12.2.29. Заходи з поліпшення умов праці і зниження впливу шкідливих виробничих чинників повинні бути визначені під час паспортизації і включені у відповідні розділи комплексних заходів, спрямованих на доведення умов і безпеки праці до нормативних або підвищення існуючого рівня охорони праці.
12.2.30. Санітарно-побутові приміщення необхідно щодня прибирати і провітрювати. Роздягальні, душові та інші санітарно-побутові приміщення і пристрої необхідно періодично дезінфікувати. Умивальники повинні бути забезпечені милом.
12.3. Промислово-санітарна лабораторія
12.3.1. В структурі газотранспортних підприємств, діяльність яких пов’язана із експлуатацією об’єктів магістральних газопроводів, може створюватись промислово-санітарна лабораторія.
12.3.2. Методи обстеження умов праці, що використовуються лабораторією, повинні задовольняти чинним відповідним ГОСТ, ОСТ, ДСТУ, правилам та іншій нормативній документації.
12.3.3. Лабораторія визначає санітарно-гігієнічні умови праці і охорони довкілля, видає практичні рекомендації з нормалізації і виключення впливу шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників, населення і довкілля.
12.3.4. Лабораторія виконує плановий і аварійний контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони приміщень, проммайданчиків, території об'єктів, у санітарно-захисній зоні, а також за рівнем шуму, вібрації, освітлення, загазованості, стічними водами і очисними спорудами, за чистотою грунту, водоймищ, атмосферного повітря.
12.3.5. Лабораторія проводить санітарно-технічну паспортизацію умов праці відповідно до переліку об'єктів, що підлягають паспортизації.
12.4. Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря
12.4.1. Системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря повинні забезпечувати у виробничих приміщеннях умови, які відповідають вимогам СНиП 2.04.05-91*, ДБН В.2.5-20-2001, СН 433-79 та інших нормативних документів.
12.4.2. Системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря приміщень будуються і реконструюються у відповідності з проектом, розробленим та затвердженим у встановленому порядку.
12.4.3. Теплові мережі, теплові пункти та тепловикористовуючі установки повинні експлуатуватися за ДНАОП 0.00-1.22-72.
12.4.4. Приміщення із технологічними тепловиділеннями повинні бути обладнані черговими опалювальними пристроями для підтримання у приміщеннях температури не нижче +5ºС під час зупинки на ремонт апаратури та обладнання.
12.4.5. Не допускається рециркуляція повітря у разі влаштування повітряного опалення, суміщеного з припливною вентиляцією, окрім випадків, коли у повітряний простір цеху (приміщення) за його технологією не виділяються шкідливі речовини.
12.4.6. У приміщеннях категорії "А", "Б" та "В" за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинні встановлюватись нагрівальні прилади з гладкими поверхнями, які допускають легке їх очищення.
12.4.7. Трубопроводи систем опалення потрібно прокладати відкрито. У разі обґрунтованого схованого прокладання трубопроводів, необхідно передбачити люки в місцях розташування розбірних з'єднань та арматури. Лотки опалювальних трубопроводів, які проходять у підлозі приміщень, де проводяться роботи із скрапленим вуглеводневим газом, повинні повністю засипатись піском. Трубопроводи у місцях перетину перекривань, внутрішніх стін та перегородок потрібно прокладати у гільзах із негорючих матеріалів. Краї гільз повинні бути на рівні з поверхнею стін, перегородок та стель, але на ЗО мм вище поверхні чистої підлоги. Закладання зазорів та отворів у місцях прокладання трубопроводів потрібно виконувати негорючими матеріалами, забезпечуючи нормовану межу вогнестійкості огороджень.
12.4.8. Системи вентиляції та кондиціювання повітря повинні обслуговуватись спеціально навченим персоналом відповідно до діючих нормативних документів.
12.4.9. Відповідальним за безпечну експлуатацію систем вентиляції та кондиціювання повинен бути працівник із числа ІТП, призначений наказом керівника підприємства (підрозділу).
12.4.10. Не дозволяється вхід у вентиляційні камери особам, які не мають права обслуговування установок вентиляції та кондиціювання повітря, а також використання вказаних приміщень для інших цілей.
12.4.11. На обладнання з вентиляції та кондиціюванню повітря повинні бути паспорт і журнал з їх експлуатації та ремонту. Не рідше 1 разу на зміну необхідно перевіряти стан установок із занесенням результатів огляду до журналу. Виявленні несправності повинні терміново усуватись з одночасним повідомленням керівництву цеху, диспетчеру, службі тощо підрозділу.
