Страница 5: ДБН А.2.1-1-2008. Вишукування, проектування і територіальна діяльність. Вишукування. Інженерні вишукування для будівництва (56036)

3.2.6.6.2 під час вишукувань у районах поширення набухаючих ґрунтів:

1) встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):

• наявність процесів і явищ, пов'язаних із набухаючими ґрунтами, приуроченість їх до
  певних геоморфологічних елементів;

• умови залягання набухаючих ґрунтів, їх потужність, мінералогічний і літологічний
  склади, будову (наявність карманів, лінз і прошарків пилуватого і піщаного матеріалу);
  структурно-текстурні особливості, характер та умови залягання покривних і підстиль-­
  них ґрунтів;

• величину розкриття, глибину й напрямок поширення усадочних тріщин, потужність
  тріщинуватої зони;

• відносне вільне набухання;

• вологість набухання;

• тиск набухання;

• відносне набухання під навантаженнями;

• лінійну усадку ґрунту;

• об'ємну усадку ґрунту;

• відносну усадку ґрунту;

• вологість на межі усадки.

ДБН А.2.1-1-2008 С. 17

За спеціальним завданням визначають:

• горизонтальний тиск при набуханні;

• набухання ґрунтів у розчинах (техногенних водах і промислових стоках проектованих
  підприємств);

• інші показники, регламентовані національними стандартами;

2. для визначення властивостей набухаючих ґрунтів методом замочування котловану
   розмір котловану в плані визначають залежно від потужності зони набухання, але не
   менше 8 х 8 м. У котлованах встановлюють глибинні й поверхневі марки для спостереження
   за переміщенням масиву ґрунтів;

3. на забудованих територіях, на характерних ділянках розвитку набухаючих ґрунтів, за
   відповідного обґрунтування у програмі виконання робіт, проводять стаціонарні спостере-­
   ження за процесами набухання-усадки, динамікою і глибиною розкриття окремих тріщин,
   зміною вологості ґрунтів.

3.2.6.6.3 під час вишукувань у районах (на ділянках) поширення слабких ґрунтів:

1) встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):

• для торфів і заторфованих ґрунтів - генезис і геоморфологічний тип боліт, поширення
  й потужність, умови залягання болотних відкладень, склад і властивості товщі болот-­
  них відкладень та підстильних мінеральних ґрунтів;

• для похованих слабких ґрунтів різних типів - генезис, глибини, умови залягання, склад
  і властивості, а також склад та властивості підстильних і перекриваючих ґрунтів;

• вміст органічних речовин, ступінь розкладання та зольності для торфів і заторфованих
  ґрунтів.

2) враховують особливі властивості слабких ґрунтів, що характеризуються:

• високими значеннями пористості й вологості (ступінь вологості дорівнює або
  більше 0,8);

• відсутністю жорстких структурних зв'язків;

• модулем деформації, що дорівнює або менше 5 МПа;

• малою міцністю і високою стискуваністю, а також тривалістю консолідації при
  ущільненні та падінням міцності при повзучості;

• істотною зміною деформаційних, міцнісних і фільтраційних властивостей ґрунтів
  при порушенні їх природної будови, а також у процесі ущільнення або висихання
  (осушення);

• чутливістю до динамічних впливів;

• проявом усадки з утворенням усадочних тріщин у процесі висихання (осушення);

• нестійкістю в зоні аерації органічних сполук, рослинних залишків і продуктів їхнього
  розкладання;

• підвищеною агресивністю та корозійною активністю ґрунтів і підземних вод до бетону
  й металів;

3) отримані при вишукуваннях матеріали повинні забезпечувати:

• оцінку доцільності збереження слабких ґрунтів як основи споруди або необхідності їх
  видалення, заміни або прорізання фундаментами;

• вибір способу інженерної підготовки території та благоустрою прилеглої території;

• вибір основи і типу фундаментів, що забезпечать експлуатаційну надійність зводжува-
  них споруд, із урахуванням очікуваних змін інженерно-геологічних умов на території,
  що забудовується;

С. 18 ДБН А.2.1-1:2008

4) при проведенні вишукувань на ділянках поширення заторфованих ґрунтів встановлю-­
ють і додатково наводять у звіті (див. дод. Н):

• тип торфу (низинний, верхівковий);

• різновиди заторфованих ґрунтів, їх склад і властивості;

• джерела обводнювання покладу (атмосферні, ґрунтові, поверхневі або води змішаного
  типу), місце розташування виходу джерел, наявність озер і сплавин;

• загальну тенденцію розвитку болота (його деградацію або прогресуюче заболочування
  прилеглої території);

