---

- перелік робіт і операцій, які необхідно приймати за актами на приховані роботи, і які потребують проміжного контролю.

1.16 При розробці проекту підсилення конструкцій, що експлуатуються в умовах накопичення , або таких, що сприяють накопиченню пошкоджень, необхідно зазначити граничний термін реалізації проекту, після якого проектні рішення повинні бути уточнені чи переглянуті. Розрив між видачею і реалізацією проекту не повинен перевищувати встановлений проектом термін.

1.17 При підсиленні конструкцій з використанням способів регулювання зусиль (напруг) у проектній документації повинні бути зазначені припустимі відхилення зусиль чи регулювання або заданих переміщень, а також місця і способи контролю параметрів регулювання і напружено-деформованого стану конструкцій.

1.18 При розробці проекту ремонту та (або) підсилення будівельних конструкцій необхідно встановлювати відповідність норм і правил, за якими здійснювалось проектування і будівництво, чинним нормативним документам, а у випадку відхилення від них передбачати необхідні документальні обгрунтування.

1.19 Під час ремонту і підсилення будівельних конструкцій необхідно вживати комплекс заходів щодо приведення їх границі вогнестійкості і границі поширення вогню до показників, що відповідають ступеню вогнестійкості будинку.

1.20 Якість і надійність відновлених чи підсилених окремих будівельних конструкцій або реконструйованих будинків і споруд у цілому замовники та проектні організації повинні забезпечити в процесі обстеження, розробки проектів провадження робіт і контролю якості готових конструкцій.

1.21. Будівельні організації повинні забезпечити якість і надійність відновлених і реконструйованих конструкцій і споруд шляхом здійснення комплексу технічних і організаційних заходів контролю на всіх стадіях створення будівельної продукції.

1.22. Виробничий контроль якості ремонту і підсилення будівельних конструкцій повинен включати вхідний контроль робочої документації, конструкцій, виробів, матеріалів і устаткування; операційний контроль окремих будівельних процесів або виробничих операцій і приймальний контроль будівельно-монтажних робіт у відповідності зі СНіП 3.01.01, СНіП 3.03.01 та іншими відповідними нормативними документами.

1.23 При прийманні відремонтованих або підсилених конструкцій і основ повинна бути представлена така документація:

- робочі креслення;

- паспорти, сертифікати та інші документи, що підтверджують якість матеріалів;

- документи про узгодження відхилень від проекту;

- акти приймання прихованих робіт, зазначені в ППР;

- журнали виконання робіт;

- документи про контроль якості зварних з’єднань;

- документи про величини попередніх напружень;

- акти, що підтверджують якість захисних покриттів;

- акти на приховані роботи, що засвідчують розташування і кількість арматурних стержнів, з’єднань, кріплень;

- акти, якими додатково оформлюються особливі вимоги проекту, у тому числі результати ультразвукової діагностики кладки при виконанні ін’єкційних робіт.

1.24 Застосування нових матеріалів, які не використовувались раніше, допускається тільки відповідно до технічних умов і інструкций, погоджених зі спеціалізованими дослідницькими і контролюючими організаціями у встановленому порядку, а також з органами пожежного, санітарного і природоохоронного нагляду за місцем знаходження об’єкта.

1.25 При проектуванні реконструкції підприємств, будинків і споруд слід розробити матеріали ОВНС (ДБН А.2.2-1), метою яких є екологічне обгрунтування доцільності реконструкції.

2 БЕТОННІ І ЗАЛІЗОБЕТОННІ КОНСТРУКЦІЇ

Вимоги даного розділу Норм поширюються на проектування і виконання робіт з ремонту і підсилення сталевим прокатом, бетоном і залізобетоном бетонних і залізобетонних конструкцій промислових будинків і споруд, які працюють при систематичному впливі температур від плюс 50⁰ С до мінус 70⁰С.

У даному розділі розглядається несучі та огороджувальні монолітні і збірні попередньо напружені і без попереднього напруження арматури бетонні і залізобетонні конструкції з важких і легких бетонів одно- і багатоповерхових будинків і споруд різних конструктивних схем, у тому числі безкаркасні і каркасні будинки з повним, неповним і комбінованим рамним чи зв’язевим каркасом для різних умов будівництва.

Вимоги даного розділу Норм не поширюються на ремонт і підсилення армоцементних конструкцій, а також конструкцій бетонів на шлакових і гіпсових в’яжучих.

Викладено правила оцінки несучої спроможності бетонних і залізобетонних будівельних конструкцій (далі-конструкцій) на основі перевірних розрахунків з метою виявлення необхідності їх підсилення, наведено класифікацію методів підсилення, виходячи з характеру і можливих схем руйнування конструкцій.