12.4.12. Технічний стан і ефективність роботи вентиляційних систем для технологічного обладнання у вибухонебезпечному виконанні перевіряють не рідше 1 разу на рік; для обладнання у звичайному виконанні не рідше 1 разу на 3 роки. Перевірку повинна проводити спеціалізована пусконалагоджувальна організація у відповідності до діючих нормативів.
12.4.13. Вентиляційні системи вибухонебезпечних приміщень, крім аварійних систем, повинні працювати безперервно, незалежно від перебування там обслуговуючого персоналу.
12.4.14. Не дозволяється об’єднання декількох вибухонебезпечних приміщень загальними повітроводами.
12.4.15. Для приміщення, де проводяться роботи із шкідливими речовинами 1-го і 2-го класів (наприклад із ртуттю), вентиляційна система повинна бути окрема і не пов’язана з вентиляцією інших приміщень.
12.4.16. Аварійна витяжна вентиляція повинна автоматично включатись за умови вмісту горючих (вибухонебезпечних) речовин у повітрі приміщення, який перевищує 10% НКГВ газо-, паро-, пилоповітряної суміші, а також у разі утворення в повітрі робочої зони приміщення концентрації шкідливих речовин, що перевищують гранично допустимі концентрації. Ззовні приміщення, біля основного входу в нього, повинен бути пристрій для її пуску вручну.
12.4.17. У разі непередбачуваного відключення вентиляторів витяжної системи повинна включатись сигналізація з виводом світових та звукових сигналів в приміщення, для яких вона призначена.
12.4.18. Для зменшення шуму і вібрації вентиляційне обладнання повинно бути встановлено на шумо- та вібропоглинальну основу.
12.4.19. Взаємне розташування викидних та повітрозабірних шахт та об'єднання систем вентиляції для різних приміщень повинно виконуватись згідно з діючими нормами з урахуванням існуючих умов.
12.5. Водопостачання, виробнича та господарська каналізація
12.5.1. Питне і господарче водопостачання і каналізація об'єктів МГ повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-85*, СНиП 2.04.03-85, СН 433-79 та іншим діючим нормативним документам.
12.5.2. Норми витрат води на питні та господарчі потреби повинні відповідати санітарним нормам.
12.5.3. Не допускається об'єднання мереж господарчо-питного водопостачання з водопроводом, який подає воду не питної якості.
12.5.4. Адміністрація об'єкта зобов'язана забезпечити працюючих питною водою у відповідності з вимогами ГОСТ 2874 та ДСанПІН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання". Для питної води повинні застосовуватись бачки з матеріалів, які відповідають санітарним вимогам (емальовані, алюмінієві, які легко очищуються і дезінфікуються), оснащені кранами типу фонтанчик з огородженням, яке перешкоджає дотику до крана ротом. Кришка бачка повинна зачинятись на замок та закриватись чохлом.
12.5.5. Працівники, які обслуговують питне водопостачання, повинні щорічно проходити медичний огляд і обстеження.
12.5.6. Для відведення виробничих, дощових і побутових вод повинні бути передбачені системи каналізації у відповідності із діючими нормами.
12.5.7. На мережах виробничо-дощової каналізації повинні бути передбачені колодязі і гідравлічні затвори згідно з СНиП, ДБН. Колодязі виробничої каналізації повинні бути постійно зачинені і промарковані.
12.5.8. Не дозволяється експлуатація каналізації з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами і колодязями, а також без гідрозатворів.
12.5.9. Водопровідні і каналізаційні колодязі, а також каналізаційні мережі внаслідок можливого попадання у них газу, газоконденсату та інших шкідливих і горючих речовин є газонебезпечними об'єктами. У разі огляду і ремонту, а також під час проведення газонебезпечних і вогневих робіт у каналізаційній мережі, водопровідному і каналізаційних колодязях або поблизу них, необхідно виконувати вимоги НАОП 9.0.00-1.01-79 і цих Правил.
12.5.10. Для відведення фекальних та забруднених виробничих вод повинні бути передбачені каналізаційні пристрої. Не дозволяється спускання фекальних і забруднених виробничих вод у поглинальні колодязі.
12.5.11. Не дозволяється спуск у каналізацію шкідливих речовин в концентрації і кількості, які перевищують відповідні санітарні норми. Для зливання шкідливих речовин повинні бути встановлені спеціальні місткості і розроблена інструкція з їх нейтралізації і утилізації.
12.5.12. Очисні споруди виробничої каналізації є вибухонебезпечними об'єктами. Експлуатувати їх потрібно згідно з НАОП 1.1.21-5.03-83.
12.5.13. За експлуатацією очисних споруд повинен вестись контроль і вживатись заходи по забезпеченню їх безперебійної роботи із необхідною ступінню очищення стічних вод.
