Місця перетинання нафтопродуктопроводу з іншими надземними, наземними та підземними комунікаціями позначаються знаками з написом "Нафтопродуктопровід високого тиску".

Кожний кілометровий стовпчик і знак "Нафтопродуктопровід високого тиску" обладнуються щитами з інформацією про охоронну зону, місце, глибину залягання та належність нафтопродуктопроводу.

На підводних переходах нафтопродуктопроводів через судноплавні річки та канали встановлюються знаки з сигнальними вогнями, що вмикаються автоматично в темний час доби.

2. За станом нафтопродуктопроводу здійснюється постійний контроль як візуально, так і спеціальними приладами та пристроями для своєчасного виявлення дефектів трубопроводу, які з'являються у процесі його експлуатації (витікання нафти або нафтопродукту). Причини витікання своєчасно усуваються, а забруднений нафтою чи нафтопродуктом ґрунт видаляється.

3. На всій протяжності магістральних нафтопродуктопроводів, як правило, забезпечується можливість під'їзду до нафтопродуктопроводу для виконання аварійних, ремонтних та профілактичних робіт. Для забезпечення під'їзду стрімкі схили плануються, а в місцях об'їздів непрохідних ділянок встановлюються відповідні покажчики.

4. Захисні протипожежні канави та амбари, протиерозійні та берегоукріплювальні споруди підтримуються у робочому стані.

5. З метою виключення можливості пошкодження нафтопродуктопроводів організація, що їх експлуатує, повинна обладнувати переїзди через нафтопродуктопровід.

6. Забороняється експлуатувати підземні нафтопродуктопроводи за наявності ділянок трубопроводів, не засипаних ґрунтом.

7. Хвіртки огородження вузлів установки запірної арматури, вузлів пуску і приймання очисних пристроїв необхідно замикати.

8. В охоронній зоні траси магістральних трубопроводів забороняється:

вести гірські, копальні, будівельні та монтажні роботи;

споруджувати лінії зв'язку, повітряні та кабельні електромережі, різні трубопроводи тощо.

9. У випадку виявлення виходу нафтопродукту на поверхню землі на трасі магістрального трубопроводу працівники, що здійснюють контрольний огляд нафтопродуктопроводу, негайно повідомляють про це на перекачувальні станції диспетчерам і діють відповідно до їх вказівок.

10. Місце виходу рідини у радіусі 20 м від відкритої траншеї огороджується і позначається попереджувальними знаками безпеки встановленого зразка. У нічний час місце аварії позначається червоними світловими сигналами (ліхтарями у вибухобезпечному виконанні).

11. У випадку виявлення виходу рідини на поверхню землі поблизу населеного пункту, залізничних, шосейних доріг та інших споруд працівники, що здійснюють контрольний огляд нафтопродуктопроводу, до прибуття ремонтної бригади повинні організувати об'їзд ділянки розтікання рідини, проінформувати місцеві органи самоврядування, підрозділи МНС, міліцію і за їх допомогою оповістити населення про заборону використання відкритого вогню, необхідність дотримання особливої обережності, а також не допускати сторонніх осіб до місця витікання нафтопродукту.

12. Місце аварії забезпечується засобами гасіння пожежі, за необхідності організовується чергування підрозділів МНС і вживаються заходи щодо запобігання потраплянню нафтопродукту до інших комунікацій і мереж. Необхідно здійснювати постійний контроль загазованості повітря.

13. На місці ліквідації аварії у радіусі 5 м прибирається трава, а місця, де ґрунт просочився нафтопродуктом, очищаються та засипаються землею.

14. Стоянка тракторів, автомобілів та інших агрегатів з двигунами внутрішнього згоряння допускається на відстані не менше 100 м від місця витоку нафтопродукту.

15. На глибині, коли відстань від дна траншеї до трубопроводу становить 0,3 м і менше, а також у загазованих траншеях або колодязях роботи виконуються тільки інструментом, що виключає іскроутворення у випадку ударів.

2. Насосні станції для перекачування нафтопродуктів

1. За пристроями та приладами природної або штучної вентиляції у насосному приміщенні здійснюється постійний технічний нагляд з метою забезпечення безвідмовної роботи вентиляції. Забороняється пускати в роботу насосні агрегати, якщо вентиляція вимкнена.

2. У випадку раптового (аварійного) припинення живлення електроенергією електродвигуни насосів повинні відключатись від мережі автоматично.

3. У приміщеннях насосних станцій здійснюється постійний контроль за герметичністю насосів і трубопроводів. Витоки нафтопродукту, а також їх причини негайно усуваються.

