---

5.5. Усі вантажозахватні пристрої, а також тара повинні виготовлятися на підставі типових креслень. Креслення на виготовлення спеціальних вантажозахватних пристроїв і тари для переміщення вантажів повинні погоджуватися зі службою охорони праці в установленому на підприємстві порядку.

5.6. При експлуатації електронавантажувача із захватною вилкою вантаж повинен рівномірно розподілятися по ширині вилки та виступати за його габарити не більше ніж на 1/3 довжини. Не дозволяється укладати вантаж вище захисного пристрою, який захищає робоче місце водія від падіння вантажів.

5.7. Електронавантажувачі з висотою підйому понад 2,0 м повинні бути обладнані огородженням над головою водія або кабіною.

5.8. Швидкість руху авто- та електротранспорту в приміщенні повинна додержуватись у залежності від стану проїжджої частини і не повинна перевищувати 5 км/год відповідно до вимог Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 13.01.97 N 5 (далі - ДНАОП 0.00-1.28-97).

5.9. До експлуатації допускаються транспортні засоби (електрокари, автокари та ін.), які відповідають вимогам ДНАОП 0.00-1.28-97.

5.10. Під час переміщення вантажів необхідно керуватися вимогами "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общин требования безопасности", затверджених постановою Держстандарту СРСР від 29.04.80 N 1973 (ГОСТ 12.3.020-80).

6. Опалення та вентиляція

6.1. Опалювальні та вентиляційні установки цехів кінцевого складання літальних апаратів повинні відповідати вимогам "Отопление, вентиляция, кондиционирование", затверджених Держбудом СРСР від 28.11.91 (СНиП 2.04.05-91), "Тепловые сети", затверджених постановою Держбуду СРСР від 01.86 (СНиП 2.04.07-86), та Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Мін'юсті України 07.10.98 за N 636/3076 (ДНАОП 0.00-1.11-98) (зі змінами).

6.2. Опалювальні та вентиляційні системи виробничих приміщень повинні забезпечувати санітарно-гігієнічні вимоги до повітряного середовища у робочій зоні згідно з вимогами Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою МОЗ України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), і "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", затверджених постановою Держстандарту СРСР від 29.09.88 N 3388 (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

6.3. Ворота в цеху для транспортування агрегатів та виробів повинні бути обладнані повітротепловими завісами, уключення яких повинно відбуватися автоматично при відкриванні воріт.

6.4. Опалювальні прилади систем парового опалення для усунення опіків слід огороджувати екранами з негорючих матеріалів, що забезпечують доступ до опалювальних приладів та їх очищення.

6.5. У приміщеннях категорій А, Б і В опалювальні прилади систем водяного і парового опалення слід застосовувати з гладкою поверхнею, яка допускає легке очищення: радіатори секційні або панельні одинарні, опалювальні прилади з гладких сталевих труб.

6.6. Прокладання або перехрещення в одному каналі трубопроводів опалення з трубопроводами горючих рідин, парів та газів з температурою спалаху парів 170 град.С і нижче або агресивних парів та газів не допускається.

6.7. Приміщення дільниці розконсервації двигунів повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією з вентиляційними пристроями у вибухобезпечному виконанні.

6.8. Робочі місця, де проводяться роботи з герметизації, пайки електроджгутів, з хромпіком, з компаундами та клеями, повинні бути обладнані місцевими витяжками.

6.9. Під час роботи в малих замкнутих об'ємах (відсіках крила, кабіні тощо) повинно передбачатися подання повітря системою припливно-витяжної вентиляції згідно з ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88.

6.10. Не вмонтовані в технологічне обладнання вентилятори (за відсутності резервних) для систем місцевих витяжок, які видаляють шкідливі речовини 1-го та 2-го класів небезпеки або вибухонебезпечні суміші, облаштовуються блокувальним пристроєм, що передбачає зупинку технологічного устаткування у разі виходу з ладу вентиляторів, а при неможливості зупинення технологічного устаткування повинна вмикатися аварійна сигналізація.

6.11. У тамбури-шлюзи приміщень категорій А і Б, а також приміщення з виділенням шкідливих газів і парів 1-го і 2-го класів небезпеки слід передбачати подачу зовнішнього повітря від окремої установки з вентилятором, що забезпечує розрахункову продуктивність, але не менше ніж 250 куб.м/г.

6.12. Транзитні повітропроводи для систем тамбурів-шлюзів приміщень категорій А і Б, а також систем місцевих витяжок вибухонебезпечних сумішей слід виконувати з межею вогнестійкості 0,5 годин.

