ДСТ 12.1.005-88 (77).
3.1.69. Вимірювання параметрів мікроклімату у виробничих приміщеннях (температура повітря, температура огороджуючи поверхнень, відносна вологість, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового випромінювання), належить проводити у відповідності з вимогами методичних рекомендацій “Оцінка теплового стану організму з метою обірунтування оптимальних і припустимих параметрів виробничого мікроклімату” N 2661-83 (135).
3.1.70. При оцінці параметрів мікроклімату слід керуватися вимогами СН N 4088-86 (58).
3.1.71. Температура нагрітих поверхнень обладнання або його огороджень на робочих місцях не повинна перевищувати 45 град. С.
3.1.72. інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхнень, технологічного обладнання, освітлювальних приладів, інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не повинна перевищувати 35 Вт/м2 при опроміненні 50% поверхні тіла і більшого 70 Вт/м2 при опромінюванні поверхні від 25 до 50% і 100 Вт/м2 — при опроміненні не більше 25% поверхні тіла.
Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від відкритих джерел (нагрітий метал, скло, “відкрите” полум’я та ін.) не повинна перевищувати 140 Вт/м2, за такого опромінення не повинно піддаватися більше 25% поверхні тіла з обов’язковим використанням ЗіЗ, у тому числі обличчя й очей та застосуванні засобів до зниження опромінення на робочих місцях (дистанційне керування, екранування, водяні завіси, раціональна вентиляція, розпорошення води та ін.).
3.1.73. Технічні й технологічні рішення, що спрямовані на оптимізацію параметрів мікроклімату на робочих місцях, регламентуються “Санітарними правилами організації технологічних процесів і гігієнічними вимогами до виробничого обладнання” N 1042-73 (136), “Санітарними правилами для підприємств чорної металургії” N 2527-82 (137), “Санітарними правилами підприємств кольорової металургії” N 2528-82 (138) та відомчими нормативними документами.
3.1.74. Допустима температура внутрішніх поверхнень конструкцій, що огороджують робочу зону (стін, підлоги, стелі та ін.), або пристроїв (екранів і т.п.), а також температура зовнішніх поверхнень технологічного устаткування або огороджуючи його обладнань не повинна виходити більше ніж на 2 град. С за межі оптимальних величин температури повітря, що встановлені вимогами ДСТ 12.1.005-88 (77) для окремих категорій робіт.
За температури поверхнень, що огороджують конструкції, нижче або вище оптимальних величин температури повітря робочі місця повинні бути віддалені від них на відстань не менше 1 м.
3.1.75. Перепад температури повітря по горизонталі у робочій зоні за всіх категорій робіт допускається до 3 град. С.
Коливання температури повітря по горизонталі у робочій зоні на протязі зміни допускається до 4 град. С — при легких роботах, до ? % град. С — при середній важкості робіт і до 6 град. С при важких роботах. При цьому абсолютні значення температури впливу виміряної на різній висоті і у різних ділянках приміщень на протязі зміни не повинні виходити за межі допустимих величин, що регламентовані ДСТ 12.1.005-88 (77).
3.1.76. У кабінетах, на пультах і постах керування технологічними процесами, у залах обчислювальної техніки та інших виробничих приміщеннях при виконанні робіт операторського типу, пов’язаних із нервово-емоційною напругою, повинно дотримуватися оптимальних параметрів температури повітря — 22 — 24 град. С, відносної вологості — 60-40% і швидкості його руху — не більше 0,1 м/с.
Перелік інших виробничих приміщень визначається галузевими документами, що узгоджені з органами санітарного нагляду у встановленому порядку.
Неіонізуючі випромінювання
3.1.77. Методи контролю і гігієнічні нормативи електричного поля промислової частоти повинні відповідати вимогам ДСТ 12.1.002-84 “Електричні поля промислової частоти. Припустимі рівні напруженості і вимоги до проведення контролю на робочих місцях” (139), “Гранично припустимі рівні (ГПР) дії електричних полів діапазону частот 0,06-30,0 МГц” N 4131-86 (140), “Санітарними нормами і правилами виконання робіт в умовах дії електричних полів промислової частоти” N 5802-91 (141).
3.1.78. Гранично припустимий рівень дії напруженості електричного поля частотою 50 Гц встановлюється у 25 кв/м2.
Перебування в електричному полі напруженістю більше 25 кВ/м2 без застосування засобів захисту не допускається.
Перебування в електричному полі напруженістю до 5 кВ/м2 включно допускається на протязі робочого дня.