4. У випадку застосування двигунів внутрішнього згоряння або електродвигунів, які мають недостатній вибухозахист, для приводу насосів необхідно влаштовувати між приводними двигунами і насосами протипожежну газонепроникну перегородку. Вали, що з'єднують двигуни з насосами, в місцях переходу через протипожежну перегородку повинні мати сальникові ущільнення. Не допускається застосовувати передачі з пласкими ременями у приміщеннях, де встановлені насоси для ЛЗР.

Корпус насоса, який перекачує нафтопродукти, заземлюється, незалежно від заземлення електродвигуна, що знаходиться на одній рамі з насосом.

5. Підлоги і лотки в насосних, фундаменти насосів регулярно промиваються водою. Накопичення нафтопродуктів не допускається. Для видалення нафтопродуктів, що розлилися, приміщення насосних обладнуються водяними стояками з гумовими шлангами. Гідравлічні затвори в місцях приєднання стічних каналів насосної до каналізації систематично, не рідше ніж раз на місяць, оглядаються.

Застосування ЛЗР та ГР для миття підлог і обладнання забороняється.

6. Двері приміщень насосних повинні бути постійно зачинені і мати пристрої, що не допускають їх відчинення (крім забезпечення проектних заходів вибухозахисту у випадку аварій).

7. За змащуванням деталей, що труться, температурою підшипників і сальників насосів встановлюється нагляд. Змащування необхідно здійснювати тільки за допомогою спеціальних маслянок.

8. У випадку виявлення будь-яких несправностей, що порушують нормальний режим роботи насоса, останній зупиняється, а несправності усуваються.

У неавтоматизованих насосних станціях черговий персонал здійснює аварійну зупинку насосного агрегата у таких випадках:

виникнення диму з підшипників, ущільнень, сальників;

значні витоки нафтопродукту на працюючому агрегаті;

у всіх випадках, коли створюється загроза для обслуговуючого персоналу.

9. У випадку застосування стаціонарних автоматичних газоаналізаторів у насосних, що перекачують ЛЗР, необхідно передбачати їх блокування з аварійною вентиляцією, а також з пристроями світлової і звукової сигналізації, яка сповіщає про наявність у приміщенні небезпечної концентрації парів нафтопродуктів.

10. Під час перекачування нафтопродуктів тимчасовими пересувними перекачувальними станціями необхідно дотримуватися таких вимог:

станція розміщується на відстані не ближче 25 м від траси магістрального трубопроводу і встановлюється на відкритому, рівному майданчику, а перекачувальні агрегати надійно закріплюються на металевих рамах, які виключають вібрацію і зсунення під час роботи;

вихлопні труби двигунів автомашин покриваються теплоізоляційним негорючим матеріалом, а вихлопні гази через шланги відводяться у бункери, що вкопані у землю;

з метою запобігання витокам нафтопродукту необхідно регулярно оглядати і проводити попереджувальний ремонт трубопроводів;

витоки нафтопродукту з трубопроводів і насосів перекачувальної станції негайно усуваються, а якщо це зробити неможливо, роботи з перекачування призупиняються до усунення несправностей;

місця можливих витоків нафтопродуктів (з'єднання трубопроводів, сальникові з'єднання насосів) обладнуються дренажними пристроями для відведення нафтопродукту, що розлився, у безпечне місце;

з метою запобігання потраплянню нафтопродукту на двигуни внутрішнього згоряння у випадку появи витоків у насосах двигуни огороджуються від насосів металевим кожухом;

у випадку розміщення станції у лісовій місцевості територія навкруги перекачувальних агрегатів розчищається, якщо ліс складається з листяних порід дерев - у радіусі 20 м, якщо з хвойних - 50 м, а по периметру улаштовується мінералізована смуга шириною не менше 2 м. На очищеній території і смузі не допускається наявність дерев, залишків від порубки, сушняку, сухої трави тощо;

резерв пального розміщується на відстані не менше 30 м від перекачувальної станції, а місце розміщення розчищається від рослинного покриву і оточується мінералізованою смугою шириною не менше 2 м;

персонал станції повинен бути проінструктований з правил пожежної безпеки.

11. Під час роботи тимчасової перекачувальної станції забороняється:

експлуатувати двигуни з несправними глушниками та іскрогасниками;

застосовувати для освітлення світильники відкритого типу (з цією метою слід застосовувати електричні акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні);

застосовувати відкритий вогонь, курити, проводити зварювальні роботи тощо;

застосовувати інструмент, що спричиняє іскроутворення у випадку ударів.

12. Кожна тимчасова перекачувальна станція на трасах магістральних трубопроводів забезпечується запасом води на випадок гасіння пожежі, пожежною мотопомпою, пожежними рукавами, пожежними стволами, піноутворювачем, первинними засобами пожежогасіння.

