очищені від сторонніх предметів, ями - засипані або огороджені.
Переносними перегородками пасовища розбивають на загони і
використовують їх по черзі.
13.2.13. Для свиней необхідно обладнувати бази із навісами та
обладнувати приміщення для зберігання кормів і інвентарю, а також
літні кормокухні. Обгороджують і обладнують індивідуальні станки
для кнурів, поросних (другої половини поросності) і підсисних
свиноматок.
13.2.14. Кнурів-плідників, некастрованих кнурців на
відгодівлі не дозволяється пасти в одному стаді із свинками.
13.2.15. Пасти свиней краще вранці та ввечері, а в хмарну
погоду можна пасти і вдень. Напувати тварин слід чистою свіжою
водою з корит або бочок-самонапувалок. Якщо немає водойм із
проточною водою, слід викопати колодязь. Завозити воду на пасовище
на декілька днів не рекомендується, бо вона псується і викликає
шлункові захворювання.
При застосуванні автонапувалок і водопійних корит не
допускається їх переповнення або підтікання.
Обігрів тварин
13.2.16. Безпека виробничих процесів під час обігріву
молодняку свиней джерелами інфрачервоного випромінювання повинна
забезпечуватись дотриманням зооветеринарних вимог, експлуатаційною
документацією на обладнання та відповідати ГОСТ 12.1.004-91.
13.2.17. У процесі обігріву молодняку джерелами
інфрачервоного випромінювання можливі дії таких небезпечних і
шкідливих факторів:
підвищений рівень інфрачервоної радіації;
небезпечний рівень струму в електричній мережі;
підвищена температура поверхні матеріалів.
13.2.18. Монтаж інфрачервоних опромінювачів повинен
проводитись згідно з вимогами ПУЭ та ДНАОП 0.00-1.21-98
.
13.2.19. Обслуговування опромінювальних та іонізуючих
установок повинен здійснювати електромонтер з кваліфікаційною
групою з електробезпеки не нижче III.
13.2.20. Перед введенням в експлуатацію інфрачервоних
опромінювачів електрообладнання повинне пройти випробування у
присутності представника пожежної охорони підприємства й
працівника, відповідального за безпеку експлуатації опромінювачів.
13.2.21. Тваринницькі приміщення, в яких експлуатуються
інфрачервоні опромінювачі, відносяться до приміщень із підвищеною
загрозою ураження електричним струмом.
13.2.22. Усі опромінювачі з інфрачервоними джерелами повинні
експлуатуватись із захисною сіткою з висотою підвіски на відстані
по вертикалі і горизонталі від вікна випромінювання до поверхні
легкозаймистих матеріалів (соломи, дерева, пластмаси тощо) не
менше 1 м.
13.2.23. Технічне обслуговування, ремонт, очищення
опромінювачів і випромінювальних установок та зміну висоти підвісу
опромінювачів потрібно проводити тільки після їх повного
відключення від електромережі і охолодження.
13.2.24. На кожному об'єкті, обладнаному випромінювальними
установками стаціонарного і пересувного типів, повинна бути
експлуатаційна документація, інструкції з безпеки праці, з надання
першої допомоги при враженні електричним струмом, а також захисні
окуляри із світлофільтрами відповідно до вимог державного
стандарту "Очки защитные. Общие технические требования"
(ГОСТ 12.4.013-85Е, СТ СЭВ 4564-84) або щитки згідно з вимогами
державного стандарту "Щитки защитные лицевые. Общие технические
требования и методы контроля" із змінами в 1987 році
13.2.25. Не дозволяється використовувати опромінювальні
установки з відкритими струмопровідними частинами.
13.2.26. Штепсельні розетки для включення опромінювальної
установки у мережу повинні мати третій заземлювальний контакт. При
відсутності таких розеток необхідно застосовувати апарати
захисного відключення. В запилених і вологих приміщеннях
(вологість понад 90%, запиленість 800 мг/куб. м) потрібно
влаштовувати герметичні штепсельні розетки зі спеціальним гніздом
для приєднання до захисного нульового проводу та ручками з
діелектричного матеріалу.
13.2.27. Вмикання і вимикання установок дозволяється
працівникам, які обслуговують тварин, і мають I групу з
електробезпеки.
13.2.28. Рівні ультрафіолетового випромінювання у виробничих
приміщеннях повинні відповідати ДНАОП 0.03-3.17-88.
13.2.29. Для захисту від надмірного ультрафіолетового
випромінювання застосовують захисні екрани: хімічні (хімічні
речовини, креми, що поглинають випромінювання) і фізичні
(перешкоди, що випромінюють, поглинають або розсіюють промені).
