10.1.9 Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів керування) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог ПУЕ.
10.1.10 Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізію цих пристроїв: для будівель і споруд І та II категорій із захисту від блискавки — щороку, для III категорії - не рідше одного разу на три роки зі складанням акта, в якому вказуються виявлені дефекти. Всі виявлені дефекти у пристроях захисту від блискавок підлягають негайному усуненню.
10.1.11 Приміщення закритих розподільних пристроїв (ЗРП) повинні утримуватись у чистоті.
10.1.12 Забороняється в приміщеннях і корпусах ЗРП упорядковувати комори й інші підсобні та допоміжні приміщення, що не належать до розподільного пристрою, а також зберігати електротехнічне обладнання, матеріали, запасні частини, ємності з горючими рідинами, а також балони з різноманітними газами.
10.1.13 Для очищення електротехнічного обладнання від бруду й відкладень слід використовувати, як правило, пожежобезпечні миючі сполуки та препарати. У виняткових випадках за неможливості через технічні причини використовувати спеціальні миючі засоби допускається застосовувати горючі рідини (розчинники, бензин і т.ін.) у кількостях, що не перевищують разове використання, - до 1 літра.
10.1.14 Під час застосування горючих рідин слід використовувати лише тару, яка закривається, з матеріалу, що не б'ється.
10.1.15 Кабельні канали ЗРП та наземні кабельні лотки відкритих розподільних пристроїв (ВРП) необхідно утримувати постійно закритими негорючими плитами. Місця підводу кабелів до комірок ЗРП та до інших споруд повинні мати негорюче ущільнення з межею вогнестійкості не менше 45 хв.
10.1.16 Наземні кабельні лотки ВРП повинні мати вогнестійке ущільнення в місцях проходу кабелів із кабельних споруд у ці лотки, а також у місцях розгалуження на території ВРП.
Негорючі ущільнення слід виконувати в кабельних каналах у місцях їхнього проходу з одного приміщення в інше, а також у місцях розгалуження каналу і через кожні 50 м протягом усієї довжини.
Місця ущільнення кабельних лотків і каналів позначаються нанесенням на лотки червоних смуг. За необхідності виконуються пояснювальні написи.
10.1.17 У кабельних лотках і каналах допускається використовувати пояси з піску завдовжки не менше 0,3 м.
10.1.18 На території ВРП необхідно періодично скошувати й прибирати траву. Забороняється випалювати суху траву на території об'єкта та на прилеглих до огорожі площадках.
10.1.19 Дозволяється на окремих ділянках території ВРП мати декоративний чагарник або низькорослі дерева листяних порід, у т.ч. фруктові, якщо вони не заважають загальному огляду території, а відстань між деревами й струмопровідними частинами унеможливлює електричне перекриття відповідно до вимог ПУЕ. За деревами повинен бути організований агрономічний догляд.
10.1.20 У місцях розміщення на території ВРП пересувної пожежної техніки (відповідно до оперативного плану пожежогасіння) повинні бути визначені та обладнані місця заземлення.
10.1.21 Компресорні приміщення слід утримувати у чистоті. Матеріал для витирання обладнання слід зберігати у спеціальних закритих металевих ящиках ємністю не більше 0,5 м3.
Дозволяється безпосередньо у приміщенні зберігати до-зовий запас масла для змащування обладнання в закритій тарі, що не б'ється (металевій, пластиковій).
10.2 Відкриті розподільні пристрої
10.2.1 У разі встановлення біля стін будівель категорій Г та Д маслонаповнених трансформаторів, які обслуговують ці виробництва, на відстані від них менше 10 м, необхідно передбачати захист віконних та дверних прорізів відповідно до вимог ПУЕ.
10.2.2 Для запобігання розтіканню масла й поширенню пожежі в разі пошкодження маслонаповнених трансформаторів (реакторів) із масою масла більше 1 т в одиниці (одному баку) й бакових вимикачів 110 кВ та вище повинні бути виконані маслоприймачі, масловідводи й маслозбірники.
10.2.3 Об'єм маслоприймача повинен бути розрахований на одночасне приймання 100% масла, яке вміщується в корпусі трансформатора (реактора), та 80% масла, яке вміщується в одному баку бакового вимикача.
10.2.4 Для трансформаторів (реакторів) потужністю до 10 МВ·А допускається виконання маслоприймачів без відведення масла. При цьому маслоприймачі слід виконувати заглибленими, розрахованими на повний об'єм масла, що вміщується над ним в обладнанні, та закриватися металевими ґратами, зверху на які повинен бути насипаний завтовшки 0,25 м шар чистого гравію, або шар промитого гравійного щебеню, або шар непористого щебеню іншої породи з частинками завбільшки від 30 до 70 мм.
10.2.5 У маслоприймачах без відведення масла слід передбачати пристрої для відкачування й контролю наявності масла та води.
