Під час періодичних ремонтів покриття з асфальтобетону, як правило, воно не знімається повністю, а нарощується, а це призводить до зменшення поперечних ухилів, заглушування водовідвідних трубок і збільшення постійного навантаження на споруду. Додатковий шар асфальтобетону досягає іноді 50 см. Все це сприяє застоюванні води на поверхні проїзної частини і виходу з ладу не тільки елементів проїзної частини (деформаційних швів, трубок, гідроізоляції), а й усієї споруди в-цілому.
У процесі експлуатації на проїзній частині з’являються нерівності, вибоїни, хвилі та тріщини у покритті; може зчинитися знос покриття з оголенням нижніх шарів та арматурних сіток захисного шару. Ці дефекти сприяють застою води. Застій води з’являється й у випадку відсутності проектних ухилів, наявності сміття біля тротуарів. Якщо на проїзній частині з’являються калюжі, це є ознакою наявності таких дефектів.
Характер пошкоджень гідроізоляції з’ясовується під час розкриття, проте ознаками руйнування можуть бути сліди вилуговування бетону знизу на поверхні плити проїзної частини. На другий рік руйнування ізоляції з’являються сталактитові нарости, а на 5-6 рік - вони стають темнокоричневого кольору, що свідчить про вимивання бітуму з гідроізоляції.
Класифікація дефектів за дискретним станом
Для оцінки технічного стану конструкції комплексу проїзної частини складена таблиця найбільш характерних дефектів, кожному з яких присвоєний свій код (додаток Б).
Всі перераховані вище дефекти в залежності від відсотку зносу поділені на дискретні стани [20] з відповідними кодами (додаток В) і пропозиціями з ремонтних робіт, перелік яких наведено в додатку Г.
7.2 Дефекти залізобетонних прогонових будов, плит проїзної частини, опор та фундаментів, опорних частин
Дефекти залізобетонних елементів конструкцій мостів варто класифікувати:
за видом пошкодження;
за швидкістю розвитку до небезпечної стадії;
за ступенем небезпеки;
за приналежністю до певних частин конструкції;
за причинами, що приводять до появи дефекту.
За видом пошкодження дефекти поділяють на:
дефекти, що приводять до зміни розрахункової схеми споруди;
розломи елементів прогонових будов;
тріщини;
раковини;
відколи захисного шару;
розморожування бетону;
корозійні пошкодження арматури.
За швидкістю розвитку до небезпечної стадії дефекти варто підрозділяти на такі, що розвиваються:
миттєво (крихке руйнування, втрата стійкості тощо);
швидко (втомні мікротріщини);
поступово (корозія елементів, розлад стиків).
За степенем небезпеки дефекти варто підрозділяти на:
високонебезпечні (тріщини в елементах, втрата стійкості окремих елементів, зміна розрахункової схеми);
небезпечні (розлад стиків, сильна корозія);
мало небезпечні (дефекти фарбування).
За приналежністю до певних частин прогонової будови:
головних балок прогонових будов;
плити проїзної частини;
діафрагм;
опор;
фундаментів.
Характерні загальні дефекти прогонових будов:
сколи;
раковини;
оголення та корозія арматури;
корозія бетону (вилуговування);
різні види тріщин;
раковини;
протікання води;
пошкодження захисного шару бетону;
корозія арматури;
пошкодження поперечного об’єднання балок;
загальні деформації (прогини);
замокання з висолами та корозійними підтьоками;
сталактити;
відхилення від проектного положення елементів мосту.
Основним джерелом одержання відомостей про стан основ і фундаментів є технічна документація, після ознайомлення з якою приділяють увагу правильності виконання робіт при складних технологічних процесах (занурення паль із підмивом, підводне бетонування тощо.).
Крім того, дані про стан основ і фундаментів можуть бути отримані на підставі аналізу загальних деформацій опор, обумовлених їх осіданням і нахилам, розмірам зазорів у деформаційних швах, зсувам рухомих опорних частин, а також на підставі результатів зйомок русла ріки.
Характерні загальні дефекти масивних і гнучких опор:
відсутність стаціонарних оглядових пристосувань на опорах висотою більше 4 м;
недостатня товщина захисного шару бетону на залізобетонних елементах опор;
відколи, тріщини підферменних столиків (підферменників);
засміченість оголовка опори;
відшарування й руйнування бетонного зливу.