2.1 Загальні вимоги

2.1.1 При проектуванні ремонту і підсилення конструкцій реконструйованих будинків і споруд в особливих умовах експлуатації (сейсмічні впливи, агресивні середовища, умови підвищеної вологості тощо) слід дотримуватися додаткових вимог до таких конструкцій, наведених у відповідних нормативних документах.

2.1.2. Проект підсилення або ремонту конструкцій слід виконувати на основі матеріалів обстеження, які включають:

- дані про характеристики міцності бетону;

- дані про характеристики міцності сталі;

- перевірні розрахунки, виконані з урахуванням дефектів та пошкоджень.

2.1.3 У процесі обстеження технічного стану залізобетонних конструкцій вивчають наявну проектну та експлуатаційну документацію (паспорт технічного стану будинку чи споруди, робочі креслення існуючих конструкцій, паспорти на конструкції заводів-виробників, виконавчу документацію, виконують (візуальний) огляд та інструментальну оцінку параметрів міцності конструкцій, а також їх експлуатаційних якостей.

2.1.4 Перевірні розрахунки існуючих конструкцій слід виконувати згідно з 1-4 і 6 СНіП 2.03.01 з урахуванням зміни діючого на них навантаження, об’ємно-планувальних вирішень і умов експлуатації, а також виявлених дефектів і пошкоджень з метою встановлення достаньої несучої спроможності і придатності до нормальної експлуатації конструкцій за умов їх роботи, що змінилися. Конструкції, які не задовольняють вимоги перевірного розрахунку, підлягають підсиленню.

Існуючі конструкції не підсилюють, якщо виконуються вимоги 6.8 СНіП 2.03.01.

2.1.5 При перевірних розрахунках використовують розрахункові характеристики міц­ності бетону існуючої конструкції (клас бетону), що визначаються при обстеженні за ГОСТ 10180, ГОСТ 28570. ГОСТ 17624 та ГОСТ 22690.

2.1.6 Якщо при обстеженні конструкції за нормовану характеристику бетону була при­йнята марка, то значення умовного класу бетону за міцністю на стиск слід визначати відпові­дно до вказівок 6.14 СНіП 2.03.01.

2.1.7 При перевірних розрахунках конструкцій, що підсилюються, клас арматурної сталі приймають за даними випробувань відібраних зразків арматури. За неможливості від­бору зразків арматури з конструкції розрахункові характеристики арматурної сталі залежно від її профілю допускається приймати згідно з 6.21 СНіП 2.03.01.

Діаметр, кількість і розташування арматурних стержнів у конструкції визначають шля­хом розкриття і прямих замірів або магнітним методом за ДСТУ Б В.2.6-4 чи радіаційним ме­тодом за ГОСТ 17625.

2.1.8 Матеріали обстеження конструкцій, на основі яких проектують підсилення, повинні містити обґрунтований висновок про категорію технічного стану конструкцій у відпо­відності з нормативними документами з питань обстеження і паспортизації виробничих буді­вель і споруд.

Якщо збільшення навантажень не планується, то:

- при І технічному стані відсутня необхідність у ремонтних роботах;

- при II технічному стані існує необхідність відновлення захисних покриттів конструкції та їх дрібний ремонт;

- при III технічному стані необхідно виконати ремонт чи підсилення конструкції у зви­чайному режимі;

- при IV технічному стані необхідно виконати ремонт чи підсилення конструкції, попе­редньо вживши заходів проти її обвалення.

2.1.9 При проектуванні конструкцій, що підсилюються слід, враховувати необхідність виконання робіт без зупинки виробництва або з короткочасною його зупинкою, а також вимо­ги технології та умов виконання робіт.

При цьому враховують: термін, умови і режими експлуатації, види і величини наван­тажень, інженерно-геологічні та гідро-геологічні умови майданчика, характеристики внутріш­нього середовища, відомості про аварії, що мали місце, та їх причини, зони та ділянки з ра­ніше виконаними підсиленнями конструкцій.

2.2 Матеріали

2.2.1 Матеріали для підсилення конструкцій повинні відповідати вимогам СНіП 3.03.01, ДБН А.3.1-7 і відповідних стандартів. Вибір матеріалів необхідно робити від­повідно до чинних нормативних документів.

2.2.2 Для ремонту і підсилення конструкцій у залежності від основного їх призначення і з урахуванням виду старого бетону можуть використовуватися:

- конструкційний бетон на щільних чи пористих заповнювачах, а також розчини на це­ментному в'яжучому;

- спеціальний бетон: теплоізоляційний, жаростійкий, хімічно стійкий, пружний, деко­ративний, радіаційно-захисний, цементно-полімерний, полімербетон, бетон на цементі, що розширюється.

