Кодекс 2341-III. Криминальный кодекс Украины


КРИМIНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ<br> <br> <br> { Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 року,<br> див. п.1 розділу I "ПРИКIНЦЕВI ТА ПЕРЕХIДНI<br> ПОЛОЖЕННЯ" }<br> <br> <br> ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131 )<br> <br> { Iз змінами, внесеними згідно із Законами<br> N 2953-III ( <A HREF="93693">2953-14</A> ) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.121<br> N 3075-III ( <A HREF="97083">3075-14</A> ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.206<br> N 430-IV ( <A HREF="122862">430-15</A> ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.95<br> - набуває чинності 11.06.2003 <br> N 485-IV ( <A HREF="124505">485-15</A> ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.104<br> - набуває чинності 11.06.2003 року <br> N 662-IV ( <A HREF="129920">662-15</A> ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209<br> - набуває чинності 01.08.2003 року <br> N 668-IV ( <A HREF="130017">668-15</A> ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.198<br> N 669-IV ( <A HREF="129957">669-15</A> ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.199<br> N 744-IV ( <A HREF="135194">744-15</A> ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.234<br> N 850-IV ( <A HREF="134191">850-15</A> ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271<br> N 908-IV ( <A HREF="135532">908-15</A> ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.320<br> N 1098-IV ( <A HREF="141032">1098-15</A> ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 7, ст.46<br> N 1130-IV ( <A HREF="140631">1130-15</A> ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.66<br> N 1626-IV ( <A HREF="160584">1626-15</A> ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 26, ст.361<br> N 1723-IV ( <A HREF="164828">1723-15</A> ) від 18.05.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.430 }<br> <br> { Щодо визнання неконституційними окремих положень див.<br> Рішення Конституційного Суду<br> N 15-рп/2004 ( <A HREF="181814">v015p710-04</A> ) від 02.11.2004 }<br> <br> { Iз змінами, внесеними згідно із Законами<br> N 2252-IV ( <A HREF="185928">2252-15</A> ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 5, ст.119<br> N 2276-IV ( <A HREF="185920">2276-15</A> ) від 21.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.134<br> N 2289-IV ( <A HREF="186601">2289-15</A> ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.139<br> N 2308-IV ( <A HREF="187532">2308-15</A> ) від 11.01.2005, ВВР, 2005, N 6, ст.145<br> N 2322-IV ( <A HREF="188911">2322-15</A> ) від 12.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.187<br> N 2456-IV ( <A HREF="194028">2456-15</A> ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.260<br> N 2598-IV ( <A HREF="202810">2598-15</A> ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 27, ст.359<br> N 2734-IV ( <A HREF="205586">2734-15</A> ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.432<br> N 2903-IV ( <A HREF="215589">2903-15</A> ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.4<br> N 2984-IV ( <A HREF="218208">2984-15</A> ) від 18.10.2005, ВВР, 2006, N 2-3, ст.37<br> N 3108-IV ( <A HREF="222131">3108-15</A> ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18<br> N 3169-IV ( <A HREF="225543">3169-15</A> ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.105<br> N 3316-IV ( <A HREF="229426">3316-15</A> ) від 12.01.2006, ВВР, 2006, N 17, ст.147<br> N 3423-IV ( <A HREF="240068">3423-15</A> ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 26, ст.211<br> N 3480-IV ( <A HREF="243681">3480-15</A> ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 31, ст.268<br> N 3504-IV ( <A HREF="243247">3504-15</A> ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.280<br> N 170-V ( <A HREF="265047">170-16</A> ) від 21.09.2006, ВВР, 2006, N 45, ст.443 <br> N 527-V ( <A HREF="275446">527-16</A> ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 11, ст.96<br> N 534-V ( <A HREF="275445">534-16</A> ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.91<br> N 578-V ( <A HREF="278151">578-16</A> ) від 11.01.2007, ВВР, 2007, N 13, ст.131<br> N 698-V ( <A HREF="284515">698-16</A> ) від 22.02.2007, ВВР, 2007, N 20, ст.282<br> N 875-V ( <A HREF="297302">875-16</A> ) від 05.04.2007, ВВР, 2007, N 29, ст.388<br> N 966-V ( <A HREF="297304">966-16</A> ) від 19.04.2007, ВВР, 2007, N 32, ст.412<br> N 1071-V ( <A HREF="297053">1071-16</A> ) від 24.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.447<br> N 1111-V ( <A HREF="297082">1111-16</A> ) від 31.05.2007, ВВР, 2007, N 44, ст.512<br> N 270-VI ( <A HREF="343404">270-17</A> ) від 15.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.236<br> N 586-VI ( <A HREF="418207">586-17</A> ) від 24.09.2008<br> N 600-VI ( <A HREF="417461">600-17</A> ) від 25.09.2008<br> N 616-VI ( <A HREF="419090">616-17</A> ) від 01.10.2008 }<br> <br> ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА<br> <br> <a name="RI"></a>Р о з д і л I<br> <br> ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ<br> <br> <a name="S1"></a>Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України<br> <br> 1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове<br>забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина,<br>власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля,<br>конституційного устрою України від злочинних посягань,<br>забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.<br> <br> 2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України<br>визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які<br>покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.<br> <br> <a name="S2"></a>Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності<br> <br> 1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою<br>суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину,<br>передбаченого цим Кодексом.<br> <br> 2. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може<br>бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде<br>доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком<br>суду.<br> <br> 3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної<br>відповідальності за той самий злочин більше одного разу.<br> <br> <br> <a name="RII"></a>Р о з д і л II<br> <br> ЗАКОН ПРО КРИМIНАЛЬНУ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ<br> <br> <a name="S3"></a>Стаття 3. Законодавство України про кримінальну<br> відповідальність<br> <br> 1. Законодавство України про кримінальну відповідальність<br>становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на<br>Конституції України ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ) та загальновизнаних принципах і<br>нормах міжнародного права.<br> <br> 2. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті<br>після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після<br>набрання ними чинності.