---

На кисневому устаткуванні, за винятком ЗІЗ, повинен бути
напис "Кисень! Небезпечно!". Напис необхідно наносити чорною
фарбою на блакитному фоні або блакитною фарбою на будь-якому фоні.

2.19. У приміщеннях, де розташовані кисневі пристрої, палити
та користуватися відкритим вогнем не дозволяється.

2.20. Руки, спецодяг, спецвзуття та рукавиці персоналу, який
обслуговує киснепроводи та кисневі пристрої, не повинні бути
забруднені мастилом. Палити та підходити до відкритого вогню після
закінчення роботи дозволяється тільки після провітрювання одягу.
Вішати одяг на фланці або вентилі киснепроводів не дозволяється.

2.21. У випадку займання киснепроводу або виникнення пожежі в
районі його розташування киснепровід треба негайно відключити.

2.22. Рукави (шланги), що застосовуються для ремонтних потреб
і пропалювання льоток, сталевипускних отворів, шпурів, повинні
відповідати класу III за ГОСТ 9356-75 "Рукава резиновые для
газовой сварки и резки металлов. Технические условия".

На гумових рукавах не можна допускати жирових, масляних
забруднень, тріщин, розривів.

Металеві трубки для пропалювання повинні бути сухі та без
слідів мастила. Мінімальна залишкова довжина трубки під час
пропалювання повинна бути не менше ніж 1,5-2 м.

Кріплення рукавів до штуцерів, а також до трубок необхідно
виконувати спеціальними затискачами, що унеможливлюють їх зрив.

2.23. У разі відбору кисню з трубопроводу арматуру для
приєднання рукавів необхідно розміщувати в металевій шафі з
отворами або щілинами для вентиляції.

Дверці шаф під час роботи повинні бути відкриті. За
відсутності працівника, який користується вентилем, шафу необхідно
закривати на замок.

Розпізнавальне фарбування шаф і сигнально-попереджувальні
написи на них повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.008-75 "ССБТ.
Производство покрытий металлических и неметаллических
неорганических. Общие требования безопасности".

Розводка киснепроводів у цехах повинна відповідати проекту.

2.24. За відсутності на підприємствах кисневих станцій
допускається застосування газоподібного кисню в балонах.

Для централізованої подачі кисню повинен бути влаштований
розподільний пристрій (рампа), з якого кисень подається до місць
його використання.

2.25. Киснева рампа повинна бути розташована на нульовій
відмітці в окремому вогнестійкому приміщенні.

Приміщення рампи повинно бути обладнано вентиляцією,
опаленням та освітленням. Палити та користуватися відкритим вогнем
у приміщенні рампи не дозволяється.

2.26. Шланги (рукави), що застосовуються для підведення кисню
до місць використання, повинні бути гнучкі.

2.27. Кисневі балони у приміщенні рампи необхідно
встановлювати у спеціальні стояки, що виключають можливість їх
падіння.

Редуктор рампи повинен бути розміщений поза стінкою
приміщення, а загальний вентиль - у приміщенні рампи.

Редуктор необхідно періодично розбирати та прочищати.

2.28. Запас балонів необхідно зберігати на складах,
передбачених проектом.

Спільне зберігання в одному приміщенні балонів з киснем і
горючими газами не дозволяється. Зберігати та транспортувати
балони на підприємстві необхідно згідно з інструкцією,
затвердженою роботодавцем.

2.29. Під час зберігання, транспортування та поводження з
кисневими балонами необхідно виключити можливість забруднення їх
мастилом.

Використання кисню з балонів з несправним редуктором або
манометром не дозволяється.

2.30. Пристрій для приєднання кисневих рукавів (шлангів) під
час ремонтних робіт повинен бути розташований у зручних і
безпечних місцях.

2.31. Для обслуговувального персоналу, який працює у місцях,
де можливе утворення підвищеної концентрації кисню, необхідно
застосовувати одяг, виготовлений з гладких, компактних,
неворсистих тканих матеріалів з антистатичними домішками.
Використання комбінованих тканин з штучного та натурального
волокна не дозволяється.

3. Вимоги безпеки під час
застосування азоту й аргону

3.1. До роботи на устаткуванні, що використовується у
технологічному процесі, під час ведення якого застосовуються азот
або аргон і в зоні якого проходять трубопроводи, заповнені цими
газами, допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли
медичний огляд, навчання за фахом і мають посвідчення на право
експлуатації цього устаткування.