• для торфів і заторфованих ґрунтів - вологість, щільність у водонасиченому стані, вміст
  органічних речовин, ступінь розкладання, зольність, ботанічний склад (за спеціальним
  завданням);

• для мулу і сапропелів - гранулометричний склад, вміст органічних речовин, карбо-­
  натів, склад і зміст водорозчинних солей (для осадів солоно-водних водойм);

• показники консолідації й повзучості (за спеціальним завданням);

5) при вишукуваннях у районах поширення слабких ґрунтів необхідно додатково до по-­
казників, зазначених вище, встановлювати та наводити у звіті:

• нормативні та розрахункові значення показників міцнісних і деформаційних власти-
  востей слабких ґрунтів з урахуванням їх можливого ущільнення або осушення в про­
  цесі будівництва та експлуатації;

• зміни міцнісних властивостей при ущільненні й повзучості, а також під впливом
  меліоративних заходів, що намічаються, із підвищення несучої здатності ґрунтів та
  інженерної підготовки території;

3.2.6.6.4 під час вишукувань у районах поширення засолених ґрунтів:

1) встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):

• умови залягання засолених ґрунтів - потужність, літологічний склад, поширення в
  плані та за глибиною;

• якісний склад і кількісний вміст водорозчинних солей у ґрунтах;

• генезис, взаємозв'язок ступеня та характеру засоленості з літологічним складом і умо-­
  вами залягання ґрунтів;

• форму, розмір і характер розподілу солей у ґрунтах;

• ступінь кристалізації й дисперсності солей;

• структурні особливості ґрунтів, пов'язані з наявністю солей;

• наявність виражених проявів процесу вилуговування і механічної суфозії засолених
  ґрунтів у рельєфі, їх форми і розміри;

• наявність ділянок сучасного засолення ґрунтів у результаті господарської діяльності
  людини, вплив господарської діяльності на розвиток процесів засолення та розсолення
  ґрунтів;

• фізичні» міцнісні й деформаційні властивості ґрунтів природної вологості та при водо-
  насиченні, значення відносного суфозійного стиску і початкового тиску суфозійного
  стискування, зміни фізико-механічних і хімічних властивостей ґрунтів у процесі засо-­
  лення або вилуговування солей;

• гідрохімічні умови (мінералізація та хімічний склад підземних вод, їх розчинювальна
  здатність відносно засолених ґрунтів, характер можливого переміщення води в ґрун­-
  тах, зміни хімічного складу підземних вод у процесі засолення або розсолення ґрунтів);

• склад і характеристику поверхневих вод, що впливають на засоленість ґрунтів;

ДБН А.2.1-1-2008 С. 19

2. проходку гірничих виробок потрібно здійснювати в місцях максимального вмісту со-­
   лей і у місцях прояву несприятливих процесів і явищ, пов'язаних із засоленням ґрунтів або
   вилуговуванням із них солей. За нерівномірної засоленості під кожною проектованою
   будівлею і спорудою відбирають зразки ґрунту не менше ніж із двох виробок для будівель і
   споруд І й II рівнів відповідальності, з однієї - для III рівня відповідальності;

3. зразки, призначені для хімічного аналізу за відносно рівномірного розподілу солей у
   ґрунті, відбирають у вигляді суцільної борознової проби масою 1... 1,5 кг із інтервалом випро­-
   бування 0,5... 1 м. Проби відбирають на всю глибину пройденої виробки і по розрізу встанов-­
   люють верхню та нижню межі засоленості. У ґрунтах, які містять солі у вигляді лінз,
   прошарків, окремих скупчень тощо, відбір здійснюють із кожної характерної ділянки товщі.
   При цьому роблять опис сольових включень (їх кількість на одиницю площі або об'єму, фор-­
   му, розмір тощо). Описуючи шурфи та інші відкриті виробки, виконують зарисовку стінок із
   виділенням сольових прошарків і включень;

4. при прогнозі зміни властивостей ґрунтів, що містять легкорозчинні солі та перебува-­
   ють у природних умовах у необводненому стані, необхідно враховувати практично повний
   винос зазначених солей при обводнюванні основи проектованих будинків і споруд.

При вишукуваннях у районах поширення загіпсованих ґрунтів оцінку й прогноз можли­вості та інтенсивності розчинення і виносу солей виконують із урахуванням агресивності підземних та інфільтраційних вод відносно цих ґрунтів.

Урахування зміни властивостей ґрунтів, що містять важкорозчинні солі, виконують лише за наявності в підземних водах агресивної вуглекислоти або при інфільтрації в ґрунт розчинів, що мають розчинювальну здатність відносно карбонатних солей.