3. Резервуарні парки

1. Обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі необхідно утримувати у справному стані. Майданчики всередині обвалувань вирівнюються (плануються), утрамбовуються та посипаються піском.

2. Наземні резервуари для нафтопродуктів фарбуються білою (сріблястою) фарбою для запобігання впливу сонячного проміння. На кожний резервуар заводиться (складається) технологічна карта, в якій вказуються номер резервуара, його конструктивний тип, максимальний рівень наливання (наливу), мінімальний залишок, швидкість наповнення (спорожнення).

3. Не допускається перевищувати передбачені проектними даними продуктивність наповнення та спорожнення резервуарів. Під час наповнення та спорожнення резервуарів необхідно дотримуватись вимог пункту 7 глави 5 розділу IV цих Правил.

4. Підігрівати в'язкі та загустілі нафтопродукти в резервуарах (у встановлених теплових межах) допускається, якщо рівень рідини над підігрівачами становить не менше 0,5 м.

5. На підприємстві встановлюється постійний контроль за герметичністю резервуарів та їх обладнанням. Виявлені несправності негайно усуваються.

У разі появи тріщин у швах, в основному металі стінок або днища цей резервуар негайно спорожнюється.

6. Під час оглядів дихальної арматури, вогнеперешкоджувачів та гідравлічних клапанів необхідно перевіряти їх справність, очищати від бруду, а в зимових умовах і від льоду, перевіряти рівень рідини в гідравлічних клапанах. Гідравлічний запобіжний клапан необхідно заповнювати тільки рідиною, що важко випаровується і не замерзає.

7. Виробнича каналізація не рідше одного разу на рік промивається, а дощоприймальні колодязі очищуються.

Для видалення нафтопродукту, що розлився під час аварії, та спуску дощових вод на каналізаційних випусках з обвалувань встановлюються запірні пристрої - клапани-хлопавки, які приводяться в дію із-за меж обвалування. Справність хлопавок перевіряється не рідше одного разу на місяць з відміткою в журналі.

8. Випадково пролиті нафтопродукти негайно прибираються, а місця розлиття посипаються піском, який після просочення нафтопродуктом збирається та вивозиться в спеціально відведені місця.

9. Люки, що призначені для замірів рівня та відбору проб з резервуарів, обладнуються герметичними кришками, а замірний отвір з внутрішнього боку - кільцем з металу, що виключає іскроутворення.

Під кришкою замірного люка прокладається алюмінієва, свинцева або гумова прокладка, що виключає утворення іскор у випадку удару під час закривання люка.

10. До відбирання проб і вимірювання рівня нафтопродукту допускаються особи, які пройшли інструктаж з питань пожежної безпеки, добре знають властивості нафтопродуктів і правила пожежної безпеки.

11. Вимірювання рівня нафтопродукту і відбирання проб здійснюється тільки за допомогою стаціонарних систем вимірювальних пристроїв. У виняткових випадках у резервуарах з надлишковим тиском у газовому просторі не вище 2 · 10-3 Па допускається робити вимірювання рівня та відбирання проб через замірний люк вручну і тільки не раніше, ніж через 2 години після закінчення операцій з перекачування нафтопродуктів та за умов виконання вимог пункту 8 глави 5 розділу IV цих Правил.

12. Під час огляду резервуарів, відбирання проб або замірів рівня рідини застосовуються пристосування, які виключають іскроутворення у разі ударів.

13. Вимірювання рівня та відбирання проб виконуються, як правило, у світлу пору доби. У випадку відбирання проб або вимірювання рівня в темну пору доби для освітлення застосовуються вибухобезпечні акумуляторні ліхтарі, вмикати і вимикати які дозволяється тільки за межами вибухонебезпечної зони.

14. Під час відбирання проб нафтопродукту не можна допускати його розливу. Залишати на покрівлі резервуара ганчір'я, шмаття, різні предмети забороняється.

15. Для резервуарів, у яких зберігаються сірчисті нафтопродукти, розроблюється графік планових робіт щодо очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза.

16. Для проведення операцій, пов'язаних з оглядом і обслуговуванням резервуарів з нафтопродуктами, а також вимірюванням рівня і відбиранням проб, допускається обслуговуючий персонал, призначений наказом по підприємству.

Не дозволяється допуск до зазначених робіт осіб у взутті та одязі, що можуть спричинити утворення іскор, а також забороняється при цьому мати при собі (на собі) речі, що можуть спричинити утворення іскор.

17. Під час експлуатації резервуарних парків забороняється: