---

вуглекислоти.

Під кожним балоном повинна бути прокладка, що ізолює його від

стикання з палубою.

Балони повинні бути пофарбовані та мати свій порядковий

номер.

7.6.5. Станція вуглекислотного пожежогасіння повинна мати

пристрої для зважування балонів.

7.6.6. Після заповнення балонів вуглекислотою і встановлення

їх на місце устаткування для відкриття клапана або приводів

управління клапанами повинно бути опломбовано другим механіком із

записом у вахтовому машинному журналі.

7.6.7. На станції вуглекислотного пожежогасіння слід

зберігати захисні ковпаки, які призначені для захисту клапанів від

пошкодження під час транспортування балонів.

7.6.8. Системи витяжної і припливної вентиляції станції

вуглекислотного пожежогасіння повинні бути справними і постійно

готовими до дії.

7.6.9. Для підтримання станції вуглекислотного гасіння в

постійній готовності до дії слід:

щоденно оглядати вуглекислотні балони й їх кріплення;

один раз на тиждень виконувати зовнішнє очищення балонів і

арматури від пилу;

один раз на місяць перевіряти чистоту трубопроводів та сопел

шляхом продування їх стисненим повітрям, перевіряти рухливість

перепускних і пускових клапанів на трубопроводах і розсувних

сальниках;

один раз на рік перевіряти наявність вуглекислоти в балонах,

зважуючи їх, справність прогумованих пристроїв балонових клапанів

і всіх допоміжних пристроїв (провідників тросової системи пуску,

пневматичних вимикачів, схеми електромагнітних пускових і

запобіжних клапанів балонів).

Результати перевірки, наявність вуглекислоти в балонах,

характеристики на кожний балон заносять до журналу технічного

стану.

Кількість вуглекислоти в кожному балоні повинна становити не

менше 90% розрахункової.

Результати контрольного зважування балонів, щотижневих та

щомісячних оглядів стану вуглекислотних пристроїв заносять у

журнал технічного стану.

7.7. Системи пожежогасіння газового (хладонового) та

рідинного (хімічного) інертних газів

7.7.1. Внутрішня поверхня резервуарів для зберігання

вогнегасної рідини повинна мати стійке антикорозійне покриття.

Як вогнегасну речовину допускається застосувати хладони 13В1

та 114В2, а також сполуку БФ-2, яка складається за масою з 27%

хладону 114В2 (чистого тетрафтордіброметану) і 73% бромистого

етилу.

Щільність суміші повинна становити 1,57 г/см3 для хладону

13В1 і 2,18 г/см3 для хладону 114В2, а для БФ-2 -1,60 г/см3.

Згідно з Регістром можливе застосування інших хладонів після

подання документів, що підтверджують їх вогнегасну ефективність та

безпеку застосування.

Розрахунки вагової кількості вогнегасних речовин різного

складу наведено в Правилах Регістру.

7.7.2. При обслуговуванні системи рідинного (хімічного)

пожежогасіння належить:

стежити, щоб температура в приміщенні станції не підіймалася

вище +45 град.С і не опускалася нижче +2 град.С;

щоденно контролювати за манометром тиск у повітряних балонах

та рівень вогнегасної рідини в резервуарах, перевіряти кількість

рідини за контрольними рисками на мірному склі або за градуйованою

шкалою, встановленою поблизу вказівної колонки (мірного скла);

не рідше одного разу на три дні у відсіках, що охороняються,

перевіряти роботу попереджувальної сигналізації;

не рідше одного разу на квартал оглядати вихідні кінці труб і

арматури, продувати систему стисненим повітрям;

стежити за своєчасним поповненням резервуарів вогнегасною

рідиною, щоразу після перезарядження ємкостей та доливання рідини

виконувати аналіз її в лабораторії;

один раз на чотири роки здійснювати внутрішній огляд

резервуарів для зберігання вогнегасної рідини.

Результати оглядів та гідравлічних випробувань повинні

заноситись у реєстрову книгу систем пожежогасіння.

Результати всіх оглядів і перевірок систем заносяться до

журналу технічного стану за підписом головного (старшого)

механіка.

7.7.3. Устаткування системи інертних газів має відповідати

Правилам Регістру.

7.7.4. Система інертних газів повинна забезпечувати утворення

захисного середовища над поверхнею нафтопродуктів чи в обсязі

порожнього танка, що запобігаї утворенню вибухонебезпечної

концентрації суміші пари нафтопродуктів з повітрям під час

вантажних операцій, при перевезенні вантажу та миття танків.