До бетону (розчину), крім основних проектних показників якості, можуть висуватися додаткові вимоги:

- прискорені терміни тверднення і набуття міцності;

- відсутність усадки;

- підвищена адгезія щодо старого бетону;

- підвищені захисні властивості стосовно арматури і закладних деталей.

2.2.3 При приготуванні цементних бетонів і розчинів застосовують, як правило, порт­ландцемент чи шлакопортландцемент марок не нижче 400; при обмеженому періоді зупинки основного виробництва та в аварійних ситуаціях - швидкотверднучі цементи, гіпсоглинозе-мистий цемент, що розширюється, глиноземистий і пружний цементи.

Для приготування кислотостійких бетонів (розчинів) використовується рідке скло (си­лікат натрію розчинний). В особливих випадках застосовуються бетони на термореактивних смолах, термопластичних полімерах і ін.

За особливих умов необхідно застосовувати спеціальні види цементів (сульфатостій­кі, швидкотверднучі та ін.) у відповідності зі СНіП 2.03.11 і СНіП 3.03.01.

Для усунення впливу усадних деформацій у спряженні старого та знову укладеного бетонів слід застосовувати бетони на безусадних цементах.

2.2.4 Крупність заповнювачів при бетонуванні в опалубці не повинна перевищувати 1/2 товщини бетонованої конструкції; при торкретуванні - 8  10 мм; при набризк-бетоні -до 20 мм.

У густоармованних конструкціях крупність заповнювача не повинна перевищувати 2/3 відстані у світлі між стержнями арматури.

Кислотостійкість заповнювачів і наповнювачів у кислотостійких бетонах повинна бути не нижче за 97 %.

Для приготування лугостійких бетонів повинні використовуватися заповнювачі з вап­няку, доломіту й ін.

2.2.5 Бетонні суміші при укладанні повинні мати пластичну консистенцію з маркою за легкоукладальністю (рухливістю) не менше П1 (осідання конуса 3  4 см).

Дрібнозернисті бетонні суміші, що укладаються насосами, повинні мати марку за лег­коукладальністю не нижче П2 (осідання стандартного конуса 8  9 см).

2.2.6 Дрібнозернистий бетон для закладання гнізд, борозен, отворів, тріщин і швів повинен бути не нижче класу В 15 (М 200), розчин для захисних цементних штукатурок, полімеррозчин - не нижче М 200.

2.2.7 Для закладання тріщин необхідно застосовувати розчини на основі цементів, портландцементів, термоактивних смол (епоксидних, карбамідних і ін.) чи термопластичних полімерів (метилметакрилат і ін.), що розширюються і напружуються.

2.2.8 Клас бетону підсилення необхідно приймати на один клас вище, ніж умовний клас бетону підсилюваної конструкції, але не нижче В15 (М200), а для фундаментів - не ни­жче В12,5.

2.2.9 Арматурна сталь, прокатні профілі, що застосовуються в конструкціях підсилен­ня, повинні задовольняти вимоги СНіП 2.03.01, ДСТУ 3760, ГОСТ 10884, ГОСТ 6727 і інших нормативних документів. При застосуванні арматурного прокату за ДСТУ 3760 слід керува­тись "Рекомендаціями із застосування арматурного прокату за ДСТУ 3760 при проектуванні і виготовленні залізобетонних конструкцій без попереднього напруження арматури".

Як гнучку робочу арматуру необхідно застосовувати арматуру класів А-І, А-ІІ, А-ІІІ, Д240, А300, А400, Ат400с, Ат500с, Ат ШС; як жорстку арматуру і для виготовлення метало-конструкцій підсилення - сталевий прокат.

Ручне дугове зварювання при монтажі необхідно виконувати відповідно до вимог СНіП 3.03.01 і ДБН А.3.1-7.

2.2.10 Спеціалізована проектна організація при відповідному обґрунтуванні може пе- редбачити в проекті матеріали, не враховані чинними будівельними нормами і стандартами

2.3 Класифікація способів ремонту і підсилення бетонних і залізобетоннії конструкцій

2.3.1 За неможливості зниження навантажень і забезпечення надійної роботи конструкції при зміні умов її експлуатації для відновлення або підвищення проектних експлуатаційних характеристик конструкцію підсилюють.

2.3.2 Вибір способу підсилення при проектуванні виконується на основі перевірних розрахунків, виходячи з найбільш імовірної схеми руйнування конструкції.

У загальному випадку руйнування залізобетонних елементів, що згинаються, доцентрово чи відцентрово стискуються (розтягуються), може відбуватися: по розтягнутій зоні, по стиснутій зоні, по похилому перерізі - від впливу поперечних сил; по просторовому перерізу - від дії крутного моменту, місцевого зминання, відриву чи при продавлюванні. При цьому підсиленню підлягає найбільш слабка зона конструкції.