10.2.6 У стінах маслоприймачів, у місцях проходу рейок для викочування обладнання, необхідно передбачати замурування їх негорючими матеріалами.
10.2.7 Масловідводи повинні забезпечувати відведення з маслоприймача масла і води, яка застосовується для гасіння пожежі автоматичними стаціонарними установками, на безпечну в пожежному відношенні відстань від обладнання й споруд; 50% масла та вся кількість води повинні видалятися не довше ніж за 0,25 год. Масловідводи можуть виконуватись у вигляді підземних трубопроводів.
10.2.8 Маслозбірники передбачаються закритого типу і повинні вміщувати повний об'єм масла одиничного обладнання (трансформатора, реактора), яке вміщує найбільшу кількість масла, а також 80% загальної (з урахуванням 30-хвилинного запасу) витрати води з автоматичних установок пожежогасіння. Маслозбірники слід обладнувати сигналізацією про наявність води з виведенням сигналу на головний (центральний) щит керування.
10.2.9 Фундаменти під маслонаповнені трансформатори або апарати слід виконувати з негорючих матеріалів.
10.2.10 Трансформатори слід установлювати так, щоб отвір вихлопної труби не був спрямований на близько встановлене обладнання. Для виконання цієї вимоги допускається встановлення загороджувального щита навпроти отвору труби.
10.2.11 За одиничної потужності відкрито встановлених трансформаторів 110 кВ та вище (як трифазних, так і однофазних) 63 МВ•А та більше між ними або між ними й трансформаторами будь-якої потужності (включаючи регулювальні, власних потреб та ін.) повинні бути встановлені розділювальні перегородки, якщо відстань у просвіті між трансформаторами прийнято менше 15 м для вільно розміщених трансформаторів і менше 25 м для трансформаторів, установлених уздовж стін будівель електростанцій на відстані менше 40 м від стін.
Розділювальні перегородки повинні мати межу вогнестійкості не менше 90 хв, ширину не менше ширини маслоприймача (гравійної підсипки) й висоту не менше висоти вводів вищої напруги. Перегородки повинні встановлюватися за межами маслоприймача. Відстань у просвіті між трансформатором і перегородкою повинна бути не менше 1,5 м.
10.2.12 Трансформатори 500 кВ незалежно від їхньої потужності, а також 220-330 кВ потужністю 200 МВ·А та більше слід обладнувати стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння.
10.2.13 Зрошувачі автоматичної установки пожежогасіння трансформаторів (реакторів) повинні забезпечувати зрошення з інтенсивністю не нижче 0,2 л/с•м2 поверхні, яка захищається, в т.ч. високовольтні вводи, маслоохо-лоджувачі й маслоприймач у межах бортового огородження. Розташування зрошувачів та їх кількість уточнюються за картами зрошення.
10.2.14 Розрахунковий час гасіння пожежі водяними та пінними установками пожежогасіння приймається 10 хв, після чого установка повинна вимикатися (за необхідності) автоматично або вручну. Запас води повинен забезпечувати роботу автоматичної установки пожежогасіння протягом 30 хв.
10.2.15 Пуск автоматичних установок пожежогасіння здійснюється за допомогою диференціального та газового захисту трансформаторів, автотрансформаторів і шунтувальних реакторів.
10.2.16 Автоматичний пуск установки слід дублювати дистанційним пуском із щита керування або ручним пуском.
10.2.17 Вузли керування запірно-пускових пристроїв трансформаторів (реакторів) належить передбачати в окремій будівлі, розташованій не ближче ніж за 15 м від цього трансформатора (реактора), або розташовувати всередині виробничих приміщень (крім підвалів), вигороджених сітчастою перегородкою.
10.3 Закриті розподільні пристрої
10.3.1 Будівлі й приміщення закритих розподільних пристроїв (ЗРП) та камери трансформаторів повинні бути І або II ступеня вогнестійкості.
10.3.2 У приміщеннях для ЗРП напругою 110 і 220 кВ у верхній частині стін належить передбачати віконні прорізи із заскленням площею, яка дорівнює 30% площі однієї найбільшої зовнішньої стіни.
10.3.3 Трансформаторні приміщення та ЗРП не допускається розміщати:
• безпосередньо над і під приміщеннями з вибухонебезпечними зонами будь-якого класу;
• безпосередньо під і над приміщеннями, в яких може перебувати більше 50 осіб у період довше однієї години;
• під приміщеннями виробництв із мокрим технологічним процесом, під душовими, вбиральнями, ваннами й т.ін.
10.3.4 Масляні трансформатори, розміщені всередині приміщень, належить установлювати кожний в окремій
камері, розташованій у першому поверсі та ізольованій від інших приміщень будівлі.
10.3.5 Кожна камера масляних трансформаторів повинна мати окремий вихід назовні або в суміжне приміщення з негорючими підлогою, стінами та перекриттями, які не містять пожежонебезпечних і вибухонебезпечних предметів, апаратів і виробництв.