<br> <br> 3. Злочинність діяння, а також його караність та інші<br>кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.<br> <br> 4. Застосування закону про кримінальну відповідальність за<br>аналогією заборонено.<br> <br> 5. Закони України про кримінальну відповідальність повинні<br>відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних<br>договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою<br>України.<br> <br> <a name="S4"></a>Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність<br> у часі<br> <br> 1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності<br>через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не<br>передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.<br> <br> 2. Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові<br>наслідки діяння визначаються законом про кримінальну<br>відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.<br> <br> 3. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою<br>передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або<br>бездіяльності.<br>{ Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI<br>( <A HREF="343404">270-17</A> ) від 15.04.2008 }<br> <br> <a name="S5"></a>Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну<br> відповідальність у часі<br> <br> 1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує<br>злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або<br>іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі,<br>тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до<br>набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які<br>відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.<br> <br> 2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює<br>злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим<br>чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.<br> <br> 3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково<br>пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує<br>становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність<br>або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі<br>лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або<br>іншим чином поліпшує становище особи.<br> <br> 4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим<br>Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька<br>разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність<br>діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином<br>поліпшує становище особи.<br>{ Стаття 5 в редакції Закону N 270-VI ( <A HREF="343404">270-17</A> ) від 15.04.2008 }<br> <br> <a name="S6"></a>Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність<br> щодо злочинів, вчинених на території України<br> <br> 1. Особи, які вчинили злочини на території України,<br>підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.<br> <br> 2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його<br>було почато, продовжено, закінчено або припинено на території<br>України.<br> <br> 3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його<br>виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території<br>України.<br> <br> 4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних<br>представників іноземних держав та інших громадян, які за законами<br>України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких<br>надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних<br>справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території<br>України вирішується дипломатичним шляхом.<br> <br> <a name="S7"></a>Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність<br> щодо злочинів, вчинених громадянами України або<br> особами без громадянства за межами України<br> <br> 1. Громадяни України та особи без громадянства, що постійно<br>проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають<br>кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не<br>передбачено міжнародними договорами України, згода на<br>обов'язковість яких надана Верховною Радою України.<br> <br> 2. Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті, за<br>вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України,<br>вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної<br>відповідальності за ці злочини.<br> <br> <a name="S8"></a>Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність<br> щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами<br> без громадянства за межами України<br> <br> Iноземці або особи без громадянства, що не проживають<br>постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в<br>Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених<br>міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим<br>Кодексом тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод<br>громадян України або інтересів України.<br>( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3316-IV<br>( <A HREF="229426">3316-15</A> ) від 12.01.2006 )<br> <br> <a name="S9"></a>Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України<br> <br> 1. Вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо<br>громадянин України, іноземець або особа без громадянства були<br>засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинили<br>злочин на території України.<br> <br> 2. Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів,<br>невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду<br>іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину,<br>призначенні покарання, звільненні від кримінальної<br>відповідальності або покарання.<br> <br> <a name="S10"></a>Стаття 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні<br> злочину, та особи, яка засуджена за вчинення<br> злочину<br> <br> 1. Громадяни України та особи без громадянства, що постійно<br>проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не<br>можуть бути видані іноземній державі для притягнення до<br>кримінальної відповідальності та віддання до суду.<br> <br> 2. Iноземці, які вчинили злочини на території України і<br>засуджені за них на підставі цього Кодексу, можуть бути передані<br>для відбування покарання за вчинений злочин тій державі,<br>громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена<br>міжнародними договорами України.<br> <br> 3. Iноземці та особи без громадянства, що постійно не<br>проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України і<br>перебувають на її території, можуть бути видані іноземній державі<br>для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до<br>суду або передані для відбування покарання, якщо така видача або<br>передача передбачені міжнародними договорами України.<br> <br> <a name="RIII"></a>Р о з д і л III<br> <br> ЗЛОЧИН, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДIЇ<br> <br> <a name="S11"></a>Стаття 11. Поняття злочину<br> <br> 1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне<br>винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.<br> <br> 2. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і<br>містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але<br>через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не<br>заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи<br>юридичній особі, суспільству або державі.<br> <br> <a name="S12"></a>Стаття 12. Класифікація злочинів<br> <br> 1. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на<br>злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо<br>тяжкі.<br> <br> 2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене<br>покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років,<br>або інше, більш м'яке покарання.<br> <br> 3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене<br>покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.<br> <br> 4. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у<br>виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.<br> <br> 5. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене<br>покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або<br>довічного позбавлення волі.<br> <br> <a name="S13"></a>Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини<br> <br> 1. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі<br>ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої<br>частини цього Кодексу.<br> <br> 2. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на<br>злочин.<br> <br> <a name="S14"></a>Стаття 14. Готування до злочину<br> <br> 1. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування<br>засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на<br>вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення<br>умов для вчинення злочину.<br> <br> 2. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою<br>кримінальної відповідальності.<br> <br> <a name="S15"></a>Стаття 15. Замах на злочин<br> <br> 1. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом<br>діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на<br>вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої<br>частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до<br>кінця з причин, що не залежали від її волі.<br> <br> 2. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа<br>виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до<br>кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від<br>її волі.<br> <br> 3. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з<br>причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які<br>вважала необхідними для доведення злочину до кінця.<br> <br> <a name="S16"></a>Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений<br> злочин<br> <br> Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах<br>на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої<br>частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за<br>закінчений злочин.<br> <br> <a name="S17"></a>Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині<br> <br> 1. Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за<br>своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при<br>цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.<br> <br> 2. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину<br>до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі,<br>якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.<br> <br> <a name="RIV"></a>Р о з д і л IV<br> <br> ОСОБА, ЯКА ПIДЛЯГАЄ КРИМIНАЛЬНIЙ ВIДПОВIДАЛЬНОСТI<br> (СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ)<br> <br> <a name="S18"></a>Стаття 18. Суб'єкт злочину<br> <br> 1. Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила<br>злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати<br>кримінальна відповідальність.<br> <br> 2. Спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що<br>вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна<br>відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна<br>особа.<br> <br> <a name="S19"></a>Стаття 19. Осудність<br> <br> 1. Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину<br>могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.<br> <br> 2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під<br>час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим<br>Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла<br>усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок<br>хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної<br>діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До<br>такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові<br>заходи медичного характеру.<br> <br> 3. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані<br>осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну<br>хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії<br>(бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду<br>можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а<br>після одужання така особа може підлягати покаранню.<br> <br> <a name="S20"></a>Стаття 20. Обмежена осудність<br> <br> 1. Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана<br>судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину,<br>через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою<br>усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.<br> <br> 2. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при<br>призначенні покарання і може бути підставою для застосування<br>примусових заходів медичного характеру.<br> <br> <a name="S21"></a>Стаття 21. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені<br> у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю,<br> наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин<br> <br> Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок<br>вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих<br>речовин, підлягає кримінальній відповідальності.<br> <br> <a name="S22"></a>Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна<br> відповідальність<br> <br> 1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до<br>вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.<br> <br> 2. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до<br>шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише<br>за умисне вбивство (статті 115-117), посягання на життя державного<br>чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена<br>громадського формування з охорони громадського порядку і<br>державного кордону або військовослужбовця, судді, народного<br>засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із<br>здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку<br>з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги,<br>представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443),<br>умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей<br>345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяжкості тілесне<br>ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377,<br>398), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний<br>акт (стаття 258), захоплення заручників (статті 147 і 349),<br>зґвалтування (стаття 152), насильницьке задоволення статевої<br>пристрасті неприродним способом (стаття 153), крадіжку (стаття<br>185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262,<br>308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308),<br>вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження<br>майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та<br>третя статті 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних<br>засобів (стаття 277), угон або захоплення залізничного рухомого<br>складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278),<br>незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя<br>статті 289), хуліганство (стаття 296).