3.2. У кожному цеху, де встановлено устаткування з
використанням аргону або азоту, необхідно призначати особу,
відповідальну за безпечну експлуатацію аргоно- та азотопостачання.

Особи, відповідальні за безпечну експлуатацію цих систем, а
також резерв кадрів на їх заміщення повинні пройти перевірку знань
з правил безпеки під час роботи з азотом і аргоном.

3.3. Монтаж і експлуатацію об'єктів з використанням
трубопроводів азоту та аргону необхідно здійснювати відповідно до
проекту.

Не дозволяються зміни в технологічних схемах, конструкції та
режимі роботи зазначеного устаткування та трубопроводів без
погодження з автором проекту та відділом головного енергетика.

3.4. На всі діючі та знов уведені в експлуатацію об'єкти, на
яких використовуються азот чи аргон, повинні бути складені
інструкції з безпечної експлуатації всіх видів устаткування та їх
взаємодії і затверджені в установленому порядку. Інструкції
необхідно розміщувати на робочих місцях і видавати
обслуговувальному персоналу за особистим підписом.

3.5. Приміщення, де проводяться роботи з азотом чи аргоном і
концентрація кисню в повітрі яких може знижуватися нижче 19% за
об'ємом, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією.
Необхідність влаштування вентиляції та кратність обміну повітря
повинні визначатися проектною організацією.

3.6. Конструкція систем продування азотних чи аргонових
трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів у
приміщення.

3.7. Цеховою інструкцією з безпечного застосування азоту чи
аргону повинен бути передбачений порядок дій персоналу під час
первинного заповнення трубопроводу азотом чи аргоном або після
його ремонту.

3.8. Крім загальноцехової схеми азото- та аргонопроводів,
повинні бути схеми азото- та аргонопостачання кожної дільниці та
агрегату. Зазначені схеми повинні бути розміщені на робочих місцях
обслуговувального персоналу.

3.9. На кожному підприємстві повинен бути складений перелік
приміщень з технологічним устаткуванням, де вміст кисню за
об'ємною часткою може бути менше ніж 19% (в аварійній ситуації),
із зазначенням видів і періодичності контролю, а також заходів з
нормалізації повітря. Перелік цих місць повинен бути затверджений
роботодавцем.

Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно
до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

3.10. Приміщення та місця, де можливе зниження концентрації
кисню нижче 19%, повинні бути забезпечені стаціонарними або
переносними газоаналізаторами.

3.11. Прокладання трубопроводів газоподібного аргону в землі
чи в траншеях і приямках не дозволяється.

3.12. Не дозволяється використовувати азот чи аргон для
випадкових робіт і цілей, не передбачених проектом (обдування
одягу, устаткування тощо).

3.13. Трубопроводи азоту та аргону не повинні перетинатися з
іншими газопроводами, якщо це не передбачено проектом.

3.14. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом
чи аргоном, що встановлені зовні будівель споживачів, треба
розташовувати біля стін, що не мають отворів, на відстані 1 м від
габаритів посудини.

Віконні отвори на відстані 6 м в кожний бік і на 3 м вгору
від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються.
Зазначені вимоги не поширюються на посудини, у яких розняття
зливоналивних пристроїв розташовані від стіни будови більше ніж на
9 м.

3.15. Перевірку щільності азото- та аргонопроводів необхідно
проводити щомісяця. Перевірку щільності газопроводів і арматури
необхідно здійснювати омилюванням, а за допомогою переносного
газоаналізатора проводити контроль вмісту кисню у приміщенні.

3.16. Трубопровід азоту чи аргону може бути включений у
роботу за наявності таких документів:

паспорта трубопроводу;

актів випробувань і паспортів арматури;

актів випробувань трубопроводів на щільність і міцність;

актів приймання КВПіА;

сертифікатів на матеріали труб;

сертифікатів на зварювальні матеріали;

списку зварників, які брали участь у зварюванні трубопроводу,
із зазначенням номерів посвідчень і клейм;

схеми трубопроводів;

інструкції з безпечного застосування азоту чи аргону.

3.17. У разі виявлення витікання газу або розриву
трубопроводу необхідно огородити небезпечну зону, вивести з неї
працівників, відключити пошкоджену ділянку трубопроводу та після
цього усунути витікання.

3.18. Газозапірна арматура повинна бути розміщена у шафі з
дверцятами, що замикаються.

На арматурі та шафах повинні бути прикріплені плакати та
зроблені написи: "Аргон - небезпечно!", "Азот - небезпечно!"

3.19. Експлуатація системи азото- та аргонопостачання з
витоками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не дозволяється.

