Страница 13: ДБН В.2.3-18:2007. Споруди транспорту. Трамвайні та тролейбусні лінії. Загальні вимоги до проектування (56312)

5. Для кабелів з плюсовим та мінусовим потенціалами треба застосовувати одножильні кабелі,
   що мають не менше двох контрольних жил.

6. Кабелі, прокладені в ґрунті, повинні бути захищені від механічних пошкоджень відповідно
   до Правил улаштування електроустановок [9].

Відстань між силовими кабельними та інженерними спорудами - згідно з ДБН 360. Якщо ці відстані не можуть бути витримані, кабелі треба прокладати в трубах або розділяти перегородками.

9.3.7 У місцях перехрещення кабельної траси з міськими та приміськими дорогами І і II категорій,
трамвайними та залізничними коліями кабелі треба прокладати в трубах. Труби повинні виходити
з кожного боку від рейки на довжину не менше ніж 2 м або за межі водовідвідної канави на довжину
не менше ніж 1 м.

Глибина закладання кабелів - відповідно до Правил улаштування електроустановок [9].

9.3.8 У спорудах швидкісного трамвая слід застосовувати кабелі, стійкі до поширення полум'я:

- для поодиноко прокладених кабелів - згідно з ДСТУ 4216 або ДСТУ 4217;

- для кабелів, прокладених паралельно, залежно від"обсягу неметалевих матеріалів на одному
погонному метрі прокладки - згідно з ДСТУ 4237-3-21, ДСТУ 4237-3-22, ДСТУ 4237-3-23, ДСТУ 4237-3-24,
ДСТУ 4237-3-25.

9.3.9 У місцях введення силових кабелів у будівлі, а також улаштування проходів через перекриття
і капітальні стіни кабелі треба прокладати в трубах.

10. Броня, свинцева й алюмінієва оболонки кабелю, корпус сталевої кінцевої лійки, а також
    її кріплення повинні бути електрично з'єднані, а на підстанціях, крім того, з'єднані з контуром
    заземлення.

11. Кабелі треба маркувати в усіх кінцевих заділках, а також у всіх доступних для огляду місцях
    їх прокладання.

12. Струмопровідні частини, з'єднані кабелями постійного струму, повинні мати розпізна-­
    вальне забарвлення: кабелі плюсового потенціалу - червоне, мінусового - синє.

13. Струмопровідні частини, з'єднані з кабелями змінного струму в кінцевих заділках, повинні
    мати розпізнавальне забарвлення: фаза А - жовте, фаза В - зелене, фаза С - червоне.

14. Для вирівнювання потенціалів пунктів приєднання кабелів до рейок треба застосовувати
    регулюючі пристрої (статичні вольтододаткові установки або додаткові резистори).

9.3.15 Контрольні жили кабелів ліній живлення постійного струму можна використовувати як
сигналізатори стану кабелів.

42

ДБНВ.2.3-18:2007

9.4 Заземлюючі пристрої та заходи щодо обмеження блукаючих струмів

1. Заземленню підлягають: корпуси електричного обладнання, вторинні обмотки трансфор­-
   маторів струму і напруги, каркаси розподільних пристроїв "6кВ-35кВ" та "+600 В", щити та пульти
   керування, металеві оболонки й броня силових та контрольних кабелів, металеві корпуси переносного
   електроустаткування.

2. На трамвайних і трамвайно-тролейбусних тягових підстанціях, що працюють із зазем­-
   ленням через рейки мінусового полюса випрямленого струму "-600В" повинен бути обладнаний
   спеціальний захист від малих струмів короткого замикання, який забезпечує автоматичне вимкнення
   всіх перетворювальних агрегатів і лінійних автоматів розподільного обладнання "+600 В" з бло-­
   куванням, що унеможливлює повторне вмикання обладнання до усунення причин вимкнення.

3. Заземлення треба виконувати відповідно до Правил улаштування електроустановок [9].

4. Обмеження блукаючих струмів - згідно з ГОСТ 9.602

9.5 Диспетчерські пункти керування електропостачанням

9.5.1 Диспетчерські пункти керування електропостачанням можна влаштовувати в одній будівлі-
з тяговими підстанціями.

Приміщення диспетчерського пункту треба проектувати з урахуванням вимог ДБН В.1.1-7, СНиП 2.09.04, ГОСТ 12.1.036, ГОСТ 12.4.026 та ДНАОП 0.00-1.21 та інших відповідних документів.

9.5.2 Диспетчерський пункт повинен бути обладнаний апаратами міського телефонного та дис-­
петчерського зв'язку підприємства міського електричного транспорту. Як канали зв'язку можуть
використовуватись лінії власної телефонної мережі підприємства або абоновані у міської чи відомчої
телефонної мережі. Для оперативного зв'язку чергового диспетчера з автотранспортом швидкої
технічної допомоги і ремонтно-налагоджувальними бригадами треба використовувати мобільний
зв'язок.