<br> <br> <a name="RV"></a>Р о з д і л V<br> <br> ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ<br> <br> <a name="S23"></a>Стаття 23. Вина<br> <br> Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи<br>бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків,<br>виражене у формі умислу або необережності.<br> <br> <a name="S24"></a>Стаття 24. Умисел і його види<br> <br> 1. Умисел поділяється на прямий і непрямий.<br> <br> 2. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно<br>небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності),<br>передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх<br>настання.<br> <br> 3. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно<br>небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності),<br>передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала,<br>але свідомо припускала їх настання.<br> <br> <a name="S25"></a>Стаття 25. Необережність та її види<br> <br> 1. Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та<br>злочинну недбалість.<br> <br> 2. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа<br>передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків<br>свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала<br>на їх відвернення.<br> <br> 3. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не<br>передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків<br>свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх<br>передбачити.<br> <br> <a name="RVI"></a>Р о з д і л VI<br> <br> СПIВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНI<br> <br> <a name="S26"></a>Стаття 26. Поняття співучасті<br> <br> Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох<br>суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.<br> <br> <a name="S27"></a>Стаття 27. Види співучасників<br> <br> 1. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є<br>організатор, підбурювач та пособник.<br> <br> 2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з<br>іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання<br>інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній<br>відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим<br>Кодексом.<br> <br> 3. Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину<br>(злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.<br>Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи<br>злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка<br>забезпечувала фінансування чи організовувала приховування<br>злочинної діяльності організованої групи або злочинної<br>організації.<br> <br> 4. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою,<br>примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення<br>злочину.<br> <br> 5. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням<br>засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину<br>іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла<br>переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди<br>злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути<br>такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.<br> <br> 6. Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування<br>злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи<br>предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких<br>предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній<br>відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396<br>цього Кодексу.<br> <br> 7. Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину<br>неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або<br>вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній<br>відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить<br>ознаки іншого злочину.<br> <br> <a name="S28"></a>Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за<br> попередньою змовою, організованою групою або<br> злочинною організацією<br> <br> 1. Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у<br>ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без<br>попередньої змови між собою.<br> <br> 2. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою<br>осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше),<br>які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне<br>його вчинення.<br> <br> 3. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в<br>його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і<br>більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для<br>вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним<br>планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на<br>досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.<br> <br> 4. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо<br>він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять<br>і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою<br>змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою<br>безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів<br>учасниками цієї організації, або керівництва чи координації<br>злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування<br>як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.<br>{ Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI<br>( <A HREF="343404">270-17</A> ) від 15.04.2008 }<br> <br> <a name="S29"></a>Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників<br> <br> 1. Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній<br>відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка<br>передбачає вчинений ним злочин.<br> <br> 2. Організатор, підбурювач та пособник підлягають<br>кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і<br>тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу,<br>яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.<br> <br> 3. Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника<br>злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Iнші<br>обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях<br>Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на<br>кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику,<br>який усвідомлював ці обставини.<br> <br> 4. У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші<br>співучасники підлягають кримінальній відповідальності за<br>співучасть у незакінченому злочині.<br> <br> 5. Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності<br>за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім<br>умислом.