3.20. Не дозволяється усувати витоки у фланцевих з'єднаннях,
якщо тиск у трубопроводі вищий за атмосферний.

3.21. З'єднувати трубопроводи за допомогою гнучкого шланга не
дозволяється.

3.22. Під час з'єднання трубопроводу з робочим агрегатом,
механізмом, приладом за допомогою гнучкого шланга необхідно
перевірити робочий тиск у шлангу, що не повинен перевищувати
максимально допустимий у трубопроводі.

До трубопроводу гнучкий шланг необхідно приєднувати через
спеціальні штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером
повинна бути встановлена відсікаюча арматура.

3.23. У закриті приміщення, де встановлено устаткування з
використанням азоту чи аргону і де немає приладів контролю,
дозволяється заходити тільки в разі, якщо працює вентилятор, після
закінчення часу, що дає змогу провести триразовий обмін повітря.

Кнопка вмикання вентилятора повинна бути встановлена перед
входом у приміщення, де можливий витік азоту чи аргону. Поряд з
кнопкою повинна бути встановлена табличка з позначенням часу,
протягом якого здійснюється триразовий обмін повітря.

3.24. Трубопроводи азоту та аргону після ремонтів і внесення
змін у технологічну схему та конструкцію необхідно перевіряти
гідравлічним або пневматичним випробуванням на щільність.

Випробування на щільність необхідно проводити відповідно до
вимог, що зазначені у проекті.

3.25. Виведення устаткування, що використовує азот чи аргон,
і трубопроводів цих газів у ремонт і приймання їх з ремонту
необхідно оформляти актом.

3.26. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де
встановлено об'єкти з використанням азоту і аргону, необхідно
виконувати за нарядом-допуском після проведення аналізу повітря в
цих місцях на вміст кисню. В усіх цехах аналіз повинна проводити
газорятувальна станція, в цехах кисневого виробництва - цехові
лабораторії.

Починати роботу дозволяється тільки за вмісту кисню в
повітрі, що аналізується, в межах 19-21%.

3.27. Дільницю трубопроводу або агрегату, що ремонтується,
необхідно відключити від системи, тиск знизити до атмосферного, на
трубопроводі після арматури встановити заглушки. На арматурі
необхідно вивісити плакати "Не відкривати! Працюють люди!".

3.28. Під час ремонту устаткування, трубопроводів, арматури
необхідно контролювати вміст кисню в атмосфері, де проводяться
роботи.

Періодичність проведення аналізів на вміст кисню повинна бути
визначена у технологічній документації (інструкції) ремонту та
зазначена в наряді-допуску.

3.29. За вмісту кисню в повітряному середовищі нижче за 19%
ремонтні роботи треба негайно припинити, а ремонтний персонал
вивести в безпечну зону.

3.30. Під час встановлення та зняття заглушок контроль вмісту
кисню необхідно здійснювати безперервно переносним автоматичним
газоаналізатором із звуковою сигналізацією при зміні вмісту кисню
вище за 21% або нижче за 19%.

XIII. Електробезпека

1. Електроустаткування металургійних підприємств повинно
відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ),
ДСН 3.3.6.096-2002 ( z0203-03 ) та інших чинних
нормативно-правових актів.

2. Експлуатацію та ремонт електроустановок повинен
здійснювати спеціально підготовлений електротехнічний персонал.
Вимоги до цього персоналу повинні відповідати НПАОП 40.1-1.21-98
( z0093-98 ) та іншим чинним нормативно-правовим актам.

3. Усі працівники, які обслуговують електроустановки, повинні
бути навчені способам надання першої долікарняної допомоги на
випадок ураження електричним струмом.

4. Для кожної електроустановки повинні складатися
експлуатаційні схеми нормального та аварійного режимів роботи. Усі
зміни, що вносяться у схеми електричних з'єднань, необхідно
зазначати у схемі з обов'язковим зазначенням, ким, коли та з якої
причини внесено зміну. Експлуатаційні електричні схеми та зміни,
що внесені в них, повинні затверджуватися посадовою особою,
відповідальною за електрогосподарство підприємства, підрозділу.

5. В електричних схемах повинен бути передбачений захист
електроприймачів від перевантаження та коротких замикань.

6. Електроустаткування необхідно заземлювати відповідно до
вимог чинних нормативно-правових актів.

7. Електроустаткування повинно підлягати періодичним
технічним оглядам і ремонтам у строки, передбачені графіками,
затвердженими роботодавцем.