8.3.17. Системи місцевих відсмоктувачів шкідливих речовин або вибухопо-жежонебезпечних сумішей повинні бути окремими від систем загальної витяжної вентиляції.
8.3.18. Для видалення диму під час пожежі необхідно передбачати аварійну протидимну вентиляцію.
8.3.19. Усі аспіраційні установки повинні бути зблоковані з устаткуванням, що аспірується, вмикатися з випередженням на 15-20 секунд до ввімкнення устаткування (технологічного і транспортного) і вимикатися через 20-30 секунд після його зупинки.
8.3.20. Вимкнення аспіраційних установок під час роботи технологічного і транспортного устаткування не допускається.
8.3.21. Система аспірації повинна виконувати очищення повітря від однієї технологічної лінії. У разі експлуатації аспіраційної установки, що забезпечує очищення повітря від декількох технологічних ліній, повітроводи від кожної лінії повинні відокремлюватися від колектора спеціальними пристроями (швидкодіючими заслінками, зворотними клапанами), які виключають можливість розповсюдження полум'я і продуктів горіння в інші лінії.
8.3.22. Повітроводи перед пилоуловлювачами, а також в місцях їх приєднання до бункерів, вагів, норій повинні бути обладнані спеціальними полум'явідсікачами, які виключають можливість розповсюдження полум'я і продуктів горіння.
8.3.23. Розрідження повітря, що створюється системами аспірації, повинно виключати можливість утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу в устаткуванні.
8.3.24. Вентилятори в аспіраційних системах необхідно встановлювати після пилоуловлювачів.
8.3.25. Повітроводи систем аспірації слід прокладати вертикально або під кутом 60 градусів до горизонту. Довжина горизонтальних ділянок повинна бути мінімальною. Для виключення можливого осідання пилу в горизонтальних повітроводах швидкість руху повітря повинна бути не менше 18 м/с.
8.3.26. Елементи повітроводів не повинні мати виступів, шорсткостей, нерівностей, що сприяють затриманню пилу.
8.3.27. Контроль стану повітряного середовища у виробничих приміщеннях повинен проводитися не рідше двох разів на рік (у зимовий і літній період).
8.3.28. Приймання в експлуатацію змонтованих та реконструйованих вентиляційних і аспіраційних систем слід проводити тільки після їх налагодження та випробування.
8.3.29. Контрольно-експлуатаційні випробування вентиляційних і аспіраційних систем повинні проводитися не рідше разу на рік.
Горизонтальні ділянки повітроводів необхідно перевіряти і чистити від пилу не рідше разу на місяць.
8.3.30. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи повинні очищатися від горючого пилу, відходів виробництва пожежобезпечними засобами.
Перевірка й очищення вентиляційного устаткування повинні проводитися за графіком, затвердженим роботодавцем. Результати огляду обов'язково заносяться до спеціального журналу.
8.3.31. Пуск, налагодження, експлуатація та ремонт вентиляційних установок повинні виконуватися відповідно до вимог нормативних актів.
9. Шум та вібрація
9.1. Конструкція виробничого устаткування повинна забезпечувати:
- шумову характеристику - за ГОСТ 12.1.003-83* і Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ;
- вібрацію - за ГОСТ 12.1.012-90 і Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації.
9.2. Під час опрацювання технологічних процесів, проектування, виготовлення та експлуатації машин та устаткування, виробничих споруд та будівель, а також у разі організації робочого місця слід вживати заходи щодо зниження шуму, який впливає на людину, до показників, що не перевищують гранично допустимих рівнів.
9.3. Гранично допустимий рівень ( далі - ГДР) шуму на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинен перевищувати 80 дБА. ГДР шуму на робочих місцях необхідно знижувати в залежності від важкості та напруженості праці.
Визначення категорії напруженості та важкості праці здійснюється у відповідності з ергономічними критеріями оцінки важкості та напруженості праці, наведених у Санітарних нормах виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.
9.4. Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищеним рівнем шуму та вібрації, повинні бути ізольовані та обладнані засобами шумо- та віброізоляції (устаткування встановлене на віброізолюючих та шумопоглинальних основах тощо).
9.5. З метою зменшення рівня шуму у машинах ( устаткуванні) необхідно передбачати:
- періодичне ретельне змазування і своєчасну заміну спрацьованих деталей;
- балансування деталей, які рухаються;
- з‘єднання окремих вузлів та деталей за допомогою звукопоглинаючих матеріалів.
