відстань від дзеркала нафти до верху повинна бути не менше 50 см;
висота валу повинна бути не більше 1, 5 м, ширина по верху не менше 50 см;
похил відкосів валу не повинен перевищувати 45 градусів;
в нижній частині амбару необхідно влаштувати дренаж.
До початку земляних робіт необхідно встановити знаки, що вказують місця розташування підземних комунікацій (кабелів, газопроводів).
Розміри ремонтного котловану повинні забезпечувати вільне проведення всіх видів робіт при ліквідації пошкодження (центруванні труб, зварюванні неповоротних стиків, протикорозійному ізолюванні).
Глибина котловану залежить від глибини закладання нафтопроводу, але повинна бути не менше ніж на 0, 5-0, 6 м нижчою від труби.
Зачистку і прибирання нафти в котловані слід виконувати з дотриманням вимог Типової інструкції організації безпечного проведення газонебезпечних робіт і згідно розділу 10 цих Правил.
Вирізання "вікон" повинні проводити спеціальним ріжучим пристроєм без застосування вогню. При цьому необхідно дотримуватись умов для запобігання утворенню іскор і унеможливити падіння вирізаної частини труби всередину трубопроводу.
Звільняти трубопровід від нафти через будь-які розняття в засувці забороняється.
При заповненні відремонтованого трубопроводу нафтою тиск слід збільшувати поступово і рівномірно, постійно контролюючи показання приладів.
Під час підвищення тиску в нафтопроводі необхідно:
проводити спостереження за станом відремонтованої ділянки на відстані не ближче 50 м;
не допускати руху транспорту і присутності людей поблизу відремонтованої ділянки.
Вогневі роботи ведуться у відповідності до розділу 10 цих Правил.
Ремонт лінійної частини магістральних нафтопроводів
Капітальний ремонт лінійної частини магістральних нафтопроводів слід виконувати з урахуванням вимог Правил капітального ремонту підземних трубопроводів, Правил безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів і цих Правил.
Перед капітальним ремонтом лінійної частини нафтопроводу, прокладеного поблизу населеного пункту та інших промислових об'єктів, необхідно перевірити і виправити захисні споруди, попередити місцеві органи влади і населення про необхідність вжити належних заходів безпеки.
Забороняється допускати сторонніх осіб до місця ремонту.
Капітальний ремонт нафтопроводів, пов'язаний з заміною ізоляції, слід виконувати механізованим способом при тиску в нафтопроводі не більше 2.5 МПа. У випадку заварювання корозійних виразок на нафтопроводі роботи слід проводити за наявності проекту виконання робіт, та за умови дотримання заходів з безпеки праці і ПЛА на даній ділянці.
Ремонт лінійної частини нафтопроводів проводять під керівництвом відповідального працівника, призначеного наказом по ПМН, РНУ, РСУ, який знає правила безпеки, пройшов перевірку знань і допущений до керівництва цими роботами.
Ремонтні роботи, за винятком аварійно-відновлювальних, необхідно проводити у світлий час доби.
Перед початком ремонтних робіт на нафтопроводі, для уникнення його пошкодження, необхідно визначити положення нафтопроводу в ґрунті через кожні 50 м, а на нерівному рельєфі місцевості через кожні 25 м встановити покажчики (вішки) висотою не менше 0, 5 м з позначенням глибини закладання. Покажчики потрібно встановлювати також в місцях пересікання нафтопроводу з іншими підземними комунікаціями.
Земляні роботи, що проводяться в межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній електропередачі, автомобільних доріг, залізничних колій і газопроводів, повинні виконуватись тільки за наявності письмового дозволу підприємства, що експлуатує ці комунікації, в присутності його представника. До дозволу повинен бути прикладений план (схема) з зазначенням розташування та глибини залягання комунікацій, складений на підставі шурфовки.
При ритті траншеї, яку пересікають електрокабелі, газопроводи та інші комунікації, або в безпосередній близькості від них забороняється застосовувати ломи, кирки, пневматичні молоти та інші ударні інструменти.
Траншея повинна бути вирита за допомогою лопат, при цьому не можна допускати різких ударів.
Для уникнення пошкодження нафтопроводу ковшом екскаватора, не пристосованим для повного розкриття нафтопроводу, ґрунт слід розробляти по обидва боки труби, опускаючи ківш до 0, 15 - 0, 20 м від її бічної твірної.
Подальше розробляння ґрунту слід проводити тільки лопатами, без різких ударів.
При ритті траншеї одночасно двома одноковшовими екскаваторами, обладнаними зворотною лопатою, відстань між ними уздовж траншеї повинна дорівнювати двом вильотам стріли, але завжди бути не меншою ніж 14 м.
