---

них зусиль і може анкеруватися в рівні підлоги першого поверху,

якщо вся арматура встановлена конструктивно.

1.46. Місця установки стержнів вертикальної ненапруженої арма-

тури визначаються розрахунком. Крім того, при підсиленні стін

вертикальним армуванням стержні слід установлювати на всю висоту

будинку в кутах, місцях переломів стін в плані і з'єднань зовніш-

ніх стін з внутрішніми, в обрамлені отворів у внутрішніх стінах,

по довжині глухих стін не більше ніж через 3м, по довжині зовнішніх

стін з отворами, в обрамлені простінків не більше ніж через 6,6 м.

Проміж стержнями вертикального армування по довжині стіни до-

датково встановлюються коротиші жорсткої арматури з кроком не біль-

ше 2 м.

При безперервному вертикальному армуванні поздовжня арматура

пропускається через отвори в поясних блоках і стикується зварюван-

ням.

Пази в блоках, місця установки вертикальної арматури і коро-

тишів жорсткої арматури слід закладати бетоном на дрібному щебені

класу В15 з вібруванням.

1.47. Вертикальна напружена арматура встановлюється в кутах,

переломах і перетинах стін, а також по довжині стіни з врахуванням

утворення напруги в опорних площах стінових блоків за розрахунком,

але не менше 120 кПа (1,2 кгс/см кв.).

Рівень анкерування напруженої арматури в нижній частині будин-

ку виконується за принципом анкерування ненапруженої арматури по

п.1.45.

Над покриттям будинку по всіх несучих стінах виконується

- 10 -

розподільний залізобетонний пояс. В поясі залишаються отвори для

тяжів. Арматура після натяжіння фіксується гайкою з контргайкою або

спеціальними анкерними пристроями.

Після натяжіння арматури пази і отвори в блоках, де встановле-

на напружена арматура, заповнюються високомарочним цементним розчи-

ном на безусадному в'яжучому, полімерним розчином або

дрібнозернистим бетоном.

1.48. Підсилення коротишами жорсткої арматури передбачається в

стінах з великих блоків двохрядної розрізки, в яких відсутні розра-

хункові розтягувальні зусилля.

Коротиші жорсткої арматури виконуються з відрізків профільно-

го металу або арматурної сталі, замонолічених в антисейсмічному

поясі і заведених у вертикальні пази стінових блоків не менше ніж

на 20 см (рис.1,а). Переріз коротишів приймається за розрахунком,

але не менше 1 см кв. Пази в блоках з встановленими коротишами за-

муровуються дрібнозернистим бетоном.

Коротиші жорсткої арматури установлюються в кутах, зломах і

перетинах стін, по гранях простінків, а також по довжині стіни з

кроком не менше 2,0 см.

1.49. Вертикальні залізобетонні включення для підсилення стін

з великих блоків багаторядної розрізки встановлюються в місцях, ви-

значених розрахунком, а також у кутах будинку, місцях зломів і пе-

ретинів стін, по гранях простінків (рис.1,б), по довжині глухих

стін не більше ніж через 6 м при будівництві на площадках

сейсмічністю 7 балів і не більше ніж через 4 м - на площадках

сейсмічністю 8-9 балів.

Вертикальна арматура стояків при багаторядній розрізці стін

повинна бути з'єднана між собою арматурними сітками, які укладаються

у горизонтальні шви. В районах сейсмічністю 8-9 балів стінові блоки

кріпляться до горизонтальної арматури скобами або йоржами не менше,

ніж через 1,0 м. В районах сейсмічністю 7 балів аналогічне закріп-

лення здійснюється тільки в кутах і перетинах стін.

Переріз вертикальної арматури комплексних включень визначаєть-

ся розрахунком, але повинен бути не менше двох стержнів діаметром

12 мм, об'єднаних в каркас.

1.50. Залізобетонні елементи жорсткості (ядра жорсткості),

призначені для підсилення великоблокових будинків з двохрядною роз-

різкою, виконуються в кутах будинку, в об'ємах сходової клітки і

прилеглих приміщеннях до неї, при необхідності, в поперечних стінах

і місцях перетину поперечних стін з поздовжніми (рис.2).

будинках елементів жорсткості

Елементи підсилення, збірні або монолітні, виконуються в зов-

нішніх стінах із керамзитобетону, у внутрішніх - з важкого бетону.

Між собою елементи жорсткості з'єднуються за допомогою зварювання

закладних деталей або випусків арматури з наступним бетонюванням

стиків і вузлів. Поверхні елементів жорсткості, що взаємно стику-

ються, виконуються із шпонками або рифленнями. Залізобетонні еле-

менти підсилюються вертикальною арматурою, яка за допомогою випус-

ків або через закладні деталі зварюється зверху і знизу з короти-

шами жорсткої арматури, закладеними в антисейсмічні пояси, утворю-

ючи таким чином наскрізне вертикальне армування.