Очі слід захищати окулярами із захисним склом. Повний захист від
ультрафіолетового випромінювання усіх хвиль забезпечує флінтглас
(скло, що вміщує окис свинцю) товщиною 2 мм.
При тривалій роботі ультрафіолетових ламп (під час роботи або
одразу ж після опромінення) приміщення потрібно ретельно
провітрити для запобігання накопичуванню озону та окису азоту.
13.2.30. Підлога з електрообігрівом у тваринницьких
приміщеннях повинна виконуватись згідно з проектною документацією
та відповідати вимогам ПУЭ.
13.2.31. При електричному обігріві підлоги як нагрівальний
елемент слід застосовувати провід лише рекомендованих марок і
відповідного перерізу.
13.2.32. При прокладанні нагрівальних елементів повинна бути
забезпечена гідроізоляція місць прокладки та ізоляція нагрівальних
елементів.
13.2.33. В приміщеннях з електрообігрівом підлоги потрібно
встановити прилад для аварійного відключення від електричної
мережі.
13.2.34. Терморегулятори підлоги із електрообігрівом повинні
працювати у автоматичному режимі.
13.2.35. Підлоги з електрообігрівом повинні постійно бути в
справному й чистому стані.
13.2.36. Проведення будь-яких будівельних або ремонтних робіт
у місцях розміщення підлоги з електрообігрівом допускається лише
після їх відключення електротехнічним персоналом від живильної
електромережі.
Догляд за кнурами
13.2.37. Кнурів-плідників слід утримувати в спеціальному
свинарнику-кнурнику або в окремих, спеціально обладнаних станках
загального свинарника. Перегородки між станками повинні бути
суцільними до висоти 0,9 м, а вище - до висоти 1,4 м - з металевих
труб.
13.2.38. При обслуговуванні кнурів-плідників не можна
допускати різких окриків і биття тварин.
13.2.39. У станках для утримання кнурів годівниці та
напувалки необхідно влаштовувати так, щоб свинар-оператор міг
роздавати корм і наливати воду з боку проходу, не заходячи у
станок.
Чистити станки і клітки слід у відсутності тварин.
13.2.40. Групове утримання кнурів-плідників на промислових
свинарських комплексах сприяє формуванню в тварин більш спокійного
характеру, дає можливість організовувати групові прогулянки на
вигульному дворі.
13.2.41. На прогулянку кнурів слід випускати регулярно такими
же групами, якими вони утримуються в станку.
Спільне випасання й прогулянки кнурів необхідно проводити в
нежарку погоду та невеликими групами.
13.2.42. Випускати кнурів на прогулянку групами при
індивідуальному утриманні забороняється.
13.2.43. Переганяти кнурів-виробників й кнурів-пробників
повинні не менше двох працівників.
13.2.44. Неспокійних, злобних і кнурів, що б'ються, пасти й
вигулювати необхідно кожного окремо.
Прогулянку таких кнурів слід проводити за допомогою установки
для активного моціону, що виключає перебування працівників серед
тварин.
13.2.45. На час випасання і прогулянок кнурів працівники
повинні бути забезпечені переносними щитами розміром не менше ніж
0,5 м х 0,5 м, відрами з водою або водонапірними шлангами для
обливання розлючених кнурів.
13.2.46. Ікла кнурів, які досягли парувального віку (надалі -
у міру відростання), необхідно вкорочувати або затупляти при
обов'язковому фіксуванні тварини у фіксаційному станку, розколі.
13.2.47. Влітку особливу увагу слід приділяти догляду за
ратицями (своєчасне розчищення, підрізання, змащування
вазеліном т.п.).
Штучне осіменіння тварин
13.2.48. Штучне осіменіння свиней слід проводити згідно з
Інструкцією зі штучного осіменіння свиней, затвердженою наказом
Міністерства аграрної політики України 013.12.2002 N 395
08.2001 за N 230, зареєстрованою у Міністерстві
юстиції України 07.02.10.2003 за N 104/7425.
13.2.49. Всі приміщення пункту штучного осіменіння,
обладнання і територію біля пункту необхідно утримувати в
належному санітарному стані. У приміщенні не має бути мух. Не
дозволяється вхід до пункту стороннім особам.
13.2.50. У приміщеннях для парування свиней або взяття сімя у
кнурів для працівників повинна бути обладнана захисна зона із
суцільною огорожею висотою не нижче 1,4 м (острівки безпеки).
13.2.51. Осіменіння свиноматок здійснюють у спеціальних
індивідуальних клітках. При цьому не має бути сторонніх осіб,
шуму, окриків чи побоїв тварин.
13.2.52. Переганяти кнурів на пункт штучного осіменіння
необхідно скотопрогонами. Присутність сторонніх осіб при цьому не
допускається.
