в) розробляються і затверджуються службою монтажно-будівельних робіт і цивільних споруд залізниці графіки планової перевірки технічного стану складів для зберігання хлору та амонізаційних складів, хлораторних, амонізаційних приміщень і установок, захисних засобів і заходів щодо підвищення ступеня безпеки, що проводяться у встановлені графіками терміни із записом у журнал: представником служби монтажно-будівельних робіт і цивільних споруд залізниці - один раз на квартал; відповідальним працівником дистанції цивільних споруд і водопостачання - один раз на місяць;
г) розробляються графіки і відповідно до них виконується планово-попереджувальний ремонт хлораторного та амонізаційного устатковання;
ґ) усе хлораторне та амонізаційне устатковання, балони і бочки з рідким хлором і аміаком регулярно піддають ретельному технічному огляду.
У амонізаційному приміщенні (далі - амонізаційна) і хлораторній на кожного робітника повинно бути по одному справному підігнаному фільтруючому протигазу з коробкою марки В і КД, які застосовуються у разі:
а) наявності хлору (протигаз з коробкою В) або аміаку (протигаз з коробкою КД) у цих приміщеннях;
б) перевірки балонів;
в) відкручування туго загвинчених ковпаків на балонах;
г) зняття маховичків із крана;
ґ) відгвинчування гайки з трубкою від використаних балонів; д) введення в експлуатацію нових балонів, наповнених газом.
Протигази з коробками В або КД застосовуються також в інших випадках у разі витоку газу.
Робота в протигазах, перевірення їхньої захисної дії і зберігання виконуються відповідно до заводських інструкцій, що додаються до кожного типу протигазів.
У разі нестачі кисню в повітрі і великій концентрації шкідливих газів, які відчуваються через протигаз, застосовують шлангові ізолюючі протигази або апарати на стисненому повітрі.
Засоби захисту загального користування зберігають у тамбурі біля входу в хлораторну в опломбованому ящику. Засоби індивідуального захисту зберігають в особистих шафах. Ці засоби закріплюються за працівниками і систематично перевіряються на справність.
Перед входом у хлораторну або амонізаційну чергові працівники повинні ввімкнути вентиляцію і переконатися у відсутності газу. При цьому працівники повинні мати при собі протигаз з коробкою марки В, КД або ізолюючий протигаз чи апарат на стисненому повітрі.
Для виявлення наявності хлору і аміаку у повітрі хлораторну та амонізаційну обладнують газоаналізаторами.
Для підіймання і розвантаження хлорного вапна застосовують засоби малої механізації. Готують розчин хлорного вапна механічною мішалкою. У разі транспортування хлорного вапна працівники повинні забезпечуватися спецодягом, рукавицями, захисними окулярами і респіраторами. Відважують хлорне вапно і готують з нього вапняний розчин у протигазі.
Дозволяється збільшувати використання хлору з балонів за рахунок застосування спеціальних водяних сорочок, що обігріваються проточною водою з температурою від 7 град. C до 16 град. C , а при організованому автоматичному контролі - підігрітою водою до температури 40 град. C.
Біля хлораторної і складу, де зберігається рідкий хлор, на відстані 10 м від них споруджують колодязь глибиною 2 м і заповнюють його вапняним розчином для занурення аварійних балонів, а також установлюють гідропульти з антихлором (гіпосульфіт натрію NaHSO ) для розбризкування його у разі потреби. Запас реагентів 3 розміщується в сухому місці в кількості 50-100 кг.
У разі витоку газу з балона на нього надівають аварійний футляр або занурюють балон у ванну з 10-процентним розчином гіпосульфіту натрію або вапна.
У разі незначного витоку хлору допускається заливання місця витоку водою або накладання на нього мокрої ганчірки з наступним вилученням з експлуатації несправного балона або бочки і зануренням їх в яму з вапняним розчином.
Витік хлору усувають у шланговому протигазі чи в ізолюючому протигазі або апараті на стисненому повітрі при працюючій вентиляції.
Для оповіщення оточуючих про аварії у хлораторних і амонізаційних, на амонізаційних складах і складах зберігання хлору подають звукові сигнали.
