4. Розміщення приладів загального відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами будь-якого класу передбачається поза межами вказаних приміщень (зовні) на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах.

Спільні апарати відключення (вимикачі) розміщуються в ящиках з негорючих матеріалів або в нішах, опломбовуються і замикаються на замок.

5. Прокладання ліній слабкострумових мереж (радіо-, телефонного зв'язку, сигналізації тощо) дозволяється лише за умови дотримання відстаней до зовнішніх установок з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами всіх класів, такими ж, як і для повітряних ліній електропередач напругою не вище 1 кВ згідно з НПАОП 40.1-1.32-01.

6. Виконання електромонтажних і ремонтних робіт у вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зонах без дозволу адміністрації підприємства не допускається.

7. У вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах приміщень і зовнішніх установок забороняється:

експлуатувати електрообладнання, яке не має маркування щодо ступеня його захисту згідно з чинними стандартами;

включати в роботу електроустановки при несправному захисному зануленні та (або) заземленні, несправних блокувальних пристроях, несправних вибухозахисних оболонках, за наявності люфтів у місцях приєднання труб електропроводок до електрообладнання, відкритих кришок фітингів або кришок увідних коробок, а також пошкоджень скла в оглядових віконцях обладнання, заповненого оливою;

розкривати оболонки вибухозахищеного електрообладнання;

вмикати електроустановки після автоматичного їх вимикання апаратами захисту без виявлення й усунення причин вимикання;

підключати до джерел живлення іскронебезпечних приладів інші апарати та ланцюги, що не входять до комплекту цього приладу;

прокладати відкрито електропроводи і кабелі транзитом через пожежонебезпечні та вибухонебезпечні зони будь-якого класу і ближче 1 м і 5 м від них відповідно;

розміщувати електрообладнання (світильники, прожектори, з'єднувальні коробки тощо) без засобів вибухозахисту та прокладати електропроводи і кабелі над цими зонами способами, що не допускаються у вибухонебезпечних зонах відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01;

застосовувати в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентні світильники з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

використовувати в пожежонебезпечних зонах світильники з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

застосовувати електричні опалювальні прилади у приміщеннях категорій А та Б за вибухопожежною небезпекою відповідно до НАПБ Б.03.002-2007;

застосовувати переносні світильники, що не відповідають вимогам вибухобезпеки.

3. Освітлення

1. Забороняється застосовувати світлотехнічне обладнання, конструктивне виконання якого не відповідає вимогам діючих стандартів на це обладнання.

2. Для освітлення резервуарних парків, як правило, застосовуються прожектори, встановлені на щоглах, розташованих безпосередньо за межами обвалування резервуарів.

3. У світильниках аварійного та евакуаційного освітлення використовуються лампи розжарювання. В окремих випадках дозволяється застосування люмінесцентних світильників для аварійного (евакуаційного) освітлення за умов, що температура навколишнього середовища приміщення становить не нижче 5° C, а живлення здійснюється на змінному струмі й забезпечується напругою мережі не нижче 90 % від номінальної.

Для аварійного (евакуаційного) освітлення застосовуються світильники, які відрізняються від світильників робочого освітлення своїм типом чи спеціально нанесеним знаком. Світильники евакуаційного освітлення позначаються літерою "Е".

Встановлення будь-яких місцевих вимикачів або штепсельних роз'єднувачів у мережах аварійного (евакуаційного) освітлення не дозволяється.

4. Переносні світильники обладнуються захисними скляними ковпаками й сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури застосовуються тільки гнучкі кабелі та проводи (шнури) з мідними жилами, спеціально призначеними для цієї мети, з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень.

5. Для місцевого освітлення при ремонтах та оглядах у вибухонебезпечних приміщеннях та зовнішніх установках використовуються світильники напругою не вище 12 В з рівнем вибухозахисту, який відповідає класу вибухонебезпечної зони, та видом вибухозахисту, який відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші.

6. Вибухозахищені світильники, які не мають знаків вибухозахисту, пломб або окремих деталей, передбачених конструкцією, до експлуатації у вибухонебезпечних приміщеннях не допускаються.

7. Ручні вибухозахищені світильники зберігаються у відповідальних осіб та видаються у справному стані тільки на час виконання робіт.

Після закінчення робіт світильники очищаються та повертаються відповідальній особі з відповідним оформленням.

8. Профілактичне обслуговування вибухозахищених світильників (заміна ламп, зарядження або заміна акумуляторів) виконується персоналом, призначеним розпорядженням по підприємству, який має відповідну кваліфікацію та допуск до цих робіт.

4. Захист від блискавки

1. Експлуатація й утримання пристроїв блискавкозахисту та визначення зони захисту блискавковідводів здійснюються відповідно до вимог чинних нормативних документів.

2. Перевірка стану улаштування блискавкозахисту проводиться для будівель і споруд I і II категорій 1 раз на рік перед початком грозового сезону, для будівель і споруд III категорії - не рідше 1 разу на три роки.

Перевіряється цілісність та захищеність від корозії доступних для огляду частин блискавкоприймачів і струмовідводів та контактів між ними, а також значення опору струму промислової частоти заземлювачів блискавковідводів, що стоять окремо. Ці значення не повинні перевищувати результатів відповідних замірів на стадії приймання більш ніж у 5 разів. У протилежному випадку проводиться ревізія заземлювача.

3. Результати ревізії блискавкозахисту, перевірочних випробувань заземлювальних пристроїв, виконаних ремонтів заносяться до спеціального пронумерованого, прошнурованого та скріпленого печаткою експлуатаційного журналу. Ця документація після закінчення приймання пристроїв блискавкозахисту передається організації, яка їх експлуатує.

5. Захист від статичної електрики

1. Для захисту від небезпечної дії статичної електрики вживаються заходи відповідно до Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (далі - НПАОП 0.00-1.29-97).

Забезпечення та утримування у справному стані заземлення всіх металевих та електропровідних неметалевих частин технологічного обладнання здійснюються незалежно від застосування інших засобів захисту від статичної електрики.

2. Автоцистерни перед наливом та зливом пожежонебезпечних рідин приєднуються до заземлювального пристою на весь час заповнення чи випорожнення цистерн.

Контактні пристрої для під'єднання заземлювальних провідників від автоцистерн повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів та встановлюватися за межами вибухонебезпечної зони.

Гнучкі заземлювальні провідники площею перерізу не менше 6 мм2 повинні бути постійно приєднані до металевих корпусів автоцистерн та мати струбцину або наконечник під болт М10 для приєднання до заземлювального пристрою.

Є можливим застосування у вибухонебезпечній зоні заземлювальних пристроїв, які мають відповідний рівень вибухозахисту.

Водій, під'їхавши до поста наливу, повинен заземлити автоцистерну. За відсутності постійно приєднаних провідників заземлення автоцистерн виконується через інвентарні провідники, які мають наконечники на обох кінцях, у такому порядку: заземлювальний провідник спочатку приєднується до корпусу цистерни, потім - до заземлювального пристрою. Не допускається приєднання заземлювальних провідників до пофарбованих та забруднених металевих частин автоцистерни.

3. Відкривати люк автоцистерни та занурювати у неї наливну трубу (рукав) дозволяється тільки після заземлення автоцистерни.

4. Рукави з неелектропровідних матеріалів з металевими наконечниками, що використовуються для наливання нафтопродуктів у залізничні цистерни, автоцистерни, наливні судна та інші транспортні засоби, обвиваються мідним дротом діаметром не менше 2 мм (або мідним тросиком площею перерізу не менше 4 мм2) з проміжком витка не більше 100 мм. Один кінець дроту (тросика) з'єднується пайкою (або під болт) з металевими заземленими частинами продуктопроводу, а інший - з наконечником рукава. У випадку використання армованих або електропровідних рукавів обвивати їх не потрібно за умови обов'язкового з'єднання арматури або електропровідного гумового шару з заземленим продуктопроводом та металевим наконечником рукава. Наконечники рукавів виготовляються з металів, які виключають іскроутворення.

5. Нафтопродукти закачуються у резервуари, цистерни, тару без розбризкування, розпилення або інтенсивного перемішування. Наливання світлих нафтопродуктів струменем, що вільно падає, не допускається. Відстань від кінця завантажувальної труби до дна приймальної посудини не повинна перевищувати 200 мм, а якщо це неможливо, то струмінь спрямовується вздовж стінки. При цьому форма кінця труби та швидкість подавання нафтопродукту обираються таким чином, щоб виключалося розбризкування. Якщо діаметр горловини посудини місткістю більше 10 л не дозволяє опустити шланг всередину, використовується заземлена лійка з електропровідного (такого, що не утворює іскор) матеріалу, кінець якої опускається в посудину на відстань не більше 200 мм від її дна. У випадку застосування короткої лійки до її кінця приєднується ланцюжок з матеріалу, що виключає іскроутворення, який при опусканні лійки в посудину лягає на її дно.