13.2.53. Сперму в кнурів беруть у спеціальному приміщенні
(манежі) із станком (або чучелом).
13.2.54. Різкі окрики й побої кнурів, особливо у манежі,
відчуття болю, що виникає при неправильній підготовці штучної
вагіни часто призводять до появи у плідників захисних рефлексів
відносно свинаря або техніка штучного осіменіння.
13.2.55. Поводження з тваринами має бути спокійним,
упевненим, але не грубим. При взятті сперми необхідно одягати
халати іншого кольору, ніж ті, в яких проводили
ветеринарно-санітарні обробки.
Не можна проводити ветеринарні обробки в манежі й у станку,
де беруть від плідника сперму.
13.2.56. Технікам штучного осіменіння й працівникам, що
постійно доглядають плідників, не дозволяється бути присутніми при
болісних для кнура профілактичних і лікувальних процедурах, а
також при розчищенні ратиць та вкороченні іклів.
13.2.57. На робочому місці не дозволяється курити й
використовувати пахучі речовини. Плідників дратує також запах
алкоголю.
13.2.58. У манежі для взяття сперми повинні бути широкі двері
для проходу плідників, підлога з м'якого асфальту, внутрішня
поверхня стін на висоту 1,2-1,4 м від підлоги облицьована
глазурованою плиткою (а вище допускається пофарбування олійною
фарбою світлих тонів), водопровідний кран з раковиною, острівок
безпеки для працівників (у разі нападу кнура). освітлення
відповідно до вимог ВНТП-СГіП-46-2.95.
13.2.59. Щоденно, після закінчення роботи, необхідно
прибирати всі приміщення, мити станки і підлогу.
Транспортування свиней
13.2.60. Вантажно-розвантажувальні роботи при транспортуванні
свиней необхідно проводити згідно з вимогами Правил.
При вантаженні і вивантаженні свиней на території залізничних
станцій, морських та річкових портів, м'ясокомбінатів та інших
перевантажувальних пунктів необхідно обов'язково виконувати
додаткові вимоги безпеки, встановлені підприємством, якому
належить перевантажувальний пункт.
13.2.61. Для організації та проведення вантаження
(вивантаження) і транспортування свиней роботодавець призначає
особу, відповідальну за безпеку робіт.
13.2.62. Перед початком роботи відповідальний працівник
повинен ознайомити працівників з технологічним обладнанням
тваринницьких приміщень, маршрутами машин і тварин, з безпечними
способами виконання операцій, з особливостями поведінки тварин.
13.2.63. Вантаження і вивантаження свиней дозволяється тільки
при наявності даних про стан здоров'я (хворі чи здорові) і
особливості поведінки (спокійні чи агресивні). Перед початком
робіт свиней оглядають працівники ветеринарної служби.
Тварин, яким необхідно проводити карантинну обробку,
вантажать і вивантажують на спеціальних майданчиках.
13.2.64. Вантаження, вивантаження і транспортування свиней
повинні здійснювати працівники, які доглядають цих свиней, або
працівники, які мають навички роботи з ними і знайомі із
технологією вантажно-розвантажувальних робіт.
13.2.65. Перед тим як виганяти свиней із секцій і приміщень,
двері приміщень потрібно повністю відкрити і зафіксувати,
забезпечуючи вільний прохід свиней у напрямку до місця вантаження.
13.2.66. Виводити свиней і починати вантажити необхідно від
найближчих до виходу з приміщень станків або секцій, направляючи
на майданчик навантаження групами, а кнурів - індивідуально.
13.2.67. Не дозволяється підганяти свиней гострими, ріжучими
предметами, або такими, що колються, а також короткими палицями і
гумовими шлангами.
Для підгону свиней слід використовувати довгий ремінний бич
або електропоганялки.
13.2.68. Особливо обережними слід бути із тваринами, над
стійлами яких вивішені попереджувальні написи "Обережно!
Кусається!" тощо.
13.2.69. Перед вантаженням тваринам із злим норовом необхідно
ввести транквілізатори, якщо цих тварин не направляють на
м'ясопереробку.
13.2.70. Для вантаження та перевезення свиней на території
ферми необхідно використовувати візок-трап з механічним приводом.
13.2.71. Під час перевезення свиней на далекі відстані
належить використовувати напівпричепи - скотовози. При
використанні вантажних автомобілів борти їх повинні мати додаткову
решітку заввишки не менше ніж 0,8 м із сітчастою або глухою
стелею.
13.2.72. Вантаження свиней у транспортні засоби та
вивантаження необхідно здійснювати при достатньому освітленні
(природному або штучному) на спеціальних майданчиках.
13.2.73. Майданчики повинні бути обладнані розколами,