6.13. Для устаткування металевих трубопроводів та повітропроводів систем вентиляції приміщень категорій А і Б, а також систем місцевих витяжок вибухонебезпечних сумішей слід передбачати заземлення відповідно до вимог чинного законодавства.

6.14. Концентрацію шкідливих речовин у припливному повітрі при виході з повітророзподілювачів і інших припливних отворів слід приймати за розрахунком та враховуючи фонові концентрації цих речовин у місцях розміщення повітроприймальних пристроїв, але не більше 30% ГДК у повітрі робочої зони виробничих та адміністративно-побутових будівель і приміщень.

6.15. Захисне огородження слід передбачати на всмоктувальних та нагнітальних отворах вентиляторів, не приєднаних до повітропроводів.

6.16. Приміщення для устаткування витяжних систем слід відносити до категорій вибухопожежної і пожежної небезпеки приміщень, які вони обслуговують.

6.17. Пуск, налагодження, експлуатація та ремонт вентиляційних установок повинні виконуватись відповідно до технічної документації на зазначені установки.

7. Освітлення й електробезпека

7.1. Природне та штучне освітлення у виробничих, допоміжних і побутових приміщеннях повинно відповідати вимогам санітарних норм і правил "Естественное и искусственное освещение", затверджених постановою Держбуду СРСР від 27.06.79 N 100 (далі - СНиП II-4-79).

7.2. Коефіцієнт природної освітленості для приміщень кінцевого складання літальних апаратів потрібно приймати: при боковому освітленні в середньому 1,0; при верхньому та боковому освітленні в середньому 3,0.

7.3. Вікна, розташовані із сонячного боку, повинні бути оснащені пристосуваннями, які забезпечували б захист від попадання прямих сонячних променів. Не дозволяється захаращувати вікна та інші світлові прорізи стелажами, матеріалами, обладнанням.

7.4. Очищати віконне скло і ліхтарі необхідно залежно від ступеня забруднення, але не рідше двох разів на рік.

7.5. Штучне освітлення у виробничих приміщеннях і на робочих місцях залежить від характеру робіт, що виконуються, і повинне забезпечувати освітленість згідно з нормами СНиП II-4-79 відповідно до норм освітлення, наведених у таблиці:

Таблиця

Норми освітленості

------------------------------------------------------------------

| N | Найменування | Площина |Розряд | Освітлення, лк |

|з/п |приміщень, споруд| нормування |зорової|--------------------|

| | |освітленості|роботи | При | При |

| | |і її висота | |комбінова-|загаль- |

| | |від підлоги,| | ному | ному |

| | | м | |освітленні| освіт- |

| | | | | | ленні |

|----+-----------------+------------+-------+----------+---------|

| 1 |Цех кінцевого |В - | IIIа | 1500 | 200 |

| |складання |літальний | | | |

| |літальних |апарат | | | |

| |апаратів | | | | |

|----+-----------------+------------+-------+----------+---------|

| 2 |Загальне |Г - 0,8 м | IIIа | - | 400 |

| |освітлення цеху |від підлоги | | | |

|----+-----------------+------------+-------+----------+---------|

| 3 |Фарбувальна |Г - 0,8 м | IIIб | - | 300 |

| |камера |від підлоги | | | |

|----+-----------------+------------+-------+----------+---------|

| 4 |Випробувальні |Г - 0,8 м | IIIа | - | 400 |

| |дільниці |від підлоги | | | |

|----+-----------------+------------+-------+----------+---------|

| 5 |Клейові роботи |Г - 0,8 м | IIIа | - | 400 |

| | |від підлоги | | | |

------------------------------------------------------------------

Примітки:

1. У таблиці норми освітлення наведені при застосуванні газорозрядних ламп.

2. Освітленість при застосуванні ламп розжарювання необхідно знижувати за шкалою освітленості:

- на один ступінь при системі загального освітлення для розрядів I-V і VII, а також при системі комбінованого освітлення, якщо нормативна освітленість становить 750 лк і більше;

- на два ступені при системі загального освітлення для розрядів VI і VII.

3. Нормативні значення освітленості в люксах, які відрізняються на один ступінь, слід приймати за шкалою 0,2; 0,3; 0,5; 1; 2; 3; 5; 7; 10; 20; 30; 50; 75; 100; 150; 200; 300; 400; 500; 600; 750; 1000...

4. Освітленість для системи комбінованого освітлення є сумою освітленості від загального і місцевого освітлення.

7.6. Загальне освітлення в приміщеннях мийки, консервації та розконсервації двигунів та гвинтів повинно бути не менше 300 лк.