Відстань між блоками жорсткості не повинна перевищувати вели-

чин, указаних в п.1 табл.3 в середній частині будинку і не переви-

щувати 8 м в торцевих частинах будинку. Між рядами жорсткості в

стінах установлюються коротиші жорсткої арматури з кроком не більше

3 м.

- 11 -

При розрахунках на сейсмічні впливи горизонтальне навантаження

на елементи жорсткості визначається з урахуванням їх фактичної жор-

сткості, але приймається не менше 70% від загального розрахункового

навантаження по кожному поверху.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ БУДІВЕЛЬ ІЗ КАМЕНІВ ПИЛЯНОГО ВАПНЯКУ

1.51. Несучі стіни з каменів пиляного вапняку у випадку гаран-

тованого зчеплення в кладці

Rnt >120кПа (1,2 кгс/см кв.) проектуються за вимогами до несучих

стін з цегли згідно з діючим розділом СНиП "Строительство в сейсми-

ческих районах".

1.52. При нормальному зчіпленні в кладці 120 кПа (1,2 кгс/см

кв.)>Rnt>=60кПа (0,6 кгс/см кв.) кладка несучих стін допускається

тільки при виконанні вимог по кількості поверхів і розмірів стін

згідно з вимогами табл.2 і 3.

1.53. В рівні перекриттів і покриттів по всіх стінах виконую-

ться монолітні пояси (обв'язки) з анкеруванням в них плит

перекриттів. Антисейсмічні пояси слід зв'язувати з нижче і вищероз-

ташованою кладкою випусками арматури діаметром 10 мм, завдовжки 40

см з кроком 100 см.

Розміри поясів, їх армування і клас бетону приймається згідно

з розділом СНиП "Строительство в сейсмических районах".

1.54. Простінки з каменів пиляного вапняку при нормальному зче-

пленні в кладці 120 кПа (1,2 кгс/см кв.)>Rnt>=60кПа (0,6 кгс/см

кв.) в 2- та 3-поверхових будинках окантовуються по торцевих гранях

вертикальною арматурою, заанкерованою в нижче- і вищерозташованих

поясах. Перетин арматури не менше 2 см кв. з кожного блоку простін-

ка. Вертикальна арматура з'єднується між собою вертикальними сітка-

ми, укладеними в горизонтальних швах простінків з кроком 60 см.

Вертикальна арматура захищається шаром цементного розчину або вико-

нується у вигляді комплексного включення.

1.55. Виконання несучих стовпів в будинках з каменів пиляного

вапняку дозволяється в 7-бальних районах тільки при нормальному

зчепленні в кладці 120 кПа (1,2 кгс/см кв.). В 8- та 9-бальних

районах стовпи необхідно робити залізобетонними або металевими.

1.56. Сполучення стін слід підсилювати арматурними сітками з

площею перерізу горизонтальної арматури не менше 1 см кв., завдов-

жки 1,5 м і з кроком по висоті 60 см в 7-8-бальних зонах, і з кро-

ком 40 см - в 9-бальних.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ КАРКАСНО-БЛОКОВИХ БУДИНКІВ

1.57. Конструктивна система каркасно-блокового будинку являє

собою просторовий залізобетонний каркас, вся або більша частина ко-

мірок якого заповнена кладкою з блоків пиляного вапняку.

1.58. Стояки і рігелі залізобетонного каркасу виконуються з

бетону класу не нижче В15. Причому стояки виконуються монолітними

з використанням кладки заповнення як опалубки, а ригелі або моно-

літними, або збірно-монолітними.

1.59. Для каркасно-блокових будинків як звичайної, так і під-

вищеної кількості поверхів рекомендуються переважно стрічкові фун-

даменти з монолітного залізобетону або збірно-монолітні з великих

залізобетонних блоків. В кладці з бетонних блоків повинно забезпе-

чуватися перев'язування в кожному ряду, а також в усіх кутах і пе-

пехрещуваннях на глибину не менше 1/3 висоти блоку.

З верху збірних фундаментних плит і стін підвалу потрібно пе-

редбачати монолітні залізобетонні пояси з бетону класу В15 шириною,

рівною ширині стін підвалу, і висотою не менше 20 см, армовані по

всій довжині чотирма стержнями діаметром 10 мм і поперечними хому-

тами діаметром 6 мм з кроком 20 см. В будинках вище 5 поверхів ви-

соту верхнього поясу рекомендується збільшувати до 40 см, а його

- 12 -

поздовжнє армування - до чотирьох стержнів діаметром 12 мм.

У випадках з особливими грунтовими умовами можуть застосовува-

ться фундаменти пальові з ростверком або у вигляді суцільної залізо-

бетонної плити.

1.60. Дозволяється в складі стін на окремих ділянках вводити

вентиляційні залізобетонні блоки висотою на "поверх". Несуча здат-

ність таких блоків по перерізу "брутто" повинна бути не нижче несу-

чої здатності великих вапнякових блоків.

