у зонах можливого сильного радіоактивного забруднення:
К3 = 100 - для працюючих змін некатегорованих підприємств та лікувальних установ, що розгортаються в особливий період;
К3 = 50 - для населення некатегорованих міст, селищ, сільських населених пунктів та евакуйованого населення;
за межами зон можливого сильного радіоактивного забруднення:
К3 = 20 - для працюючих змін некатегорованих підприємств та лікувальних установ, які розгортаються в особливий період;
К3 = 10 - для населення некатегорованих міст, селищ, сільських населених пунктів та евакуйованого населення.
Захисні споруди у районах розміщення атомних електростанцій
Захист працюючих змін підприємств та населення у районах розміщення АЕС повинен здійснюватись у захисних спорудах, які відповідають звичайним захисним вимогам, а також додатковим вимогам впливу надмірного тиску у фронті ударної хвилі (АРф) та ступеня послаблення (А) проникаючої радіації огороджувальними конструкціями у залежності від місць їх разміщення:
у межах проектної забудови АЕС - у сховищах, розрахованих на надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі 200 (2 кгс/см2), які мають ступінь послаблення (А) і коефіцієнт захисту (К3), що дорівнюють 5000;
за межею проектної забудови АЕС, у межах зони її можливих сильних руйнувань - у сховищах, розрахованих на надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі 100 кПа (1 кгс/см2) і які мають ступінь послаблення (А) і коефіцієнт (К3), що дорівнюють 3000;
у зоні можливих слабких руйнувань навколо АЕС - у ПРУ з коефіцієнтом захисту 1000, розрахованих на надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі АРф - 20 кПа (0,2 кгс/см2);
на решті території зони можливого небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС - у ПРУ з коефіцієнтом захисту 500;
у 30-кілометровій смузі, прилеглій до межі зони можливого небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС - у ПРУ з коефіцієнтом захисту 200;
на решті території навколо АЕС - у ПРУ з коефіцієнтом захисту у відповідності з підпунктами "в"і"г" 3.19 цих Норм.
3.21 У захисних спорудах, розміщених у зоні можливих руйнувань АЕС, додатково повинен забезпечуватись захист осіб, що укриваються від продуктів розпаду радіоактивних матеріалів. Системи життєзабезпечення у цих спорудах повинні бути розраховані на дводобове перебування осіб, які укриваються.
ПІДПРИЄМСТВА, ГІДРОТЕХНІЧНІ СПОРУДИ, ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ
Загальні положення
Вимоги до безпечності технологічного обладнання повинні відповідати ГОСТ 12.2.003, вимоги до безпечності виробничих процесів - ГОСТ 12.3.002, а вимоги до безпечності будівель і споруд - будівельним нормам і правилам з надійності та безпеки будівельних об’єктів.
Якщо виробнича діяльність підприємства пов’язана з шкідливими речовинами, то вимоги до безпечності їх виробництва, застосування та зберігання повинні відповідати ГОСТ 12.1.007, ГОСТ 12.1.005.
Технологічне обладнання у випадках, коли це допускається умовами експлуатації, слід розміщувати на відкритих майданчиках або під навісом.
Ступінь вогнестійкості виробничих, складських і адміністративно-побутових будівель, об’єктів визначається у залежності від категорії об’єктів з цивільного захисту (цивільної оборони), а також від місць їх розміщення:
виробничі і складські будівлі та споруди категорованих об’єктів незалежно від їх розміщення і об’єктів першої категорії з цивільного захисту (цивільної оборони), розміщені у категорованих містах, повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості, а будівлі і споруди об’єктів першої категорії, розміщені поза категорованими містами і другої категорії з цивільного захисту (цивільної оборони) незалежно від їх розміщення - не нижче Ша ступеня вогнестійкості;
адміністративно-побутові і побутові будівлі категорованих об’єктів незалежно від їх розміщення і першої категорії з цивільного захисту (цивільної оборони), розміщені у категорованих містах, повинні бути не нижче III ступеня вогнестійкості, а об’єкти першої категорії, розміщені поза категорованими містами, і другої категорії з цивільного захисту (цивільної оборони) незалежно від їх розміщення можуть бути III, ПІб, IV, V ступеня вогнестійкості. При цьому кількість будівель нижче Ша ступеня вогнестійкості не повинна перевищувати 50 % загальної кількості адміністративно-побутових і допоміжних будівель на об’єкті.
При проектуванні виробничих будівель, розміщених у зонах можливих руйнувань, доцільно приймати легкі огороджувальні конструкції.
У складських будівлях кількість воріт, дверей, вікон і технологічних прорізів повинна бути мінімально необхідною.
