- довжину кривої у поздовжньому профілі:

опуклої - не менше 300 м;

угнутої - не менше 100 м.

У місцях зламу проектної лінії в поздовжньому профілі при алгебраїчній різниці похилів 5 %_о і більше на дорогах І і II категорії, 10 %о і більше на дорогах III категорії і 20 %_о і більше на дорогах IV і V категорій слід вписувати вертикальні криві.

В усіх випадках, коли за місцевими умовами можлива поява на дорозі людей або

ДБН В.2.3-4-2000 c.14

тварин, слід забезпечувати бокову видимість придорожньої смуги на відстані 25 м від крайки проїзної частини для доріг І-ІІІ категорій та 15 м для доріг IV і V категорій.

2.19 Якщо за умовами рельєфу та іншими місцевими умовами неможливо вико­нати вимоги 2.18 або виконання їх пов'язане зі значними обсягами робіт і вартістю будівництва, при проектуванні доріг допускається знижувати нормативні параметри до гранично допустимих, визначених відповідно до розрахункових швидкостей за таблицею 2.2 та таблицею 1.3.

При проектуванні ділянок доріг в гірській місцевості Карпат та Криму на підхо­дах до тунелів найбільший поздовжній похил проїзної частини не повинен перевищу­вати 45 %о на ділянці 250м від порталу тунелю.

2.20 Перехідні криві слід передбачати при радіусі кривої в плані 2000 м і менше. Найменшу довжину перехідної кривої слід приймати за таблицею 2.8.

Таблиця 2.8 - Мінімальні довжини перехідних кривих                                        У метрах

2.21 Найбільший поздовжній похил на кривій у плані з радіусом 50 м слід зме­ншувати до значень, наведених в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Зменшення поздовжніх похилів автомобільних доріг на горизонтальних кри­вих

2.22 Ширину смуг розчистки лісу та кущів, величину зрізування укосів виїмок та відстань перенесення будівель на ділянках кривих в плані з внутрішнього боку для за­безпечення розрахункової видимості слід визначати розрахунком. Зрізування укосів виїмок слід виконувати на рівні бровки земляного полотна - згідно з ДСТУ 3587.

2.23 На складних ділянках доріг в гірській місцевості допускаються затяжні по­хили (понад 60 %о  ) з обов'язковим влаштуванням ділянок зі зменшеним поздовжнім похилом (до 30 %о) або влаштуванням майданчиків для зупинки автомобілів чи додат­кових смуг для зупинки автомобілів на відстані не більше довжини ділянок, наведе­них в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 - Довжина ділянок з затяжним похилом в гірських умовах

Розміри майданчиків для зупинки автомобілів визначаються розрахунком, але вони повинні вміщувати не менше трьох автопоїздів завдовжки 22 м кожний. Вибір місця їх розташування визначається з умов безпеки зупинки, бажано в місцях за ме-

ДБН В.2.3-4-2000 c.15

жами появи осипів, каменепадів тощо.

Незалежно від наявності майданчиків для зупинки автомобілів на затяжних спусках з похилами понад 50 %ослід проектувати протиаварійні з'їзди в зоні кривих з радіусами <100 м (крім серпантин), в кінці спуску, а також на прямих ділянках спуску через кожні 0,8-1,0 км. Елементи протиаварійних з'їздів визначають розрахунком для безпечної зупинки автопоїзда.

2.24 На крутих гірських схилах доцільно прокладати дорогу серпантинами Норми проектування серпантин слід приймати за таблицею 2.11.

Таблиця 2.11- Норми проектування серпантин

Серпантина радіусом менше 30 м дозволяється тільки на дорогах IV і V катего­рій при забороні руху транспортних засобів з габаритами по довжині більше 11 м.

2.25 Відстань між кінцями кривих двох сусідніх серпантин слід призначати не менше 400 м для доріг II та III категорії, 300 м - для доріг IV категорії і 200 м - дій доріг V категорії.

2.26 Проїзну частину на серпантинах допускається розширювати на 0,5 м за ра­хунок зовнішнього узбіччя, а решту розширення - за рахунок внутрішнього узбіччя та додаткового розширення земляного полотна.

2.27 Криві в плані і поздовжньому профілі доцільно суміщати. При цьому крив в плані повинні бути на 100-150 м довші за криві в поздовжньому профілі.

Слід уникати сполучення кінців кривих у плані з початком кривих в поз­довжньому профілі. Відстань між ними рекомендується призначати не менше 150 м.

2.28 При малих кутах повороту дороги в плані радіуси колових кривих рекомен­дується приймати за таблицею 2.12.