7.7. При виконанні в приміщеннях робіт I-V розрядів освітленість проходів, проїздів та інших місць, де роботи не виконуються, повинна бути не менше 75 лк при газорозрядних лампах і не менше 30 лк - при лампах розжарювання.

7.8. Електроустановки повинні відповідати вимогам:

ДНАОП 0.00-1.21-98;

СН 174-75 "Инструкция по проектированию электроснабжения промышленных предприятий", затверджених постановою Держбуду СРСР від 29.08.75 N 143.

7.9. Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання, що застосовуються для освітлення вантажних відсіків, в салонах для пасажирів, кабін управління під час відпрацювання та усунення дефектів, повинні застосовуватися лампи розжарювання напругою не вище 42 В, захищені від випадкового дотику.

7.10. Переносні світильники, що застосовуються під час виконання монтажних робіт, повинні бути обладнані захисною металевою сіткою, гачком для підвішування, щитком для захисту очей від прямого світла. Для живлення переносних світильників повинні застосовуватися гнучкі шнури з мідними жилами, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням можливих механічних впливів.

7.11. Усе електрообладнання (корпуси електричних ламп, світильників, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів, стенди для випробувань на електротривкість вузлів, деталі та агрегати випробувальних установок і ін.) повинно мати надійне захисне заземлення або занулення згідно з вимогами чинного законодавства.

7.12. Під час роботи необхідно дотримуватись таких вимог:

- установлювати або замінювати лампи у світильниках слід тільки після відключення від електричної мережі;

- слід використовувати переносні електроприлади та світильники зі справними штепсельними вилками;

- улаштовувати у виробничих та інших приміщеннях тимчасову електропроводку тільки в разі ремонту приміщення і реконструкції електромережі. Тимчасова проводка повинна монтуватися згідно з чинними нормами і правилами;

- не навішувати будь-які предмети на електропроводку та інше електрообладнання, не обгортати електролампи папером або тканиною;

- уключати освітлення і будь-які інші електротехнічні установки за допомогою вимикачів, а не з'єднанням оголених кінців проводів.

7.13. У приміщенні цеху або дільниці роз консервації авіаційних двигунів виконання фарбувальних робіт, герметизації, робіт з компаундами, світильники загального освітлення, електродвигуни, електропроводка до них повинні бути виготовлені у вибухобезпечному виконанні.

7.14. Електроінструмент та ручні електричні прилади повинні відповідати вимогам "ССБТ. Машины ручные электрические. Общин требования безопасности и методы испытаний (МЕК 745-1-82)", затверджених постановою Держстандарту СРСР від 30.09.91 N 1563 (далі - ГОСТ 12.2.013.0-91). Застосовувати згідно з призначенням. Ручні електричні прилади (електродрилі, електрогайковерти, електропаяльники) повинні працювати від напруги не вище 42 В відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98.

7.15. Електроінструмент та допоміжне устаткування повинно перевірятися не рідше одного разу на 6 місяців.

7.16. Інші вимоги до розміщення світильників, прокладання проводів та розміщення місцевих вимикачів повинні відповідати НАПБ А.01.001-2004.

Параметри електромагнітних полів при роботі із силовими джерелами повинні відповідати вимогам Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених МОЗ України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Мін'юсті України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6-2002).

8. Водопостачання і каналізація

8.1. Цехи кінцевого складання літальних апаратів повинні бути обладнані господарчо-питним і виробничим водопостачанням, а також фекальною та виробничою каналізацією згідно з вимогами СНиП 2.04.01-85.

8.2. На виробничих дільницях для забезпечення працівників питною водою слід передбачати автомати, фонтанчики, закриті бачки з фонтанувальними насадками та інші пристрої.

8.3. Улаштування внутрішнього господарчо-питного водопроводу у виробничих і допоміжних приміщеннях не є обов'язковим за відсутності централізованого джерела водопостачання і при кількості працівників у зміну не більше 25 осіб; у цих випадках забезпечення працівників питною водою здійснюється з урахуванням місцевих умов.

Відстань від робочих місць до джерел питного водопостачання повинна бути не більше 75 м. Температура питної води повинна бути не вище 20 град.С і не нижче 8 град.С.

8.4. Якість холодної та гарячої води, що використовується для господарсько-питних потреб, повинна відповідати вимогам "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством", затвердженим постановою Комітету стандартів СРСР від 18.10.82 N 3989 (ГОСТ 2874-82).

8.5. На підприємствах, де джерела питного водопостачання не забезпечують усіх потреб працівників, за наявності обґрунтування та за погодженням з органами санітарно-епідеміологічної служби допускається підведення води непитної якості до пісуарів та змивних бачків унітазів.