перекручувати, заломлювати або затискати газопідвідні шланги;
переносити генератор за наявності в газозбірнику ацетилену;
форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом навмисного збільшення тиску газу в них або збільшення одноразового завантаження карбіду кальцію;
застосовувати мідний інструмент для розкриття барабанів з карбідом кальцію, а мідь - як припай для паяння ацетиленової апаратури і в тих місцях, де мож-ливе стикання з ацетиленом.
8.4.27. З`єднування зварювальних проводів слід робити за допомогою обтискання, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Підмикання електропро-водів до електродотримача, зварюваного виробу і зварювального апарата здійс-нюється за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтами із шай-бами.
8.4.28. Кабель (електропровід) електрозварювальних машин повинен розмі-щатися від трубопроводів кисню на відстані не меншій ніж 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену і інших горючих газів - не меншій ніж 1 м.
8.4.29. Електроди, застосовувані під час зварювання, повинні бути завод-ського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.
8.4.30. Для ручного дугового зварювання з джерелом змінного струму у від-повідності з ГОСТ 12.2.007.8-75 і ДСТУ 2456-94 слід використовувати устаткування, обладнане обмежниками холостого ходу, що забезпечують зниження напруги холостого ходу на вихідних затискачах не вище 12 В не пізніше ніж через 1 с після розмикання зварювального кола. Це забезпечує безпечне використання зварювального устаткування під час виконання робіт в умовах підвищеної небезпеки і особливо небезпечних (п.1.1.13. ПУЕ).
8.4.31. Над переносними або пересувними електрозварювальними установками, що використовуються на відкритому повітрі, повинні бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.
8.4.32. Під час проведення електрозварювальних робіт повинні вживатись заходи щодо захисту оточуючих від дії світлового потоку електричної дуги.
8.4.33. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювального кола повинен бути не нижче 0,5 МОм. Ізоляцію необхідно перевіряти не рідше одного разу в 6 місяців.
8.4.34. При проведенні робіт з використанням паяльних ламп робоче місце повинно бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, що містяться на відстані меншій ніж 5 м, повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів,або политі водою.
8.4.35. Паяльні лампи необхідно утримувати справними та не рідше одного разу в місяць перевіряти на міцність і герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу. Крім того, не рідше одного разу в рік повинні проводитись контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском.
8.4.36. Заправляти паяльні лампи пальним та розжарювати їх слід у спеці-ально відведених для цього місцях.
8.4.37. Щоб уникнути вибуху паяльної лампи не слід:
застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин або суміш бензину з гасом;
заповнювати лампу пальним більше ніж на 3/4 об`єму її резервуара;
відкручувати повітряний гвинт і наливну пробку, коли лампа горить або ще не охолола;
ремонтувати лампу, а також виливати з неї або заправляти її пальним поблизу відкритого вогню, під час цього палити.
8.4.38. При виконанні електрозварювальних робіт працівник повинен забез-печуватись: костюмом брезентовим або костюмом для зварника, черевиками шкі-ряними (у вологих місцях - гумовими чоботами), рукавицями брезентовими, шоломом захисним
8.4.39. При виконанні газозварювальних і газорізальних робіт працівник повинен бути забезпечений спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту, зокрема: костюмом бавовняним з вогнезахисним просоченням або костюмом для зварника, черевиками шкіряними з жорстким підноском, рукавицями брезентовими, окулярами захисними.
9. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ
9.1. Вимоги до мікроклімату у виробничих і допоміжних приміщеннях
9.1.1. Системи опалення, вентиляції і кондиціонування повітря виробничих, допоміжних і санітарно-побутових приміщень, будівель і споруд повинні забезпе-чувати на постійних рабочих місцях і у виробничій зоні під час проведення технологічних процесів мікроклімат - температуру, відносну вологість, швидкість руху по-вітря, а також допустиму концентрацію шкідливих речовин у повітрі виробничої зони у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.005-88, СН 245-71, ВНТП 12-91К, СНиП 2.04.05-91, СНиП 2.09.04-87, СНиП 2.11.01-85* (додатки 2, 4, 5).
9.1.2. Системи опалення, обігрівальні прилади, теплоносії і їх граничні показ-ники температури повинні відповідати СНиП 2.04.05-91.
9.1.3. В основних виробничих цехах має бути повітряне опалення, поєднане з припливною вентиляцією.
9.1.4. При експлуатації опалювальних пристроїв не дозволяється захаращувати прилади опалення будь-якими предметами, сушити будь-що на опалювальних приладах і трубопроводах.