Вантузи, засувки, відводи та інші вузли нафтопроводу повинні бути попередньо позначені.
Рити шурф необхідно під керівництвом відповідального за цю роботу.
Для освітлення труби в шурфі слід використовувати вибухозахищені акумуляторні ліхтарі, що відповідають класу вибухонебезпечної зони В-1г, і виду вибухозахисту, що відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші ІІАТ3.
Капітальний ремонт мостових, вантових і підводних переходів нафтопроводів повинна проводити спеціальна організація, яка має право на виконання цих робіт.
В траншеї розкритого нафтопроводу повітряне середовище необхідно постійно контролювати на вміст вуглеводнів та сірководню, який не повинен перевищувати ГДК. Значення ГДК деяких горючих рідин і газів наведено у таблиці 1.
Таблиця 1
|
Речовина |
Величина гранично допустимої концентрації, мг/куб. м |
|
Аміак |
20 |
|
Бензин-розчинник (в перерахунку на С) |
300 |
|
Гас (в перерахунку на С) |
300 |
|
Сірководень в суміші з вуглеводнями С1-С5 |
3 |
|
Спирт метиловий (метанол) |
5 |
|
Спирт етиловий |
1000 |
|
Вуглеводні (С1-С10 в перерахунку на С) |
300 |
|
Хлор |
0,1 |
При перевищенні ГДК газу ремонт повинен бути припинений, працівники повинні вийти з небезпечної зони і сповістити про те, що сталось, відповідального за цю роботу. Робота може бути відновлена після повного усунення причин загазованості.
При проведенні робіт з капітального ремонту нафтопроводу необхідно забезпечувати постійний двосторонній зв'язок керівника робіт з диспетчером РНУ або оператором найближчої НПС.
Вся автотракторна техніка, а також техніка, що має двигуни внутрішнього згорання, повинна мати іскрогасники.
В районах з жарким кліматом, при температурі вище 30 С, для уникнення різкого впливу температури оточуючого повітря на нафтопровід діаметром до 700 мм, довжина ділянки, що розкривається, повинна відповідати мінімальній протяжності ділянки, необхідній при проведенні робіт, згідно плану виконання робіт (ПВР), без запасу траншеї.
При механізованому способі ремонту гарячого нафтопроводу діаметром 1020 мм і більше, довжина нафтопроводу, що розкривається екскаватором, повинна бути не більше 30 м, а довжина нафтопроводу, що розкривається підкопуючою машиною - не більше 16 м.
Піднімати ділянку нафтопроводу, що ремонтується, слід тільки після повного її розкриття до нижньої твірної, за письмовим дозволом диспетчера або іншої відповідальної службової особи, яка має дане право.
Підйом нафтопроводу при неповному його розкритті заборонено.
При підйомі (опусканні) нафтопроводу забороняється знаходитись в траншеї під талями, триногами, стрілою крана, між краєм траншеї і трубою, а також стояти на нафтопроводі.
Під час перерви в роботі не допускається залишати трубопровід в підвішеному стані (на талях, гаку трубоукладача). При короткочасних перервах біля підвішеного трубопроводу необхідно встановити чергування.
Для забезпечення швидкого виходу працюючих з траншеї слід встановити стрем'янки з похилом 1 : 3, з планками, закріпленими через кожні 0, 4 м, з розрахунку дві драбини на п'ять чоловік.
Забороняється використовувати для засипання грунт, просочений нафтою.
На відстані не менше 50 м від ділянки нафтопроводу, що ремонтується, повинен бути розміщений вагончик (намет) і організовано місце для відпочинку і прийому їжі. У вагончику необхідно мати умивальник, бачок з питною водою, аптечку.
Забороняється відпочивати на відкритій місцевості на відстані менше 50 м від нафтопроводу, що ремонтується.
Насосні станції для перекачування нафти
Насосні станції повинні експлуатуватись з дотриманням технологічного регламенту (технологічної карти) роботи, з урахуванням вимог щодо організації робіт по технічному обслуговуванню і ремонту обладнання на підставі інструкцій заводів-виробників.
В насосному приміщенні повинна бути забезпечена безвідмовна робота природної та механічної вентиляції. Забороняється пускати в роботу насосні агрегати при вимкнутій вентиляції.
При раптовому припиненні живлення електроенергією електродвигуни насосів повинні відключитись від мережі автоматично.
В приміщеннях насосних станцій необхідний постійний нагляд за герметичністю насосів і трубопроводів. Витікання нафти в сальниках насосів і в з'єднаннях трубопроводів повинно бути усунуто.