Технічне використання і технічне обслуговування систем

повинно провадитись згідно з інструкцією з експлуатації.

7.7.5. Необхідно стежити за щільністю трубопроводів і

арматури системи, не допускати витоку газу в приміщення, у яких

встановлені системи чи крізь які проходять трубопроводи.

При виявленні витоку газів система повинна бути виведена з

дії, а приміщення провентильоване.

7.7.6. Перед оглядом ізольованих приміщень, у яких розміщені

системи інертних газів, і суміжних з ними приміщень необхідно за

штатними газоаналізаторами переконатись у відсутності загазування.

Газоаналізатори мають бути справними і перевірятись у строки,

встановлені інструкцією з експлуатації.

7.7.7. Трубопроводи системи інертних газів мають бути

заземлені на корпус судна.

7.7.8. Забороняється використовувати приміщення станції для

виконання робіт або зберігання матеріалів.

7.8. Водяна протипожежна система

7.8.1. Режим роботи водяної протипожежної системи в різних

умовах експлуатації судна визначає головний (старший) механік і

узгоджує його з капітаном судна.

7.8.2. Забороняється насоси і трубопроводи водяної

протипожежної системи використовувати для перекачування

нафтопродуктів, масел та інших займистих рідин, а також для

осушення відсіків, у яких можуть виявитися залишки займистих

рідин.

7.8.3. Дію водяної протипожежної системи слід перевіряти не

рідше одного разу на тиждень, подаючи до неї воду під робочим

тиском. При цьому слід переконатися в тому, що вода підійшла до

кожного ПК.

Розміщення запірної арматури на всмоктувальних та напірних

трубопроводах має забезпечувати можливість заміни або ремонту

будь-якого з насосів, зворотних клапанів та основної запірної

арматури.

При перевірці системи необхідно звертати увагу на стан

набивки сальників пожежних насосів і клапанів та відсутність течі

через них.

7.8.4. Ріжки ПК повинні бути завжди в закритому положенні.

ПК не рідше одного разу на шість місяців підлягають

обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пускання води

з реєстрацією результатів перевірки в спеціальному журналі обліку

ТО.

ПК повинні постійно бути справними і доступними для

використання.

7.8.5. При роботі водяної протипожежної системи в умовах

від'ємних температур слід періодично на короткий час відкривати

всі пожежні ріжки, що перебувають під тиском і розміщені на

ділянках з температурою нижче 0 град.С.

За тривалої бездіяльності системи слід випустити з неї воду.

7.8.6. Контроль за станом водяної пожежної системи повинен

здійснюватись відповідно до вимог ДСТУ 3220-95.

7.9. Системи водорозпилення

7.9.1. Трубопроводи системи водорозпилення повинні бути

завжди заповнені водою до запірних клапанів на розподільних

трубопроводах.

7.9.2. У процесі експлуатації системи водорозпилення

належить:

не рідше одного разу на тиждень оглядати їх і перевіряти стан

набивки сальників у клапанів;

стежити за чистотою розпилювачів, не допускати їх засмічення,

щомісячно продувати їх стиснутим повітрям;

один раз на квартал, а також перед постановкою на ремонт і

виходом з ремонту виконувати випробування системи в дії.

7.9.3. Системи водяних завіс, зрошення трапів та виходів

потрібно перевіряти в дії (створення суцільної водяної перешкоди).

7.9.4. Водяні завіси, призначені для захисту суднових

конструкцій, потрібно перевіряти згідно з інструкцією з

експлуатації з одержанням суцільного потоку води по захищуваній

конструкції.

При випробуванні водяних завіс слід перевіряти відповідність

фактичної витрати та тиску води окремих розпилювачів до

розрахункових чи паспортних даних.

Випробування проводить помічник капітана з пожежної частини,

а де його немає - старший помічник капітана із залученням

спеціаліста СПБ.

7.9.5. При випробуванні системи водорозпилення слід

перевіряти роботу розпилювальних пристроїв, заміряти фактичну

витрату та тиск води на кожній розпилювальній насадці і

порівнювати одержані результати з проектними або паспортними

даними.

7.10. Спринклерна система

7.10.1. Спринклерна система гасіння повинна автоматично

вмикатися при підвищенні температури приміщенні, що захищається,

до значення, обумовленого Правилами Регістру.

7.10.2. Не рідше одного разу на тиждень потрібно оглядати

водопостачання пристроїв кожної спринклерної системи, перевіряти

щільність набивки сальників у клапанів та стан розпилювачів, не

допускати їх засмічення.

