4.8. Пожежні двері у виробках, закріплених дерев’яним кріпленням, повинні мати теплоізоляцію (облицювання або внутрішнє заповнення) з негорючого або важкогорючого матеріалу загальною товщиною не меншою як 40 мм.
4.9. Усі підземні камери повинні мати пожежні двері із запірним пристроєм на кожному виході та металеві ляди у вентиляційних вікнах. Пожежні двері необхідно встановлювати на відстані не більшій як 3 м від сполучення хідника камери з прилеглою виробкою. Якщо це виконати неможливо, то двері повинні оснащуватися автоматичними пристроями для аварійного зачинення. Двері повинні відчинятися назовні, а у відкритому стані не повинні заважати рухові по виробці.
У камерах приводів лебідок та інших канатних транспортних засобів, стрічкових конвеєрів, перекидачів та штовхачів, а також у камерах, де не зберігають і не використовують у технології горючі матеріали (медпункти, камери очікування, диспетчерські пункти та ін.), пожежні двері не встановлюються.
4.10. У всіх приміщеннях та камерах, де здійснюється зберігання та переливання мастильних матеріалів, а також установлене обладнання з масляним заповненням, підлога повинна виготовлятися з негорючого матеріалу та посипатися піском, що міняється по мірі його забруднення.
Використані обтиральні матеріали повинні складатися в зачинені металеві ящики і в них видаватися із шахти.
4.11. У гірничих виробках із конвеєрним та канатним транспортом повинні застосовуватися заходи, що виключають тертя конвеєрних стрічок та канатів об шахтне кріплення, несправні несучі ролики, шпали та ін.
5. Вимоги щодо горючості та вогнестійкості
кріплення гірничих виробок
5.1. Гірничі виробки залежно від їх призначення кріпляться матеріалами, горючість та ступінь вогнестійкості яких повинні бути не нижчими від вимог, передбачених у табл. 3.
Таблиця 3
|
Виробки або їх ділянки |
Ступінь вогне-стійкості кріплен-ня |
Група горючості кріплення |
Матеріал кріплення |
|
|
стояків, верхняків |
затя-жок |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
1. Устя всіх вертикальних та похилих стволів, штолень, а також устя шурфів, якими подається до шахти свіже повітря, протягом 10 м від поверхні Вертикальні стволи шахт, що проектуються Сполучення вертикальних та похилих стволів, штолень та шурфів, що подають до шахти свіже повітря, з виробками горизонтів та приствольних дворів Сполучення похилів, бремсбергів та хідників при них із виробками довжиною не меншою як 10 м у кожний бік * Устя нововведених шурфів, оснащених усмоктуючими вентиляторами, на відстані не меншій як 5 м від поверхні |
Вищий |
Негорюча |
– |
Монолітний бетон або залізобетон; кам’яне кріплення, змішане кріплення – стінки кам’яні (бетон, цегла, бетоніти), перекриття – металеві балки з бетонними склепіннями, залізобетонні або металеві тюбінги |
|
2. Похилі стволи та штольні, які подають до шахти свіже повітря Головні квершлаги, головні та групові відкотні штреки Виробки приствольних дворів, які щойно проводяться та перекріплюються Електромашинні камери (з терміном експлуатації один рік та більше), камери підстанцій та розподільні пункти високої напруги, в яких встановлюється електрообладнання з масляним заповненням, центральні підземні електропідстанції, перетворювальні підстанції; склади ВМ із строком експлуатації понад рік та більше Ділянки виробок у місцях установлення приводних станцій стрічкових конвеєрів, приводних станцій монорейкових та надґрунтових доріг |
Вищий |
Него-рюча |
Него-рюча |
Залізобетонні стояки із залізобетонними або металевими верхняками; металевий спецпрофіль із залізобетонними та металевими затяжками; збірний залізобетон; бетон; анкерне кріплення з металевими верхняками для виробок, що пройдені по породах; анкерне |
Продовження табл. 3
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Камери для зберігання та розподілу пально-мастильних матеріалів, установки повітряних компресорів та гідрофікованого устаткування з масляним заповненням Ділянки виробок, які примикають до вищезазначених камер і до місць установки устаткування, на відстані 5 м у всі боки** Калориферні та вентиляційні канали всіх головних та допоміжних вентиляційних установок, сполучення цих каналів із стволами, шурфами, штольнями на відстані 10 м у кожний бік. Збійки між паралельними похилими або капітальними горизонтальними виробками |
|
|
|
кріплення з металевими верхняками, набризкбетон для виробок, що пройдені по вугіллю змішаним вибоєм; анкерне кріплення |
|
3. Виробки, оснащені стрічковими конвеєрами, крім виробок, що прилягають до очисних вибоїв, із строком служби менше 2 років. Капітальні похили, бремсберги та хідники при них, вентиляційні похилі стволи, похилі виробки, сліпі стволи |
Середній |
Него-рюча |
Важ-кого-рюча |
Металевий спецпрофіль із рулонною склотканин-ною огорожею або дерев’яними затяжками, обробленими вогнезахис-ними сумішами, та анкерне кріплення |
|
4. Електромашинні камери з терміном експлуатації до одного року, що не мають електрооснащення з масляним заповненням або такі, що мають електроустаткування у виконанні РВ із масляним заповненням окремих вузлів |
Мінімальний |
Важко-горюча |
Важ-кого-рюча |
Дерев’яне кріплення, оброблене вогнезахис-ними сумішами |
*Кріплення вказаних сполучень похилих виробок може мати менший ступінь вогнестійкості – згідно з п. 2 наведеної таблиці, якщо всі сполучені виробки (похилі та горизонтальні) закріплені на протязі не меншій як 100 м від сполучення таким самим кріпленням і не мають за кріпленням порожнин, закладених горючими матеріалами.