1.61. Забороняється влаштування "висячих" стін, які не дохо-

дять до фундаменту будинку.

1.62. Влаштування зломів стін в плані дозволяється, як виня-

ток, зі збереженням вимог табл.4 при підсиленні кутових ділянок

стін стояками залізобетонного каркасу і монолітними ділянками.

Потрібно уникати влаштування залізобетонних рам без заповнення

в складі каркасно-блокових будинків.

1.63. Розміри елементів стін будинків повинні визначатися за

розрахунком і відповідати вимогам табл.4.

1.64. Стояки залізобетонного каркасу передбачаються, як прави-

ло, в усіх сполученнях капітальних стін.

При необхідності, підтвердженій розрахунком, стояки каркасу

можуть виконуватися між сполученнями стін, а також біля граней ши-

роких отворів.

Крок стояків рекомендується призначати в межах до 7 м.

1.65. Стояки каркасу звичайно проектуються квадратного

перерізу зі стороною квадрата, рівною товщині стін, але не менше 40

см. При товщині стін понад 40 см можливе застосування стояків пря-

мокутного перерізу з меншим розміром 40 см і більшим, рівним товщи-

ні стіни.

Як правило, осі стояків повинні збігатися з осями стін, що

сполучаються. В окремих випадках, зумовлених архітектурними вимо-

гами, дозволяється утоплювати стояки в фасадних стінах на глибину

не більше 1/3 товщини цих стін.

Виніс стояків за поверхні фасадних стін не обмежується.

1.66. Одна із сторін будь-якого стояка каркасу повинна бути

відкритою для здійснення контролю її армування і бутонування. В

окремих випадках допускається влаштування хрестоподібних сполучень

стін зі стояками, відкритими частково не менше, ніж з однієї сто-

рони (рис.3).

хрестоподібних сполученнях стін

1.67. При проектуванні каркасно-блокових будинків необхідно

прагнути до того, щоб на кожному поверсі в напрямку кожної з го-

ловних осей було не менше 15% стінових панелей (комірок) з суціль-

ним заповненням, причому бажано, щоб розташовувались ці панелі си-

метрично відносно головних осей будинку.

1.68. Ригелі каркасу слід передбачати з монолітного або збір-

но-монолітного залізобетону в рівнях всіх міжповерхових перекриттів

і покриття будинку по всьому периметру капітальних стін.

Конструкція збірно-монолітних ригелів повинна забезпечувати

роботу збірних і монолітних елементів, що її складають, безперешко-

дне проходження через них вертикальної арматури заповнення стін

(при її наявності), надійний зв'язок ригелів з нижньою кладкою за

рахунок зчеплення монолітного бетону з каменем і повноцінне замо-

нолічування збірних плит перекриття по контуру. Ширина і висота

поперечного перерізу ригеля повинна бути не менше 40 см. Ватиант

такого рішення ригеля наведений на рис.4.

- 13 -

збірномонолітних рігелів каркасу

1.69. Стійкість стін з отворами може бути підвищена установкою

по гранях отворів вертикальних арматурних стержнів, кінці яких за-

анкеровуються в монолітному бетоні верхнього і нижнього ригелів, а

самі стержні замонолічуються в пазах блоків. Діаметр стержнів виз-

начається розрахунком, але не повинен бути менше 10 мм.

З цією метою рекомендується збільшувати висоту перерізу

ригелів каркасу в межах отвору, влаштовуючи таким чином своєрідні

шпонки (рис.5).

отвірами.

1.70. Арматурні випуски плит, укладених з двох сторін на внут-

рішні стіни, повинні зварюватися між собою.

При застосуванні порожнистих збірних елементів ригелів анкеру-

вання плит перекриттів можна здійснювати шляхом відгинів арматурних

випусків завдовжки не менше 100 мм в порожнину ригелів, які нале-

жить бетонувати (рис.6).

тів в збірно-монолитних ригелях з

порожнистими збірними елементами.

При наявності в плитах перекриттів сталевих закладних деталей

рекомендується використовувати їх для прикріплення до плит за допо-

могою зварювання анкерних коротишів.

1.71. Для підвищення жорсткості збірних перекриттів у своїй

площині рекомендується передбачати в їх складі монолітні залізобе-

тонні вставки. Розташовувати вставки потрібно поблизу центра перек-

риття. Ширина вставок повинна бути не менше 20 см, а висота прий-

мається рівною товщині збірних плит перекриттів.

Поздовжня арматура вставок повинна надійно анкеруватися в ри-

гелях каркасу.

1.72. Для армування елементів каркасу потрібно, як правило,

застосовувати арматурні сталі з явно вираженими пластичними якос-

тями (класів A-I, A-II і звичайний арматурний дріт).

1.73. Стояки каркасу повинні анкеруватися симетрично відносно