<br> <br> <a name="S30"></a>Стаття 30. Кримінальна відповідальність організаторів та<br> учасників організованої групи чи злочинної<br> організації<br> <br> 1. Організатор організованої групи чи злочинної організації<br>підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені<br>організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони<br>охоплювалися його умислом.<br> <br> 2. Iнші учасники організованої групи чи злочинної організації<br>підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці<br>або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку<br>виконував у злочині кожен із них.<br> <br> <a name="S31"></a>Стаття 31. Добровільна відмова співучасників<br> <br> 1. У разі добровільної відмови від вчинення злочину<br>виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній<br>відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17 цього<br>Кодексу. У цьому випадку інші співучасники підлягають кримінальній<br>відповідальності за готування до того злочину або замах на той<br>злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.<br> <br> 2. Не підлягають кримінальній відповідальності при<br>добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо<br>вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили<br>відповідні органи державної влади про злочин, що готується або<br>вчиняється. Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним<br>засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод<br>вчиненню злочину.<br> <br> 3. У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників<br>виконавець підлягає кримінальній відповідальності за готування до<br>злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих<br>стадій його діяння було припинено.<br> <br> <a name="RVII"></a>Р о з д і л VII<br> <br> ПОВТОРНIСТЬ, СУКУПНIСТЬ ТА РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНIВ<br> <br> <a name="S32"></a>Стаття 32. Повторність злочинів<br> <br> 1. Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше<br>злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті<br>Особливої частини цього Кодексу.<br> <br> 2. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті,<br>відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з<br>двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним<br>наміром.<br> <br> 3. Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними<br>статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках,<br>передбачених в Особливій частині цього Кодексу.<br> <br> 4. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу<br>було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами,<br>встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було<br>погашено або знято.<br> <br> <a name="S33"></a>Стаття 33. Сукупність злочинів<br> <br> 1. Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або<br>більше злочинів, передбачених різними статтями або різними<br>частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден<br>з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за<br>які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за<br>підставами, встановленими законом.<br> <br> 2. При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації<br>за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього<br>Кодексу.<br> <br> <a name="S34"></a>Стаття 34. Рецидив злочинів<br> <br> Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного<br>злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.<br> <br> <a name="S35"></a>Стаття 35. Правові наслідки повторності, сукупності<br> та рецидиву злочинів<br> <br> Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при<br>кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні<br>питання щодо можливості звільнення від кримінальної<br>відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим<br>Кодексом.<br> <br> <a name="RVIII"></a>Р о з д і л VIII<br> <br> ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННIСТЬ ДIЯННЯ<br> <br> <a name="S36"></a>Стаття 36. Необхідна оборона<br> <br> 1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою<br>захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка<br>захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та<br>інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом<br>заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в<br>даній обстановці для негайного відвернення чи припинення<br>посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж<br>необхідної оборони.<br> <br> 2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від<br>можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або<br>звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.<br> <br> 3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне<br>заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає<br>небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж<br>необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у<br>випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього<br>Кодексу.<br> <br> 4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо<br>через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним<br>посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею<br>шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.<br> <br> 5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має<br>наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або<br>будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу<br>озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення<br>протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше<br>приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто<br>посягає.<br> <br> <a name="S37"></a>Стаття 37. Уявна оборона<br> <br> 1. Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням<br>шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного<br>посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого,<br>лише помилково припускала наявність такого посягання.<br> <br> 2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за<br>заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася,<br>давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне<br>посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати<br>помилковості свого припущення.<br> <br> 3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати<br>помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі<br>захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального<br>посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за<br>перевищення меж необхідної оборони.<br> <br> 4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала,<br>але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно<br>небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній<br>відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.<br> <br> <a name="S38"></a>Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин<br> <br> 1. Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб<br>безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання<br>особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам<br>влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів,<br>необхідних для затримання такої особи.