За напруженістю електричного поля від 20 до 25 кВ/м2 час перебування персоналу не повинен перевищувати 10 хвилин.
Припустимий час перебування в електричному полі напруженістю зверх 5 до 20 кВ-м2 вираховується за формулою:
Т = 50 / Е - 2 ,
Де Т — припустимий час перебування в електричному полі відповідної напруженості (r);
Е — напруженість діючого електричного поля (кВ/м2).
3.1.79. Усі роботи, пов’язані з електрикою повинні проводитися відповідно з вимогами ДСТ 12.1.019-79 “Електробезпека. Загальні вимоги” (142), ДСТ 12.1.030-81 “Електробезпека. Захисне заземлення. Занулення” (143), ДСТ 12.1.038-82 “Електробезпека. Гранично припустимі рівні напруги дотинівіх струмів” (144), “Правил обладнання електроустановок ОЕ-76 (розділ VI)” (145), “Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів” (146), “Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів” (147), КТМ 31.046-73 “Електропостачання і електрообладнання морських портів і судноремонтних заводів. Вказівки по проектуванню. Частини I-III” (148), КД 5.5360-78 і ГСТ 5.9334-79 “Тимчасове електрозабезпечення, вентиляція і забезпечення будующихся і ремонтуємих суден” (149), ГСТ 5.0346-81 “Електропостачання будующихся і ремонтуємих суден. Вимоги безпеки” (150), “Правил використання і іспитів засобів захисту, використовуємих у енергоустановках” (151).
3.1.80. Методи контролю і гігієнічні нормативи рівнів магнитиних полів регламентуються відповідно до вимог “Гранично припустимих рівнів впливу постійних магнітних полів при роботі з магнітними пристроями і магнітними матеріалами” N 1742-77 (152), “ГПР магнітних полів частот 50 Гц” N 3206-85 (153), “Методичних вказівок до гігієнічної оцінки основних параметрів магнітних полів, що створюються машинами контактної зварки перемінним струмом частотою 50 Гц” N 3207-85 (154), “Орієнтованих безпечних рівнів впливу перемінних магнітних полів частотою 50 Гц при роботі під напругою на повітряних лініях (ПЛ) напругою 220-1150 кВ” N 5060-89 (155).
3.1.81. Напруженість постійного магнітного поля на робочому місці не повинна перевищувати 8 кА/м2, у випадку впливу магнітного полю частотою 50 Гц на все тіло його напруженість не повинна перевищувати 3,2 кА/м2 (6,5 мТл).
Тривалість перебування працюючих у магнітному полі частотою 50 Гц при роботі під нагрузкою не повинна перевищувати 50% від загальної тривалості робочого дня.
3.1.82. Електромагнітні поля у діапазоні радіочастот (60 кГц
- 300 ГГц) регламентуються вимогами ДСТ 12.1.006-84 (10). У
діапазоні частот 60 кГЦ - 300 МГц оцінюється напруженість
його складових, які не повинні перевищувати наступні гранично
припустимі значення:
- за електричною складовою (В/м);
50 для частот від 60 кГц до 3 МГц;
20 для частот від 3 кГц до 30 МГц;
10 для частот від 30 кГц до 50 МГц;
5 для частот від 50 кГц до 300 МГц;
- за магнітною складовою (А/м):
5 для частот від 60 кГц до 1,5 МГц;
0,3 для частот від 30 кГц до 50 МГц;
У діапазоні частот 300 МГц — 300 ГГц гранично припустима кількість потоку енергії не повинна перевищувати 10 Вт/м2 (1000 мкВт/см2); а за наявності рентгенівського випромінювання або високої температури повітря у робочих приміщеннях (вище 28 град. С) — 1 Вт/м2 (100 мкВт/см2).
3.1.83. Для захисту персоналу від впливу електромагнітних полів радіочастот необхідно використовувати способи й засоби:
- зменшення напружності й щільності потоку енергії електромагнітних полів шляхом використання узгоджених навантажень і поглиначів потужності;
- екранування робочих місць;
- віддалення робочого місця від джерел ЕМП;
- раціональне розміщення у робочому приміщенні обладнання, що випромінює ЕМП;
- встановлення раціональних режимів праці устаткування і персоналу;
- застосування засобів попереджувальної сигналізації;
- застосування ЗіЗ.
