УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АРХІТЕКТУРИ //
УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І
ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЦИВІЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА
(ВАТ КиївЗНДІЕП)
Науково-методичне видання
КУЦЕВИЧ ВАДИМ ВОЛОДИМИРОВИЧ,
ГЕРШКОВИЧ ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ,
КРАПІВІН ІГОР МИХАЙЛОВИЧ
та інш.
КУЛЬТОВІ БУДИНКИ ТА СПОРУДИ
РІЗНИХ КОНФЕСІЙ
ПОСІБНИК З ПРОЕКТУВАННЯ
За загальною редакцією Куцевича В.В.
Редактор: Рилєєва М.О.
Макет і художнє оформлення: Куцевич В.В.
Дизайн-верстка: Куцевич В.В.
Комп’ютерна верстка: Губов Б.М.
Підписано до друку 15.04.2002 р.
Замовлення № 36
Папір письмовий 60x84 1/8 Наклад 500 Обсяг 14,5 друк.арк.
КиївЗНДІЕП, м.Київ-133,бульвар Лесі Українки, 26
ВСТУП
У Посібнику викладені основні містобудівні, об’ємно-планувальні, будівельні, технологічні, інженерні і канонічні вимоги чинних нормативних документів, рекомендації та практичні поради з питань проектування культових будинків та споруд різних конфесій (християнських - православних і католицьких храмів, мусульманських мечетей, іудейських синагог та їхніх комплексів).
Посібник розроблений у розвиток нормативних положень ДБН В.2.2-9-99 “Громадські будинки та споруди. Основні положення” і враховує сучасну практику проектування цих об'єктів.
Цей посібник поширюється на проектування нових і реконструкцію існуючих будинків, споруд та комплексів культового призначення (далі - культових будинків та споруд).
Положення посібника не поширюються на проектування храмів, які тимчасово розміщуються у збірно-розбірних та інших аналогічних тимчасових будівлях.
Перелік нормативних документів, на які зроблені посилання у посібнику, наведено у додатку А.
Терміни і визначення наведені у додатку Б.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Проектування культових будинків і споруд, а також монастирських комплексів, єпархіальних центрів та інших храмових комплексів повинно проводитися відповідно до затвердженого завдання на проектування та з урахуванням вимог даного посібника.
Комплекси православних храмів відповідно до функціонального призначення поділяють на єпархіальні центри, духовні місії, парафіяльні та монастирські комплекси і на храми у складі комплексів, будинків та споруд громадського і житлового призначення. Комплекси католицьких храмів мають схожу функціональну систему поділу.
Мусульманські й іудейські культові будинки та споруди в Україні не мають такої розгалуженої системи.
При проектуванні культових будинків та споруд різних конфесій слід передбачати пристрої та заходи для зручного доступу інвалідів і користування ними приміщеннями згідно з вимогами 1.4; 2.6; 3.2; 3.6; 3.9; 3.13; 3.16 (примітка 1) та додатком Г ДБН В.2.2-9 і ВСН 62.
При реконструкції, реставрації та капітальному ремонті культових будинків та споруд, які є пам’ятниками історії і культури, крім положень даного посібника, слід виконувати норми чинного законодавства про культурну спадщину.
Підрахунок загальної, корисної та розрахункової площі, будівельного об’єму, площі забудови і поверховості будинків та споруд культових будівель різних конфесій здійснюється згідно з додатком Д ДБН В.2.2-9 та додатком В цього посібника.
РОЗМІЩЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ТА
ЗАБУДОВА ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК
Загальні вимоги і рекомендації
Розміщення церковних будинків у структурі населених пунктів залежить від планувальної структури різних поселень, організації мережі об'єктів обслуговування, а також від типологічного і архітектурно- планувального вирішення храмів. З давніх часів розміщення храмів визначалося особливостями рельєфу місцевості, а також специфікою фонового оточення, яке створювало гармонійне доповнення до образно- композиційного вирішення сакрального ансамблю (рис. 1,2).
Соціально-ідеологічне значення церковного будинку вимагає створення умов для його домінування в оточуючому середовищі, а також ключової ролі у композиційній організації забудови. Таке положення може бути досягнуто прийомами візуального розкриття будівлі відносно основних напрямків сприйняття, чому повинні також сприяти її об'ємно-просторові вирішення, які мають, як правило, вертикальний силует (рис. 3).
Відповідно до особливостей забудови, що склалася, церковний будинок може займати центральне положення, підпорядковуючи своїй масі навколишній простір, або замикати своїм об’ємом основні напрямки сприйняття, які знаходяться уздовж осі головних комунікаційних зв’язків (рис. 4, 5)
.Територія для будівництва культових будинків та споруд різних конфесій на сельбищній території відводиться згідно з генеральним планом поселення (рис. 6, 7, 8, 9).
Території для будівництва культових будинків та споруд, розташованих за межами міських і сільських поселень, відводяться на підставі проектів та схем районного планування, проектів приміської зони.
На сельбищній території культові будинки, споруди та їхні комплекси розміщують поблизу діючих інженерних комунікацій.
У сельбищній зоні культові будинки, споруди та їхні комплекси розміщують поблизу існуючих інженерних мереж і шляхів із умовою забезпечення віруючих громадським пасажирським транспортом.
Шляхи підходів до храмів недоцільно перехрещувати в одному рівні з проїзною частиною магістральних вулиць.
Мінімальну відстань між будинками необхідно приймати відповідно до вимог ДБН 360.
На земельних ділянках культових будинків та споруд і їхніх комплексів передбачають під'їзні дороги до головного входу храму, а також до основних евакуаційних виходів із усіх будинків та споруд, які входять до храмового комплексу.
Залежно від містобудівної ситуації, будинки та споруди допоміжного призначення можуть розміщуватися на ділянці храму згідно з функціональним зонуванням території, а також у стилобатній частині храму або у прибудовах до нього.
Головний вхід на територію культових будинків та споруд розміщують з боку підходів і зупинок громадського транспорту з орієнтацією на вхід до храму. Розміри і влаштування хвірток в огорожі повинні забезпечувати безперешкодний прохід для інвалідів на колясках і віруючих літнього віку на милицях, з ціпками тощо.
Проріз воріт для в'їзду пожежних автомобілів на храмову територію проектують заввишки не менше 4,25 м і завширшки не менше 3,5 м.
За межами огорожі храмових комплексів належить передбачати стоянки автомобілів із розрахунку 2 машино-місця на кожні 50 місць місткості храму. Стоянки легкових автомобілів та автобусів, а також зупинки громадського транспорту розташовують на відстані, як правило, не далі 50 м від будинків храмів.
Доцільно передбачати озеленення території храмового комплексу не менше як на 15% площі ділянки. Підбір квітів рекомендується провадити таким чином, щоб забезпечити безперервне цвітіння протягом усього весняно-літньо- осіннього сезону.
Шляхи, майданчики і обходи навколо культових будинків та споруд і їхніх комплексів проектують з твердим покриттям та вертикальним плануванням, яке забезпечує стікання дощової води.Християнські храми
(православні та католицькі)
Орієнтація християнського храму (православного та католицького) непохитно визначена. Храмобудівні правила приписують будувати кожну церкву (без будь-якого винятку) так, щоб вівтар її був спрямований на схід, а вісь будинку зорієнтована по лінії схід - захід. Тому головний вхід до храму (притвор, нартекс), розташований навпроти вівтаря, звернений на захід.
Положення храмів визначається церковними вимогами орієнтації вівтаря у східному напрямку з можливим зміщенням в межах 30° у зв'язку з містобудівними особливостями розміщення ділянки.
Вибір ділянки на сельбищній території рекомендується провадити з урахуванням забезпечення домінантної ролі храму у формуванні навколишньої забудови: ділянки з підвищеним рельєфом, які зорієнтовані по осях магістральних шляхів, з урахуванням їхньої конфігурації, забудови сусідніх ділянок та інш., залежно від містобудівних умов.
Монастирі можуть розташовуватися на сельбищній території або за межами міських і сільських поселень. Скити можуть розміщуватися на території монастиря або на окремих ділянках, у тому числі поза сельбищною територією. Монастирські подвір’я можуть розташовуватися в міських і сільських поселеннях.
Розміри земельної ділянки парафіяльних храмів, їхніх комплексів, у які включаються основні будинки та споруди богослужебного і допоміжного призначення, рекомендується приймати виходячи із питомого показника -7 м2 площі ділянки на одиницю місткості храму (рис. 10).
При будівництві храмових комплексів у районах затісненої забудови допускається зменшення питомого показника площі земельної ділянки (м2 на одиницю місткості), але не більше ніж на 20-25%.
Планування територій єпархіальних центрів, духовних місій, монастирських комплексів і комплексів громадського призначення, які включають будинки та споруди православних і католицьких храмів, здійснюють відповідно до завдання на проектування.
На земельних ділянках храмових комплексів не рекомендується розміщувати будинки та споруди, які функціонально не пов’язані з ними. Допускається передбачати поруч із земельними ділянками храмів ділянки для розміщення житлових будинків церковного причту, богаділень, готелів, церковних майстерень та господарчих служб. Розміри ділянок і номенклатура будинків та споруд, які розміщуються на суміжних ділянках, встановлюються завданням на проектування. У разі обгрунтування, залежно від місцевих умов, житлові будинки церковного причту допускається розміщувати на земельних ділянках храмів. Ці житлові будинки необхідно проектувати відповідно до вимог СНІП 2.08.01.
Територію храмового комплексу Поділяють на такі функціональні зони:
вхідну;
храмову;
допоміжного призначення;
- господарчу.У вхідній зоні передбачають в'їзд для автотранспорту і вхід для парафіян. У цій зоні розташовують кіоски і лавки для продажу церковного приладдя, місця відпочинку парафіян. Вхідна зона храмового комплексу повинна мати функціональний зв'язок з храмовою зоною.
У храмовій зоні, яка призначена для проведення релігійних обрядів, передбачають безпосередній зв'язок з вхідною І допоміжною зонами. У цій зоні передбачають розміщення таких будинків та споруд: храмів, дзвіниць і дзвінниць, каплиць, майданчиків для проведення культових заходів та відпочинку парафіян.
Навколо храму організовують круговий обхід для проходження Хресного ходу j під час церковних свят завширшки від 3 до 5 м з майданчиком завширшки до 6 м перед бічними входами до храму і навпроти вівтаря.
Перед головним входом до храму, який розташовується з його західного боку, : передбачають площу із розрахунку 0,2 м2 на одне місце у храмі.
Будинки храмів розміщують L не ближче 3 м від червоної лінії забудови І для організації кругового обходу навколо І храму.
При реконструкції та будівництві хра- ' Е*® у районах затісненої міської забудови £ця відстань може бути зменшена, але з ^можливістю організації кругового обходу; ^будинки допускається розміщувати впри- V туя аж до червоної лінії забудови з виходом | Хресного ходу за межі храмової території. І
В храмовій зоні допускається ' влаштування поховань відповідно до
ДержСанПіН 2.2.028. Питання стосовно кожного поховання повинно вирішуватися за участю органів державного санепід- нагляду.
Допоміжна зона передбачається для організації парафіяльної, навчальної, благодійної та іншої діяльності. Вона повинна мати зв'язок з вхідною і храмовою зонами. В цій зоні рекомендується розміщувати церковно-причтовий будинок, недільну школу, богадільню або інші будинки та споруди відповідно до завдання на проектування.
Туалетні для парафіян можуть бути розміщені в будинках, що стоять окремо, або бути зблоковані з іншими допоміжними будинками та спорудами храмового комплексу.
Туалетні для священнослужителів розміщують окремо від туалетних загального призначення.
Господарча зона парафіяльного храмового комплексу передбачається для розміщення господарчих споруд, у тому числі складів, майстерень, гаража для автотранспортних засобів, майданчика для сміттєзбірника (контейнера) і пічного устаткування для спалювання поминальних записок. У цій зоні організовують зручні під’їзди з боку транспортних магістралей (в тому числі для пожежних машин та вантажних транспортних засобів) і обладнують стоянки для вантажного і легкового автотранспорту, який належить храму.
П лоща господарчої зони визначається розміром будинків та споруд господ дарчого призначення, кількістю автотранспортних засобів, які обумовлюються завданням на проектування, і складає
орієнтовно .15% від загальної площі ділянки.
У великих монастирських комплексах з розвиненою системою будинків та споруд господарчого призначення господарчу зону необхідно проектувати відповідно до вимог СНІП 2.09.02.
Ділянка парафіяльного храмового комплексу, як правило, огороджується по всьому периметру. Огорожу рекомендується виконувати із декоративних металевих гратів заввишки 1,5-2,Ом.
Допускається не огороджувати земельні ділянки храмів, розташованих у меморіальних комплексах, а також каплиць.
Мусульманські мечеті
В населених пунктах України рекомендується розміщувати два основних типи мусульманських храмів: соборну і квартальну мечеті.
Всі типи мечетей орієнтуються міхрабом на місцевості у бік Кааби - головної святині мусульманської релігії у м. Мекка.
Будинок мечеті розташовують, як правило, з відступом від червоної лінії забудови. Глибина відступу залежить від конкретних умов проектування: необхідністю організації перед мечеттю автостоянки, смуги зелених насаджень, прив'язки будинку мечеті з її орієнтацією у бік Мекки; у випадку, коли мечеть проектується без зовнішньої огорожі двору (наприклад, квартальна мечеть). Між магістральним проїздом і мечеттю необхідно передбачати відкриту площу. її розміри передбачають кратними не менше як 2-4 площам забудови мечеті, що проектується.