<br> <br> 2. Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця,<br>визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої<br>шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або<br>обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних<br>для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у<br>випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього<br>Кодексу.<br> <br> <a name="S39"></a>Стаття 39. Крайня необхідність<br> <br> 1. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам<br>у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що<br>безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї<br>людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам<br>держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було<br>усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено<br>перевищення меж крайньої необхідності.<br> <br> 2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння<br>шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш<br>значною, ніж відвернена шкода.<br> <br> 3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за<br>перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного<br>душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона<br>не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.<br> <br> <a name="S40"></a>Стаття 40. Фізичний або психічний примус<br> <br> 1. Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла<br>шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім<br>впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати<br>своїми вчинками.<br> <br> 2. Питання про кримінальну відповідальність особи за<br>заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа<br>зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала<br>можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу,<br>вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.<br> <br> <a name="S41"></a>Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження<br> <br> 1. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду<br>правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона<br>була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.<br> <br> 2. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані<br>відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і<br>за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з<br>порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.<br> <br> 3. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка<br>відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.<br> <br> 4. Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження,<br>за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або<br>розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних<br>підставах.<br> <br> 5. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати<br>злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння,<br>вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження,<br>відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ<br>чи розпорядження.<br> <br> <a name="S42"></a>Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком<br> <br> 1. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке<br>заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було<br>вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної<br>суспільно корисної мети.<br> <br> 2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була<br>поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією<br>(бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила<br>ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є<br>достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.<br> <br> 3. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо<br>створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної<br>катастрофи чи інших надзвичайних подій.<br> <br> <a name="S43"></a>Стаття 43. Виконання спеціального завдання з попередження<br> чи розкриття злочинної діяльності організованої<br> групи чи злочинної організації<br> <br> 1. Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним<br>інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне<br>завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній<br>організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної<br>діяльності.<br> <br> 2. Особа, зазначена у частині першій цієї статті, підлягає<br>кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі<br>організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого<br>злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над<br>потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного з<br>спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або<br>настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.<br> <br> 3. Особа, яка вчинила злочин, що передбачений частиною другою<br>цієї статті, не може бути засуджена до довічного позбавлення волі,<br>а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене їй на<br>строк, більший, ніж половина максимального строку позбавлення<br>волі, передбаченого законом за цей злочин.<br> <br> <a name="RIX"></a>Р о з д і л IX<br> <br> ЗВIЛЬНЕННЯ ВIД КРИМIНАЛЬНОЇ ВIДПОВIДАЛЬНОСТI<br> <br> <a name="S44"></a>Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від<br> кримінальної відповідальності<br> <br> 1. Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної<br>відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на<br>підставі закону України про амністію чи акта помилування.<br> <br> 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках,<br>передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок<br>звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється<br>законом.<br> <br> <a name="S45"></a>Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності<br> у зв'язку з дійовим каяттям<br> <br> Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або<br>необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від<br>кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину<br>щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю<br>відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.<br>{ Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI<br>( <A HREF="343404">270-17</A> ) від 15.04.2008 }<br> <br> <a name="S46"></a>Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності<br> у зв'язку з примиренням винного з потерпілим<br> <br> Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або<br>необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від<br>кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим<br>та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.<br>{ Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI<br>( <A HREF="343404">270-17</A> ) від 15.04.2008 }<br> <br> <a name="S47"></a>Стаття 47. Звільнення від кримінальної відповідальності<br> у зв'язку з передачею особи на поруки<br> <br> 1. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої<br>тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної<br>відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства,<br>установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона<br>протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру<br>колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не<br>порушуватиме громадського порядку.<br> <br> 2. У разі порушення умов передачі на поруки особа<br>притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею<br>злочин.<br> <br> <a name="S48"></a>Стаття 48. Звільнення від кримінальної відповідальності<br> у зв'язку із зміною обстановки<br> <br> Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої<br>тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності,<br>якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в<br>суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило<br>суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно<br>небезпечною.<br> <br> <a name="S49"></a>Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності<br> у зв'язку із закінченням строків давності<br> <br> 1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо<br>з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили<br>минули такі строки:<br> <br> 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за<br>який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;<br> <br> 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за<br>який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;<br> <br> 3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;<br> <br> 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;<br> <br> 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого<br>злочину.<br> <br> 2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила<br>злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг<br>давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її<br>затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної<br>відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять<br>років.<br> <br> 3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення<br>зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа<br>вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо<br>тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня<br>вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються<br>окремо за кожний злочин.<br> <br> 4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила<br>особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути<br>призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд<br>не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення<br>волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на<br>певний строк.<br> <br> 5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти<br>миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині<br>першій статті 442 цього Кодексу.<br> <br> <a name="RX"></a>Р о з д і л X<br> <br> ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ<br> <br> <a name="S50"></a>Стаття 50. Поняття покарання та його мета<br> <br> 1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені<br>держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні<br>злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод<br>засудженого.<br> <br> 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення<br>засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як<br>засудженими, так і іншими особами.<br> <br> 3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або<br>принизити людську гідність.<br> <br> <a name="S51"></a>Стаття 51. Види покарань<br> <br> До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть<br>бути застосовані такі види покарань:<br> <br> 1) штраф;<br> <br> 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину<br>або кваліфікаційного класу;<br> <br> 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися<br>певною діяльністю;<br> <br> 4) громадські роботи;<br> <br> 5) виправні роботи;<br> <br> 6) службові обмеження для військовослужбовців;<br> <br> 7) конфіскація майна;<br> <br> 8) арешт;<br> <br> 9) обмеження волі;<br> <br> 10) тримання в дисциплінарному батальйоні<br>військовослужбовців;<br> <br> 11) позбавлення волі на певний строк;<br> <br> 12) довічне позбавлення волі.<br> <br> <a name="S52"></a>Стаття 52. Основні та додаткові покарання<br> <br> 1. Основними покараннями є громадські роботи, виправні<br>роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт,<br>обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні<br>військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне<br>позбавлення волі.<br> <br> 2. Додатковими покараннями є позбавлення військового,<br>спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та<br>конфіскація майна.<br> <br> 3. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або<br>займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так<br>і як додаткові покарання.<br> <br> 4. За один злочин може бути призначено лише одне основне<br>покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті)<br>Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути<br>приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та<br>порядку, передбачених цим Кодексом.<br> <br> 5. Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має<br>наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 цього<br>Кодексу.<br>{ Стаття 52 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI<br>( <A HREF="343404">270-17</A> ) від 15.04.2008 }<br> <br> <a name="S53"></a>Стаття 53. Штраф<br> <br> 1. Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у<br>випадках і межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу.<br> <br> 2. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості<br>вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах<br>від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів<br>громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не<br>передбачено вищого розміру штрафу.<br> <br> 3. Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише<br>тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті (санкції<br>частини статті) Особливої частини цього Кодексу.<br> <br> 4. З урахуванням майнового стану особи суд може призначити<br>штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох<br>років.<br> <br> 5. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити<br>несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із<br>розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений<br>законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або<br>виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за<br>чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів<br>доходів громадян, але на строк не більше двох років.<br>{ Стаття 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI<br>( <A HREF="343404">270-17</A> ) від 15.04.2008 }<br> <br> <a name="S54"></a>Стаття 54. Позбавлення військового, спеціального звання,<br> рангу, чину або кваліфікаційного класу<br> <br> Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має<br>військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас,<br>може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або<br>кваліфікаційного класу.