---

А - водозбірна площа, км²;

I _nbr - середньовиважена норма лиманного зрошення брутто, яка визначається за дани­ми спеціальних досліджень, тис. м³/га.

ДБН В.2.4-1-99 С. 16

2.59 Заплавні системи лиманного зрошення слід застосовувати в долинах річок або на широких вирівняних ділянках заплави. Заплавні лимани слід заповнювати водами річкових па-водків. Технічні схеми лиманів необхідно вибирати, як правило, залежно від умов пропускання максимальних паводкових витрат річки через територію зрошуваного масиву, по окремих трак­тах або в обхід лиманів. Вибір оптимального варіанта повинен бути обгрунтований техніко-економічним розрахунком.

2.60 Глибоководні лимани необхідно проектувати, як правило, на заплавах і надзаплав­них ділянках першої тераси. Лимани середнього і мілкого затоплення слід розміщувати на зни­женнях заплавних терас. Мілководні лимани на схилах слід улаштовувати на вирівняних ділянках, придатних для лиманного зрошення за ґрунтовими умовами з уклоном місцевості, що не перевищує 0,002.

2.61 При уклонах поверхні землі менше ніж 0,001 необхідно передбачати одноярусні ли­мани, при уклонах понад 0,001 слід улаштовувати багатоярусні лимани. Кількість ярусів, їх розміри та конфігурація повинні встановлюватися на основі раціонального використання весня­ного стоку, найменшого об'єму робіт. При цьому повинні бути забезпечені рівномірне зволожен­ня лиманів та нормальні умови проведення сільськогосподарських робіт.

2.62 Відстань між дамбами (ширина ярусу лиману) L, м, необхідно визначати за формулою

(13)

де h_inf - шар води біля нижньої дамби, м;

h_sup- шар води біля верхньої дамби, приймається не менше ніж 0,05 м;

i_not - середній уклон місцевості.

Шар води біля нижньої дамби призначається за умови забезпечення рівномірного зволо­ження грунту. При цьому середня глибина затоплення лиману повинна дорівнювати нормі ли­манного зрошення, вираженій шаром води в метрах.

2.63 При проектуванні багатоярусних лиманів верхній ярус допускається передбачати глибоководним розподільним для забезпечення подачі води в усі яруси, що лежать нижче.

2.64 Пропускання води з ярусу в ярус повинно провадитися через водовипуски, розміщені у найбільш низьких місцях лиманів або по водовідводах, створюваних шляхом улаштування сис­теми земляних розподільних та напрямних дамб. Кінці дамб необхідно доводити до відмітки землі, що відповідає розрахунковому рівню води в лимані.

2.65 Дамби лиманів мають бути постійними і не повинні перешкоджати механізованим сільськогосподарським роботам.

Коефіцієнт закладання укосів дамб повинен становити 5 - 6 , будівельна висота дамб - не більше ніж 1 м, перевищення гребеня дамб над максимальним рівнем води в лимані - не менше ніж 0,3 м. Ширину дамби зверху слід приймати, як правило, від 0,5 до 1,5 м.

2.66 При проектуванні лиманів з підживленням із зрошувальних та обводнювальних ка­налів слід розраховувати величину витрати води, яка подається в лиман.

ДБН В.2.4-1-99 С. 17

Питома витрата q, л/с на 1 га, визначається за формулою

, (14)

де п - коефіцієнт, що дорівнює 0,68;

V_m- середня швидкість вбирання, см/год;

h_m- середній шар затоплення, см;

t - тривалість подачі води, год.

2.67 Необхідно передбачати регулювання глибини і тривалості затоплення, у тому числі в окремих зниженнях, за допомогою мережі водозбірно-скидних каналів. Водозбірно-скидна ме­режа каналів у плані повинна проходити через знижені місця і мати мінімальну протяжність.

2.68 Розрахункові витрати водозбірно-скидних каналів слід установлювати залежно від об'єму води, яка підлягає скиду після вологозарядки, та допустимої тривалості стояння води в лимані.

2.69 Розміри поперечних перерізів водоскидних каналів всередині лиманів, призначе­них для відведення води зі знижених ділянок, допускається приймати без розрахунку: шири­ну по дну - 1 м, коефіцієнт закладання укосів - 4, глибину - 0,5 м. Перевищення бровки ка­налів над розрахунковим рівнем води в каналі повинно бути не менше ніж 0,2 м.

Системи краплинного зрошення

2.70 Системи краплинного зрошення слід застосовувати при вирощуванні високорен­табельних багаторічних насаджень (сади, виноградники, ягідники) та в умовах обмежених водних ресурсів.