Об’єкти, які мають НХР, вибухові речовини та матеріали
На підприємствах, які випускають або споживають НХР, вибухонебезпечі речовини та матеріали, необхідно:
проектувати будівлі та споруди переважно каркасними, з легкими огороджувальними конструкціями і наповнювачами, враховуючи кліматичні умови;
пульти управління розміщувати, як правило, на нижніх поверхах будівлі, а також передбачати дублювання їх основних елементів у пунктах управління підприємств;
передбачати за необхідності захист ємкостей і комунікацій від руйнування ударною хвилею;
розробляти і вживати заходів, які виключають розлив небезпечних рідин, а також заходів з ліквідації аварій шляхом відключення найбільш уразливих ділянок технологічної схеми за допомогою установки зворотних клапанів, пасток і амбарів з направленими стоками;
для контролю шідливих викидів промислових підприємств застосовувати аналізатори газів згідно з ДСТУ 2603;
передбачати можливість спорожнення в аварійних ситуаціях особливо небезпечних ділянок технологічних схем у заглиблені ємкості у відповіності з нормами і правилами, а також з урахуванням конкретних характеристик продукції (схильність до швидкої полімеризції, саморозкладання при знижених температурах, сильна агресивність тощо).
На підприємствах, які виробляють або споживають НХР і вибухонебезпечні речовини, слід передбачати заходи на особливий період з максимально можливим скороченням запасів і термінів зберігання таких речовин, які знаходяться на під’їзних шляхах підприємств, на проміжних складах і у технологічних ємкостях до мінімуму, необхідного для функціонування виробництва.
З метою зменшення потрібної кількості НХР та вибухонебезпечних речовин в особливий період слід передбачати перехід на безбуферну схему виробництва.
Зливання НХР і вибухонебезпечних речовин в аварійні ємкості слід передбачати, як правило, за допомогою автоматичного включення зливних систем при обов’язковому його дублюванні пристроєм для ручного включення зливної системи для випорожнення небезпечних ділянок технологічних схем.
На об’єктах, які мають НХР, створюються локальні системи виявлення забруднення цими речовинами навколишнього середовища і оповіщення про це працюючого персоналу цих об’єктів, а також населення, яке проживає у зонах можливого небезпечного хімічного забруднення.
Гідротехнічні споруди
При проектуванні і будівництві гідровузлів у каскаді повинні бути передбачені заходи захисту, що забезпечують стійкість споруди напірного фронту при проходженні хвилі прориву у результаті руйнування вищерозташованих гідровузлів, а також умови пропуску зазначеної хвилі через фронт цих споруд з урахуванням попереднього форсованого спрацювання водосховищ.
На гідровузлах, які існують або проектуються, необхідно передбачати при відповідному обгрунтуванні проведення в особливий період попереднього форсованого спрацювання водосховищ.
При проектуванні гідровузла повинні бути визначені параметри хвилі прориву і межа зони можливого затоплення у нижньому б’єфі для випадків руйнування споруд напірного фронту в умовах нормального і зниженого підпірних рівнів водосховища.
Створ напірного фронту гідровузла повинен вибиратись з урахуванням мінімальних можливих руйнувань і втрат у нижньому б’єфі від проривної хвилі у випадку руйнування греблі.
При проектуванні і будівництві гідроелектростанцій у гірській місцевості перевагу слід надавати за інших рівних умов підземному розміщенню їх машинного залу.
У греблях гідровузлів, які проектуються і через які передбачається пропускання проривної хвилі від вищерозміщеного гідровузла, кількість кранів для підйому затворів повинна визначатись, виходячи з умов відкриття розрахункового числа отворів за час добігання проривної хвилі.
У греблях високонапірних гідровузлів рекомендується передбачати глибинні водоскидні отвори для забезпечення необхідного попереднього спуску водосховища.
Суднохідні пристрої категорованих гідровузлів повинні бути розміщені так, щоб руйнування шлюзових затворів не приводило до руйнування споруд напірного фронту.
При проектуванні шлюзів на магістральних шляхах повинна бути передбачена можливість подачі до них електроенергії від пересувного джерела живлення.
Управління роботою шлюзів із центрального пульту повинно дублюватись місцевими постами управління.При проектуванні суднохідних шлюзів повинна передбачатись можливість проведення через них суден при зниженому у відповідності з 4.9 цих Норм рівні водосховища за рахунок спрацювання його в особливий період.
На гідровузлах, які існують, проектуються, будуються, повинні установлюватись прилади, які забезпечують подання сигналів про катастрофічне підвищення рівня води у їх нижніх б’єфах на відповідні пункти керування об’єкта та у територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту (цивільної оборони) України.
Водопостачання
Проектування централізованих зовнішніх мереж водопостачання здійснюється у відповідності зі СНиП 2.04.02, СНиП 2.04.03, ДБН 360-92**, ВБН 46/33-25-5 та вимогами ДСП 173.