7.10.3. На час тривалої бездіяльності спринклерної системи

необхідно випустити воду з трубопроводів та водопостачальних

пристроїв.

7.10.4. Замість спринклерів, що вийшли з ладу, належить

негайно встановити нові, розраховані на таку саму температуру.

7.10.5. Усі встановлені в системі спринклери повинні

утримуватись у чистоті й очищатися від пилу та бруду не рідше

одного разу на місяць.

При огляді спринклерів необхідно перевіряти справність

пристосувань, які оберігають спринклери від механічних пошкоджень.

Не рідше одного разу на тиждень слід проводити перевірку

спринклерної мережі повітрям.

7.10.6. Забороняється використання труб спринклерної системи

для підвішування будь-яких предметів або кріплення підйомних

пристосувань.

7.10.7. Для перевірки контрольно-сигнальної апаратури

спринклерної секції слід щоденно випробовувати вловлювач хибних

сигналів на їх максимальність.

7.10.8. Насос, який живить спринклерну систему водою, повинен

постійно бути в повній готовності до дії.

7.10.9. Не рідше одного разу на рік слід приводити в дію

спринклерну систему для перевірки спрацювання

контрольно-сигнальних клапанів шляхом розкриття спринклера або за

допомогою контрольного патрубка, а також для перевірки дії

сигналу тривоги, пристрою для автоматичного підтримання тиску,

контролю рівня води в пневмогідравлічній цистерні і автоматичного

вмикання насосів та компресорів.

7.10.10. Один раз на вісім років потрібно виконувати

внутрішній огляд і гідравлічне випробування пневмогідравлічних

цистерн спринклерної системи.

7.11. Система парогасіння

7.11.1. Система парогасіння має відповідати Правилам

Регістру.

7.11.2. Парогасіння може застосовуватися в обмежених зонах як

додаток до потрібної вогнегасної речовини.

Подача пари приблизно 1 кг/год на кожні 0,75 м3 валової

місткості приміщення, яке підлягає захисту.

7.11.3. Систему парогасіння необхідно повністю оглядати та

приводити в дію не рідше одного разу на місяць. Результати огляду

та спрацювання слід заносити в журнал технічного стану.

7.11.4. Усі з'єднання системи парогасіння повинні бути

щільними, паропроводи справними та пофарбованими у розпізнавальні

кольори.

Нещільне закриття клапанів, поява свищів та розривів

паропроводів, порушення їх ізоляції, зміщення, замерзання,

корозія, а також інші дефекти повинні негайно усуватися.

7.11.5. Штоки клапанів та інших рухомих деталей арматури

системи парогасіння повинні бути завжди розходжені, набивка

сальників не мати пропусків.

7.11.6. Забороняється закладати випускні кінці паропроводів

вантажем або іншими матеріалами.

7.11.7. Клапани постів управління системою парогасіння

повинні завжди перебувати під тиском пари для негайної подачі її в

будь-який відсік, який захищається.

7.11.8. Усі манометри і пробні краники на станціях

парогасіння повинні бути завжди справними. Необхідно щорічно

виконувати перевірку манометрів у лабораторіях Держнагляду,

Держстандарту України.

7.11.9. На нафтоналивних суднах незворотно-запірні клапани

системи парогасіння на відгалуженнях до танків повинні бути

постійно відкриті, а головний клапан закритий.

7.12. Системи протидимного захисту та оповіщення людей про

пожежу, керування евакуацією, засоби зв'язку

7.12.1. Системи протидимного захисту та обладнання повинні

відповідати Правилам Регістру та забезпечувати незадимлення,

зниження температури, видалення продуктів горіння та термічного

розкладу на шляхах евакуації протягом часу, достатнього для

евакуації людей, та колективний захист людей, чи захист

матеріальних цінностей.

Для протидимного захисту може бути використано прямоточний

розпилювальний теплообмінник (ПРТО).

7.12.2. Системи протидимного захисту повинні утримуватись у

справному робочому стані, бути готовими до негайної дії.

7.12.3. Отвори в переділках мають бути обладнані захисними

пристроями проти поширення вогню і продуктів горіння.

7.12.4. У разі перетинання переділок, палуб різними

комунікаціями щілини навколо останніх слід наглухо зашпарувати

матеріалом, що забезпечує димонепроникання.

7.12.5. Не менше одного разу на місяць слід проводити

випробування систем протидимного захисту з увімкненням

вентиляторів (ручним способом або від пожежних оповіщувачів), про

що складають відповідний акт.

7.12.6. Для підтримання систем протидимної вентиляції у