9.1.5. Усі трубопроводи пари і гарячої води повинні бути покриті теплоізолюючим матеріалом, а опалювальні прилади огороджені. Температура на поверхні теплоізоляції огороджень не повинна перевищувати 45оС.
9.1.6. У складах готової продукції слід застосовувати повітряне опалення з повною рециркуляцією повітря.
9.1.7. Отвори дверей і воріт у зовнішніх стінах, а також технологічні отвори для устаткування, використовувані в холодний період року, обладнуються повітряно-тепловими завісами.
9.1.8. Фрамуги вікон і ліхтарів повинні бути обладнані пристосуваннями для механічного відкривання їх з робочої зони приміщення.
9.1.9. У всіх технологічних цехах повинна бути влаштована припливно-ви-тяжна вентиляція з механічним спонуканням з регулюванням температури повітря, що подається, у холодний період року; у теплий період приплив повітря допускається здійснювати природним шляхом.
9.1.10. Двостінні котли, обжарювальні печі і інші апарати для обжарювання продуктів, машини для очистки цибулі, транспортери для подачі нарізаної цибулі, бланшувачі, десульфітатори, транспортери для подачі сульфітованої сировини, столи для інспектування сульфітованої сировини, машини і ванни для миття консервної тари і листів, пастонакладальні агрегати, сушильні печі, протиральні машини для гарячої пульпи або пульпи із сульфітованої сировини і інше устаткування, що виділяє шкідливі речовини, тепло і вологу, повинні мати укриття і місцеві відсмоктувачі з механічним спонуканням, зокрема: паромасляні печі, цибулерізки - укриття з підіймальними щитами;
бланшувачі, мийні машини для склотари, пастеризатори - витяжні труби від корпусу;
двостінні котли, ванни для миття інвентаря - бортові відсмоктувачі;
ванни для шпарення кришок - зонт і витяжну трубу.
Не дозволяється під`єднувати повітроводи місцевих відсмоктувачів до повітроводів загальнообмінної вентиляції.
9.1.11. У всіх приміщеннях допоміжних цехів і дільниць, обладнаних місцеви-ми відсмоктувачами, повинна бути припливна вентиляція з механічним спонуканням і автоматичним регулюванням температури повітря, що подається, у холод-ний період року.
9.1.12. У приямках автоклавних відділень слід улаштовувати самостійну витяжну вентиляцію з механічним спонуканням.
9.1.13. Вентиляція, кондиціонування повітря сполучених між собою примі-щень повинні бути влаштовані таким чином, щоб виключити можливість над-ходження повітря із приміщень з великим виділенням шкідливих речовин чи з наявністю вибухонебезпечних газів і пилу в приміщення з меншими виділеннями або в приміщення без цих виділень.
9.1.14. На дільницях виробництва, на яких можливе виділення парів шкідли-вих речовин і газів у повітря робочих зон, необхідно контролювати концентрацію цих шкідливих речовин у повітрі. Для контролю повинні застосовуватися газо-сигналізатори і газоаналізатори: діоксиду вуглецю ШИ-10, сірчистого ангідриду, аміаку, оксиду вуглецю УГ-2, природного газу СМС-1 або СШ-2.
Контроль повітря робочої зони - згідно з ГОСТ 12.1.005-88. Методи і засоби контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони - згідно з ГОСТ 12.1.014-84, ГОСТ 12.1.016-79.
9.1.15. Повітроводи вентиляційних установок повинні мати лючки, що гер-метично закриваються, і отвори для чищення їх і проведення замірів напору повітря.
9.1.16. Вихлопні отвори вентиляційних установок повинні бути розміщені вище конька даху не менше ніж на 1 м, всмоктувальні отвори припливних вентустановок повинні розташовуватись не нижче 3 м від поверхні покриття території і в місцях, що виключають всмоктування забрудненого повітря.
Викид загазованого повітря в атмосферу з камер сульфітації повинен проводитися на висоті не меншій ніж 5 м від конька покрівлі камери.
9.1.17. Конструкції витяжних пристроїв апаратів, трубопроводів повинні запобігати накопиченню пожежо-небезпечних відкладень та забезпечувати можливість їхнього очищення пожежо-безпечними способами. Роботи по очищенню мають проводитись систематично згідно з технологічними регламентами і фіксуватись у журналі.
9.1.18. Люки басейнів, дошників для зберігання сульфітованої сировини повинні бути обладнані пересувними місцевими відсмоктувачами.