10.3.6 В одному загальному приміщенні з розподільним пристроєм (РП) напругою до 1 кВ та вище допускається встановлення одного масляного трансформатора потужністю до 0,63 МВ•А або двох масляних трансформаторів потужністю кожний до 0,4 МВ•А, відокремлених від решти частини приміщення перегородкою з межею вогнестійкості 60 хв.
10.3.7 У камерах РП, які мають виходи у вибуховий коридор, допускається встановлення трансформаторів із масою масла до 600 кг.
10.3.8 Бакові масляні вимикачі з масою масла більше 60 кг слід установлювати у відокремлених вибухових камерах з виходом назовні або у вибуховий коридор. У кожній камері слід передбачати поріг, розрахований на утримання повного об'єму масла.
10.3.9 У закритих окремо розташованих, прибудованих і вбудованих у виробничі приміщення підстанціях, у камерах трансформаторів, масляних вимикачів та інших маслонаповнених апаратів із масою масла в одиниці обладнання більше 600 кг повинен бути влаштований пандус або поріг із негорючого матеріалу в дверному прорізі камер чи в прорізі вентиляційного каналу, розрахований на утримання 20% масла трансформатора або апарата. Повинні бути також передбачені заходи проти розтікання масла через кабельні споруди.
10.3.10 У разі розміщення камер над підвалом, на другому поверсі й вище, а також улаштування виходу з камер у вибуховий коридор під трансформаторами, масляними вимикачами та іншими маслонаповненими апаратами виконуються маслоприймачі:
1) якщо маса масла до 60 кг — поріг або пандус для утримання повного об'єму масла;
2) якщо маса масла від 60 до 600 кг — приямок, розрахований на повний об'єм масла або поріг (пандус) при виході з камери;
3) якщо маса масла більше 600 кг — маслоприймач, розрахований на утримання 20% масла з відведенням його в дренажну систему або маслоприймач на повний об'єм масла без відведення в дренажну систему. В останньому випадку маслоприймач перекривають ґратами з шаром гравію завтовшки 25 мм.
10.3.11 Двері (ворота) камер, що містять маслонаповнене електрообладнання, повинні бути протипожежними з межею вогнестійкості не менше 45 хв, якщо вони виходять у приміщення, котре не відноситься до цієї підстанції, а також якщо вони знаходяться між відсіками вибухових коридорів і РП.
10.3.12 Прорізи в міжповерхових перекриттях, стінах, перегородках і т.ін. повинні бути закриті негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості не менше 45 хв. Отвори в місцях проходу кабелів повинні мати ущільнення з межею вогнестійкості 45 хв.
10.3.13 Перекриття кабельних каналів і подвійної підлоги повинні бути виконані знімними плитами з негорючих матеріалів на одному рівні з чистою підлогою приміщення. Маса окремої плити перекриття повинна бути не більше 50 кг.
10.3.14 Виходи з РП повинні передбачатися:
1) при довжині до 7 м — один;
2) при довжині від 7 до 60 м — два в кінцях або на відстані 7 м від кінців;
3) при довжині більше 60 м, крім виходів у кінцях, передбачаються додаткові з таким розрахунком, щоб відстань від будь-якої точки коридору обслуговування, керування або вибухового коридору до виходу була не більше 30 м.
10.3.15 Вибухові коридори великої довжини належить розділяти на відсіки довжиною не більше 60 м негорючими перегородками з межею вогнестійкості не менше 60 хв, з улаштуванням виходів назовні або на сходову клітку.
11 ПРИМІЩЕННЯ СИСТЕМ КЕРУВАННЯ З ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЮ ТЕХНІКОЮ
11.1 Вимоги цього розділу поширюються на приміщення з улаштуванням електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) автоматизованих систем керування технологічним процесом (АСК ТП) і систем централізованого контролю керування та автоматики (СЦКК) електростанцій і підстанцій, розміщених безпосередньо у виробничих будівлях (корпусах) цих підприємств.
11.2 Приміщення з ЕОМ належить передбачати, як правило, на основних відмітках обслуговування.
Не допускається розміщати їх у суміжних приміщеннях із виробництвами категорій А та Б, а також у підвалах.
11.3 Розміщення інформаційних та обчислювальних машин (і окремих стійок) систем контролю й керування із загальною площею не більше 20 м2 допускається передбачати безпосередньо в приміщеннях щитів керування електростанцій і підстанцій (ЦЩК, БЩК, ГЩК) або в суміжних із ними приміщеннях релейних панелей.
11.4 Виходи в приміщення категорій В і Γ необхідно виконувати через тамбури, а в приміщення категорії Д (щити керування, релейні й т.ін.) — через дверні прорізи з дверима, що самозачиняються, з межею вогнестійкості не менше 36 хв.
