6.1.14. Копри баштового типу, що обслуговуються мостовими кранами, повинні бути обладнані пристроєм для центрування і переміщення копрової баби. Не допускається центрування копрової баби вручну.
6.1.15. Використання опор копра для розтяжок і закріплення вантажопідіймальних механізмів, електричних проводів і інших пристроїв, не пов'язаних з роботою копра, не допускається.
6.1.16. Передатні конвеєри і завантажувальні бункери стружкодробарок повинні бути обгороджені бортом, що виключає можливість випадання з них дробленої стружки.
6.1.17. У конструкції дробильних агрегатів, дробарок повинні бути передбачені запобіжні пристрої від перевантажень.
6.1.18. У конструкції молоткових стружкодробарок повинні бути передбачені пристрої для уловлювання шматків металу і предметів, що не дробляться.
6.1.19. Центрифуги незалежно від типу і габаритів повинні бути замкнені в кожух. У конструкції центрифуги повинен передбачатися блокувальний пристрій, що виключає роботу її при незакритих кришках або кожусі.
6.1.20. Центрифуга повинна бути обладнана сигнальним пристроєм для подачі світлових сигналів після підготовки до завантаження - "Завантаження дозволено", під час роботи в автоматичному режимі - "Автомат".
6.1.21. Мийно-сушильні установки повинні бути герметизовані і обладнані витяжною вентиляцією.
6.1.22. Видаткові резервуари для лугів, що використовуються для знежирення, повинні бути оснащені покажчиками рівня, переливними, а також витяжними трубами, виведеними з приміщення через дах.
6.1.23. Пристрій випускного жолоба електропечей повинен виключати можливість переповнення його металом. Жолоб повинен бути висушений. Випускний отвір печі після випуску плавки і заправлення печі повинен бути закритий.
6.1.24. Механізм переміщення електродів повинен бути обладнаний обмежниками ходу, що автоматично спрацьовують при підйомі чи спуску їх до граничнодопустимого рівня (чи межі).
6.1.25. Контрваги електродів повинні бути обгороджені суцільними чи ґратчастими кожухами з розміром чарунки не більше 40 х 40 мм. Доступ працівників усередину огородження контрваг повинен бути виключений.
6.1.26. Для збирання електродів і установки замінних електродів біля електропечі повинен бути улаштований спеціальний стенд. Допускається робити нарощування електродів на печах. Перед початком нарощування електродів піч повинна бути відключена і вжиті заходи проти її випадкового включення.
6.1.27. При зміні електродів нарізка металевого ніпеля повинна бути цілком укручена в електрод.
6.1.28. Гак крана, що застосовується при нарощуванні і зміні електродів, повинен бути обладнаний пристосуванням, що виключає випадкове випадання з нього дужки ніпеля електрода.
6.1.29. Електроди повинні вільно переміщатися у зводових отворах, не доторкуючись до кладки зводу.
Затискачі електродів повинні бути ізольовані від конструкції печі і заземлених вузлів. Зазори між електродними кільцями і електродами повинні мати ущільнення.
6.1.30. Перевірка відповідальною особою стану канатів з підрахунком числа обірваних дротин і визначенням їх поверхневого зносу або корозії повинна виконуватися не рідше одного разу на тиждень. Норми бракування канатів повинні прийматися відповідно до НПАОП 0.00-1.01-07.
При заміні канатів повинні бути застосовані пристрої, що забезпечують безпеку робіт.
6.1.31. При заміні канатів перебування поблизу працівників, не зайнятих цією роботою, не допускається.
6.1.32. Електропускова апаратура, панелі, електродвигуни сепараційних установок повинні бути надійно захищені від потрапляння в них пилу, вологи і від механічних ушкоджень.
6.1.33. Усі механізми сепараційної установки повинні бути обладнані захисними огородженнями для попередження потрапляння працівників у небезпечну зону, а також пристроями і пристосуваннями, що виключають можливість скочування і падіння на землю шматків металу, скрапу в зоні перебування працівників.
6.1.34. Електричний кабель для постачання комплексу механізмів установки повинен мати справну ізоляцію і прокладатися так, щоб виключалася можливість його ушкодження. Прокладка кабелю по землі не допускається.
Неброньовані кабелі і провід у виробничих приміщеннях повинні бути прокладені в сталевих трубах.
6.1.35. Грохоти для просівання чавунної стружки, місця перевантаження шлаку і навантаження неметалевих відходів у транспортні ємності повинні мати аспіраційні укриття.
6.1.36. При використанні для газового різання брухту газоподібного палива повинні застосовуватися подовжені різаки (1000 - 1200 мм) відповідно до вимог ГОСТ 12.2.055-81.