Для дегазації повітря у разі пошкодження балона або бочки з хлором, що є в приміщенні, де вони використовуються, і усунення небезпеки поширення хлору вживають такі заходи: а) створюють водяні завіси проти прорізів приміщення; б) занурюють ушкоджені посудини в дегазуючий розчин чи воду і видаляють повітря з приміщення через витяжну вентиляцію.
Усі роботи з дегазації роблять в ізолюючих протигазах або апаратах на стисненому повітрі.
Після використання хлору з балонів і бочок ступінь спорожнювання визначають зважуванням. Спорожнені балони і бочки перед відправленням на заводи-постачальники забезпечують супровідними документами.
У балонах і в бочках із хлором, які прибувають на склад, перевіряють справність вентилів.
За балонами і бочками, які надійшли на склад, протягом двох діб спостерігають з метою виявлення й усунення витоку газу з них. Їх розміщують окремо від балонів і бочок, що надійшли на склад раніше.
Наповнюють бочки рідким хлором не більше ніж на 80% ємності з урахуванням необхідного запасу ємності для теплового розширення.
Бочки перед наповненням хлором оглядають, випробовують, промивають і висушують. Під час промивання бочок працівники повинні бути в протигазах.
Не дозволяється черговим працівникам, що виконують роботу з переливання хлору, відволікатися на інші роботи.
Приміщення з вагами для розливу хлору в дрібну тару обладнується вентиляційними установками з кратністю обміну повітря згідно з розрахунком і повинне добре провітрюватися.
Склади забезпечують переносними хімічними вогнегасниками згідно з НАПБ.
Не дозволяється виконання будь-яких інших робіт у приміщенні складу, крім перенесення й укладання балонів і бочок, а також ліквідації можливої течі газу.
Перед входом у приміщення складу з рідким хлором попередньо перевіряють наявність у приміщенні вільного газу і його концентрацію за допомогою газоаналізатора.
У разі виявлення значної концентрації газу у приміщенні складу створюють у ньому природну вентиляцію повітря, для чого відчиняють двері не менше ніж на 2 години і з приміщення видаляють балони або бочки, що протікають.
Дегазують приміщення складу і заражені хлором місця розчином гіпосульфіту натрію і соди з допомогою гідропульта. Роботи проводять тільки у протигазах.
Ретельний технічний огляд балонів і бочок без пересування їх роблять не рідше одного разу на місяць. З метою своєчасного виявлення пошкоджених балонів і бочок приміщення складу оглядають щодня.
Витік хлору з балонів або бочок на складі припиняють заливанням місць течі водою.
Після тимчасового припинення течі газу такі балони і бочки видаляють зі складу для більш надійної ліквідації течі.
Ремонтують балони і бочки, що дають витік, на відкритому повітрі під навісом.
Виявлені у складі зберігання балони і бочки з вентилями, які пропускають хлор, якщо загальний стан їх не викликає серйозної небезпеки, негайно направляють у виробництво для використання з них хлору.
У приміщеннях, де зберігаються і використовуються балони і бочки з хлором, вивішують короткі, але точні вказівки про те, що потрібно робити у разі виникнення витоку газу.
У разі слабкої течі газу з балонів і бочок (тихе шипіння, повільне виділення газу або відчуття запаху газу, поява легкого кашлю) вживають заходів до виявлення і припинення течі.
У разі течі з балона або бочки газу з висвистом струменем чи при виявленні біля складу хвиль зеленого кольору, що стеляться, оголошують малу тривогу. У разі вибуху балона або бочки оголошують загальну тривогу.
Під час малої тривоги працівники припиняють роботу, направляються до ємностей з розчином гіпосульфіту натрію і соди, просочують цим розчином рушник і при першому відчутті газу закривають ним рот і ніс; при одержанні відповідного розпорядження працівники відходять, прямуючи перпендикулярно до напрямку вітру, щоб скоротити час перебування в загазованій зоні.
Працівники, які працюють безпосередньо з балонами або бочками на складах, надягають протигази і беруть участь під керівництвом відповідальної особи або її помічника у виявленні й усуненні течі.