Насосні приміщення повинні постійно утримуватись в чистоті. Підлоги, лотки, приямки і фундаменти насосів необхідно регулярно очищати від продукту і масла, що розлились.
Двері приміщень для насосів повинні бути постійно зачинені і мати пристрої, що не допускають самовільного їх відчинення (крім забезпечення проектних заходів вибухозахисту у випадку аварії).
Застосування ЛЗР і ГР для миття підлог і обладнання забороняється.
Насосні станції повинні мати виробничу каналізацію, централізовану систему збирання витоків з відведенням за межі будівель насосної.
В системі виробничої каналізації справність гідрозатворів і рівень в них води необхідно періодично перевіряти. Термін перевірок не повинен перевищувати один місяць.
Накопичення нафти в лотках насосних не допускається.
Збірники і нафтоуловлювачі повинні систематично звільнятись від промстоків, тобто забезпечувати можливість приймання аварійно розлитого продукту.
Експлуатація автоматизованих насосних при несправній системі автоматичного відключення насосного агрегата при переповненні приямку продуктом забороняється.
Розділяючі перегородки, в тому числі їх нижня частина, розташована нижче рівня підлоги, і місця пропуску валів, трубопроводів, кабелів через них повинні бути герметичними. Їх герметичність повинна контролюватись не рідше одного разу на шість місяців.
Між приміщенням електродвигунів і приміщенням насосів (насосним цехом) повинен бути двосторонній телефонний зв'язок.
Стаціонарні автоматичні газосигналізатори в насосній повинні бути зблоковані з аварійною вентиляцією, знаходитись в працездатному стані і перевірятись на відповідність технічним вимогам умов їх експлуатації.
Аварійна вентиляція повинна вмикатись від датчика газоаналізатора, згідно з вимогами ВБН В.2.2-58.1-94 (розділ 18.2).
При відсутності стаціонарних газоаналізаторів необхідно періодично за відповідними графіками проводити аналіз повітряного середовища переносними газоаналізаторами з метою виявлення небезпечної концентрації парів нафтопродуктів.
Система змащення підшипників насосних агрегатів повинна експлуатуватись у відповідності з інструкцією заводу-виробника.
За змащуванням підшипників повинен бути встановлений постійний контроль, згідно ПТЕ.
При виявленні будь-яких несправностей, що порушують нормальний режим роботи насоса, останній повинен бути зупинений, а несправність - усунена.
Насосні станції повинні бути оснащені переносними акумуляторними ліхтарями у вибухозахищеному виконанні, з рівнем вибухозахисту, що відповідає класу вибухонебезпечної зони В-1а і видом вибухозахисту, що відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші ІІАТ3.
В приміщенні насосної забороняється зберігати вогненебезпечні рідини, захаращувати проходи. Мастильні матеріали в розмірі добової потреби повинні зберігатись в спеціальній тарі.
При експлуатації і ремонті технологічного обладнання і запірної арматури блочно-комплектної насосної станції (БКНС) необхідно виконувати вимоги Посібника з організації і технології технічного обслуговування та ремонту агрегатно-вузловим методом.
У випадку неможливості застосування агрегатно-вузлового методу ремонту обладнання БКНС, ремонт слід виконувати по місцю з дотриманням цих Правил.
На всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах кожного магістрального на підпірного насосного агрегата та на насосах системи їх життєзабезпечення (системи змащування, охолодження та інше), повинні бути встановлені прилади контролю тиску, без яких експлуатація насосів забороняється.
Тимчасові пересувні насосні станції для перекачування нафти
Станція повинна бути розташована не ближче ніж за 25 м від траси магістрального трубопроводу і встановлена на відкритому, вирівненому майданчику, а перекачувальні агрегати надійно закріплені на металевих рамах, що виключають вібрацію і переміщення їх при роботі; при розташуванні станції в лісовій місцевості територія навколо перекачувальних агрегатів повинна бути очищена: при листяних породах дерев - у радіусі 20 м, при хвойних - в радіусі 50 м і обрамлена мінералізованою смугою шириною не менше ніж 2 м, на її території не повинно бути дерев, порубкових залишків, хмизу, сухої трави і т.д.
Місце зберігання резервного пального повинно бути розташоване на відстані не менше 30 м від перекачувальної станції, очищене від рослинного покриву і оточене мінералізованою смугою шириною не менше ніж 2 м.
Для запобігання потраплянню нафти на двигуни внутрішнього згорання, в разі появи витоків в насосах двигуни повинні бути відділені від насосів металевим кожухом.
Витоки нафти в трубопроводах і насосних перекачуючої станції слід усувати.