2.71 Системи краплинного зрошення слід розміщувати:

а) на незасолених грунтах при рівні прісних підземних вод на глибині не менше ніж 2 м, мінералізованих - не менше 4 м;

б) на передгірних ділянках із складним рельєфом і уклонами понад 0,05;

в) на рівнинних ділянках, як правило, з легкими грунтами (піщані, кам'янисті).

2.72 Системи краплинного зрошення слід проектувати стаціонарними з наземним або підземним розміщенням поливних трубопроводів.

2.73 Основні елементи систем краплинного зрошення - насосна станція, вузол очищення води, трубопровідна мережа з регулювальною і запірною арматурою та поливні трубопроводи з мікроводовипусками-крапельницями.

Насосна станція обладнується низьконапірними насосами і повинна бути забезпечена фільтрами для грубого попереднього очищення води та сміттєзатримувальними пристроями.

Магістральні та розподільні трубопроводи слід улаштовувати з азбестоцементних труб (ВТ-6, ВТ-9, ВТ-12) або з поліетилену. Глибина закладання мережі - від 0,7 до 1,0 м.

При підземному розміщенні поливних трубопроводів вода підводиться до крапель­ниць за допомогою відвідних живильників. Глибина закладання поливного трубопроводу

ДБН В.2.4-1-99 С. 18

повинна бути не менше 0,5 м. При наземному розміщенні поливні трубопроводи укладають уздовж рядів саду або виноградника.

Мікроводовипуски-крапельниці, від яких залежить якість і надійність технологічного процесу, встановлюють на поливному трубопроводі. Вони обладнані пристроями для стабілізації витрати води при змінному тиску в мережі та самоочищення водопровідних мікроканалів від завислих наносів.

2.74 Якість підземних та поверхневих вод, які використовуються для краплинного зрошення, повинна відповідати загальним вимогам до зрошувальної води та технічним ха­рактеристикам обладнання, що застосовується.

2.75 Подачу води на системи краплинного зрошення необхідно передбачати з ураху­ванням її автоматизації, планового розміщення розподільної мережі та модульних ділянок.

2.76 Системи краплинного зрошення поділяються на модульні ділянки площею від 9 до 12 га, які складаються з кліток, що є площами одночасного поливу, від одного до трьох гектарів.

Керування подачею води до ділянки здійснюється дистанційно за допомогою запірної арматури, яка встановлюється в голові ділянкового трубопроводу.

2.77 Розміщення трубопровідної мережі в плані визначається загальною конфігу­рацією ділянки, рельєфом місцевості та видом культур.

Зрошувальну мережу проектують тупиковою. Відстані між поливними трубопровода­ми встановлюють згідно з шириною міжрядь: від 2,5 до 4 м - для винограду, від 3 до 8 м -для плодових та ягідних насаджень.

2.78 Крапельниці повинні застосовуватися безперервної та порціонної дії з величиною промивної витрати від 20 до 40 л/год.

Відстані між крапельницями на поливному трубопроводі слід визначати розрахунка­ми згідно з вбирною здатністю кореневмісного шару грунту та водоспоживанням рослин.

2.79 Діаметр поливних трубопроводів визначають за допомогою гідравлічного розра­хунку залежно від уклону і питомої роздачі.

2.80 Режим краплинного зрошення слід розраховувати за роком 95 %-го перевищення дефіциту водоспоживання.

2.81 Розрахункову добову витрату води Q, м^з/дoбy, яка подається на краплинне зро­шення, слід визначати за формулою

Q = tQ_u+ Q_l1 (15)

де t - тривалість поливу, год;

Q_u - максимальна годинна витрата води на полив, м^з/гoд;

Q_l1- витрата води, м³/добу, на власні потреби вузла очищення визначається за фор­мулою

Q_l1= k  t  Q_u, (16)

де k - коефіцієнт, який враховує витрату води на власні потреби вузла очисних спо­руд, що приймається 0,01 - 0,03.

ДБН В.2.4-1-99 С. 19

Синхронно-імпульсне дощування

2.82 Синхронно-імпульсне дощування слід застосовувати для поливу багаторічних на­саджень, кормових та інших культур при уклонах поверхні від 0,05 до 0,30 і розчленованому рельєфі; на малопотужних грунтах - без утворення поверхневого стоку; на незасолених грун­тах будь-якої водопроникності, у тому числі на малопотужних.

2.83 Зрошувальна мережа систем імпульсного дощування повинна, як правило, вико­нуватися стаціонарно з підземним укладанням трубопроводів.

2.84 Системи імпульсного дощування слід проектувати з модульних ділянок площею 10 га з розподілом ділянок зрошення на окремі зони (яруси) з перепадами висот (відміток місцевості) між ними не більше як 25 м.

У випадку, коли перепад висот на зрошуваній ділянці перевищує 25 м, слід установ­лювати підсилювачі командних сигналів на кожному ярусі.