Характерні дефекти гнучких опор:
невідповідність розрахункової схеми секційного моста в натурі проектним рішенням (заклинювання шва температурно-секційної опори; палі опор не в одному створі, мають безладні нахили поперек й уздовж моста, що перетворює опору із плоскої в козлову);
занурення паль у ґрунт на нерозраховану глибину;
осідання й крени опор через недостатню глибину занурення паль;
осідання й крени опор через проломи дна й відвалу стінок фундаменту склянкового типу збірних опор-стінок (ознака можливого осідання - тріщини в бетоні стику омонолічування блоків тіла опори-стінки й ригелі);
розморожування бетону паль, стійок, тіла збірних або монолітних опор-стінок в зоні коливання рівня води або в рівні землі;
зменшення перерізу елемента по бетону і по арматурі;
поздовжній ексцентриситет ригеля (насадки) щодо тіла опори-стінки або паль, що тягне непередбачені проектом зусилля в елементах опори;
тріщини й розломи у верхній зоні кореня консолей ригелів (насадок) опор;
поперечні тріщини по всій висоті паль пальових опор;
поздовжні тріщини уздовж паль із оголенням робочої арматури на пальових опорах;
поперечні тріщини по низу насадки у випадках позацентрового опирання балок прогонової будови на насадки, не розраховані на сприйняття згинальних моментів.
Характерні дефекти масивних опор:
осідання й крени опор;
тріщини й розлами фундаменту;
тріщини й розлами тіла опор;
розморожування бетону тіла опор у зонах систематичного зволоження (зона коливання рівня води, періодичне зволоження насадки через несправний деформаційний шов, зони контакту із ґрунтом заплав) зі зменшенням перерізу елемента по бетону й арматурі;
руйнування лицювальної кладки з каменю;
розлами, відколи, тріщини на ригелях і підферменних (карнизних) рядах опор;
засміченість підферменних рядів, що приводить до заклинювання опорних частин.
Для типових фундаментів склянкового типу під збірні опори-стінки характерні проломи днища фундаменту й відвал стінок через причини перераховані нижче:
недостатність товщини днища фундаменту в порівнянні із проектним рішенням;
відсутність закладення паль у тілі фундаменту;
палі обрізані на рівні підошви фундаменту;
зсув подвійної арматури днища фундаменту в одну площину на дно фундаменту;
застосування неякісного бетону для фундаменту;
відсутність тампонажного шару бетону;
роздільне бетонування стаканного фундаменту: на першому етапі дно стакану, на другому - його стінки.
Розморожування бетону паль, блоків тіла опор-стінок або тіла масивних опор зі зменшенням перерізу елемента й корозією арматури - дефект, що впливає на вантажопідйомність, що визначають розрахунком при проведенні обстеження. Відповідно до фактичної вантажопідйомності перед спорудою встановлюються відповідні знаки.
Тріщини на палях опор - дефект, що впливає на довговічність і, як наслідок, на несучу здатність паль.
Тріщини, розломи у верхній зоні кореня консолей ригелів (насадок) - дефект, що впливає на довговічність і несучу здатність конструкції.
Засміченість ригелів (насадок) опор зверху, недостатність захисного шару бетону, тріщини з розкриттям до 0,3 мм - дефекти, що впливають на довговічність. Вимагають систематичного усунення в порядку утримання й поточного ремонту.
Ексцентриситети насадок (ригелів) щодо паль або тіла опор, ексцентриситети опирання балок прогонової будови на насадки "безмоментних" опор - дефекти, що впливають на вантажопідйомність. Кількісно вантажопідйомність споруди з урахуванням впливу даного дефекту оцінюється при черговому обстеженні. На тріщини в насадці опори ставляться «маяки». Нагляд за опорами з такими дефектами здійснюється щомісяця із записом результатів у книгу споруди.
При огляді опорних частин варто перевіряти:
стан підферменників, рівномірність і щільність опирання опорних частин на підферменник і балок прогонових будов на опорні частини;
наявність анкеровки і кріплень;
стан спряження елементів опорних частин між собою і стан їх конструкцій (наявність тріщин, корозія металу, забруднення тощо);
положення котків й інших елементів опорних частин в порівнянні з проектним.