9.1.19. На кожному підприємстві, що має ємкості для зберігання суль-фітованої сировини і ємкості для зберігання соків, повинно бути змонтовано не менше двох пересувних вентиляційних установок з гнучкими повітроводами. Установка повинна мати два відцентрових вентилятори. Довжина всмоктувальної сторони повітроводу повинна забезпечувати розташування забірного отвору біля дна ємкості. Установка повинна працювати за схемою: один вентилятор відсмоктує повітря з нижньої зони ємкості і викидає його в атмосферу поза приміщення, другий вентилятор нагнітає чисте повітря у верхню зону ємкості.
9.1.20. Приміщення для сульфітації сировини повинно бути обладнане ава-рійною вентиляцією з механічним спонуканням із забезпеченням не менше ніж се-микратного повітрообміну.
9.1.21. Кожна вперше змонтована або капітально відремонтована вентуста-новка повинна бути налагоджена спеціалізованою організацією. Ця організація повинна скласти паспорт вентустановки і інструкцію з її експлуатації.
9.1.22. Після монтажу або капітального ремонту кожна вентустановка має бути випробувана і прийнята комісією, призначеною керівником підприємства.
При випробуваннях проводяться заміри на робочих місцях температури, вологості, швидкості руху і забрудненості повітря, а також заміри рівня і спектра шуму вентустановок.
9.1.23. У приміщеннях із заїздом автомашин для видалення шкідливих речо-вин, що виділяються при роботі двигунів, повинна бути передбачена припливно-витяжна вентиляція.
9.1.24. Контроль за утриманням і експлуатацією вентиляційних установок повинен бути покладений на особу з інженерно-технічних працівників наказом по підприємству. Ця особа зобов`язана:
організовувати технічний нагляд за монтажем вентиляційних установок;
складати графік ремонту вентустановок;
складати план реконструкції вентиляції при реконструкції цехів і розташу-ванні в них нових машин і агрегатів;
організовувати приймальні випробування вентиляції і приймати участь в них;
вести паспорти вентустановок.
9.2. Водопостачання і каналізація
9.2.1. Системи гарячого, холодного водопостачання і каналізації будівель і споруд підприємств повинні бути виконані відповідно до вимог СН 245-71,
СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.03-85.
9.2.2. У всіх типах уперше збудованих будівель треба передбачати системи внутрішнього водопостачання і каналізації.
9.2.3. Вибір джерел централізованого господарсько-питного водопостачання повинен проводитися у відповідності з ГОСТ 2761-84.
Вибір джерел водопостачання, місця забору води, а також зони санітарної охорони джерел водопостачання підлягають у кожному окремому випадку обо-в`язковому погодженню з місцевим органом санітарно-епідеміологічної служби Мінохорони здоров`я України.
За санітарно-гігієнічним станом артезіанських скважин, запасних резервуарів води і за якістю води повинен бути встановлений систематичний контроль.
9.2.4. Якість холодної і гарячої води, використовуваної на господарсько-пит-ні потреби, повинна задовольняти вимогам ГОСТ 2874-82*.
9.2.5. Уся розподільна мережа водопостачання і каналізації повинна бути позначена на генеральному плані підприємства. Крім цього на підприємстві повинні бути виконавчі креслення всіх водопостачальних і каналізаційних мереж і споруд із зазначенням усіх технічних даних (матеріалу і розмірів трубопроводів, колодязів, камер, глибини закладення, категорії грунтів, арматури тощо) з прив`язкою до бу-дівель або опорних пунктів.
Усі зміни після ремонту і реконструкції мереж і споруд повинні наноситися на виконавчі креслення.
9.2.6. Розміщення, улаштування, експлуатація і порядок обслуговування сис-тем водопроводу повинні відповідати СНиП 2.04.01-85. Забезпеченність водою на виробничі потреби повинна відповідати ВНТП 12-91К.
9.2.7. Кожна водозабірна споруда з відкритих чи підземних джерел, що знаходиться в підпорядкуванні підприємства, повинна мати технічну документацію, погоджену у встановленому порядку з місцевим органом санітарного нагляду.
9.2.8. Резервуари води для технічних і господарсько-питних цілей, розміщені поза будівлями, повинні бути закритими, а резервуари, розміщені в грунті, повинні бути огороджені за висотою не меншою ніж 1 м.
9.2.9. Водозабірні споруди для питної води повинні мати зону суворого сані-тарного режиму, розміри якої визначаються за чинними СНиП і погоджуються з місцевим органом санітарного нагляду. Зона повинна бути огороджена, у нічний час освітлена.
9.2.10. Господарсько-питний водопровід, який живиться від міської водопостачальної мережі, не повинен мати безпосереднє сполучення з водопроводом, який живиться від місцевого джерела водопостачання, а також водопроводом, що подає воду непитної якості.
9.2.11. Питні фонтанчики або установки газованої води мають бути розташовані на відстані не більшій ніж 75 м від робочих місць у будівлях.