У випадку використання системи імпульсного дощування на діючій закритій напірній зрошувальній мережі необхідно застосовувати генератори командних сигналів з дощувачами.

2.85 Трубопроводи зрошувальної мережі систем синхронно-імпульсного дощування слід розміщувати таким чином, щоб подача води по трубопроводах за допомогою генератора командних сигналів здійснювалась, як правило, по горизонталі або знизу вверх по рельєфу. Допускається подача води зверху вниз по рельєфу не більше ніж на 10 м.

Поливні трубопроводи слід розміщувати переважно паралельно горизонталям місцевості. Довжина поливних трубопроводів не повинна перевищувати 250 м, кількість до-щувачів на поливному трубопроводі - не більше як 6.

2.86 Розрахунок елементів зрошувальної мережі і технологічних параметрів синхрон­но-імпульсного дощування зводиться до встановлення потрібної кількості дощувальних апа­ратів вибраної конструкції на 1 га зрошуваної площі і тривалості паузи накопичення, які за­безпечують необхідну питому водоподачу.

Витрату поливного трубопроводу Q_r,, л/с, слід визначати за формулою

Q_r= r  Qз , (17)

де r - кількість імпульсних дощувачів, які обслуговуються трубопроводом;

Qз - розрахункова витрата заповнення імпульсного дощувача, л/с.

Розрахункову витрату заповнення імпульсного дощувача Q_з, л/с, слід визначати за формулою

, (18)

де V' - об'єм виплеску імпульсного дощувача за цикл, л;

t - час заповнення гідропневмоакумуляторів всіх імпульсних дощувачів на сис­темі, с.

2.87 Час заповнення гідропневмоакумуляторів всіх імпульсних дощувачів на системі, який забезпечує розрахунковий режим зрошення сільськогосподарських культур, визна­чається за формулою

ДБН В.2.4-1-99 С. 20

, (19)

де п_q- кількість імпульсних дощувачів системи;

Q_р- розрахункова витрата зрошувальної системи, л/с;

t_b- час виплеску води всіма імпульсними дощувачами системи слід приймати від 5 до 8 с.

Системи внутрішньогрунтового зрошення

2.88 Системи внутрішньогрунтового зрошення, що дають змогу зволожувати коре­невмісний шар грунту капілярним шляхом з підземних зволожувачів, слід застосовувати, як правило, в степових зонах при гострому дефіциті води для поливу високорентабельних сільськогосподарських культур, а також поблизу населених пунктів і тваринницьких ком­плексів при використанні для зрошення підготовлених міських стічних вод і тваринницьких стоків. Підготовка міських стічних вод і стоків тваринницьких комплексів повинна відповідати вимогам ГОСТ 17.4.3.05.

2.89 Системи внутрішньогрунтового зрошення слід застосовувати з дотриманням та­ких вимог:

а) рельєф ділянки повинен мати уклон не більше 0,01;

б) грунти повинні бути незасолені, легкого, середнього і важкого механічного складу зі швидкістю капілярного підняття не менше як 0,5 мм/хв;

в) перфорація зволожувачів повинна забезпечувати необхідну витрату води на оди­ницю довжини зволожувача при розрахунковому напорі. Діаметр отворів слід приймати від 1 до 2 мм; крок - від 50 до 100 мм; при щілинній поздовжній перфорації ширина щілини по­винна бути від 1 до 2 мм, довжина - від 35 до 40 мм, крок - від 200 до 400 мм.

2.90 Розподільна мережа повинна використовуватися закритою із пластмасових або азбестоцементних труб. Для зволожувачів слід застосовувати пластмасові труби.

2.91 При проектуванні зволожувальної мережі слід дотримуватися таких умов:

а) уклон місцевості по довжині зволожувачів не повинен перевищувати 0,01;

б) глибина закладання зволожувачів у грунт - від 0,4 до 0,6 м;

в) максимальна довжина зволожувача - до 250 м;

г) відстань між зволожувачами для культур суцільної сівби слід приймати:

1,0 м - на легких, 1,5 м - на середніх і 2,0 м - на важких за механічним складом грунтах.

На супісках і легких суглинках при високій водопроникності нижнього підорного ша­ру слід укладати зволожувачі на екран з поліетиленової плівки завширшки 0,7 м, при цьому відстані між зволожувачами необхідно збільшувати до 2 м.

Відстань між зволожувачами для садів і виноградників слід приймати рівною відстані між рядами посадок.

ДБН В.2.4-1-99 С. 21

2.92 Розрахункові витрати зволожувача повинні бути погоджені з величиною сталого вбирання. Витрату зволожувального трубопроводу Q_h, л³/с, слід визначати за формулою