---

гравiю i валунiв.

4.3.4.2 Оцiнка якостi гравiйного i гравiйно-пiщаного баласту

проводиться згiдно з ГОСТ 7394, яким нормується зерновий склад,

вмiст зерен мiцних вивержених i метаморфiчних порiд не менше 50% i

- 6 -

ДБН В.2.7-31-95

слабких (з мiцнiстю менше 200 кгс/см2) не бiльше 10%; пиловидних i

глинистих часток - до 2-3%, зерен менш 0,16 мм -до 10-15%.

Придатнiсть щебеню iз гравiю i валунiв для баластового шару

залiзничної колiї визначається згiдно ГОСТ 7392, яким

регламентується зерновий склад, мiцнiсть за стиранiстю при випробу-

ваннi у поличному барабанi чи опору удару при випробуваннях на копрi

ПМ; морозостiйкiсть; електроiзоляцiйнi властивості; вмiст зерен слаб-

ких порiд до 10%; глини у грудках - до 0,25%.

4.3.5 Для виготовлення будiвельних i штукатурних розчинiв зас-

тосовуються пiски, що вiдповiдають за якiстю вимогам ДСТУ Б

В.2.7-32. Головнi вимоги до якостi пiску для будiвельних розчинiв

пред'являються за зерновим складом з МК не бiльше 2,2; обмежується

вмiст фракцiй розмiром бiльше 1,25мм; до 5% з масою для будiвельних

розчинiв i до 0,5% за масою - для опоряджувального шару штукатурних

розчинiв, а також регламентується вмiст пиловидних i глинистих час-

ток до 7%, органiчних i стороннiх домiшок.

4.3.6 Виробництво i випробування цементiв.

4.3.6.1 У цементному виробництвi пiски використовуються як

iнертна i коригуюча добавка для рiзних видiв портландцементiв.

Вимоги до якостi пiскiв регламентованi "Техническими условиями

на качество основних видов сырьевых материалов при производстве

портландцементного клинкера" МПБП СРСР; 1970р.

Як iнертна добавка до портландцементного клiнкера при його по-

мелi використовується кварцевий пiсок з вмiстом SiO2 80-95%. Кварце-

вi пiски використовуються як коригуюча добавка у цементну шихту для

пiдвищення значення силiкатного i зниження глиноземного модулiв.

Оцiнювання придатностi пiскiв для цiєї мети проводиться дослiдним

шляхом.

4.3.6.2 Для стандартних випробувань мiцностi цементних розчи-

нiв використовується нормальний кварцевий пiсок згiдно з ГОСТ 6139

iз крупнiстю зерен вiд 0,5 до 0,9 мм i вмiстом глинистих i пиловид-

ни часток до 0,3%.

4.3.7 Виробництво силiкатних будiвельних матерiалiв.

4.3.7.1 При виробництвi силiкатних будiвельних матерiалiв -

силiкатних каменiв i цегли, армованих та неармованих виробiв iз щi-

льних силiкатних i нiздрюватих бетонiв - пiски застосовуються як

заповнювачi та компонент в'яжучого.

4.3.7.2 Технiчнi вимоги до пiскiв для виробництва силiкатних

виробiв автоклавного тверднення регламентуються ДСТУ Б В.2.7-32.

ДСТУ передбачає вмiст кварцу (незв'язаного SiO2) у пiсках для

силiкатних каменiв i цегли та компоненту в'яжучого щiльних силiкат-

них бетонiв не менше 50%, для нiздрюватих бетонiв - не менше 70%;

обмежує вмiст пиловидних i глинистих часток для виробництва силiка-

тних каменiв i цегли до 20% (на заводах з iмпортним обладнанням -

до 10%): для нiздрюватих бетонiв - до 5%; для щiльних силiкатних

бетонiв - до 3%; сiрчистих i сiрчанокислих сполук у перерахунку на

SOз - до 2%; слюди до - 0,5%; лугiв в перерахунку на Nа2O для нiз-

дрюватих бетонiв - до 2,7%; силiкатних бетонiв - до 3,6%;

силiкатної цегли - до 7,2%.

Вимоги до зернового складу пiскiв пред'являються при їх вико-

ристаннi як заповнювачiв для виготовлення щiльного силiкатного бе-

- 7 -

ДБН В.2.7-31-95

тону та силiкатних каменiв i цегли. Зерновий склад пiскiв для решти

призначень не нормується.

Пiски, що не задовольняють вимоги ДСТУ Б В.2.7-32, можуть бути

використанi, якщо вироби на їх основi вiдповiдають вимогам дiючих

стандартiв.

4.3.7.3 Оцiнка якостi готової продукцiї проводиться вiдповiдно

до вимог ГОСТ 379; ГОСТ 25214; ДСТУ Б В.2.7-45; ГОСТ 21520; ГОСТ

5742; ГОСТ 11118; ДСТУ Б В.2.6-2; ГОСТ 11024; ГОСТ 12504.

4.3.8 Пiски використовуються як опiснювальна добавка до плас-

тичних глин при виробництвi керамiчних стiнових матерiалiв та iнших

формувальних виробiв.

Пiски-опiснювачi повиннi бути достатньо крупними, мати невисо-

кий вмiст пиловидних i глинистих часток, не вмiщувати шкiдливих до-

мiшок - карбонатних порiд, гiпсу, гравiю. Нормативних документiв

щодо якостi пiску для цього призначення не iснує. Придатнiсть його

визначається за результатами випробувань готової продукцiї.

4.4 Пiски для виробництва скла.

4.4.1 Якiсть пiскiв для скляної промисловостi нормується вимо-

гами ГОСТ 22551.

4.4.2 Для виробництва скла використовуються чистi дрiбнозерни-

стi кварцевi пiски однорiдного складу з розмiром зерен переважно

вiд 0,1 до 0,8 мм.

4.4.3 Суворi вимоги пред'являються до хiмiчного складу пiскiв

- мiнiмальний вмiст SiOз допускається вiд 95% для низьких марок до

99,8% для високих марок; вмiст Fе2Oз обмежується 0,01-0,25%, Аl2Oз

- 0,4-4,0%. Як правило, пiски для виробництва скла переважно потре-

бують збагачення; для цього найчастiше застосовуються флотовiдтира-

ння, iнодi вiдтирання з промиванням або названi методи у поєднаннi

з електромагнiтною сепарацiєю.

Випробування пiску для скляної промисловостi проводять згiдно

з ГОСТ 22552.0-7.

4.5 Пiски для виробництва формувальних матерiалiв.

4.5.1 Формувальнi пiски використовуються як головний компонент

сумiшi для ливарного виробництва.

4.5.2 Вимоги до якостi пiскiв природних та збагачених регламе-

нтуються ГОСТ 2138 та технiчними умовами на природнi формувальнi

пiски конкретних родовищ.

4.5.3 Формувальнi пiски можуть бути кварцевими, при цьому при

виготовленнi сумiшей до них додаються пластифiкатори: глини, бен-

тонiт, рiдке скло i глинистими - жирними; для останнiх

регламентується границя мiцностi на стиск.

Формувальнi пiски повиннi мати високу газопроникнiсть, що

забезпечується зосередженою зерновою структурою i обкатанiстю зе-

рен; достатньою вогнетривкiстю, яка визначається високим вмiстом

кремнезему i низьким - оксидiв лужних та лужноземельних металiв та

залiза; бути чистими - без шкiдливих домiшок сульфiдної сiрки, ор-

ганiки тощо.

- 8 -

ДБН В.2.7-31-95

4.5.4 Для сталевого i чувунного литва використовуються квар-

цевi крупне-, i середньозернистi пiски з вмiстом SiО2 90-97%, оки-

слiв залiза до 1,5%, окислiв лужних та лужноземельних металiв до

2,0% i глинистої cкладової 2%.

4.5.5 При виготовленнi форм для мiдного, алюмiнiєвого,

магнiєвого литва використовують дрiбнозернистi глинистi пiски.

4.5.6 Методи випробувань формувальних пiскiв наведенi у ГОСТ

2189; ГОСТ 23409.0-2; 4-24.

4.6 Пiски для виробництва тонкої керамiки.

4.6.1 Пiски у фарфоро-фаянсовому виробництвi використовуються

як компонент сировинної сумiшi для зменшення усадки керамiчних ви-

робiв.

4.6.2 Вимоги до якостi пiску для тонкої керамiки регламенто-

ванi ГОСТ 7031.