9.6. Машини та агрегати у відповідності з планами технічного обслуговування (ТО) та планово-попереджувальних ремонтів (ППР) повинні оглядатись з метою своєчасного виявлення та усунення усіх дефектів, що можуть викликати збільшення шуму (знос шестерень, підшипників, невчасне та недостатнє їх змазування тощо).
9.7. Не дозволяється перебування працюючих у зоні з рівнем звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі.
9.8. Вібрація, яку створюють ручні машини, обладнані двигунами, під час роботи яких маса ручної машини повністю або частково сприймається руками оператора, не повинна перевищувати допустимих значень, що наведені у ГОСТ 17770-86*.
9.9. Маса вібруючого устаткування або його частин, що утримується руками у різних положеннях в процесі роботи, не повинна перевищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають більш жорстких обмежень.
9.10. Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів керування повинні мати форму, зручну для роботи.
9.11. Під час роботи з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75% тривалості робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допускаються.
9.12. На підприємствах повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих місцях не рідше одного разу на рік.
10. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО УЛАШТУВАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ СИСТЕМ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА КАНАЛІЗАЦІЇ
10.1. Загальні вимоги
10.1.1. Водопостачання та каналізація будівель і споруд підприємств повинні бути виконані у відповідності з вимогами СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.03-85 і ГОСТ 12.3.006-75.
10.1.2. В усіх типах будівель, які зводяться у каналізованих районах, слід передбачати системи внутрішнього водопостачання та каналізації.
10.1.3. Якість холодної та гарячої води, що використовується для виробничих та господарсько-питних потреб, повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82*.
10.1.4. Вся розподільча мережа водопостачання та каналізації повинна бути позначена на генеральному плані підприємства. Окрім того, на підприємстві повинні бути виконавчі креслення всіх водопровідних та каналізаційних мереж і споруд з наведенням усіх технічних даних (матеріалу та діаметрів трубопроводів, розмірів колодязів, камер, глибини закладання, категорії грунтів, арматури тощо) з прив'язками до будівель або опорних пунктів, а також особливі дані щодо можливих загазованості та затоплювання колодязів та камер. Всі зміни під час ремонту і реконструкції мереж та споруд повинні наноситись на виконавчі креслення.
10.2. Системи водопостачання
10.2.1. Розміщення, влаштування, експлуатація та порядок обслуговування систем водопроводу повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84 та цих Правил.
Водопровідні мережі повинні бути закільцевані.
10.2.2. Водопостачання хлібопекарних і макаронних підприємств повинно бути безперервним з улаштуванням двох вводів від кільцевої міської (місцевої) водопровідної мережі.
10.2.3. Кожна водозабірна споруда з відкритих чи підземних джерел, що знаходиться у віданні підприємства, повинна мати технічну документацію, узгоджену у встановленому порядку з місцевими органами санітарного нагляду.
10.2.4. Резервуари води для технологічних та господарсько-питних потреб, що розташовані поза будівлями, повинні бути зачинені.
10.2.5. Артскважини і колодязі повинні мати зони санітарної охорони. Радіус першого поясу зони повинен бути не менше 15 м, другої - не менше 25 м. Радіус зони санітарної охорони повинен бути узгоджений з місцевими службами санітарного нагляду. Зона повинна бути огороджена, у нічний час освітлена.
10.2.6. Господарсько-питний водопровід, який живиться від міського водопроводу, не повинен мати безпосереднього з'єднання з водопроводом, який живиться від місцевого джерела водопостачання, а також з водопроводом, який подає воду непитної якості.
10.2.7. Температура питної води повинна бути не нижче 80 С та не вище 200 С. Сатураторні установки для отримання підсоленої і прісної води повинні відповідати Правилам будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.
10.2.8. Прокладання труб водопостачання у приміщеннях електрощитових та в холодильних камерах не дозволяється.
10.2.9. Приєднання водорозбірних приладів до циркуляційних трубопроводів не допускається.
10.2.10. Огляд і перевірка справності усіх водопровідних пристроїв (колодязів, гідрантів, засувок, насосних установок тощо) повинні проводитися не рідше разу на місяць у відповідності з графіком планово-попереджувального ремонту (ППР), затвердженим роботодавцем.
10.3. Системи каналізації
10.3.1. Для відведення стічних вод повинні передбачатися каналізаційні пристрої у відповідності з вимогами СНиП 2.04.03-85. Мережі виробничої та побутової каналізації повинні бути роздільними.