9.5.3 У районних (центральних) диспетчерських пунктах, у тому числі й спільними з тяговою
підстанцією, повинні бути передбачені такі приміщення: диспетчерська, апаратна, лабораторія, кім­-
ната начальника, майстерня, інструментальна комора, загальна комора, допоміжне приміщення,
утеплена стоянка на одну автомашину, кімната майстрів, приміщення ремонтних бригад, клас тех.-­
нічного навчання (для центрального пункту), тепловий пункт, кімната приймання їжі, побутові, сані­-
тарно-побутові приміщення і приміщення для чергового персоналу по групі 1а, 1б. Групи персоналу -
згідно зі СНиП 2.09.04.

10 СПОРУДИ ТА ПРИСТРОЇ КІНЦЕВИХ СТАНЦІЙ ТА ЗУПИНОК

10.1 Загальні вимоги

1. Кількість та місце розташування зупинок і пересадочних вузлів трамвайних та тролейбусних
   ліній треба визначати на підставі комплексної схеми розвитку міського пасажирського транспорту.

2. Дальність пішохідних підходів до найближчої зупинки - відповідно до ДБН 360.

10.2 Кінцеві станції

1. На кожному маршруті треба передбачати хоча б одну технічну кінцеву станцію. На іншому
   кінці маршруту повинно бути приміщення, обладнане санвузлом, якщо тривалість оборотного рейсу
   перевищує 1,5 год.

2. На технічних та розпорядницьких кінцевих станціях можна передбачати майданчики для
   кінцевих пунктів автобусів, стоянки легкових автомобілів, мотоциклів і велосипедів.

10.2.3. Посадку та висадку пасажирів на технічних та розпорядницьких кінцевих станціях трам­вая або тролейбуса треба передбачати на окремих майданчиках.

На кінцевих розпорядницьких станціях трамвая, крім приймально-відправних і обгінних колій, повинні бути колії для дрібного ремонту, прибирання і відстою вагонів у резерві та на час обідньої перерви водіїв.

10.2.4 Кінцеві розпорядницькі станції повинні мати:

• службові та санітарно-побутові приміщення для чергових і водіїв, лінійних працівників, на­
  чальника маршрутів;

• приміщення для організації гарячого харчування водіїв і лінійного персоналу.

43

ДБНВ.2.3-18:2007

Для кінцевих розпорядницьких станцій ліній швидкісного трамвая треба додатково передбачати приміщення для пристроїв сигналізації, централізації і блокування (СЦБ), автоматики і зв'язку.

10.2.5 На технічних кінцевих станціях повинні бути:

• колії або ділянки для приймання, обгону та ремонту за заявками водіїв з улаштуванням
  оглядової канави та місця відстою трамвайних вагонів або тролейбусів;

• службові, санітарно-побутозі приміщення, приміщення для приймання гарячої їжі та коротко-­
  часного відпочинку поїзних бригад і обслуговуючого персоналу, павільйон для пасажирів;

• кімнати колійних робітників і приміщення для зберігання інструменту та матеріалів;

• гучномовний зв'язок.

6. Будівлі кінцевих станцій треба будувати за індивідуальними проектами з необхідним
   набором приміщень, яке визначають завданням на проектування.

7. Тимчасово, до закінчення будівництва будь якої кінцевої станції, можна її розташувати
   у приміщенні житлового будинку з обладнанням окремого входу.

8. Колії та посадочні майданчики кінцевих станцій у темний час доби повинні бути освітлені.

9. На кінцевій станції треба передбачити місце для зберігання запасу піску для поповнення
   пісочниць трамвайних вагонів.

10.2.10 Треба передбачити місце для розміщення візуальної інформації для пасажирів.

10.3 Зупинки

10.3.1 На трамвайних та тролейбусних лінях залежно від пасажирообміну та умов руху треба
передбачати влаштування постійних і тимчасових зупинок.

Тимчасові зупинки проектують у випадку, коли трамвайний вагон або тролейбус повинні зупи­нятися лише в задані періоди доби або дні тижня.

10.3.2 Зупинки треба розташовувати на прямих ділянках ліній з поздовжнім ухилом не більше ніж:

• 40 %о - для трамвайних вагонів;

• 60 %о - для тролейбусів.

Для тролейбусних зупинок, що розташовані на ухилах більше ніж 30%°, в проект треба включати заходи безпеки, серед яких улаштування:

• карманів завширшки не менше ніж 2 м;

• покриття карманів підвищеної жорскості;

• антикригової системи;

• бар'єрної огорожі.

10.3.3 Відстань між зупинками для звичайних ліній трамвая треба приймати від 400 м до 600 м, а
для швидкісних ліній трамвая:

• від 800 м до 1200 м - у межах забудованої території;

• не більше 1500 м - поза межами забудованої території.

10.3.4 Зупинку трамвайного вагона треба розташовувати перед перехрестям, а тролейбуса - після
нього. Відстань від зупинки до перехрестя - згідно з Правилами дорожнього руху [10].

10.3.5 Посадочні майданчики зупинок трамвая на суміщеному полотні повинні бути позначені
маркувальними лініями.