6.1.37. З'їзди для транспортування металобрухту повинні облицьовуватися з зовнішньої сторони звукопоглинальним матеріалом.
6.1.38. Вентилятори повинні встановлюватися на віброізоляційних підставках. Приєднання повітроводів до вентиляторів необхідно здійснювати через м'які вставки.
6.1.39. Рухомі частини механізмів, агрегатів, що обертаються, якщо вони розташовані у важкодоступних місцях, допускається обгороджувати загальним огородженням із запірним пристроєм. Огородження повинні забезпечувати зручність обслуговування устаткування.
6.1.40. Шланги (рукава) пневматичних чи гідравлічних механізмів за міцністю повинні відповідати розрахунковому тиску повітря чи робочої рідини. Кріплення рукавів до штуцера і інструмента повинно виключати можливість їх зриву при роботі. Приєднання рукавів до штуцерів і роз'єднання їх повинні виконуватися після припинення подачі повітря чи робочої рідини.
6.1.41. Стан металоконструкцій, болтових з'єднань і зварних швів устаткування необхідно систематично контролювати і перевіряти не рідше одного разу на рік.
6.1.42. Блокування, контрольно-вимірювальні прилади і сигналізація повинні перевірятися і ремонтуватися за графіком, затвердженим уповноваженою особою.
6.1.43. На всіх засобах вимірювання червоною смугою повинні бути визначені граничнодопустимі значення параметра, що вимірюється, при досягненні яких на пульт управління повинні подаватися звуковий та світловий сигнали.
6.2.1. Газове господарство підприємств, цехів (дільниць) по заготівлі і переробці брухту і відходів чорних металів повинно відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.20-98.
6.2.2. Газопроводи повинні бути герметичними. Виявлені тріщини і нещільності повинні негайно усуватися. Експлуатація зазначеного устаткування за наявності тріщин не допускається.
6.2.3. Стаціонарні газорозбірні пости повинні бути розміщені в металевих шафах з отворами для вентиляції. Відстань між шафами газорозбірних постів для кисню і пального газу повинна бути не менше 150 мм. Шафи повинні розміщатися на висоті не менше 0,6 м від підлоги (до низу шафи).
Дверцята шаф під час роботи повинні бути відкриті. За відсутності працівника, що користується газорозбірним насадженням, шафа повинна бути закрита на запірний пристрій.
6.2.4. Газорозбірні пости повинні бути надійно захищені від механічних ушкоджень. Підходи до них повинні бути вільними.
6.2.5. При розміщенні газорозбірних постів на стінах колон чи на інших будівельних конструкціях необхідно дотримуватися таких норм розривів: до ізольованих проводів і електрокабелів - 1 м, до оголених проводів - 2 м.
6.2.6. Справність дії запобіжних клапанів, установлених на резервуарах, їх спрацьовування при заданому тиску перевіряються відповідно до інструкції підприємства-виготовлювача.
Відповідно до вимог нормативно-правових актів манометри, що установлені на ємностях, повинні перевірятися щотижня шляхом скидання тиску до нуля, один раз на місяць - контрольним манометром, один раз на рік - проходити державну повірку.
6.2.7. Відтаювання замерзлого конденсату води в газопроводах повинно забезпечуватись зовнішнім розігрівом за допомогою пари, нагрітого піску чи гарячої води. Не допускається застосування для цієї мети відкритого вогню, а також способів, при яких можливе іскроутворення.
6.2.8. Трубопроводи гарячої води та пари повинні виконуватися та експлуатуватися відповідно до Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (далі - НПАОП 0.00-1.11-98).
6.2.9. Будова, виготовлення, монтаж і експлуатація кисневого устаткування, що працює під тиском, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів.
6.2.10. Для роботи з киснем повинні застосовуватися тільки спеціально призначене для цього кисневе устаткування, контрольно-вимірювальна апаратура чи устаткування.
6.2.11. Для виміру тиску кисню чи збагаченого киснем повітря повинні застосовуватися тільки кисневі манометри.
6.2.12. Усі манометри, які установлені на киснепроводі, повинні мати блакитне пофарбування і напис: "Кисень - маслонебезпечно!"
6.2.13. Кисневе устаткування повинно фарбуватись у блакитний колір чи мати смугу блакитного кольору.
На кисневому устаткуванні, за винятком засобів індивідуального захисту, повинен бути напис: "Кисень. Небезпечно!" Напис наноситься чорною фарбою на блакитному тлі чи блакитною фарбою на будь-якому тлі.
6.2.14. У киснепроводах, що працюють під тиском, не повинно бути роз'ємних з'єднань, заглушок тощо, розташованих у зоні постійного перебування працівників. При неможливості виконання цієї умови на киснепроводах повинні бути встановлені захисні кожухи.