12.5.14. Тверді відходи (шлаки) потрібно тимчасово складувати на спеціально відведених ділянках об'єктів і по мірі накопичення вивозити їх у місця знешкодження або захоронення згідно з вимогами ДСанПІН 2.2.7.029-99.
12.5.15. Загальні системи каналізації і споруди біологічного очищення стічних вод повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.03-85.
12.5.16. Стоки, які важко очищуються, потрібно закачувати у поглинальні свердловини або спалювати на установках термічного знешкодження промислових стоків у відповідності з проектом, погодженим і затвердженим у встановленому порядку.
12.6. Заходи безпеки під час робіт із метанолом-отрутою
12.6.1. Метанол-отрута – сильнодіюча отруйна рідина. Її властивості наведені у Додатку № 2.
12.6.2. На об’єктах магістральних газопроводів метанол–іотруту дозволяється використовувати:
а) для попередження або ліквідації кристалогідратних пробок;
б) для обробки привибійних зон газових і газоконденсатних свердловин;
в) у складі інгібітору корозії.
12.6.3. Використання метанолу-отрути у приладах та обладнанні, яке передбачено технічним проектом або технологічним регламентом, але не вказано у пункті 12.6.2. цих Правил, повинно бути додатково погоджене із власником підприємства (юридичною особою) і Держнаглядохоронпраці України.
12.6.4. Під час робіт з метанолом-отрутою необхідно виконувати вимоги "Інструкції про порядок одержання від постачальників, перевезення, зберігання, відпустку та застосування метанолу на об’єктах газової промисловості", даного розділу цих Правил та інших чинних нормативних документів.
12.6.5. На підставі вимог "Інструкції про порядок одержання від постачальників, перевезення, зберігання, відпустку та застосування метанолу на об’єктах газової промисловості", газотранспортні підприємства (філії) повинні розробити свої інструкції, що врахують місцеву специфіку отримання від постачальників, перевезення, зберігання, відпуску і використання метанолу-отрути на своїх об’єктах.
12.6.6. Інструкція з використання метанолу-отрути може бути розроблена для окремих виробничих підрозділів, коли вони знаходяться на значній віддалі від підприємства (філії), а їх керівникам наказом по підприємству (філії) дано право отримувати для виробничих потреб метанол-отруту.
12.6.7. Відповідальність за безпечні умови праці у разі використання метанолу-отрути, організацію робіт з ним, зокрема контроль за дотриманням вимог даного розділу Правил покладається на керівників газотранспортних підприємств (філій) і виробничих підрозділів.
12.6.8. На газотранспортних підприємствах (філіях) і його виробничих підрозділах наказом повинні бути призначені відповідальні посадові особи за забезпечення безпеки у разі отримання, зберігання, відпуску, транспортування і використання метанолу-отрути, а також за своєчасний інструктаж і контроль за проходженням медичних оглядів працівниками, які залучаються до роботи із метанолом-отрутою.
12.6.9. Усі операції із метанолом-отрутою повинні виконуватися під керівництвом відповідальної особи, призначеної наказом згідно з пунктом 12.6.8.
12.6.10. Усі операції із метанолом-отрутою повинні виконуватись за закритою схемою так, щоб не було безпосереднього контакту працівників з ним.
12.6.11. З метою недопущення помилкового вживання людьми, метанол-отрута повинен бути змішаний із одорантом у відношенні 1:1000 і гасом у відношенні 1:100 на 1000 літрів метанолу або одорантом у відношенні 1:1000 і барвником темного кольору, який добре розчиняється у метанолі з розрахунку 2-3 л на 1000 л метанолу. Не дозволяється відпуск зі складу метанолу-отрути із слабим запахом одоранту і гасу.
12.6.12. Працівники, що пов’язані із отриманням, відпуском, транспортуванням, зберіганням і використанням метанолу-отрути, зобов’язані проходити не рідше одного разу на квартал спеціальний інструктаж про властивості метанолу-отрути і заходи безпеки у разі роботи із ним. Під час первинного інструктажу, а також за умови зміни обов’язків працівника, необхідно оформляти зобов’язання про знання і виконання вимог "Інструкції про порядок одержання від постачальників, перевезення, зберігання, відпустку та застосування метанолу на об’єктах газової промисловості".
12.6.13. Із небезпечними для здоров’я і життя властивостями метанолу-отрути повинні бути ознайомлені під розписку всі інші працівники об’єктів магістральних газопроводів.
12.6.14. Усі працівники, які працюють із метанолом-отрутою, зокрема займаються контролем повітряного середовища, повинні мати протигаз із фільтруючою коробкою марки А, прогумований фартух, гумові чоботи, рукавиці і у разі необхідності – окуляри.