Таблиця 2.12 - Радіуси горизонтальних кривих при малих кутах повороту

2.29 Якщо крива у плані розташована в кінці спуску завдовжки понад 500 м і з похилом понад 30 %о, радіус її повинен бути збільшений не менш ніж в 1,5 рази і порівнянні з величинами, наведеними в таблиці 2.12, з суміщенням кривої в плані угнутої кривої в поздовжньому профілі в кінці спуску.

2.30 Не рекомендується коротка пряма вставка між двома кривими в плані, як направлені в один бік. При довжині її менше 100 м рекомендується замінювати обидві

ДБН В.2.3-4-2000 c.16

криві однією кривою більшого радіуса. При довжині 100-300 м пряму вставку доцільно замінювати перехідною кривою більшого радіуса. Пряма вставка як самостійний елемент траси допускається для доріг І та ІІ категорій при довжині понад 700 м, для доріг ІІІ та IV категорій – понад 300 м.

2.31 Не бажано допускати довгих прямих вставок у поздовжньому профілі, максимальні граничні їх довжини наведено в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 – Граничні довжини прямих вставок у поздовжньому профілі 

Велосипедні доріжки і тротуари

2.32 Велосипедні доріжки слід проектувати вздовж автомобільних доріг на ділянках, де інтенсивність руху велосипедів і мопедів за перші п'ять років експлуа­тації дороги досягне в одному напрямку 60 і більше велосипедів (мопедів) за годину При максимальній інтенсивності руху, або 400 одиниць за добу. Велосипедні доріжки, як правило, проектують для однобічного руху завширшки не менше 1,5 м, а для двобі­чного - не менше 2,2 м на відокремленому земляному полотні, біля підошви насипу або за межами укосів виїмок, а також на спеціально збудованих бермах або полках.

Велосипедні доріжки що складаються з однієї смуги, для руху в обох напрямках, слід розміщувати з підвітряного боку дороги (в розрахунку на пануючі влітку вітри), а велосипедні доріжки, що складаються з двох смуг, для руху у протилежних напрям­ках, слід розміщувати окремо з обох боків дороги. В ускладнених умовах та на підходах до штучних споруд дозволяється будівництво велосипедних доріжок на узбіччі. В таких випадках узбіччя слід відокремлювати від проїзної частини бордюром заввишки 0,20 м, а відстань між ближніми крайками велосипедної доріжки і проїзної частини дороги (вертикальною гранню бордюру) повинна бути не менше 1,5 м.

2.33 Велосипедна доріжка, якщо вона є самостійним об'єктом, проектується в індивідуальному порядку.

2.34 Велосипедні доріжки в зоні розв'язок слід прокладати за межами земляного полотна доріг. Проїзну частину автомобільних доріг велосипедні доріжки повинні пе­ретинати під прямим (±10°) кутом.

При перехрещенні автомобільної дороги велосипедна доріжка на відстані по 3 м з кожного боку від крайки проїзної частини повинна бути прямою у плані.

ДБН В.2.3-4-2000 c.17

2.35 Пішохідні переходи в різних рівнях слід проектувати через дороги І_а кате­горії, а – I_б-II категорій при інтенсивності пішохідного руху понад 200 люд/год.

2.36 При проектуванні пішохідних доріжок в зоні розв'язок керуються тими ж правилами, що і при проектуванні велосипедних доріжок.

2.37 На підходах до шляхопроводу через залізничні колії з обох боків проїзної частини проектують пішохідні доріжки з врахуванням, при обгрунтуванні, можливості руху по них велосипедів та інвалідних колясок. Довжину доріжок призначають рівною відстані від початку підйому на шляхопровід до початку шляхопроводу.

З ДОРОЖНІ РОЗВ'ЯЗКИ, ПЕРЕХРЕЩЕННЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ З ІНЖЕНЕРНИМИ КОМУНІКАЦІЯМИ

3.1 Розв'язки на перехрещеннях та примиканнях автомобільних доріг (далі -дорожні розв'язки) повинні забезпечувати максимальну безпеку і зручність руху транспортних засобів з найменшими витратами часу при їх проїзді.

3.2 Дорожні розв'язки слід проектувати на основі перспективної інтенсивності руху і складу транспортних потоків в усіх напрямках.

3.3 Вибір типу і схеми дорожніх розв'язок та обгрунтування технічних рішень виконують на основі техніко-економічного порівняння варіантів з урахуванням їх пропускної спроможності, безпеки і зручності руху, дорожньо-транспортних витрат на їх будівництво і експлуатацію, архітектурно-естетичних вимог та вимог охорони нав­колишнього середовища, раціонального використання прилеглих земельних ділянок.