3.1.84. Припустимі рівні напружності електростатичних полів на робочих місцях, вимоги до контролю й засобів захисту встановлюються відповідно до ДСТ 12.1.045-84 “Електростатичні поля. Припустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю” (156), “Санітарногігіенічних норм напруженості електростатичного поля” N 1757-77 (157).
3.1.85. Гранично припустимий рівень напруженості електростатичного поля менше 20 кВ/м час перебування людини у ньому не регламентується.
3.1.86.Санітарний контроль за електризуванням полімерних матеріалів на суднах і методи боротьби із статичною електрикою регламентуються “Методичними вказівками по здійсненню санітарного контролю за електризуванням полімерних матеріалів на суднах і методах його зниження” N 2036-79 (158).
3.1.87. При організації і проведенні виробничих процесів пов’язаних з рухом перенесення або розпилом легкоспалахуючих рідин, рухом гарячих парів і газів, переробкою і перевантаженням сипучих і дрібнодисперсних матеріалів, тертям синтетичних матеріалів та інших подібних операціях, за яких можливе утворення електрики, повинні передбачатися заходи захисту від нього:
- відведення зарядів шляхом заземлення устаткування і комунікацій, а також забезпечення постійного електричного контакту тіла людини з заземленням;
- відведення зарядів у результаті зменшення питомих об’ємних і поверхневих опорів;
- нейтралізація зарядів шляхом використання радіоізотопних, індукційних та інших нейтралізаторів.
3.1.88. Для зниження інтенсивності виникнення зарядів статичної електрики — всюди, де це потрібно за технологією виробництва, повинно бути виключене розбризкування, подрібнення, розпорошення речовин, швидкість руху матеріалів в апаратах і магістралях не повинна перевищувати значень, що передбачені проектом.
3.1.89. Для запобігання небезпечних іскрових розрядів, які виникають у наслідок накопичення на тілі людини зарядів статичної електрики за контактного чи індукційного впливу наелектризованого матеріалу або елементів одягу, що електризуються тертям один з одним, за вибухонебезпечних виробництв необхідно забезпечити відведення зарядів у землю. Основний спосіб виконання цього — забезпечити електропровідності взуття й підлоги.
3.1.90. Забороняється обдування стисненим повітрям оекцій, устаткування, виробів, робочих місць, а також людей.
3.1.91. У випадку використання джерел лазерного випромінювання заходи безпеки при експлуатації лазерних установок повинні відповідати вимогам ДСТ 12.1.040-83 “Лазерна безпека. Загальні положення” (159).
3.1.92. Дозиметричний контроль лазерного випромінювання, гранично припустимі рівні впливу й профілактичні заходи повинні регламентуватися відповідно з вимогами ДСТ 12.1.031-81 “Методи дозиметричного контролю лазерного випромінювання” (160), “Санітарних норм і правил улаштування й експлуатації лазерів” N 5804-91 (161), ДСТ 24713-81 “Методи вимірювань параметрів лазерного випромінювання. Класифікація” (162), ДСТ 24714-81 “Лазери. Методи вимірювання параметрів випромінювання. Загальні положення” (163).
3.1.93. Роботи, пов’язані з обслуговуванням лазерних установок і застосування у відповідності до вимог “Типової інструкції з охорони праці при проведенні робіт із лазерними апаратами” N 06- 14/20-88 (164).
3.1.94. Теплові випромінювання (ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне) не повинні створювати на постійних місцях інтенсивних теплових випромінювань, що перевищують гігієнічні норми, наведені у “Санітарних нормах ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях” N 4557-88 (165) та у розділі 3.1.64. цих Правил.
3.1.95. Припустима інтенсивність ультрафіолетового опромінення працюючих за наявністю незахищених діянок поверхні шкіри не більше 0,2 м2 і періоду опромінення до 5 хвилин довжиною пауз між ними не менше 30 хвилин і загальної тривалості впливу за зміну до 60 хвилин — не повинна перевищувати:
- 50,0 Вт/м2 — для області 400-315 мм (довгохвильовий спектр);
- 0,05 Вт/м2 — для області 315-280 мм (середньохвильовий спектр);
- 0,001 Вт/м2 — для області 280-200 мм (короткохвильовий спектр);
3.1.96. Припустима інтенсивність ультрафіолетового опромінення працюючих при наявності незахищених дільниць поверхні шкіри не більш 0,2 м2 (обличчя, шиї, рук та ін.), загальною тривалістю впливу опромінення 50% часу робочої зміни і тривалістю одноразового опромінення понад 5 хвилин і більше не повинна перевищувати:
