назву та місцезнаходження захищених приміщень;
порядок виклику підрозділів МНС у разі надходження сигналу тривоги та взаємодії з підрозділами МНС під час ліквідації пожежі та її наслідків;
порядок визначення працездатності систем в період експлуатації;
порядок ведення експлуатаційної документації.
10. На підприємстві забезпечується запас зрошувачів і пожежних сповіщувачів у кількості не менше 10 % від кількості змонтованих.
11. У випадку застосування на підприємстві КОПС не допускається суміщена видача сигналів від пожежних сповіщувачів та охоронних датчиків. Сигнали від пожежних сповіщувачів і охоронних датчиків повинні бути відокремлені.
12. Апаратура СПС та КОПС встановлюється в місцях, недоступних для сторонніх осіб, і опломбовується.
13. Для захисту сповіщувачів від механічних пошкоджень та несанкціонованих спрацьовувань вживаються заходи, які не повинні впливати на їх працездатність.
14. Пожежні сповіщувачі утримуються в чистоті та постійній готовності, до них забезпечується вільний доступ.
15. У разі ремонту або несправності ручного пожежного сповіщувача поруч вивішується табличка з відповідним написом.
16. Клемні коробки приладів закриваються захисними кришками і опломбовуються, а корпуси приладів - заземлюються.
17. Місце підключення приладів та КОПС до абонентської телефонної лінії обмежується для доступу сторонніх осіб.
18. Приміщення з установленими в ньому пожежними приймально-контрольними приладами та станціями має бути сухим і добре вентильованим, а також обладнаним аварійним освітленням, мати достатній рівень природного та штучного освітлення.
19. У разі використання як джерела резервного живлення акумуляторної батареї її ємність повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в режимі чергування і не менше трьох годин - у режимі "Тривога".
20. Унесення будь-яких змін у конструкцію системи, перекомпонування захищених приміщень та інші переобладнання допускається здійснювати за згодою з проектною організацією з інформуванням про це органів державного пожежного нагляду.
21. Переведення систем з автоматичного пуску на ручний не допускається, за винятком випадків, обумовлених у чинних нормативних документах.
Пристрої ручного пуску АСП встановлюються поза можливою зоною горіння, в доступному місці, опломбовуються та захищаються від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень. Для визначення їх місцезнаходження застосовуються вказівні знаки, які розміщуються всередині й поза приміщенням.
22. Елементи та вузли АСП фарбуються відповідно до вимог чинних стандартів.
23. Зрошувачі й насадки постійно утримуються в чистоті, під час проведення ремонтних робіт захищаються від потрапляння на них фарби, побілки тощо. В місцях, де є небезпека механічного пошкодження, зрошувачі захищаються надійними огорожами, які не впливають на поширення тепла (для спринклерних зрошувачів) і не змінюють карти зрошування.
24. У приміщеннях, де розташовані вузли керування систем водяного та пінного пожежогасіння, упродовж року необхідно підтримувати температуру повітря не менше 4° C.
25. Під час експлуатації СПС та АСП забороняється:
використовувати трубопроводи АСП для підвішування або кріплення будь-якого устатковання;
приєднувати виробниче устатковання та сантехнічні прилади до трубопроводів живлення АСП;
встановлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах;
встановлювати замість тих, що спрацювали, та несправних зрошувачів пробки й заглушки;
встановлювати замість несправних сповіщувачів сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації за відсутності сповіщувача у місці його встановлення;
складувати матеріали і обладнання на відстані від сповіщувачів менше ніж 0,6 м.
1. Системи протипожежного водопостачання повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у системі.
2. У разі відключення ділянок системи протипожежного водопостачання та пожежних гідрантів або зменшення тиску в системі нижче за потрібний необхідно сповіщати про це підрозділи МНС.
3. Наказом по підприємству призначаються особи, відповідальні за технічний стан пожежних гідрантів.
Перевірка працездатності пожежних гідрантів з пуском води здійснюється особами, що відповідають за їх технічний стан, не рідше двох разів на рік (навесні й восени).
4. Пожежні гідранти, а також під'їзди та підходи до них утримуються справними та постійно вільними.
5. Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів очищаються від бруду, льоду і снігу, в холодний період утеплюються, а стояки звільняються від води.
Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів рекомендується фарбувати в червоний колір.
6. Для контролю працездатності зовнішньої системи протипожежного водопостачання один раз на рік проводиться її випробування на тиск та витрату води з оформленням відповідного акта. Випробування системи водопостачання проводиться також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до системи.
7. Витрачений під час гасіння пожежі протипожежний запас води з резервуарів має бути відновлений протягом 24 годин.
8. Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання захищаються від замерзання води.
Узимку для забирання води з відкритих вододжерел улаштовуються утеплені ополонки розміром не менше 0,6 х 0,6 м, які утримуються у зручному для використання стані.
9. За пожежними резервуарами, водоймами, водозабірними пристроями, під'їздами до вододжерел, водогінною мережею, гідрантами і насосними установками здійснюється постійний технічний нагляд, що забезпечує їх справність і постійну готовність до застосування у разі пожежі.
До пожежних гідрантів і водойм влаштовуються під'їзди з майданчиками розмірами не менше 12 х 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року.
10. Біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм встановлюються покажчики (об'ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них:
для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева);
для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.
11. Водонапірні башти пристосовуються для можливості відбору води пожежною технікою будь-якої пори року. Під'їзди до водонапірних башт утримуються у справному стані.
На корпус водонапірної башти наноситься позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.
12. Не допускається використовувати для побутових, виробничих та інших господарських потреб протипожежний запас води, що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та інших ємнісних спорудах.