6.2.15. Випробування киснепроводів на міцність слід робити гідравлічним способом з пробним тиском, що становить 1,25 робочого. Для киснепроводів, що працюють під тиском не більше 1,6 МПа (16 кгс/см2), змонтованих на опорах і не розрахованих на навантаження при заповненні киснепроводів водою, допускається проведення пневматичних випробувань на міцність.
Випробування киснепроводу на міцність з виявленням витоків варто робити пневматичним способом.
6.2.16. Перевірка щільності киснепроводів, вентилів балонів і затисків, арматури рамп, рукавів повинна проводитись за допомогою мильного розчину чи за допомогою газоаналізатора не рідше одного разу на 6 місяців.
6.2.17. Експлуатація змонтованих і випробуваних киснепроводів допускається тільки після приймання їх заводською комісією, що призначається уповноваженою особою.
6.2.18. У неметалевих деталях устаткування, арматури, що працюють у контакті з киснем, не допускається наявність тріщин, подряпин тощо.
6.2.19. Вибір ущільнювальних (прокладних) матеріалів, матеріалів рухливих ущільнень, ущільнювальних матеріалів запірних органів арматури, розділових мембран виконується за ГОСТ 12.2.052-81.
6.2.20. Шланги (рукава), що застосовуваються для підведення кисню до місць споживання, повинні бути міцними, гнучкими і відповідати вимогам ОСТ 26-05-708-87 "Ниппели к резиновым рукавам аппаратуры для газопламенной обработки металлов. Конструкция и размеры. Общие технические требования".
6.2.21. Довжина шлангів для кисневого різання залежно від умов роботи повинна становити 8 - 20 м.
Кисневі шланги необхідно випробовувати за допомогою надлишкового тиску 2 МПа (20 кгс/см2).
6.2.22. Технологія нанесення ущільнювального матеріалу повинна виключати його потрапляння в "проточну" частину устаткування. Надлишки його, видавлені з роз'ємів, повинні бути видалені.
6.2.23. Розміщення і експлуатація резервуарних установок з рідким киснем повинні відповідати вимогам законодавства.
6.2.24. Не допускається експлуатація посудини, якщо після заливання рідкого кисню відбувається обмерзання зовнішньої її частини.
6.2.25. Не допускається експлуатація резервуарів, устаткування і трубопроводів рідкого кисню при несправних запобіжних клапанах, що відключає пристрої, а також при їх відсутності.
6.2.26. Не допускається застосовування устаткування (рукава, редуктори тощо) для рідкого кисню, якщо раніше воно використовувалося для інших зріджених газів.
6.2.27. При проведенні робіт в ємностях з-під кисню необхідно користуватися сходами і інструментами з матеріалів, що виключають іскроутворення (латунь, бронза тощо).
6.2.28. Теплоізоляційні матеріали, що у процесі роботи устаткування можуть контактувати з рідким киснем, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів.
6.2.29. Стаціонарні газозабірні пости пальних газів повинні бути оснащені запобіжними рідинними затворами закритого типу і відповідною запірною арматурою.
6.2.30. Централізована подача газів до газозабірних постів повинна здійснюватися під тиском, що не перевищує зазначеного в технічних характеристиках газозабірних постів, але не більше 1,5 МПа (15 кгс/см2) для кисню і не більше 0,15 МПа (1,5 кгс/см2) для пального газу. Регулювання тиску і підтримку його в заданих параметрах слід здійснювати мережними регуляторами.
6.2.31. Підключення газорізальної апаратури до постів кисню, подача якого централізована, може здійснюватися без балонних кисневих редукторів.
6.2.32. При підключенні газових різаків безпосередньо до балонів з киснем і пальним газом встановлення на балони редукторів є обов'язковим. Роботи по підключенню газових різаків до балонів з киснем і пальним газом повинні виконуватися з додержанням вимог нормативно-правових актів.
6.2.33. У разі роботи апаратури на рідкому пальному ємність з пальним слід заповнювати не більше ніж на 4/5 її об'єму. Така ємність повинна мати манометр або зворотний клапан.
Рідке пальне (гас), що заливається в ємність, повинно бути профільтрованим. Застосування етилового бензину як рідкого пального не допускається.
Робочий тиск у ємності не повинен перевищувати 0,25 МПа (2,5 кгс/см2). При перервах у роботі тиск у ємності повинен скидатися.
6.2.34. До одного балона, рідинного затвора чи зворотного клапана може бути приєднаний тільки один пальник чи різак.
6.2.35. На постійних робочих місцях газорізальників повинні бути пристосування для підвіски різаків під час перерв у роботі.
6.2.36. Газорізальна апаратура (різаки, пальники, редуктори, бачки і гумовотканинні рукави) перед видачею в експлуатацію повинна бути знежирена і перевірена на справність.