10.3.2. Каналізаційна мережа підприємств повинна приєднуватись до загальноміської каналізації за умови забезпечення характеристики стічних вод на рівні вимог СНиП 2.04.03-85 та за погодженням з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби.
10.3.3. Стічні води хлібопекарних і макаронних підприємств повинні, як правило, скидатися у міську (місцеву) каналізаційну мережу без попереднього очищення. До скидання у міську каналізацію слід передбачати усереднювачі стоків і випуски.
Відпрацьовані реактиви з лабораторії перед спусканням їх у каналізацію необхідно знешкодити.
Відходи, які утворюються під час покриття форм полімерними матеріалами, слід скидати у спеціальні ємкості для подальшого знешкодження і утилізації згідно з п. 19..2 СНиП 2.04.01-85. Зливові стоки перед скиданням у каналізацію повинні очищуватися.
10.3.4. Скидання побутових та забруднених виробничих стічних вод до поглинальних колодязів та бурових свердловин не дозволяється.
10.3.5. Для запобігання проникненню газів з каналізаційної мережі до технологічного устаткування або приміщення цеху всі санітарні прилади та приймачі, що встановлені на мережах побутової та виробничої каналізації, повинні бути обладнані гідравлічними затворами.
10.3.6. Прокладання внутрішніх каналізаційних мереж не допускається: під стелею, у стінах та у підлозі обідніх залів, робочих кімнат, адміністративних будівель, електрощитових та трансформаторних, пультів управління, автоматики, припливних вентиляційних камер та виробничих приміщень, які вимагають особливого санітарного режиму.
10.3.7. Улаштування трапів передбачається у приміщеннях миття діж, матриць, лотків і контейнерів, форм, інвентарю, приготування хлібної мочки, підготовки сировини, вакуумних насосів, приймання і зберігання солі і приготування розчину солі, водобаків, комірок прибирального інвентарю.
Необхідність улаштування трапів у інших приміщеннях регламентується чинними будівельними нормами і правилами.
10.3.8. Підлога повинна мати ухил 2 градуси у бік каналізаційних трапів. Трапи повинні мати грати і гідравлічні затвори. Трапи необхідно розміщувати біля випусків стоків від устаткування, але не менше одного трапа на 100 м2 підлоги.
10.3.9. Злив стічних вод від устаткування до каналізації повинен здійснюватись закритим способом з розривом струменя. Скидання стічних вод на підлогу виробничого приміщення, а також влаштування відкритого жолобу для їх стікання до каналізації не допускається.
10.4. Експлуатація споруд водопостачання та каналізації
10.4.1. У разі відсутності міської (місцевої) каналізації стічні води повинні піддаватися очищенню.
Способи очищення і відведення стічних вод повинні узгоджуватися в установленому порядку з органами державного санітарного нагляду.
10.4.2. У разі робіт на спорудах для очищення стічних вод повинні вживатись заходи, що виключають безпосередній контакт обслуговуючого персоналу зі стічною рідиною ( застосування дистанційного управління, засобів захисту працюючих).
Відбір проб води або осадів із споруд слід виконувати з робочих площадок, улаштування яких (огорожа, освітлення тощо) повинно гарантувати повну безпеку працівників.
10.4.3. У разі ручного очищення бруд з грат слід видаляти в збірники з кришками з наступним вивезенням їх до місць знешкодження.
10.4.4. В колодязях та камерах мереж водопостачання та каналізації і інших спорудах повинні бути передбачені драбини або скоби для спуску.
10.4.5. Управління гратами, шиберами, засувками та іншим обладнанням, що знаходиться під водою, повинно здійснюватись з землі за допомогою маховиків керуючих пристроїв, що виведені на поверхню перекрить на висоту 0.7 м.
10.4.6. Роботи в заглиблених камерах, шахтних колодязях тощо повинні виконуватися у відповідності з вимогами, викладеними у підрозділі 12.2 цих Правил.
10.4.7. Приймальна камера на підводному колекторі, приміщення грат та приймального резервуара каналізаційних насосних станцій повинні бути оснащені припливно-витяжною вентиляцією з не менше ніж 5-кратним обміном повітря щогодинно.
10.4.8. Вимикачі освітлення, вентиляції та іншого обладнання повинні розміщуватися перед входом до приміщення грат.
10.4.9. Вхід до приміщення автоматизованих грат допускається лише після 10-12 хвилинного провітрювання приміщення механічною вентиляцією.
Вентиляція повинна працювати безперервно під час знаходження людей у приміщенні.
11. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ АБО ВИДУ РОБІТ