<br> <br> <a name="S55"></a>Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади<br> або займатися певною діяльністю<br> <br> 1. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися<br>певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на<br>строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк<br>від одного до трьох років.<br> <br> 2. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися<br>певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у<br>випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції<br>частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з<br>урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку<br>із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин<br>справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати<br>певні посади або займатися певною діяльністю.<br> <br> 3. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади<br>або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до<br>арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні<br>військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно<br>поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім<br>цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної<br>сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту<br>відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді<br>позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною<br>діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі<br>застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної<br>сили вироком.<br>{ Стаття 55 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI<br>( <A HREF="343404">270-17</A> ) від 15.04.2008 }<br> <br> <a name="S56"></a>Стаття 56. Громадські роботи<br> <br> 1. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у<br>вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних<br>робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.<br> <br> 2. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти<br>до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години<br>на день.<br> <br> 3. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним<br>інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які<br>досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової<br>служби.<br> <br> <a name="S57"></a>Стаття 57. Виправні роботи<br> <br> 1. Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк<br>від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи<br>засудженого. Iз суми заробітку засудженого до виправних робіт<br>провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому<br>вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.<br> <br> 2. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та<br>жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до<br>непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих,<br>що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців,<br>працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів,<br>прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб<br>органів місцевого самоврядування.<br> <br> 3. Особам, які стали непрацездатними після постановлення<br>вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із<br>розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних<br>мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.<br> <br> <a name="S58"></a>Стаття 58. Службові обмеження для військовослужбовців<br> <br> 1. Покарання у виді службового обмеження застосовується до<br>засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової<br>служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках,<br>передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд,<br>враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за<br>можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не<br>більше двох років призначити службове обмеження на той самий<br>строк.<br> <br> 2. Iз суми грошового забезпечення засудженого до службового<br>обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі,<br>встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти<br>відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може<br>бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк<br>покарання не зараховується йому в строк вислуги років для<br>присвоєння чергового військового звання.<br> <br> <a name="S59"></a>Стаття 59. Конфіскація майна<br> <br> 1. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому<br>безоплатному вилученні у власність держави всього або частини<br>майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина<br>майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна<br>конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.<br> <br> 2. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо<br>тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках,<br>спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.<br> <br> 3. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається<br>законом України.<br> <br> <a name="S60"></a>Стаття 60. Арешт<br> <br> 1. Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в<br>умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести<br>місяців.<br> <br> 2. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.<br> <br> 3. Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти<br>років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи<br>років.<br> <br> <a name="S61"></a>Стаття 61. Обмеження волі<br> <br> 1. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в<br>кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від<br>суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим<br>залученням засудженого до праці.<br> <br> 2. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти<br>років.<br> <br> 3. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх,<br>вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти<br>років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців<br>строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.<br> <br> <a name="S62"></a>Стаття 62. Тримання в дисциплінарному батальйоні<br> військовослужбовців<br> <br> 1. Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні<br>призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від<br>шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом,<br>а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу<br>засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на<br>строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні<br>на той самий строк.<br> <br> 2. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців<br>замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які<br>раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.<br> <br> <a name="S63"></a>Стаття 63. Позбавлення волі на певний строк<br> <br> 1. Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції<br>засудженого та поміщенні його на певний строк до<br>кримінально-виконавчої установи.<br> <br> 2. Позбавлен