**Дільниці виробок, де розміщені приводні станції стрічкових конвеєрів та інші пристрої, встановлені поза спеціальними камерами, необхідно кріпити негорючим кріпленням у зонах розміщення найбільш пожежонебезпечних вузлів, гідромуфт, електроприводів, електророзподільних пунктів, приводних барабанів, маслостанцій, гідроприводів та ін. Довжина закріплюваної ділянки визначається залежно від взаємного розташування вказаного устаткування та збільшується на 5 м у кожний бік згідно до вищевикладених вимог.
Порожнини за негорючим кріпленням повинні закладатися негорючими або важкогорючими матеріалами.
Перемички у збійках між похилими або капітальними горизонтальними виробками та кріплення у частині виробок під кросингом типу “перекидний міст” повинні споруджуватися з негорючого матеріалу.
6. Склади аварійного устаткування та матеріалів
6.1. В організаціях, до складу яких входять підприємства, групах шахт, а також на кожній шахті для ліквідації можливих пожеж повинні бути визначені та погоджені з ДАРС /ДВГРС/ перелік і кількість необхідних матеріалів та устаткування, місця їх зберігання (регіональні та шахтні склади), а також особи, які відповідають за зміст і укомплектованість цих складів.
6.2. Склад аварійного устаткування та матеріалів на поверхні повинен розташовуватися на проммайданчику та сполучатися рейковою колією зі стволами шахти.
Якщо спускання до шахти матеріалів та устаткування здійснюється фланговим стволом, то склад повинен знаходитися на майданчику цього ствола.
6.3. Мінімальний перелік матеріалів та оснащення, якими повинен бути укомплектований шахтний склад, приведено в табл. 4
Таблиця 4
|
Найменування |
Кількість |
|
Пісок, м3 |
10 |
|
Глина, м3 |
10 |
|
Бетоніти або полегшені блоки, шт. |
1200 |
|
Цемент у поліетиленових мішках, т |
5 |
|
Відра залізні, шт. |
5 |
|
Носилки робочі, шт. |
4 |
|
Цвяхи довжиною 100–150 мм, кг |
20 |
|
Пожежні рукава (шланги гумові), м |
100 |
|
Ручні вогнегасники, шт.: |
|
|
Порошкові |
50 |
|
Пінні |
50 |
У складі крім матеріалів, передбачених у табл. 4, повинні зберігатися також комплекти заздалегідь підготовлених та підігнаних деталей та матеріалів для додаткової герметизації усть стволів, якщо пожежні ляди у них відсутні або не забезпечують герметизації.
Якщо планом ліквідації аварій передбачена видача людей із шахти та спускання відділень ДАРС /ДВГРС/ за допомогою скіпів (бадей), то в складі (або в іншому місці на проммайданчику) повинен зберігатися комплект заздалегідь підготовлених, підігнаних та випробуваних деталей (полиці, драбини, запобіжні пояси та ін.) для оснащення скіпів (бадей).
Забороняється використання матеріалів, які знаходяться в аварійних складах, на потреби, не пов’язані з ліквідацією аварій. Матеріали, витрачені зі складів під час ліквідації пожеж та інших аварій, повинні поповнюватися протягом доби.