13. Внутрішні пожежні крани-комплекти розміщуються у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.
Кожен пожежний кран-комплект укомплектовується пожежним рукавом однакового з ним діаметра та переносним пожежним стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з'єднання пожежного крана-комплекту, рукавів та переносного пожежного ствола приймаються однотипними.
Пожежні крани-комплекти встановлюються таким чином, щоб забезпечувалося зручне повертання вентиля та приєднання рукава, а напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана-комплекту виключав різкий залом пожежного рукава у місці його приєднання.
У шафах передбачається місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцятах шаф, у яких знаходяться вогнегасники, наносяться відповідні покажчики.
14. Пожежні рукави утримуються сухими, складеними у "гармошку" або подвійну скатку, приєднаними до крана та ствола, і не рідше одного разу на шість місяців розгортаються та згортаються наново.
Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.
У вибухопожежонебезпечних приміщеннях з наявністю пилу пожежні крани-комплекти укомплектовуються пожежними стволами, що подають воду як компактним струменем, так і розпиленим.
15. На дверцятах шаф пожежних кранів-комплектів із зовнішнього боку вказується після літерного індексу "ПК" порядковий номер пожежного крана-комплекту та номер телефону для виклику підрозділів МНС.
16. Пожежні крани-комплекти не рідше одного разу на шість місяців підлягають ТО і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку ТО.
Пожежні крани-комплекти постійно утримуються справними і доступними для використання.
17. У неопалюваних приміщеннях узимку вода з внутрішньої системи протипожежного водопостачання зливається. При цьому біля пожежних кранів-комплектів вивішуються таблички про місце розташування і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників у приміщенні.
18. За наявності в неопалюваному приміщенні (будівлі) трьох і більше пожежних кранів-комплектів на сухотрубній мережі внутрішньої системи протипожежного водопостачання в утепленому місці на вводі встановлюється засувка з електроприводом. Її відкриття та пуск насоса передбачаються дистанційними від пускових кнопок, встановлених всередині шаф пожежних кранів-комплектів.
1. У приміщенні насосної станції вивішуються загальна схема систем протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі вказуються їх призначення. Порядок увімкнення насосів-підвищувачів і обов'язки обслуговуючого персоналу щодо нагляду за збереженням протипожежного запасу води у запасних резервуарах і водонапірних вежах визначаються інструкцією.
Приміщення насосних станцій повинні бути опалюваними, у них не дозволяється зберігання сторонніх предметів і устатковання.
Трубопроводи й насоси фарбуються у колір, який визначається відповідними чинними нормативними документами.
2. Приміщення насосних станцій систем протипожежного водопостачання обладнуються прямим телефонним зв'язком з пожежною охороною об'єкта.
3. Електрифіковані засувки перевіряються не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - раз на 10 днів й утримуються у постійній експлуатаційній готовності. Не рідше одного разу на місяць перевіряється надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів). Огляд, змащення і перевірка стану арматури проводяться не рідше одного разу на 3 місяці. Манометри і вакуум-метри після перевірки їх справності опломбовуються.
Відомості щодо перевірки і оглядів обладнання, а також їх результати реєструються у спеціальному журналі.
4. Розміщення запірної арматури на всмоктувальних і напірних трубопроводах пожежних насосів повинно забезпечувати можливість заміни або ремонту будь-якого насоса, зворотного клапана, запірної арматури без припинення подачі води в системи протипожежного водопостачання.
5. Біля входу в приміщення насосної станції розміщується напис (табло) "Пожежна насосна станція" з освітленням уночі.
6. Якщо насосна станція не має постійного чергового персоналу, то приміщення замикається на замок, а місце зберігання ключів зазначається написом на дверях.
7. Пуск пожежних насосів передбачається автоматичним і дистанційним з пульта керування АСП, а також місцевим - ручним. У випадку сигналу про пожежу до насосної станції негайно направляється обслуговуючий персонал.
1. Під час зберігання води в наземних резервуарах у випадку, якщо температура повітря нижче 0° C, вода підігрівається.
2. Зберігання, застосування та перевірка якості піноутворювачів здійснюються відповідно до вимог чинних нормативних документів.
3. Зберігання піноутворювача та його розчину здійснюється в резервуарах із нержавіючої сталі або полімерних матеріалів. Допускається зберігати піноутворювачі (крім фторвмісних) в резервуарах із вуглецевої сталі (марка Ст. 3).
Забороняється для зберігання піноутворювачів застосовувати залізобетонні резервуари, які не захищені спеціальним (полімерним) покриттям.
4. Резервуари для піноутворювача рекомендується встановлювати у приміщенні або зовні за умови забезпечення в них необхідної для зберігання температури.
5. Якщо застосовується підігрівання піноутворювача або його розчину, максимальна температура нагрівального елемента, що контактує з піноутворювачем або з його розчином, не повинна перевищувати 40° C.
6. Резервуари для води, піноутворювача та його розчину, як правило, обладнуються сигналізаторами рівня. За відсутності автоматичного контролю рівень перевіряється візуально не рідше двох разів на місяць.
1. Лінійна частина магістральних нафтопродуктопроводів повинна мати постійні розпізнавальні знаки висотою 1,5 - 2,0 м, які встановлюються на місцевості через кожен кілометр (кілометрові стовпчики).
Крім кілометрових стовпчиків, поблизу місця перетинання нафтопродуктопроводом автошляхів встановлюються дорожній знак "Зупинка заборонена", а також попереджувальний плакат "Вогненебезпечно, нафтопродуктопровід" з номером телефону організації, що експлуатує цей нафтопродуктопровід, за яким слід звертатися у випадку виявлення виходу нафтопродукту на поверхню.