4.6.3 Головна вимога до пiску - чистота його хiмiчного скла-

ду: вмiст SiО2 не менше 93-95%; низький вмiст фарбуючих окислiв

Fe2Оз i ТiО2.

Для остаточної оцiнки якостi пiскiв необхiдне проведення вiд-

повiдних технологiчних випробувань.

4.7 Пiски для виробництва абразивних матерiалiв.

4.7.1 Як абразивний матерiал пiски використовуються для шлi-

фування скла, в пiскоструминних апаратах - для очищення поверхнi

металу i облицювального каменю, в ливарнiй i будiвельнiй промисло-

востi - для виробництва штучного абразивного матерiалу - карборун-

ду.

4.7.2 Вимоги до якостi пiску для названих призначень установ-

люються ГОСТ 3647.

4.7.3 Для абразивних цiлей використовуються пiски з гостроку-

тними зернами iзометричної форми. Крупнiсть пiску залежить вiд

його призначення. Для виробництва карбiду кремнiю придатний квар-

цевий пiсок iз вмiстом SiО2 не менше 98,5%; домiшок не бiльше:

Fe2Оз - 0,3%; Аl2Оз - 0,5% i СаО - 0,3%.

4.8 Для виробницва зварювальних матерiалiв придатний кварце-

вий пiсок iз вмiстом SiО2 не менше 97%, фосфору - не бiльше 0,015%

i сiрки - слiди. Iншi домiшки дозволяються у кiлькостi не бiльше

3%.

4.9 Для пiсочниць локомотивiв придатнiсть пiскiв визначається

вiдомчими технiчними умовами, згiдно з якими вмiст SiО2 У пiсках

не повинен бути менше 75%, глинистих часток розмiром менше 0,022

мм - до 3%. Пiсок за зерновим складом повинен бути у межах 0,1

-2,0 мм. Лiмiтуються втрати при прожарюваннi, вмiст Аl2Оз; СаО +

МgО; К2О + Nа2О; Fе2Оз i зв'язаного кремнезему.

4.10 У виробництвi вогнетривiв пiсок застосовується у невели-

кiй кiлькостi при виготовленнi динасу добавка у шихту для пiдвище-

ння вогнетривкостi i полегшення формування сирцю, а також для ви-

готовлення набивних мас для футерування сталерозливних ковшiв.

- 9 -

ДБН В.2.7-31-95

Вимоги до якостi пiскiв для виробництва вогнетривiв регламен-

туються ТУ 14-8-223-77.

Для цього найбiльш придатнi пiски iз середнiми (0,5-1,0 мм)

гострокутними зернами. Шкiдливими домiшками є слюда i польовий

шпат, якi зменшують температуру плавлення. Обмежується вмiст Fе20

та Аl20з.

4.11 Пiски деяких родовищ України вмiщують цiннi мiнерали

(iльменiт, рутил, циркон, монацит та iн.), а також потенцiйно мо-

жуть вмiщувати золото i алмази у концентрацiях, що дають змогу

здiйснювати оцiнку комплексних промислових розсипiв. Така оцiнка

повинна виконуватись на основi iнструкцiй ДКЗ України по застосу-

ванню Класифiкацiї запасiв до розсипних родовищ.

5 ГРУПУВАННЯ РОДОВИЩ ЗА СКЛАДНIСТЮ ГЕОЛОГIЧНОЇ БУДОВИ

5.1 За складнiстю геологiчної будови родовища пiску i гравiю,

що мають промислове значення, вiдповiдають 1 i 2 групам

"Класифiкацiї запасiв родовищ i прогнозних ресурсiв твердих корис-

них копалин".

5.1.1 Першiй групi вiдповiдають великi i середнi пластовi i

пластоподiбнi родовища пiску i пiщано гравiйного матерiалу з вит-

риманою будовою, потужнiстю i складом корисної товщi. До них нале-

жать родовища переважно кварцевих пiскiв морського походження, а

також алювiальнi (великих рiвнинних рiчок - Днiпра, Пiвнiчного До-

нця) i воднольодовикового (зандровi рiвнини). Прикладом родовищ

першої групи є Приморське у Миколаївськiй областi; Ново-Українське

у Київськiй областi; Митницьке у Черкаськiй областi; Смолiвське у

Житомирськiй областi; Гусарiвське у Харкiвськiй областi;

Авдiївське у Волинськiй областi.

5.1.2 Другiй групi вiдповiдають переважно середнi пластовi i

пластоподiбнi родовища з невистоянок будовою i потужнiстю корисної

товщi з прошарками некондицiйних порiд i мiнливою якiстю пiскiв i

гравiю

До цiєї групи належать родовища воднольодовикового та еолово-

го походження, алювiальних середнiх i малих рiчок, морського та

озерного узбережжя (сучаснi i прадавнi). Прикладом родовищ є: Виж-

ницьке i Бурштинське пiщано-гравiйнi у Iвано-Франкiвськiй областi,

Каланчикське у Херсонськiй областi; Донузлавське у Криму, Репишен-

ське у Хмельницькiй областi, Безлюдiвське у Харкiвськiй областi,

Ладижинське у Вiнницькiй областi.

5.2 Родовища 3 та 4 груп Класифiкацiї можуть мати значення

лише для мiсцевих будiвельних органiзацiй з обмеженим використан-

ням пiску i гравiю.

5.3 Належнiсть родовища (дiльницi) до певної групи

встановлюється виходячи iз ступеня складностi геологiчної будови

основних тiл корисної копалини, що складають не менше 70% загаль-

них запасiв родовища. При недодержаннi цiєї умови визначення групи

виконується для окремих дiлянок родовища.

- 10 -

ДБН В.2.7-31-95

6 ВИМОГИ ДО ВИВЧЕНОСТI РОДОВИЩ ПIСКУ I ГРАВIЮ

6.1 Стадiйнiсть робiт i методика розвiдування

6.1.1 Родовище, що залучається до детального (остаточного)

розвiдування на стадiях пошукового i попереднього розвiдування,

повинно бути вивчено з метою визначення його використання як дже-

рела бiльш дефiцитної сировини проти тiєї, котра заявлена (за ва-

ловим складом або вмiстом цiнних металiв i мiнералiв) з аналiзом

матерiалiв по геологiчнiй вивченостi територiї i по родовищах пiс-

ку та гравiю, що розвiданi ранiше. Крiм того, належить вивчити до-

свiд роботи дiючих кар'єрiв пiску i гравiю.

6.1.2 По детально розвiданому родовищу треба мати топографiч-

ну основу у масштабi, що забезпечує досить високу дозволяючу спро-

можнiсть планiв (звичайно 1:1000-1:5000). Всi розвiдувальнi i ек-

сплуатацiйнi виробки повиннi бути iнструментально прив'язанi.

6.1.3 Геологiчна будова родовища повинна бути детально вiд-

творена на графiчних матерiалах для обгрунтування пiдрахунку запа-

сiв за формою i внутрiшньою будовою покладiв, умовами їх залягання

т.i фацiальною мiнливiстю.

Перспективи подальшого приросту запасiв повиннi бути обгрун-

тованi геологiчною картою району родовища.

6.1.4 Розвiдування родовищ пiску i гравiю виконується перева-

жно свердловинами, а також у поєднаннi з шурфами або свердловинами

великого дiаметра залежно вiд вмiсту валунiв у пiщано-гравiйному

матерiалi.

Свердловини проходяться без застосування глинистого розчину,

хоча є досвiд одержання керна з непорушеною структурою добре сор-

тованих пiскiв iз застосуванням густого розчину, що не проникає в

тiло керна i створює пiсля висихання тверду кiрку, яка легко

вiдокремлюється. У всiх випадках важливо виключити засмiчення кер-

на, особливо пiскiв, що лiмiтуються за хiмiчним складом.

Проходка свердловинами обводнених пiскiв i пiщано-гравiйних

порiд здiйснюється з випереджувальною обсадкою (15-20 см).

Вихiд керна по свердловинах колонкового бурiння повинен бути

не менше 80 % по кожному рейсу. При непорушенiй структурi керна

визначається його лiнiйний вихiд; у випадку пухкого керна його ви-

хiд визначається зiставленням розрахункових i фактичних мас або

об'ємiв.

6.1.5 Щiльнiсть мережi розвiдувальних виробок для родовищ рi-

зних груп складностi i категорiй запасiв, не дивлячись на спроби

її унiфiкацiї у вiдповiднiй лiтературi, не може бути запропонована

як однозначно рекомендована до застосування. Кожне родовище несе

тiльки йому притаманнi риси будови покладiв, об'єктивна i достовi-