6. Для зниження інтенсивності виникнення заряду статичної електрики швидкість руху нафтопродуктів по трубопроводах нафтобаз не повинна перевищувати граничнодопустимих значень.

7. Під час заповнення резервуара нафтопродукти подаються нижче рівня залишку нафтопродукту, який знаходиться в цьому резервуарі.

Під час заповнення порожнього резервуара нафтопродукти подаються у нього із швидкістю не більше 0,5 м/с до моменту занурення кінця завантажувальної труби.

При подальшому заповненні швидкість слід вибирати з урахуванням виду наливу, властивостей нафтопродукту, вмісту та розміру нерозчинених домішок, властивостей матеріалу стінок трубопроводу, резервуара та транспортних засобів.

8. Ручний відбір проб допускається не раніше ніж через 10 хвилин після припинення руху нафтопродукту.

Вимірювання рівня метр-штоком або вимірювальною рулеткою з лотом, яке здійснюється через люки з метою визначення кількості нафтопродукту, допускається не раніше ніж через 2 години після припинення руху нафтопродукту.

Пробовідбірник повинен мати струмопровідний мідний тросик, один кінець якого припаюється до корпусу пробовідбірника, а на іншому є наконечник під болт М10. Болт М10 з гайкою-баранчиком приварюється до периметрової огорожі покрівлі заземленого резервуара. Перед відбором проб пробовідбірник обов'язково заземлюється.

Перед кожним використанням пробовідбірника обов'язково перевіряється цілісність мідного струмопровідного тросика.

9. Якщо підлоги розливальних відділень виконані з неелектропровідних матеріалів, на них кладуться заземлені металеві листи, на які встановлюють посудини для заповнення; допускається здійснювати заземлення бочок, бідонів та інших пересувних посудин шляхом приєднання їх до заземлювального пристрою мідним тросиком з наконечником під болт, гвинт, шпильки.

10. Огляд та поточний ремонт заземлювальних пристроїв для захисту від статичної електрики здійснюються одночасно з перевіркою заземлення електрообладнання установок підприємства відповідно НПАОП 40.1-1.21-98 та інших нормативних актів.

Вимірювання електричних опорів заземлювальних пристроїв проводиться не рідше одного разу на рік. Результати вимірювання та ремонтів заносять до журналу з експлуатації захисту від проявів статичної електрики підприємства. Сторінки журналу нумеруються, прошнуровуються та скріплюються печаткою.

6. Засоби виробничої автоматики

1. Під час експлуатації приладів і засобів автоматизації необхідно дотримуватися рекомендацій заводів-виробників щодо режиму роботи, а також щодо профілактики приладів і засобів автоматизації.

2. Під час монтажу і профілактичних робіт необхідно стежити, щоб мастильні матеріали, розчинники, а також сторонні предмети не потрапляли на монтажну електричну схему. Відходи, що накопичуються під час проведення цих робіт, прибираються з приміщення до закінчення робочої зміни.

3. Роботи з обслуговування та профілактики приладів у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних цехах дозволяється проводити тільки холодним способом без застосування паяння, зварювання та інших робіт, що пов'язані з використанням вогню або високих температур.

Дрібний, поточний ремонт приладів автоматичного контролю і регулювання дозволяється тільки після відключення приладів від технологічних установок і усунення тиску.

4. Кожен апарат після ремонту відрегульовується і випробовується відповідно до вимог технічних умов заводу-виробника обсягом контрольних випробувань.

5. Необхідно здійснювати контроль і за необхідності вживати заходів для забезпечення герметизації приміщень, де розміщуються КВП, від вибухонебезпечних виробничих та складських приміщень.

6. Не дозволяється влаштовувати ввід у приміщення КВП імпульсних ліній, що контролюють стан горючих газів, парів і рідин і пов'язують технологічні апарати і трубопроводи, які знаходяться під дією надлишкового тиску, з приладами і апаратами, розміщеними у приміщеннях КВП. В окремих випадках (за необхідності) ввід імпульсних трубок дозволяється за умови улаштування поза межами приміщень КВП роздільних посудин, а також запобіжних (відсічних) приладів, які запобігають проникненню в приміщення КВП горючих газів і парів у випадку розриву імпульсних трубок.