У випадку розташування колій на відокремленому чи власному полотні посадочні майданчики треба розташовувати на висоті першої сходинки трамвайного вагона та вони повинні мати тверде покриття. Рівень першої сходинки трамвайного вагона - згідно з ДСТУ 4070.

Довжину посадочного майданчика треба приймати на 5 м більше від розрахункової довжини одночасно зупинених тролейбусів чи трамвайних вагонів. Ширина посадочного майданчика визна­чають залежно від розрахункового обсягу пасажирообміну, але повинна бути не менше ніж 1,5 м.

Ширина посадочного майданчика в тунелі, а також за наявності сходових входів у пішохідні переходи повинна бути не менше ніж 3 м.

Поперечний ухил посадочних майданчиків треба приймати від 10 %о до 15 %о і спрямовувати його у протилежний бік від колії чи бортового каменя.

44

ДБН В.2.3-18:2007

10.3.6 Зупинки для тролейбуса треба розміщувати в розширеннях проїзної частини вулиці, що має
одну або дві смуги руху в одному напрямку.

Зупинку для тролейбуса можна розміщувати перед перехрестям вулиць лише у разі наявності спеціально виділеної смуги для їх руху або за наявності відповідного обгрунтування.

10.3.7 Посадочний майданчик для тролейбуса повинен мати:

• ширину не менше ніж 1,5 м;

• довжину не менше ніж довжина одного або двох тролейбусів.

10.3.8 Освітлення зупинок - згідно з ДБН В.2.5-28.

10.3.9 На зупинках треба передбачати павільйони чи навіси для пасажирів та інформаційно-
вказівні знаки, інформаційні покажчики з інформацією для пасажирів.

11 СПОРУДИ І ПРИСТРОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ ТА ЗВ'ЯЗКУ

11.1 Загальні вимоги до колійної та дорожньої сигналізації

1. Встановлення транспортних світлофорів для регулювання руху, дорожніх знаків треба по-­
   годжувати з органом державної влади, на який покладено функції контролювання дорожнього руху.
   Транспортні світлофори та їх встановлення повинно відповідати вимогам ДСТУ 4100, ДСТУ 4092.

2. Для колійної та шляхової сигналізації можна використовувати світлофори автоматичного і
   ручного керування та колійні знаки й покажчики.

1. Світлосигнальними пристроями, знаками та покажчиками можуть бути:

• односекційні світлофори з жовтим миготливим сигналом;

• двосекційні світлофори з червоним і зеленим сигналами;

• трисекційні світлофори з червоним, жовтим і зеленим сигналами та світлофори з додатковими
  секціями;

• світлофори особливої форми з сигналом біло-місячного кольору;

- колійні знаки і покажчики з буквеним, цифровим чи змішаним текстом.

11.1.4 Сигнальні пристрої треба встановлювати на опорах, будниках, спеціальних колонах, тро-­
сових поперечках контактної мережі, зупинних павільйонах. Кріплення сигнальних пристроїв не по-­
винно порушувати механічної міцності та електричної ізоляції несучих конструкцій та споруд.

5. Встановлені сигнальні пристрої, знаки й покажчики не повинні заважати руху транспорту
   та пішоходів і мають бути встановлені на висоті не менше ніж 2,5 м.

6. Негативний полюс світлосигнальних пристроїв, які живляться постійним струмом від кон-­
   тактної мережі трамвая, у підземній своїй частині повинен бути виконаний кабелем з мідною жилою і
   площею перерізу не менше ніж 25 мм², який надійно приєднаний до рейки. Забороняється вико­-
   ристовувати з цією метою заземлюючі конструкції.

7. Електроустаткування колійної сигналізації повинно мати подвійну ізоляцію відносно за­-
   землених частин. Заземлюванню підлягають металеві шафи, корпуси, кожухи й пульти сигналізації,
   які розташовані на висоті менше ніж 2,5 м від землі.

8. Кожну блок-ділянку і кожен світлофор необхідно пронумерувати. Номери не повинні
   повторюватися.

9. У випадку установки на одному вузлі декількох світлофорів схема їх включення повинна
   забезпечувати автоматичне блокування, що не допускає руху трамваїв у зустрічних напрямках.

10. Сигнальні пристрої, що забезпечують безпеку й регулювання руху (світлофори, знаки
    обмеження швидкості руху тощо), треба розміщувати на висоті більше ніж 2,5 м над головкою рейки,
    їх встановлюють на опорах контактної мережі, будинках, спеціальних щоглах чи колонах або на
    самостійних тросових поперечках.

11. У тунельних ділянках швидкісних ліній треба передбачати установку світлофорів, які
    застосовують у метрополітені.

12. Сигнальні пристрої повинні бути електрифіковані чи освітлені. їх показання повинні бути
    видимі з трамвайного вагона чи тролейбуса, що наближається, на відстані не менше розрахункового
    гальмівного шляху під час повного службового гальмування з максимальної швидкості руху, встанов-­
    леному для даної лінії. Сигнальні пристрої треба фарбувати люмінесцентною фарбою.