Характерні дефекти сталевих опорних частин тангенціального типу, які зустрічаються в практиці експлуатації:
корозія видимих сталевих елементів у зоні опирання - закладних деталей, зварних стиків, верхніх і нижніх опорних подушок, фіксаторів;
виштовхування нижніх опорних подушок із зон опирання через відсутність зварного шва або його розриву (неякісне виконання швів) або прояв "храпового ефекту" у зоні контакту одного з нижніх ребер поперечної грані верхньої опорної подушки з нижньою опорною подушкою;
відрив нижніх опорних подушок разом із заставними пластинами й бетоном зони опирання внаслідок "храпового ефекту", що виникає при негативних температурах;
вертикальні розломи по торці балки з відколом бетону по ребру балки;
відсутність змащення на контактних поверхнях опорних частин;
сміття по верху опори, що закриває опорні частини;
руйнування підферменників.
Характерні дефекти металевих й залізобетонних валків рухомих опорних частин:
корозія видимих сталевих елементів опорних частин - верхньої і нижньої опорних подушок, валків, котків, болтів анкерних і кріпильних, фіксаторів, верхнього й нижньої облямівки залізобетонних валків, елементів кожухів;
тріщини й раковини в бетоні залізобетонного валка;
неприпустимі нахили валків;
перекіс і угін котків або валків;
вихід із зачеплення фіксуючого зуба;
відсутність анкерних болтів на опорних плитах або гайок на болтах;
відсутність змащення на контактних поверхнях опорних частин;
відсутність захисних кожухів;
сміття по верху опори, що закриває підферменники й валки (котки);
руйнування підферменників.
Характерні дефекти гумово-металевих і поліурета,нових опорних частин:
відсутність стаціонарних пристроїв на мосту, що забезпечують швидку заміну дефектних опорних частин;
тріщини по гумі на бічних гранях опорних частин, розшарування гуми й корозія сталевих листів у її товщі, злипання гребенів поліуретанових опорних частин;
підвищена деформативність гумово-металевих опорних частин, ознакою чого є хвилястість (гофри) по бічних гранях опорних частин; при висоті хвиль, рівної або більше 2 мм - опорна частина підлягає заміні;
неповний контакт поверхні опорної частини з балкою через відсутність клиноподібних елементів або інших пристроїв на негоризонтальних балках - на мостах з поздовжнім ухилом, а також на балках з перекосом поперек моста;
корозія закладних деталей і сталевих клиноподібних листів;
сміття по верху опори, що закриває опорні частини.
Характерні дефекти опирань без опорних елементів на прокладки з руберойду або толі:
відколи торців балок з оголенням каркасів робочої арматури балок;
відколи бетону ригелів (насадок) опор у зоні опирання з оголенням арматури;
розриви фасадних граней ригелів (насадок) опор;
недостатність довжини опирання балок при відколах бетону балок і ригелів опор, при довжині опирання менш 150 мм потрібен ремонт зони опирання.
Характерні дефекти комбінованих опорних частин:
корозія металевих елементів опорної частини;
деформації й розлами фіксуючих і напрямних елементів опорної частини;
відсутність або ушкодження захисних водонепроникних брезентових (прорезинених) чохлів.
Шарніри рамно-підвісних і балочно-підвісних систем.
Конструктивно опирання підвісок на консолі в мостах, як правило, виконані:
на залізобетонні консольні столики через сталеві опорні частини тангенціальні, плоскі, каткові, гумово - металеві, поліуретанові;
підвіски висять на сталевих кронштейнах із сергою - рухомий шарнір і без серги - нерухомий шарнір.
Характерні дефекти металевих шарнірів підвісок:,
корозія сталевих елементів вузла опирання підвісок-кронштейнів, серги, шарніра
(пальця);
тріщини або розломи в бетоні зони омонолічування кронштейна;
систематичне зволоження із забрудненням всіх сталевих елементів опорного вузла підвісок.
Загальний дефект обох типів підвісок, що утруднює нормальну експлуатацію (шарнірів) - відсутність капітальних ходів для оглядів й ремонтів вузлів опирання підвісок.
Якщо є необхідність при огляді треба робити інструментальні виміри. Види найбільш характерних вимірів:
визначення ексцентриситетів в опираннях;
оцінка відповідності нахилів валків температурі зовнішнього повітря в тіні;
оцінка перекосу валків і котків;
визначення довжини опирання без опорних частин у випадку сколу торців балки або ригеля (насадки) опор;
визначення положення в плані плоских або тангенціальних опорних частин;
визначення річних переміщень при виштовхуванні нижніх опорних подушок (при "храповому ефекті").