Системи водопостачання, які проектуються або реконструюються і живлять окремі кате- горовані міста або декілька міст, у числі яких є категоровані міста і об’єкти, повинні базуватись не менше ніж на двох незалежних джерелах води, одне з яких слід передбачати підземним.
При неможливості забезпечення живлення системи водопостачання від двох незалежних джерел допускається постачання води з одного джерела з улаштуванням двох груп головних споруд, одна із яких повинна розміщуватись поза межами можливих сильних руйнувань.
Сумарну потужність головних споруд водопостачання слід розраховувати за нормами мирного часу. У випадку виходу із ладу однієї групи головних споруд потужність споруд, які залишились, повинна забезпечувати подавання води в аварійному режимі на виробничо-технічні потреби підприємств, а також на господарсько-питні потреби для чисельності населення мирного часу за нормою 31 л на добу на одну людину.
Для гарантованого забезпечення питною водою населення у випадку виходу з ладу усіх головних споруд або забруднення джерела водопостачання слід передбачати резервуари з метою створення у них не менше тридобового запасу питної води за нормою не менше 10 л на добу на одну людину.
Резервуари питної води повинні бути обладнані фільтрами-поглиначами для очищення повітря від радіоактивних речовин (РР) і крапельно-рідинних отруйних речовин (ОР) та розміщуватись, як правило, за межами зон можливих сильних руйнувань. У випадку розміщення резервуарів у зонах можливих сильних руйнувань конструкція їх повинна бути розрахована на дію надмірного тиску у фронті повітряної ударної хвилі ядерного вибуху.
Резервуари питної води повинні обладнуватись також герметичними (захисно-герметичними) люками і пристроями для роздавання води у переносну тару.
Сумарна проектна продуктивність захищених об’єктів водопостачання у заміській зоні, які забезпечують водою в умовах припинення централізованого постачання електроенергії, повинна бути достатньою для задоволення потреб населення, у тому числі евакуйованого, а також сільськогосподарських тварин агропромислового і приватного сектора у питній воді і визначається для населення із розрахунку 25 л на добу на одну людину, для сільськогосподарських тварин - за нормами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань агрополітики України.
При проектуванні систем водопостачання теплових і атомних електростанцій, розміщених у верхньому або нижньому б’єфі гідровузлів комплексного призначення, слід передбачати незалежні від прориву споруд напірного фронту гідровузлів джерела технічного водопостачання цих станцій.
У міських і сільських поселеннях, розміщених у зонах можливого небезпечного радіоактивного забруднення місцевості навколо АЕС і у зонах можливого хімічного забруднення навколо об’єктів, які мають НХР, для забезпечення населення питною водою необхідно передбачати захищені централізовані (групові) системи водопостачання з переважним використанням підземних запасів води.
Існуючі водозабірні свердловини для систем водопостачання міських і сільських поселень та промислових підприємств, а також поливу сільськогоподарських угідь повинні мати пристрої, які дозволяють подавати воду на господарсько-питні потреби шляхом розливу у переносну тару, а свердловини з дебітом 5 л/с і більше повинні мати, крім того, пристрої для забору води з них пожежними автомобілями.
При проектуванні нових і реконструкції діючих водозабірних свердловин, передбачених до використання в особливий період, слід керуватись вимогами СНиП 2.04.02.
На централізованих системах водопостачання категорованих міст і об’єктів, розміщених поза категорованими містами, повинна передбачатись можливість гарантованої подачі води нормативної якості у мережу, минаючи водонапірні башти.
При проектуванні у категорованих містах і об’єктах, розміщених поза категорованими містами, декількох самостійних водопроводів (комунального і промислового) слід передбачати можливість передачі води від комунального до промислового водопроводу з дотриманням вимог санітарних правил. Технічні пристрої для забезпечення такої передачі повинні бути від’єднаними від одного з них у мирний час або зберігатись на складі.
При проектуванні технічних водопроводів для виробничих потреб категорованих міст і об’єктів, розміщених поза категорованими містами, необхідно забезпечувати можливість їх використання для пожежогасіння.
Пожежні гідранти, а також засуви для відключення пошкоджених ділянок водопроводу категорованого міста або об’єкта, розміщеного поза категорованим містом, слід розміщувати, як правило, на території, яка при можливому руйнуванні будівель і споруд буде незаваленою.
Існуючі і запроектовані для водопостачання населення і сільськогосподарських тварин шахтні колодязі, бювети та інші споруди для забору підземних вод повинні бути захищені від попадання у них радіоактивних опадів і крапельно-рідинних отруйних речовин.
Заходи з підготовки до роботи міських систем водопостачання і каналізації в умовах можливого застосування сучасних засобів масового ураження повинні здійснюватись у відповідності з вимогами нормативних документів, затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та житлово-комунального господарства України, за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я України.