Усі склади повинні зачинятися на замок та опломбовуватися. Ключі від аварійних складів повинні зберігатися у приміщенні гірничого диспетчера. У разі аварії замки дверей цих складів можуть бути зламані.
7. Додаткові вимоги протипожежного захисту шахт,
що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання
7.1. Кожна шахта, що розробляє пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинна забезпечуватися засобами знищення осередків самозапалювання, локалізації та гасіння ендогенних пожеж згідно з вимогами басейнових інструкцій по попередженню та гасінню підземних ендогенних пожеж.
7.2. Розділи “Протипожежний захист” проектів будівництва (реконструкції) шахти або проекти протипожежного захисту діючих шахт, що розробляють вугільні пласти, схильні до самозапалювання, повинні включати заходи щодо запобігання самозапалюванню вугілля та гасіння ендогенних пожеж.
У цих заходах повинна бути визначена схильність вугілля до самозапалювання та група ендогенної пожежної небезпеки шахтопластів, обрані схеми провітрювання, визначені спеціальні способи та засоби попередження ендогенних пожеж, їх локалізації та гасіння. Головний інженер шахти зобов’язаний щорічно вносити до заходів зміни, погоджені з ДАРС /ДВГРС/ та НДІГС.
7.3. Засоби попередження, локалізації та гасіння ендогенних пожеж повинні вибиратися для кожної дільниці враховуючи конкретні гірничо-геологічні та гірничотехнічні умови.
Засоби попередження, локалізації та гасіння пожеж можуть включати: зниження діючих депресій на дільниці, зведення у виробках додаткових ізоляційних споруд (перемичок, смуг, сорочок, коньків та ін.); застосування антипірогенів, обробку виробленого простору пінами, гелеутворювальними сполуками, замулення, закладання, інертизацію виробленого простору, вибір та підготовку місць для зведення ізоляційних перемичок. Ці місця повинні бути закріплені підсиленим кріпленням та постійно підтримуватись згідно з проектом.
7.4. На пластах із підвищеною ендогенною пожежною небезпекою по відкотним та вентиляційним штрекам повинні прокладатися трубопроводи діаметром не меншим як 100 мм для подавання пожежогасячих матеріалів у вироблений простір лави.
Трубопроводи можуть не прокладатися, якщо є інші трубопроводи, котрі можуть бути використані в аварійних умовах.
7.5. Гірничі виробки у зонах геологічних порушень та по 5 м за їхніми межами повинні бути закріплені негорючим кріпленням.
8. Періодичність та об’єм перевірок стану
протипожежного захисту шахт
8.1. Посадові особи шахти, дільниць та командний склад ДАРС /ДВГРС/ під час відвідування виробок повинні перевіряти справність засобів протипожежного захисту, ручних засобів пожежогасіння, контролювати стан пожежно-зрошувального трубопроводу та наявність потрібних витрат та тиску води в ньому.
8.2. Для контролю за станом протипожежного захисту шахт встановлюються піврічні перевірки, які зливаються із заходами з підготовки до погодження плану ліквідації аварій.
Перевірки включають:
зовнішній огляд та перевірку стану пожежних насосних установок на поверхні;
зовнішній огляд усієї мережі підземного пожежно-зрошувального трубопроводу з вимірюванням витрат та тиску води у кінцевих пунктах кожного тупикового трубопроводу та перевірку підземних насосних станцій;
перевірку герметичності сухотрубних пожежних трубопроводів;
перевірку розміщення у гірничих виробках первинних засобів пожежогасіння, пожежних рукавів та стволів;
зовнішній огляд та перевірку справності автоматичних засобів пожежогасіння, а також пересувних та стаціонарних вогнегасників;
зовнішній огляд та перевірку пожежних дверей та ляд;
виконання заходів протипожежної безпеки у разі експлуатації шахтного електроустаткування та стрічкових конвеєрів;
укомплектованість складів аварійних матеріалів;
якість ізоляції вироблених просторів, стан ізолюючих перемичок, виконання планів та графіків профілактичного замулювання, обробки вугілля антипірогенами та інших заходів щодо боротьби із самозапалюванням вугілля;
здійснюють перевірку дії усіх пристроїв протипожежного захисту та системи пожежного водопостачання гірничих виробок та поверхневих споруд;
відповідність фактичного стану протипожежного захисту проектним рішенням, а при необхідності – обґрунтування прийнятих у проекті інженерних рішень та внесення до нього змін;