Під час загальної тривоги спеціально призначені працівники виконують те саме, що і під час малої тривоги, а інші, не очікуючи розпорядження, віддаляються без зайвої квапливості, тому що при різких рухах хлор, який розстелився по землі, піднімається повітряними потоками на рівень голови людини, що посилює небезпеку отруєння хлором.
У разі несподіваної появи газу необхідно за можливості затримати або послабити подих, утриматися від кашлю і різких рухів, закрити рот і ніс куском (клаптиком) тканини, попередньо змочивши його водою, якщо це можливо. Потім визначити, за яким напрямком тече газ, і без різких рухів перетнути цю хвилю, піднятися вище, щоб вийти з неї чи дійти до місця перебування відра з розчином гіпосульфіту натрію і соди або до протигаза (пункт 7.9).
Працівники, які потрапили в середовище, насичене хлором, переводяться в тепле приміщення. Їм промивають очі, ніс і рот розчином соди, дають гаряче молоко або каву. Подальше лікування здійснюється лікарем.
Примітка. У разі використання фільтруючих протигазів з коробками марок В і КД необхідно мати на увазі, що ці протигази не можна застосовувати в умовах недостачі вільного кисню при вмісті його у повітрі менше 16% за об'ємом, а також при вмісті в повітрі хлору або аміаку в кількості більше 1%.
Вимоги безпеки під час ремонту і експлуатації
водопровідних та каналізаційних мереж
Організація робіт на водопровідних і каналізаційних мережах
Для виконання експлуатаційних робіт на водопровідних і каналізаційних мережах створюються експлуатаційні і ремонтно-аварійні бригади, чисельність яких обумовлена обсягом експлуатаційних робіт, але не менше трьох працівників.
Бригада повинна мати необхідний для роботи справний інструмент і устатковання, запобіжні сигнали і пристрої, справні захисні засоби відповідно до виду виконуваних робіт.
У населених пунктах місця проведення робіт обгороджують до початку їх виконання.
Місця проведення робіт на залізничних коліях обгороджують відповідно до вимог ЦРБ/0004 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96 N 411, зареєстрованих у Мін'юсті України 25.02.97 N 50/1854.
Для технічного огляду каналізаційної або водопровідної мережі бригаду призначають із трьох працівників: відповідального за безпечне ведення робіт (майстра або бригадира) і двох членів бригади.
Огляд спеціальних колодязів (на дюкерах, з переключеннями тощо) і колодязів на напірних трубопроводах мережі виконується бригадою з трьох-чотирьох працівників на чолі з майстром або бригадиром. Відповідальність за безпечне ведення робіт несе майстер або бригадир, який керує роботою бригади.
Вимоги безпеки під час експлуатації водопровідних і каналізаційних мереж, колекторів, колодязів та камер
Для забезпечення безпеки під час експлуатації водопровідно-каналізаційного господарства керівник робіт повинен мати креслення усіх водопровідних і каналізаційних мереж і споруд по станції, вулицях і проїздах із прив'язкою їх до будинків, залізничних колій і опорних пунктів. На кресленнях повинні бути зазначені всі технічні дані (матеріал і розміри трубопроводів, колодязів і камер, глибина закладання, категорії ґрунтів, вид арматури в колодязях і камерах тощо).
Крім того, у керівника робіт повинні бути дані про загазованість колодязів і камер, засмічення їх, виникнення просадних явищ ґрунту, появу небезпечних домішок у стічних водах тощо. Ці дані повинні систематично вивчатися та аналізуватися і доводитися до відома осіб, що проводять роботи з експлуатації та аварійно-ремонтні роботи.
Зовнішній огляд водопровідних і каналізаційних мереж виконують без спускання в колодязі і камери. Під час зовнішнього огляду всі перевіряльні операції проводять не спускаючись, у тому числі перевірку наявності і міцності скоб (жердиною або складною рейкою), наявності газів, визначення величини заповнення і виявлення засмічень. До закінчення перевірки бригада зобов'язана виконувати вимоги про заборону спускання в колодязі і камери.
Не дозволяється виконувати роботи біля колодязів, камер, колекторів без установлення огороджень і дорожніх знаків.
Взимку перед оглядом навколо колодязів очищають площадку від снігу, сколюють лід і посипають її піском.