За спеціальним завданням у пилуватих і глинистих ґрунтах визначають ємність погли­нання і склад обмінних катіонів, а у водонасичених засолених ґрунтах - склад порових вод;

5. визначення відносного суфозійного стиску ґрунтів для споруд І й II рівнів відповідаль-­
   ності виконують із урахуванням розчинювальності солей;

6. у районах поширення засолених ґрунтів, за відповідного обґрунтування в програмі ви­-
   конання робіт, проводять стаціонарні спостереження за:

• процесами засолення і розсолення, формами їх прояву;

• характером і величиною суфозійно-просадних деформацій;

• режимом підземних вод;

• інтенсивністю процесу механічної суфозії.

3.2.6.6.5 під час вишукувань у районах поширення елювіальних ґрунтів (елювію):

1) встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):

• структуру та вік кори вивітрювання, тектонічні порушення;

• зони в профілі кори вивітрювання;

• літологічний і петрографічний склад, структуру, текстуру, тріщинуватість ґрунтів кори
  вивітрювання;

• склад, властивості виділених інженерно-геологічних елементів покривних, елювіаль­-
  них і материнських порід;

• схильність вивітрілих ґрунтів до деформації морозного здимання, суфозійного вилуго-­
  вування, набухання й просадності;

• склад материнської гірської породи, елементи падіння та простягання (азимут простя­-
  гання, азимут і кут падіння), наявність прошарків, карманів і гнізд;

• морфометричні особливості, склад і кількість уламкових включень;

С. 20 ДБН А.2.1-1:2008

- виділення інженерно-геологічних елементів за ступенем вивітрілості та властивостями
елювіальних ґрунтів;

- склад, вологість і щільність елювіальних ґрунтів;

- показники просадності, набухання (при обґрунтуванні у програмі виконання робіт);

2. у найменуваннях великоуламкових, пилуватих і глинистих ґрунтів при вмісті великоу-
   ламкової фракції більше 30 відсотків додатково наводять ступінь вивітрілості великоуламко-
   вої фракції відповідно до ДСТУ Б В.2.1-2;

3. для встановлення інженерно-геологічного розрізу, умов залягання й відбору монолітів
   елювіальних ґрунтів у дисперсній та уламковій зонах вивітрювання частину виробок прохо-­
   дять шурфами (дудками);

4. на ділянках будинків і споруд І й II рівнів відповідальності деформаційні та міцнісні-
   властивості елювіальних ґрунтів дисперсної й уламкової зон вивітрювання визначають по­-
   льовими методами (випробування штампом, пресіометрами, на зріз ціликів ґрунту).

3.2.6.6.6 під час вишукувань на ділянках поширення техногенних ґрунтів:

Г) встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):

• поширення, умови залягання, будову, склад і властивості техногенних ґрунтів;

• змінюваність характеристик фізико-механічних властивостей техногенних ґрунтів у
  просторі, а за необхідності - у часі, при зміні температурно-вологісного режиму;

• наявний досвід будівництва на техногенних ґрунтах;

• ступінь завершеності консолідації й зміни властивостей техногенних ґрунтів у часі.

З цією метою в поєднанні з іншими видами робіт проводять стаціонарні спостереження (на спеціально обладнаних дослідних ділянках), які включають визначення фізико-меха­нічних властивостей техногенних ґрунтів і, у тому числі, вимірювання порового тиску (за спеціальним завданням);

2) у випадку передбачуваного використання техногенних ґрунтів як основи фундаментів
технічне завдання на вишукування повинне містити:

• наявні відомості про спосіб і час формування техногенних ґрунтів;

• дані про виконання робіт і технологію утворення планомірно намитих або відсипаних
  ґрунтів (споруд) і накопичувачів промислових відходів;

• результати геотехнічного контролю;

• відомості про склад та інші особливості ґрунтів у зв'язку з технологічними особливос­-
  тями виробництва - джерела їхнього накопичення;

3. глибину виробок призначають більше повної потужності техногенних ґрунтів. Заглиб-­
   лення виробок у підстильні ґрунти природного походження встановлюється залежно від ве-­
   личини стискуваної товщі основи. У випадку, якщо підстильні ґрунти відносяться до
   слабких, проходку ведуть із заглибленням виробок у більш міцні підстильні шари;

4. однорідність будови та змінюваність властивостей техногенних ґрунтів встановлюють
   здебільшого зондуванням і геофізичними роботами в поєднанні з іншими інженерно-гео-­
   логічними роботами;

5) при визначенні нормативних і розрахункових значень властивостей техногенних
ґрунтів враховують їх зміни в часі з урахуванням періодів формування ґрунтів, часу прове-­
дення вишукувань, зведення будівель (споруд) і встановлюють ці значення, здебільшого, по-­
льовими методами.